Опубликовано director 25 Фев 2019 в Новости | Нет комментариев
Мінсоцполітики визначило порядок здійснення органами опіки та піклування контролю за цільовим витрачанням аліментів на дитину.
Про це йдеться в наказі Міністерства від 15 листопада 2018 року № 1713, зареєстрованому в Мін’юсті.
Затверджений Порядок визначає процедуру здійснення контролю за цільовим витрачанням коштів на утримання дитини (аліментів) одним із батьків або іншим законним представником дитини, разом з яким вона проживає.
Зазначений контроль здійснюватимуть органи опіки та піклування, проводячи інспекційні відвідування одержувача аліментів.
Безпосереднє проведення інспекційного відвідування покладено на службу у справах дітей відповідної районної, районної у містах Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради, сільської, селищної ради об’єднаної територіальної громади за місцем проживання одержувача аліментів із залученням (за потреби) психолога, соціального педагога, фахівця із соціальної роботи. Кількість посадових осіб, що проводять інспекційне відвідування, не може бути меншою 2 осіб.
Для проведення інспекційного відвідування одержувача аліментів платник аліментів має подати заяву до відповідних органів, зазначених вище, або до відповідної служби у справах дітей.
Аби підтвердити сплату аліментів, разом із заявою платник аліментів обов’язково має подати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за останні 12 місяців, виданий відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, а також відомості про місце проживання отримувача аліментів. У разі повторного впродовж року звернення платника аліментів із заявою про проведення інспекційного відвідування подається розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за період, що минув з дати проведення попереднього інспекційного відвідування.
Якщо аліменти на дитину сплачуються не за рішенням суду (за домовленістю між батьками дитини, договір між батьками про сплату аліментів на дитину), платник аліментів надає копії інших документів, що підтверджують сплату аліментів на дитину та їх розмір.
Наявність заборгованості зі сплати аліментів є підставою для відмови платнику аліментів у проведенні інспекційного відвідування одержувача аліментів.
Інспекційне відвідування проводиться протягом 30 календарних днів з дати надходження заяви платника аліментів.
Одержувача аліментів обов’язково потрібно поінформувати про проведення інспекційного відвідування, надіславши рекомендований лист з повідомленням про вручення не пізніше ніж за 7 календарних днів до запланованого дня проведення, узгодивши дату та час візиту телефоном та/або за допомогою електронного зв’язку.
У рекомендованому листі одержувач аліментів попереджають про адмінвідповідальність, передбачену статтею 188-50 КУпАП, за створення перешкод у проведенні інспекційного відвідування.
Якщо існують об’єктивні обставини, що унеможливлюють проведення інспекційного відвідування, які можуть бути підтверджені копією відповідного документа (у зв’язку з хворобою дитини та/або одержувача аліментів, перебуванням його та/або дитини на лікуванні у закладі охорони здоров’я, службовому відрядженні, виїздом разом з дитиною на оздоровлення та відпочинок, зокрема за кордон, тощо), строк проведення інспекційного відвідування може бути подовжено, але не більше ніж до 45 календарних днів від дати надходження заяви.
У ході проведення інспекційного відвідування здійснюється обстеження умов проживання дитини для визначення рівня задоволення її індивідуальних потреб. При цьому береться до уваги розмір аліментів, що сплачуються на дитину.
Якщо розмір аліментів, що сплачується на дитину, не перевищує розміру двох прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку (на кожну дитину), оцінюється рівень забезпечення її базових потреб: забезпечення харчуванням, необхідними ліками у разі потреби, одягом та взуттям відповідно до сезону, іграшками та іншими засобами для розвитку та навчання дитини відповідно до її віку.
У разі якщо розмір аліментів складає понад два прожиткових мінімуми для дитини відповідного віку (на кожну дитину), підтвердженням цільового використання аліментів на дитину можуть бути: наявність облаштованих відповідними меблями та речами місць для сну та відпочинку дитини; її розвитку та навчання; приміщень для прийняття їжі та санітарно-гігієнічних потреб; обладнання для занять спортом; музичних інструментів; відвідування дитиною навчальних курсів, гуртків та секцій; відкриття на ім’я дитини банківського рахунку; витрати на оздоровлення та лікування дитини, придбання засобів реабілітації тощо.
Під час проведення інспекційного відвідування звертають увагу на зовнішній вигляд дитини, її загальний стан та самопочуття, інші ознаки, що можуть свідчити про неналежний рівень задоволення її індивідуальних потреб з урахуванням віку, статі, стану здоров’я, особливостей розвитку (хворобливий вигляд, невідповідність ваги та зросту віку дитини, занедбаність, відсутність продуктів харчування тощо).
Якщо дитина досягла такого віку та рівня розвитку, що може висловити свою думку, проводять бесіду з дитиною для з’ясування рівня задоволення її індивідуальних потреб, зокрема у харчуванні, забезпеченні необхідним одягом, іншими речами та засобами, необхідними для її належного догляду та розвитку.
У разі якщо під час обстеження умов проживання дитини не вдалося об’єктивно з’ясувати стан задоволення її індивідуальних потреб, служба у справах дітей може звернутися із запитами:
— до закладів освіти, охорони здоров’я або соціального забезпечення, у яких дитина отримує відповідні послуги, щодо стану здоров’я дитини (зокрема, спричиненого наявністю чи відсутністю належного харчування, забезпеченням її необхідними ліками у разі потреби тощо), наявності у дитини необхідного для навчання та виховання приладдя, одягу відповідно до віку та сезону, отримання за потреби соціальних та інших послуг, у тому числі платних;
— до надавачів житлово-комунальних послуг — щодо стану їх оплати за місцем проживання дитини.
Чеки, квитанції, довідки та інші документи для підтвердження цільового використання коштів одержувач аліментів може надати виключно за власним бажанням та за умови їх наявності.
Також виключно за власним бажанням одержувач аліментів може надати письмове пояснення щодо цільового їх використання, яке долучається до висновку за результатами проведення інспекційного відвідування.
Протягом 5 робочих днів після проведення інспекційного відвідування складається висновок за результатами інспекційного відвідування щодо цільового витрачання аліментів на дитину. Його завірені копії надсилаються рекомендованими листами з повідомленням про вручення платнику та одержувачу аліментів. У разі неотримання копії висновку поштою платник та одержувач аліментів мають право звернутися за його отриманням до служби у справах дітей.
Повторне відвідування проводиться не раніше ніж через 3 місяці з дати проведення попереднього інспекційного відвідування.
Якщо виявлено за результатами проведеного інспекційного відвідування ознак, що можуть свідчити про нецільове витрачання аліментів, платник аліментів відповідно до статті 186 СК України має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.
Також у додатку до наказу наведено форму висновку за результатами інспекційного відвідування щодо цільового витрачання аліментів на дитину.
Наказ набирає чинності з дня офіційного опублікування.
Далее
Опубликовано director 21 Фев 2019 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Оплата праці не нижче рівня мінімальної заробітної плати не є безумовною гарантією та вимагає від працівника виконання норми праці.
Обставини справи
Позивач, яка працювала дояркою на сільськогосподарському підприємстві, звернулася до суду з позовом до свого роботодавця про стягнення заборгованості із виплати заробітної плати. Вона стверджувала, що керівництво підприємства порушило її право на оплату праці, оскільки в листопаді 2004 року вона отримала 188 грн, а мінімальний розмір заробітної плати тоді становив 237 грн.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій
При ухваленні рішення у справі місцевий суд виходив з того, що відповідач здійснив оплату праці відповідно до положень ст. 111 Кодексу законів про працю за фактично виконану позивачем роботу (на підприємстві діяли норми обслуговування та розцінки з оплати праці робітників), а відтак, вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Апеляційний суд залишив рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у силі, посилаючись на те, що мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). Однак доказів того, що позивач у листопаді 2004 року повністю виконала місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт), в матеріалах справи немає, і сама позивач про це не зазначала.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до ст. 21 ЗУ «Про оплату праці», розмір заробітної плати може бути нижчий за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання працівником норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника.
Відповідно до ст. 111 КЗпП, при невиконанні норм виробітку не з вини працівника оплата проводиться за фактично виконану роботу. Місячна заробітна плата у цьому разі не може бути нижча за дві третини тарифної ставки встановленого такому робітникові розряду (окладу). При невиконанні норм виробітку з вини працівника оплата провадиться відповідно до виконаної роботи.
«Розцінка оплати праці за одиницю продукції може розраховуватися як для окремих категорій робітників ферми, так і всього колективу з наступним розподілом її між кваліфікаційними групами та всередині їх через відповідні коефіцієнти, а за умов організації праці, побудованої на принципах суміщення професій і взаємозаміні у виконанні робіт, розподіл оплати між членами колективу може здійснюватися порівну пропорційно відпрацьованому часу.
Відповідно, оплата праці не нижче рівня мінімальної заробітної плати не є безумовною гарантією та вимагає від працівника виконання норми праці», — йдеться у постанові Касаційного цивільного суду від 11 лютого 2019 року.
З огляду на зазначене КЦС ВС залишив касаційну скаргу без задоволення, підтвердивши законність рішень судів першої та апеляційної інстанці1.
Далее
Опубликовано director 21 Фев 2019 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Верховный Суд в составе коллегии судей Второй судебной палаты Кассационного гражданского суда рассмотрел дело о возобновлении газоснабжения: облгаз установил заглушку на котел, который (по утверждению облгаза) самовольно установили и не зарегистрировали.
Постановлением от 11 февраля по делу № 357/6342/16 признана правомерность отключения «Киевоблгазом» котла, не введенного в эксплуатацию, после трех лет использования и оплаты счетов за потребленный газ.
По этому же делу были изложены следующие выводы.
В соответствии с Правилами предоставления населению услуг газоснабжения и Правил безопасности систем газоснабжения Украины, которые действовали на момент отключения потребителя от газоснабжения, для регистрации установленного монтажной организацией газового прибора (котла) иностранного производства потребитель обязан предоставить «Киевоблгазу» следующие документы: копию технического паспорта помещения, где установлен этот газовый прибор; акт разреза дымовых вентиляционных каналов, куда этот газовый прибор должен подключаться; сервисное соглашение на техническое обслуживание газового прибора; акт произведенных работ по установлению газового прибора, которые приобщаются к исполнительско-технической документации. После предоставления всех необходимых документов вносятся изменения в договор о предоставлении населению услуг по газоснабжению.
При этом между сторонами был заключен договор относительно обслуживания газовой плиты, а другие газовые приборы отсутствуют. То есть по договору облгаз принимал на себя обязательство относительно предоставления услуг по газоснабжению только к газовой плите.
Договором потребителю запрещено подключать новые (дополнительные) газовые приборы и устройства, изменять место их расположения и вмешиваться в работу внутридомовых систем газоснабжения без согласования с исполнителем, а исполнитель, в случае несоблюдения потребителем обязательств, имеет право прекратить поставку газа потребителю в том числе и в случае самовольного использования газа потребителем.
В постановлении ВС также идет речь о следующем. В этом споре истец не подтвердил выполнение всех вышеперечисленных требований, а потому апелляционный суд правомерно отказал в иске, поскольку отсутствуют правовые основания для признания действий ответчика противоправными. Кроме того, истец не устранил нарушения и не предоставил ответчику все необходимые документы, которые бы предоставляли ответчику право подавать газ к отопительному котлу; основания для возобновления газоснабжения к этому котлу отсутствуют.
Далее
Опубликовано director 21 Фев 2019 в Новости | Нет комментариев
Нотариальная палата созывает нотариусов на акцию протеста «Нотариат против коррупционных и рейдерских схем». Акция состоится 25 февраля 2019 года около здания Кабинета Министров Украины (ул. Грушевского, 12/2, г. Киев). Начало в 10:00.
Акцию организовывает Нотариальная палата Украины в связи с критической ситуацией, которая сложилась в нотариате. В НПУ считают, что изменения в сфере государственной регистрации негативно влияют на профессию нотариуса, угрожают правам человека и гражданина, верховенству права и демократии.
Нотариусы, которые не смогут принять непосредственное участие в мирном собрании, смогут приобщиться к акции иным способом — не будут работать в течение всего дня 25 февраля. Соответствующее объявление будет размещено на офисах нотариусов.
Далее
Опубликовано director 21 Фев 2019 в Новости | Нет комментариев
Журналисты выяснили, кому достанется многомиллионное состояние всемирно известного кутюрье Карла Лагерфельда, который скончался 19 февраля 2019 года на 86-м году жизни. Наследником станет любимая кошка кутюрье по кличке Шупетт, передает UBR.
История любви животного и Карла началась в 2011 году, когда ему на Рождество подарили котенка. С тех пор Шупетт неоднократно принимала участие в различных рекламных кампаниях, также модельер посвятил своему питомцу книгу. В честь Шупетт кутюрье разработал несколько аксессуаров, в том числе брелоки и сумки с преобладанием черного и белого цветов. У кошки есть свои странички в социальных сетях. В Instagram на нее подписаны около 155 тысяч человек.
«Немецкий кутюрье безгранично восхищался своим питомцем. Настолько, что хотел оставить ей свое состояние», — отмечают журналисты.
В интервью журналу New York Magazine Лагерфельд сообщил, что Шупетт благодаря рекламным контрактам заработала в 2014 году около 3 млн долларов США.
Кутюрье не был женат, у него не было детей. «Если у вас нет детей, вы можете оставить наследство кому угодно», — отметил вице-президент Высшего совета нотариусов Дэвид Амброзиано. С другой стороны, наследство, согласно французским законам, может быть передано только физическому или юридическому лицу, животные не имеют права на это.
«Французское законодательство рассматривает животное как движимое имущество, вещь. На самом деле в этом случае кошка является частью наследства», — говорит Амброзиано. Впрочем, обойти законодательные препоны несложно. Нужно лишь определить в качестве наследника человека-попечителя, установив требования по целевому расходованию средств.
Напомним, что Карл Лагерфельд, который в течение 36 лет был художественным директором дома моды Chanel, умер во вторник утром, 19 февраля, на 86-м году жизни. Он болел в течение уже нескольких месяцев, а в понедельник вечером был срочно госпитализирован.
Далее
Опубликовано director 20 Фев 2019 в Новости | Нет комментариев
Как сообщает пресс-служба Минэкономразвития, открыта регистрация по новой процедуре организации коллективного управления авторскими и смежными правами, которые намерены в дальнейшем осуществлять управление правами интеллектуальной собственности авторов и правообладателей.
С 22 апреля 2019 года будут прекращены полномочия ОКУ, до этого момента действовавших на территории Украины. Исключение составляют ОКУ, имеющие свидетельства уполномоченных в таких сферах коллективного управления, как воспроизведение в домашних условиях и в личных целях аудио- и видеозаписей, публичное исполнение аудио- и видеозаписей, трансляция аудио- и видеозаписей в эфир и через кабель. Полномочия ОКУ в данных сферах будут действовать до сентября.
Все ОКУ, которые хотят продолжать осуществлять коллективное управление, а также потенциальные новые ОКУ должны быть зарегистрированы Минэкономразвития по новой процедуре.
Организации коллективного управления (ОКУ) — это учреждения, которым авторы произведений или другие правообладатели могут передавать свои полномочия на управление авторскими или смежными правами. ОКУ могут от имени правообладателей заключать договоры с пользователями, согласовывать размер вознаграждения (роялти), собирать, распределять и выплачивать собранное вознаграждение. Именно они обеспечивают защиту прав интеллектуальной собственности музыкантов, писателей, художников и других правообладателей.
Необходимость регистрации ОКУ по новой процедуре определена положениями Закона «Об эффективном управлении имущественными правами правообладателей в сфере авторского права и (или) смежных прав». Реализация закона позволит установить в Украине эффективную и прозрачную систему коллективного управления имущественными правами в сфере авторского права и смежных прав.
Сейчас по новой процедуре Минэкономразвития уже зарегистрировало две ОКУ. Реестр ОКУ с детальной информацией о них содержится на официальном веб-сайте Минэкономразвития по ссылке.
Зарегистрированные ОКУ, которые хотят собирать роялти в сферах обязательного и расширенного коллективного управления, могут осуществлять такую деятельность только после аккредитации по результатам проведения открытого конкурса.
Прием заявлений для участия в конкурсе на аккредитацию ОКУ для сбора роялти в сферах расширенного или обязательного управления начнется уже в марте 2019 года.
Также ожидается, что до 22 октября 2019 года будет ликвидировано Украинское агентство по авторским и смежным правам, которое раньше выполняло функции государственной ОКУ. Это позволит разгрузить государство от несвойственных ему функций сбора роялти, а также дерегулировать сферу коллективного управления авторскими и смежными правами.
Минэкономразвития напомнило, что коллективное управление авторскими правами осуществляется в добровольной, расширенной и обязательной сферах.
Добровольное коллективное управление имущественными авторскими правами осуществляется по желанию правообладателями и в соответствии с договором с ОКУ в какой-либо сфере управления правами, кроме тех, в которых осуществляется расширенное или обязательное коллективное управление. При этом добровольное коллективное управление осуществляется исключительно в отношении объектов авторского права и (или) смежных прав, включенных в каталог соответствующей ОКУ.
Расширенное коллективное управление объектами авторского права и (или) смежных прав осуществляется исключительно в таких сферах, как:
— демонстрация произведения в реальном времени или «вживую» на публике, то есть декламирование стихотворения, танцы, игра, пение, когда используются музыка и/или текст песни, а также использование музыкальных произведений непосредственно в публичном заведении;
— звучание музыки по радио, живое исполнение в эфире, но вознаграждение собирается только за музыкальные произведения (тексты, музыка), включенные в эти записи;
— право на справедливое вознаграждение, общее для исполнителей и производителей аудио- и видеозаписей, за публичное исполнение аудиозаписей и зафиксированных в них исполнений или публичную демонстрацию видеозаписей и зафиксированных в них исполнений, опубликованных для использования с коммерческой целью;
— публичное исполнение аудиозаписей на публике (концерты, кафе, рестораны и т. п.), когда вознаграждение получают компании звукозаписи и исполнители;
— публичная демонстрация видеозаписей (кроме фильмов) публично на экране в специальных помещениях. Например, демонстрация видеозаписи музыкального концерта в кинотеатре.
Обязательное коллективное управление объектами авторского права и (или) смежных прав осуществляется исключительно в таких сферах:
— право следования в отношении произведений изобразительного искусства — это право художников или их наследников получать от аукционов, галерей, салонов, магазинов и т. п. определенный законом процент от цены перепродажи произведения изобразительного искусства;
— репрографическое воссоздание произведений — отчисления за ксерокопирование книг, брошюр, распечаток и т. п. (вознаграждение должны платить производители ксероксов и бумаги);
— воспроизведение в домашних условиях и в личных целях произведений, зафиксированных в аудио- и видеозаписях, — право субъектов авторского права и смежных прав получать вознаграждение за домашнее копирование для собственных потребностей правомерно приобретенных копий, например, аудиодисков, дисков с фильмами. Вознаграждение платят производители оборудования для копирования (CD-ROM с функцией записи, видеомагнитофон, телевизор с функцией записи и т. п.) и чистых носителей (диски, флешки и т. п.);
— кабельная ретрансляция объектов авторского права и смежных прав, кроме прав организаций вещания относительно их собственных программ (передач) вещания — вознаграждение платят кабельные операторы.
Напоминаем вам, что прежде чем заключить договор с ОКУ, ее статус можно проверить в системе проверки и мониторинга бизнес-партнеров CONTR AGENT.
Далее
Опубликовано director 20 Фев 2019 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Нинішня практика АТ «Укрпошта» щодо реалізації відправлення судових повідомлень рекомендованими листами має сталий характер, не відповідає вимогам законодавства та за певних обставин фактично унеможливлює розгляд судами справ, у яких передбачено виклик сторін, без порушення вимог цивільного процесуального законодавства.
Цивільне процесуальне законодавство (зокрема, положення ч. 5 ст. 74, ч. 1 – 3, 4, 8 ст. 76 ЦПК України 2004 року, а також ч. 6, п. 2 ч. 7 ст. 128, ч. 1, 4 та 9 ст. 130 зазначеного Кодексу (у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»)) не передбачає можливості повернення рекомендованих листів з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання». Така відмітка не розкриває суті причини неможливості вручити адресату відповідний рекомендований лист і не передбачена як причина невручення судового повідомлення.
Отже, така відмітка не дає суду обґрунтованих процесуальних підстав для визначення факту належного повідомлення сторони у судовій справі, зокрема не визначає, чи адресат відмовився від отримання судового повідомлення, чи адресат відсутній, чи особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання.
Крім того, зі змісту ч. 8 ст. 128 ЦПК України випливає, які конкретно відмітки мають робитися щодо судових повідомлень особами, що здійснюють їх поштову доставку у вигляді рекомендованих листів.
Ані Закон України від 4 жовтня 2001 року № 2759-III «Про поштовий зв’язок», ані Правила надання послуг поштового зв’язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, не передбачають для судових повідомлень, направлених рекомендованим листом, довідки із зазначенням причини повернення «за закінченням встановленого строку зберігання», яка засвідчується підписом працівника поштового зв’язку та відбитком календарного штемпеля. Зазначене за своїм сутнісним змістом не є причиною невручення, а є причиною повернення.
З урахуванням зазначеного Верховний Суд наголосив на тому, що у разі повернення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» мають зазначатися причини невручення, а не причини повернення такого рекомендованого листа.
Приведення АТ «Укрпошта» процедури направлення судових повідомлень рекомендованими листами, зокрема відміток про причини їх невручення, у відповідність до вимог цивільного процесуального законодавства, зокрема ЦПК України, забезпечить судам можливість належним чином виконувати свої процесуальні обов’язки та ефективно здійснювати правосуддя. Це допоможе також усунути практику, яка дає недобросовісним учасникам судових спорів змогу суттєво зловживати процесуальними правами з метою затягування розгляду спорів у судах, уникнення участі в судових засіданнях або створення організаційно-процесуальних умов для скасування в майбутньому справедливих по суті судових рішень.
З повним текстом окремої ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 761/15565/16-ц (провадження № 61-7365св18) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/79805802.
З повним текстом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 761/15565/16-ц (провадження № 61-7365св18) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/79805911.
Далее
Опубликовано director 20 Фев 2019 в Новости | Нет комментариев
Об этом стало известно из заявления Совета Евросоюза, который был обнародован на днях на официальном сайте.
Сообщается, чтобы получить специальное разрешение, нужно заплатить 7 евро и заполнить заявление-анкету через интернет.
Предоставленная информация будет проходить автоматически проверку по базам данных ЕС и Интерпола, чтобы определить, существуют ли основания для отказа в разрешении на проезд. При отсутствии запретов или замечаний, разрешение на въезд будет выдаваться автоматически.
Если возникнут подозрения или информация потребует дополнительного анализа, то заявка будет обрабатываться вручную компетентными органами. В любом случае, срок рассмотрения информации с вынесением соответствующего решения не будет превышать 96 часов.
Впрочем, наличие разрешения не означает автоматическое право на въезд в страны Евросоюза, поэтому окончательное решение будут принимать пограничные службы.
Предполагается, что систему в первую очередь внедрят в аэропортах и морских пунктах пропуска, а через три года это обязательство также будет применяться к международным автобусных перевозчикам.
Далее
Опубликовано director 19 Фев 2019 в Новости | Нет комментариев
Как сообщает Цензор.НЕТ со ссылкой на сайт Главного сервисного центра МВД, раньше в процессе заказа номеров автовладелец был вынужден обязательно посетить Главный или территориальный сервисные центры МВД (первый раз — чтобы заказать, а второй — чтобы забрать готовый номерной знак).
«Теперь всю процедуру заказа номерного знака (ИНЗ) гражданин может пройти или в удобном по расположению территориальном сервисном центре МВД (независимо от места его регистрации), или пользуясь онлайн-услугами собственного электронного кабинета водителя», — говорится в сообщении.
Также сообщается, что личное присутствие заказчика или уполномоченного им лица в Главном сервисном центре МВД необходимо лишь, когда гражданин забирает уже готовый номерной знак.
Далее
Опубликовано director 19 Фев 2019 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
До суду звернулась особа з позовом про поділ майна подружжя, визнання договору купівлі-продажу дійсним. Особа зазначала, що вона та її чоловік придбали автомобіль Ford Fusion за спільні кошти, що підтверджується розпискою, яку склала продавець та власник придбаного подружжям транспортного засобу.
У зв’язку з відсутністю коштів у подружжя на переоформлення транспортного засобу з продавця на покупця, вони разом із продавцем автомобіля прийняли рішення щодо оформлення довіреності на розпорядження автомобілем. Продавець отримала грошові кошти за продаж автомобіля та передала усі необхідні документи, у тому числі і реєстраційне посвідчення водія. Довіреність була оформлена на її чоловіка.
Згодом її чоловік звернувся з позовом про розірвання шлюбу, а позивач дізналася, що він продав спірний автомобіль без її згоди та перереєстрував його на свого батька.
Позивач просила суд визнати дійсним договір купівлі-продажу автомобіля Ford Fusion; визнати недійсним наступний договір купівлі-продажу автомобіля Ford Fusion; визнати автомобіль спільним майном подружжя, набутим за час шлюбу; зобов’язати чоловіка сплатити їй 1/2 частину вартості вказаного автомобіля
Суд першої інстанції позов задовольнив частково, визнав автомобіль спільним майном подружжя, набутим за час шлюбу, визнав дійсним договір купівлі-продажу автомобіля та зобов’язав сплатити позивачу 1/2 частину вартості автомобіля.
Суд першої інстанції виходив із того, що видачею нотаріально посвідченої довіреності було приховано інший правочин, а саме договір купівлі-продажу спірного автомобіля, оскільки було передано грошові кошти за вказаний автомобіль у розмірі 8 490 доларів США, а продавець в свою чергу передала автомобіль та довіреність з правом відчуження транспортного засобу. Суд дійшов висновку, що автомобіль було придбано за час перебування сторін у шлюбі, він є спільною сумісною власністю подружжя. Оскільки частки майна дружини та чоловіка рівні, тому особа має право на половину вартості автомобіля, який відповідач відчужив без її згоди.
Апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Суд вказав на те, що видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала. Враховуючи те, що під час укладення довіреності на ім’я відповідача останній не набув права власності на спірний автомобіль, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо визнання вказаного автомобіля спільною власністю подружжя.
Верховний Суд визнав законним рішення суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції зазначив, що згідно зі статтею 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
А Пленум Верховного Суду України у пункті 25 постанови від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз’яснював, що за удаваним правочином (стаття 235 ЦК України) сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов’язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інших правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин.
Верховний Суд визнав безпідставними покликання апеляційного суду на те, що відповідач у передбаченому законом порядку не набув права власності на автомобіль, а отримання довіреності не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб, оскільки позов пред’явлено не про визнання права власності на автомобіль, набутим за довіреністю, а про дійсність договору й про поділ майна подружжя за час шлюбу, що не заперечується.
Суд касаційної інстанції вказав на те, що за нотаріально посвідченою односторонньою угодою був прихований інший правочин — договір купівлі-продажу автомобіля, оскільки за цією угодою подружня пара передала власнику автомобіля грошові кошти за придбаний автомобіль, що підтверджується, зокрема, розпискою, а продавець передала автомобіль та генеральну довіреність з правом його відчуження. Отже, фактично вони вчинили дії з виконання умов договору купівлі-продажу автомобіля, що призводять до правових наслідків, які настають за договором купівлі-продажу.
Також ВС нагадав про правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року № 6-486цс16, відповідно до якої коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім’ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Оскільки автомобіль було продано без згоди позивача, ВС дійшов висновку, що позивач має право на відшкодування їй 1/2 частки його вартості (постанова від 30.01.2019 у справі № 444/848/16-ц).
Далее
