Пенсионная реформа в Украине полноценно заработает с 2021 года. Так, пенсии будут выплачиваться по накопительной системе. Об этом говорится в законопроекте Нацкомиссии по ценным бумагам и фондовому рынку, сообщает РБК-Украина.
Отмечается, что через два года после запуска реформы, на 2-й уровень пенсионного обеспечения украинцы должны будут отдавать сначала 2%, а затем прибавляя каждый год по 1%, и так до 10% своей заработной платы.
Идея пенсии второго уровня заключается в том, что человек сам будет зарабатывать себе на пенсию в будущем. Такая реформа, по словам председателя НКЦБФР Тимура Хромаева, остро необходима в нашей стране.
Проект закона устанавливает обязательные платежи работающих украинцев на свое будущее пенсионное обеспечение. Привлеченные средства будут накапливаться на личных счетах владельцев и управляться независимыми от правительства специалистами.
Модель пенсионной системы, которая действует в Украине сейчас, предполагает, что государственная (солидарная) составляющая пенсии будет одинаковой для всех и будет обеспечивать лишь прожиточный минимум, а все остальное каждый украинец должен будет заработать себе сам, ежемесячно откладывая определенный процент своей зарплаты на накопительный счет.
В НКЦБФР считают, что накопительная часть пенсии будет составлять около 70% совокупной пенсии.
Кроме того, известно, что летом пенсионерам заново пересчитают выплаты. С 1 июля минимальная пенсия вырастет до 1564 гривен.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, у якому просив внести зміни до договору, укладеного між ним та відповідачем. Відповідач був проти задоволення позову, посилаючись на відсутність як законодавчих, так і договірних підстав для внесення змін до договору за рішенням суду.
При вирішенні спору Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважав за необхідне відступити від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2012 року у справі №28/5005/640/2012.
Позиція ВСУ полягає в тому, що надсилання відповідачу пропозицій про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов’язком позивача, тому недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов’язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.
На думку КГС ВС, передумовою звернення до суду із вимогами про внесення змін до договору чи його розірвання за рішенням суду є дотримання визначеного ст. 188 ГК України досудового порядку врегулювання сторонами договору питання щодо внесення змін до договору чи його розірвання із наданням доказів того, що таке питання за згодою сторін не може бути вирішене та одна сторона договору відмовила або ухилялась від внесення змін до договору чи його розірвання.
Однак Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від наведених висновків Верховного Суду України з огляду на таке.
Статтею 188 ГК України врегульовано порядок зміни розірвання господарських договорів, за яким сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Однак наведена норма є матеріально-правовою, а не процесуальною. Отже, передбачена нею процедура не відноситься до випадків обов’язкового досудового врегулювання спору в розумінні ч. 3 ст. 124 Конституції України та не спричиняє наслідків у вигляді повернення позовної заяви відповідно до приписів п. 6 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
Те, що сторона спору не скористалася процедурою його позасудового врегулювання, не позбавляє її права реалізувати своє суб’єктивне право на зміну чи припинення договору та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки, що міститься у ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.
Право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає ст. 16 ЦК України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення) та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони.
Постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі №914/2649/17 (провадження №12 216гс18).
Законодавство України допускає застосування у цивільних відносинах факсиміле. Згідно з п. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Аналогічний дозвіл використовується у ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»
Таким чином, для використання факсиміле необхідно укласти письмову угоду між сторонами про можливість використання факсимільного відтворення підпису на документах. У цій угоді необхідно розмістити зразки аналогів власноручних підписів, тобто зразки підписів осіб або особи, аналоги підпису якої планується використовувати.
Для можливості використання факсиміле директору підприємства необхідно видати наказ щодо використання факсимільного підпису та вказати в наказі відповідальну особу, якій надаватимуться повноваження використання та зберігання факсиміле. Також необхідно розробити інструкцію про порядок використання на підприємстві факсимільного підпису, в якій прописати, на яких саме документах планується використовувати факсимільний підпис особи.
Зазвичай факсиміле використовується на внутрішніх документах підприємства: внутрішніх наказах, інструкціях, договорах тощо. Проте є певні документи, на яких факсимільне відтворення підпису не допускається. Факсиміле заборонено ставити не:
19.04.2018 Верховний Суд розглядав справу №910/4050/17 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг. У цій справ Суд досліджував випадок, коли більшість документів між сторонами були підписані шляхом проставлення факсиміле, що, як зазначає одна із сторін спору, є усталеною практикою, яка склалася між сторонами договору про надання послуг. Верховий Суд звернув увагу на положення ч. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України та зазначив, що для застосування факсимільного підпису для оформлення правочинів, вчинення інших господарських операцій необхідна письмова згода сторін, яка може виражатись, зокрема, в укладеній між сторонами письмовій угоді, в якій погоджуються використання факсиміле і зразки справжнього та факсимільного підписів посадових осіб або представників сторін договору чи іншого документа. Саме таким способом закріплюється юридична сила факсиміле як особистого підпису, тоді засвідчені ним документи вважатимуться укладеними відповідно до вимог законодавства.
Існування усталеної практики між сторонами договору щодо використання факсиміле без дотримання вимог ч. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України не впливає на вирішення питання щодо правомірності його використання у випадках, коли інша сторона заперечує юридичну силу підписаного таким чином документу.
Верховний Суд передав справу на новий розгляд та зазначив, що при новому розгляді суду слід належним чином дослідити, чи узгоджено сторонами, відповідно до вимог ч. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України (шляхом укладення угоди), використання факсимільного відтворення підпису.
Кабінет Міністрів України вніс зміни до ряду постанов, пов’язаних з порядком видачі посвідчень водія, підготовки водіїв, а також акредитацією автошкіл. Про це йдеться на сайті Міністерства внутрішніх справ.
Перехідними положеннями нормативного акту передбачено запровадження нововведень протягом півроку.
Запроваджено відеофіксацію процесів складення іспитів зі знань правил дорожнього руху і навичок керування транспортними засобами. Відеофіксація процесу складення теоретичного іспиту наразі вже реалізована в сервісних центрах МВС нового зразка. Відтепер й під час складення практичного іспиту дії кандидата у водії та екзаменатора фіксуватимуться за допомогою обладнання, що встановлюватиметься в кожному екзаменаційному авто.
Неможливо буде скласти теоретичний іспит в одному територіальному сервісному центрі МВС, а практичний – в іншому.
Скорочено до 2-ох років термін чинності отриманого в автошколі Свідоцтва про закінчення навчального закладу з підготовки водіїв транспортних засобів.
Регламентовано, що отримати або обміняти посвідчення водія неможливо без відмітки про місце реєстрації в документі, що посвідчує особу.
У процедурі взаємодії територіальних органів з надання сервісних послуг МВС з навчальними закладами з підготовки водіїв транспортних засобів запроваджено електронний обмін інформацією. Викладачі та інструктори з водіння будуть зобов’язані вносити у спеціальний електронний журнал інформацію про час проведення теоретичних та практичних занять, а також транспортний засіб, на якому здійснюватиметься практичне заняття. Нововведення покликане посилити контроль за організацією навчального процесу в кожному закладі з підготовки водіїв та, зокрема, за навчанням кожного слухача.
Нововведення, що стосуються діяльності автошкіл, передбачають:
скасування необхідності придбання в територіальних сервісних центрах МВС бланків свідоцтв про закінчення закладу з підготовки водіїв транспортних засобів;
передачу функції акредитації закладів від Головного сервісного центру МВС до регіональних сервісних центрів МВС за місцезнаходженням закладів;
спрощений механізм акредитації закладів, що належать до сфери управління Міністерства освіти та науки.
Нормативними змінами також передбачено, що всі випускники, які закінчили навчання з підготовки водіїв у закладах професійно-технічної освіти будуть допущені до складання іспитів без додаткового навчання в автошколі.
Далее
Законом не предоставлено Гоструда право рассматривать анонимные обращения граждан и использовать их в качестве основания для проведения инспекционного посещения.
На этот момент обратил внимание Закарпатский окружной административный суд в решении от 31.01.2019 г. по делу № 260/1131/18.
В ходе рассмотрения дела установлено, что во время инспекционного посещения в магазине ФЛП привлекала к работе в качестве продавца своего мужа, без заключения с ним трудового договора. В объяснении, приобщенному к акту инспекционного посещения, он указал, что помогает жене, когда ее нет на месте.
Вместе с тем, судом установлено, что инспекционное посещение истца назначено на основании анонимного обращения неизвестного лица в Гоструда о возможном использовании труда незарегистрированных лиц.
Материалы инспекционного посещения не содержат никаких обращений граждан и из содержания докладной записки следует, что информация о возможном использовании ФЛП наемных работников без оформления трудовых договоров получена из анонимных источников, что противоречит предписаниям закона.
Поскольку законодательством Украины закреплено, что обращения граждан, из которых невозможно установить авторство (анонимные) рассмотрению не подлежат, а соответственно, на информацию, полученную из таких обращений, установлено ограничение.
При таких обстоятельствах суд пришел к выводу о нарушении ответчиком требований Порядка № 295 о наличии законных оснований для проведения инспекционного посещения истца.
Поэтому суд считает ошибочным утверждение Гоструда о подтверждении актом инспекционного посещения факта использования ФЛП наемного работника без оформления трудового договора, поскольку инспекционное посещение проведено с нарушением требований закона, соответственно, данный акт не может подтверждать факт выполнения частным лицом трудовых функций для ФЛП.
Далее
У справі за позовом про визнання бездіяльності державного виконавця протиправною суди першої та другої інстанцій дійшли висновку, що державний виконавець не наділений повноваженнями щодо перевірки своєчасного та правильного нарахування заробітної плати боржнику, а лише контролює правильність відрахувань із нарахованої заробітної плати боржника, а також своєчасність і повноту перерахованих коштів у рахунок аліментів на користь стягувача, тому державний виконавець, відповідно до чинного законодавства, здійснив дії щодо контролю за правильністю, своєчасним нарахуванням та виплатою аліментів.
Подавши касаційну скаргу до ВС, особа вказала, що суди безпідставно не взяли до уваги бездіяльність державного виконавця щодо повідомлення стягувача про існування заборгованості із нарахованої та невиплаченої заробітної плати, утриманих та не перерахованих аліментів, мовчазної згоди з фальсифікацією та повного ігнорування неодноразових звернень щодо усунення цих порушень.
Відповідно до ст. 383 Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК України) у редакції, чинній на час звернення до суду, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи Державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Ч. 1 ст. 69 Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи-підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти стягувачу у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а якщо такий строк не встановлено — до десятого числа кожного місяця, наступного за звітним. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи-підприємці кожні шість місяців надсилають державному виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 Закону, розмір відрахувань із заробітної плати та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Згідно з п. 7.2.1 Інструкції, відрахування із заробітної плати (заробітку) чи стипендії громадян проводить адміністрація підприємств, установ і організацій на підставі надісланих їм державним виконавцем виконавчих документів та розпоряджень. Відповідно до п. 7.5.5 Інструкції, державний виконавець зобов’язаний здійснювати систематичний контроль за правильним та своєчасним відрахуванням утриманих сум аліментів.
Установивши, що державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження про стягнення аліментів за рішенням суду не наділений повноваженнями щодо своєчасності та правильності нарахування підприємством заробітної плати, з якої проводиться відрахування аліментів на користь стягувача, а лише контролює правильність відрахувань із нарахованої заробітної плати боржника та своєчасність і повноту перерахування коштів у рахунок аліментів на користь стягувача, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні скарги з підстав її необґрунтованості та недоведеності.
ВД обновило Порядок ведения единого учета в полиции заявлений и сообщений об уголовных правонарушениях и других событиях.
Соответствующий приказ от 8 февраля № 100 вступил в силу 5 марта.
Полиция узнает о преступлениях и других событиях, в частности, посредством:
1) заявления (сообщения) лиц, которые поступают в орган (подразделение) полиции, лица, уполномоченного на осуществление досудебного расследования, или служебного лица, уполномоченного на принятие и регистрацию заявлений (сообщений);
2) самостоятельно выявленных следователем или другим должностным лицом органа полиции из любого источника обстоятельства криминального правонарушения;
3) сообщения лиц, задержавших подозреваемого во время совершения или покушения на совершение преступления или непосредственно после совершения правонарушения, во время непрерывного преследования подозреваемого.
В полицейских участках должны размещать памятки о порядке единого учета заявлений и сообщений об уголовных правонарушениях.
Устные и письменные заявления и сообщения независимо от места и времени их подачи, полноты полученных данных, личности заявителя принимают круглосуточно, непрерывно и безотлагательно.
Устные заявления полицейский вносит в протокол принятия заявления об уголовном правонарушении и другом событии. Заявления, полученные во время личного обращения регистрируются.
Заявителя должны предупредить об уголовной ответственности за заведомо неправдивое сообщение о совершении преступления, предусмотренной статьей 383 Уголовного кодекса.
Уполномоченное служебное лицо на лицевой стороне письменных заявлений (сообщений), протоколов принятия заявлений, рапортов полицейских проставляет штамп регистрации.
Заявление (сообщение), которое поступает по телефону «102», регистрируется в системе с автоматическим присвоением порядковых номеров единого учета.
Полицейский независимо от места своего пребывания в случае выявления или получения информации об уголовном правонарушении и другом событии или обращения граждан с заявлением безотлагательно сообщает об этом на «102» и обязан принять меры по предотвращению правонарушения, его прекращению, спасанию людей, предоставлению помощи лицам, которые ее требуют, установлению и задержанию нарушителей и охраны места события.
Полицейский в случае самостоятельного выявления из любого источника обстоятельств, которые могут свидетельствовать о правонарушении, безотлагательно, но не позже 24 часов рапортом докладывает об этом руководителю органа (подразделения) полиции или лицу, которое исполняет его обязанности.
Сведения в ЕРДР должны внести не позже 24 часов с момента регистрации.
Напомним, обжаловать невнесение сведений в ЕРДР можно только в уголовном производстве.
Далее
От авиаперевозчика требуется компенсация пассажирам за задержку в три часа и более, если шина самолета повреждена винтом, лежащим на ВПП, только если он не докажет, что использовал все имеющиеся в его распоряжении средства для устранения задержки вылета. К такому выводу пришел Суд справедливости ЕС в деле «Germanwings v Wolfgang Pauels».
Г-н Вольфганг Пауэльс купил билет на рейс из Дублина (Ирландия) в Дюссельдорф (Германия) компании Germanwings. Этот рейс был отложен на 3 часа 28 минут. Germanwings отказалась выплатить Пауэлсу компенсацию на том основании, что задержка произошла из-за повреждения шины самолета, вызванного винтом, лежащим на взлетно-посадочной полосе, эти обстоятельства, по мнению авиакомпании, должны рассматриваться как чрезвычайные, чем исключается обязательство выплатить компенсацию в соответствии с Регламентом (ЕС) № 261/2004 Европейского Парламента и Совета, устанавливающим общие правила относительно компенсаций и помощи пассажирам в случае отказа в посадке, отмены или длительной задержки рейса и аннулирует Регламент (ЕЕС) № 295/91.
Landgericht Köln (Региональный суд, Кельн, Германия), в котором было начато разбирательство, решил передать вопрос в Суд ЕС для предварительного решения, чтобы выяснить, является ли повреждение авиационной шины, вызванное винтом, лежащим на ВПП (повреждение посторонним предметом) чрезвычайным обстоятельством.
В сегодняшнем решении Суд ЕС четко указывает, что авиаперевозчик не обязан выплачивать компенсацию пассажирам, если он может доказать, что отмена или задержка прибытия рейса, равная или превышающая три часа, была вызвана чрезвычайными обстоятельствами, которые нельзя было избежать, даже если бы были приняты все разумные меры и, если такие обстоятельства все же возникают, что он принял меры, соответствующие ситуации, используя все свои ресурсы в виде персонала или оборудования, а также имеющиеся в его распоряжении финансовые средства для избежания такой ситуации, которая может привести к отмене или длительной задержке рейса, при этом от авиаперевозчика не требуется нести несоизмеримые расходы.
Таким образом, Европейский Суд напоминает, что события могут быть классифицированы как чрезвычайные обстоятельства в значении регулирования прав авиапассажиров, если по своему характеру или происхождению они не являются неотъемлемой частью нормального осуществления деятельности соответствующего авиаперевозчика и находятся за его пределами фактического контроля перевозчика.
Суд считает, что, хотя авиаперевозчики регулярно сталкиваются с повреждением шин своего воздушного судна, когда неисправность шины является единственным результатом столкновения с посторонним предметом, лежащим на взлетно-посадочной полосе аэропорта, такие повреждения нельзя рассматривать как рядовое событие при обычном осуществлении деятельности. Кроме того, эти обстоятельства находятся вне фактического контроля перевозчика. Таким образом, они являются чрезвычайными обстоятельствами в смысле регулирования прав пассажиров.
Однако, чтобы исключить свое обязательство по выплате компенсации в соответствии с правилами о правах пассажира, авиаперевозчик должен также доказать, что он использовал все свои ресурсы в виде персонала или оборудования, а также имеющиеся в его распоряжении финансовые средства, чтобы избежать замены шины, поврежденной посторонним предметом, лежащим на взлетно-посадочной полосе аэропорта, ведущей к длительной задержке рассматриваемого рейса. В этой связи, в частности в отношении повреждения шин, Суд отмечает, что авиаперевозчики могут иметь в своем распоряжении во всех аэропортах, в которых они работают, контракты на замену шин, в соответствии с которыми им предоставляется приоритетный режим.
Далее
?Постанова КГС ВС від 29.03.2019 № 924/657/18:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/80856722
⚡Ключові висновки КГС:
✔️Суд апеляційної інстанції, зупиняючи провадження у справі, виходив з того, що визначальною обставиною для розгляду заяви про відмову від апеляційної скарги і дослідження повноважень підписанта є завершення апеляційного перегляду ухвали в іншій справі, якою на відповідного підписанта покладені повноваження голови правління.
✔️На підтвердження повноважень відповідною особою до матеріалів справи наданий витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, згідно з яким виконання обов’язків голови правління тимчасово покладено на нього, як розпорядника майна, згідно з вказаною ухвалою суду.
✔️Представник Позивача для заперечення повноважень такої особи на підписання відмови від апеляційної скарги надав копію протоколу заочного голосування наглядової ради, за змістом якого наглядова рада прийняла рішення про обмеження повноважень голови правління.
✔️Водночас витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань не містять застережень щодо обмеження повноважень відповідної особи.
✔️Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
✔️Апеляційний господарський суд не зазначив, у чому полягає неможливість встановлення ним обставин наявності чи відсутності у особи повноважень на подання відповідної заяви від імені позивача на підставі прийняття до уваги чи відхилення наданих учасниками справи доказів (зокрема вказаної ухвали суду у іншій справі, витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, рішення наглядової ради Позивача) з урахуванням моменту набрання законної сили зазначеною ухвалою, статусу внесених до Єдиного державного реєстру відомостей, повноважень наглядової ради акціонерного товариства та голови правління (зокрема розпорядника майном, на якого судом покладено виконання обов’язків голови правління).
?«Короткий зміст позовних вимог
1. Приватне акціонерне товариство «Шепетівський гранкар’єр «Пронекс» (далі — Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до ОСОБА_4 (далі — Відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Шепетівський гранкар’єр «Пронекс» (далі — Відповідач-2, Товариство) про визнання недійсними договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства від 02.11.2015 (далі — Договір), рішень позачергових зборів учасників Товариства, оформлених протоколом №3 від 02.11.2015 (далі — Збори), а також скасування реєстраційних дій/записів у Єдиному державному реєстрі, проведених на підставі Договору та рішень Зборів.
2. Позов мотивований тим, що укладення Договору щодо відчуження частки у статутному капіталі Товариства, яка на праві власності належала Позивачу і перебувала під арештом на підставі постанови державного виконавця, суперечить положенням статей 321, 658 Цивільного кодексу України. На думку Позивача, Договір також суперечить актам цивільного законодавства через включення до нього істотної умови про вже здійснене зарахування по зобов’язанню, яке насправді не існувало.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 12.10.2018 у позові відмовлено з підстав недоведеності позовних вимог.
4. Позивач подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, яка підписана головою правління ОСОБА_5
5. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на рішення суду першої інстанції.
6. 22 січня 2019 року Позивач подав клопотання про відмову від апеляційної скарги, підписане керівником Позивача ОСОБА_6
7. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 зупинено за ініціативою суду апеляційне провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №924/628/17 за результатом перегляду ухвали Господарського суду Хмельницької області від 21.12.2018.
8. Ухвала мотивована тим, що визначальною обставиною для розгляду заяви про відмову від апеляційної скарги і дослідження повноважень підписанта цієї заяви ОСОБА_6 є завершення апеляційного перегляду зазначеної ухвали у справі №924/628/17, якою на ОСОБА_6 покладені повноваження голови правління.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
17. У провадження Господарського суду Хмельницької області перебуває справа №924/628/17 за заявою Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання банкрутом Позивача. Справа перебуває на стадії розпорядження майном боржника.
18. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 21.12.2018 у справі №924/628/17 задоволено клопотання розпорядника майном Позивача арбітражного керуючого ОСОБА_6 про усунення керівника від виконання повноважень; припинено повноваження голови правління Позивача ОСОБА_5; виконання відповідних обов’язків голови правління Позивача тимчасово покладено на розпорядника майна арбітражного керуючого ОСОБА_6
19. Зазначена ухвала оскаржена в апеляційному порядку.
20. На підтвердження повноважень ОСОБА_6 до матеріалів справи наданий витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань станом на 4 січня 2019 року, згідно з яким виконання обов’язків голови правління тимчасово покладено на розпорядника майна ОСОБА_6 згідно з ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 21.12.2018 у справі №924/628/17.
21. Представник Позивача для заперечення повноважень ОСОБА_6 на підписання відмови від апеляційної скарги надав копію протоколу заочного голосування наглядової ради Позивача від 19.12.2018, оригінал якого оглянутий судом. За змістом зазначеного протоколу наглядова рада прийняла рішення про обмеження повноважень голови правління.
22. Водночас витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань станом на 4 і 21 січня 2019 року не містять застережень щодо обмеження повноважень голови правління Позивача ОСОБА_6
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
23. Господарський процесуальний кодекс України
Стаття 56. Участь у справі представника
… 3. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. …
Стаття 191. Відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем
1. Позивач може відмовитися від позову, а відповідач — визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. …
3. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. …
Стаття 227. Обов’язок суду зупинити провадження у справі
1. Суд зобов’язаний зупинити провадження у справі у випадках: …
5) об’єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, — до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об’єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. …
Стаття 229. Строки, на які зупиняється провадження у справі
1. Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених:…
4) пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу — до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи;…
Стаття 234. Зміст ухвали суду
1. Ухвала, що викладається окремим документом, складається з:
2) описової частини із зазначенням суті клопотання та імені (найменування) особи, яка його заявила, чи іншого питання, що вирішується ухвалою;
3) мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу; …
Стаття 269. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції
1. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
2. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
3. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього. …
24. Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань»
Стаття 1. Визначення термінів
1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: …
7) Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань (далі — Єдиний державний реєстр) — єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи; …
Стаття 9. Відомості Єдиного державного реєстру
… 2. В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: …
13) відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи — також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи; …
Стаття 10. Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру
1. Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
2. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
3. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості. …
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
25. Суд виходить з того, що відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України обов’язок суду зупинити провадження у справі обумовлений об’єктивною неможливістю її розгляду до вирішенні іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. При застосуванні наведеної правової норми за вимогами статті 234 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині ухвали повинні бути зазначені, зокрема, мотиви, з яких суд дійшов висновків, постановляючи ухвалу.
26. Суд вважає правильними доводи скаржника щодо невідповідності оскаржуваної ухвали вимогам пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.
27. Зі змісту мотивувальної частини оскаржуваної ухвали вбачається, що суд апеляційної інстанції, зупиняючи провадження у даній справі, виходив з того, що визначальною обставиною для розгляду заяви про відмову від апеляційної скарги і дослідження повноважень підписанта ОСОБА_6 є завершення апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Хмельницької області від 21.12.2018 у справі №924/628/17.
28. Однак всупереч вимогам зазначених правових норм суд апеляційної інстанції в ухвалі не навів мотивів, з яких він дійшов висновку про об’єктивну неможливість розгляду відповідної заяви, неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для її розгляду.
29. Так, апеляційний господарський суд не зазначив, у чому полягає неможливість встановлення ним обставин наявності чи відсутності у ОСОБА_6 повноважень на подання відповідної заяви від імені Позивача на підставі прийняття до уваги чи відхилення наданих учасниками справи доказів (зокрема ухвали Господарського суду Хмельницької області від 21.12.2018 у справі №924/628/17, витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, рішення наглядової ради Позивача) з урахуванням моменту набрання законної сили зазначеною ухвалою, статусу внесених до Єдиного державного реєстру відомостей, повноважень наглядової ради акціонерного товариства та голови правління (зокрема розпорядника майном, на якого судом покладено виконання обов’язків голови правління).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
30. Виходячи з викладеного, Суд дійшов висновку про скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
31. Касаційна скарга підлягає задоволенню.»
