Постанова 27 лютого 2019 року справа № 201/7316/16-ц провадження № 61-10611св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
Позивач подав до місцевого суду заяву про витребування доказів, в якій просив витребувати документи, що стосуються укладених між сторонами договорів. Вказана заява була задоволена ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 27 жовтня 2016 року, однак банком вона не виконана з посиланням на відсутність доступу до інформації за рахунками клієнтів, що були розташовані на тимчасово окупованій території.
Верховний Суд вважає непереконливими доводи ПАТ КБ «ПриватБанк» про неможливість виконати ухвалу про витребування доказів з посиланням на те, що у зв’язку з окупацією Автономної Республіки Крим банк не може перевірити інформацію щодо укладених між сторонами договорів, з огляду на таке.
Відповідно до частини третьої статті 95 ЦК України філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Припинення діяльності філії не впливає на обсяг зобов’язань банку відповідно до чинного цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк — це юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» тимчасово окупована територія України є невід’ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Договір банківського вкладу та договори банківських рахунків укладені позивачем з юридичною особою ПАТ КБ «ПриватБанк», а не з його кримською філією, яка не є суб’єктом цивільного права, не наділена правосуб’єктністю.
Відтак банк зобов’язаний зберігати інформацію про рахунки клієнтів, й за усіма обставинами в банку має бути наявна необхідна інформація за спірними договорами, яку він повинен надати на виконання ухвали про витребування доказів.
…
Верховним Судом в оцінці поведінки та способу ведення справ банком враховується те, що він є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв’язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними у цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача — фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.
… справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Далее
Юридическая компания — Легал поздравляет Вас с праздником весны, 8 марта!
Желаем Вам весеннего настроения, ярких красок в жизни, солнечных дней, мира и добра в доме!
Пусть нежность первых подснежников, яркость тюльпанов, любовь и забота сильного пола присутствует в Вашей жизни каждый день!
Здоровья, любви и счастья Вам!
С любовью и уважением к Вам,
Юридическая компания-Легал!
Далее
«С сентября 2019 года предусматривается обучение девушек в военных лицеях», — заявила Гуменюк.
В Минобороны подчеркнули: ведется работа по внедрению унифицированного подхода с учетом гендерной составляющей в учебных программах вуза.
«Соответствующий пилотный проект реализуется на базе Национального университета обороны Украины имени Ивана Черняховского и Военного института Киевского национального университета имени Тараса Шевченко», — добавила она
По ее мнению, внедрение гендерной политики поможет женщинам участвовать в деятельности войска, а также поможет создать гендерно сбалансированные войска.
Велика Палата Верховного Суду у справі №904/7326/17 винесла Постанову від 5 грудня 2018 року, в якій зазначила, що системи державного та приватного виконання судових рішень не є рівноцінними та замінними.
Забезпечення рівноцінної конкуренції між державними та приватними виконавцями судових рішень як однієї з необхідних умов підвищення ефективності виконавчого провадження запроваджено Стратегією реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015–2020 роки, схваленою Указом Президента України №276/2015 від 20 травня 2015 року.
П. 6 ч. 1 ст. 4 Закону «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» №1403-VIII та п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону №1404-VIII «Про виконавче провадження» встановлюють принцип (засаду) диспозитивності виконавчого провадження та визначають його обов’язковість при здійсненні виконавчого провадження органами Державної виконавчої служби та приватними виконавцями. Цей принцип полягає, зокрема, у наданні стягувачу права вибору, пред’явити виконавчий документ для примусового виконання до органу Державної виконавчої служби чи до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до ст. 5 Закону №1404-VIII віднесено до компетенції і органів Державної виконавчої служби, і приватних виконавців (абз. 2 ч. 1 ст. 19 Закону). Тобто вказані положення надають стягувачу право на власний розсуд обрати орган, що буде здійснювати примусове виконання, обираючи при цьому між Державною виконавчою службою та приватними виконавцями.
Ч. 1 ст. 27 Закону №1403-VIII і ч. 2 ст. 24 цього Закону також передбачають право фізичних і юридичних осіб вільно обирати приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначених Законом №1404-VIII. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Залежно від вибору стягувача та після пред’явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу Державної виконавчої служби або до приватного виконавця у відповідного виконавця виникають передбачені ст. 18 Закону №1404-VIII права й обов’язки, зокрема обов’язок здійснювати заходи примусового виконання рішення у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Для стягувача має значення, звертатися до органу Державної виконавчої служби чи до приватного виконавця, адже умови співпраці з державним та приватним виконавцем різняться. Звернення до приватного виконавця забезпечує стягувачу можливість користуватися такими гарантіями і можливостями:
Примусова передача виконавчого провадження від приватного виконавця до органів Державної виконавчої служби позбавить стягувача прав та гарантій, встановлених законодавством.
Необхідність передання виконавчого провадження іншому виконавцю, який першим відкрив провадження, може створити істотні ускладнення як для стягувача (наприклад, якщо виконавець, який першим відкрив виконавче провадження щодо боржника, знаходиться у віддаленій від стягувача місцевості), так і для приватного виконавця, який буде змушений виконувати виконавчі документи по всій території України, не маючи для цього відповідних можливостей і ресурсів. Це може спричинити суттєве підвищення витрат виконання, які буде змушений нести стягувач і які можуть бути не покриті за рахунок коштів боржника.
Разом з тим, встановлене абз. 1 ч. 1 ст. 30 Закону №1404-VIII правило щодо виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника у рамках зведеного виконавчого провадження тим виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, стосується виключно державних, а не приватних виконавців, тоді як щодо останніх діє правило абз. 2 ч. 1 цієї ж статті про виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника у рамках зведеного виконавчого провадження.
Застосування правила щодо обов’язкового передання виконавчого провадження від приватного виконавця до державного і навпаки призведе до порушення основоположного принципу диспозитивності, порушення права стягувача на вибір виконавця, передбаченого законом.
У школах України вирішили скасувати атестати. Тепер учні та випускники будуть отримувати свідоцтво про освіту. При цьому, документи стануть доступними для осіб з вадами зору – їх виготовлять зі шрифтом Брайля. Таку постанову уряд ухвалив на засіданні 6 березня.
«Українські школярі відтепер будуть отримувати після 4-го класу свідоцтво про здобуття початкової освіти; після 9-го – свідоцтво про отримання базової середньої освіти; а після завершення школи в 11-му (12) класі – свідоцтво про отримання повної загальної середньої освіти», – пояснили у Міністерстві освіти України.
Нагадаємо, з 5 лютого до 25 березня триватиме реєстрація на основну сесію зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО). Абітурієнтам пояснили особливості нової кампанії.
Раніше Міносвіти значно скоротило бюрократію у школах, ухваливши нову інструкцію. Вона зменшила кількість рекомендованої ділової документації для вчителів. До навчального року 2018/2019 в Україні відкрилися 25 нових та повністю модернізованих шкіл.
Далее
На сегодняшний день, все большей популярности приобретает вопрос о выплате алиментов на ребёнка.
Поскольку мы с Вами находимся в непосредственной близости к морю, а так же вузам, дипломирующих моряков, поговорим в этой статье об особенностях взыскания алиментов на содержание ребёнка, если один из родителей является моряком.
Особенность взыскания алиментов на содержание ребенка из родителя-моряка прямо не урегулирована действующим законодательством Украины, поэтому, и могут возникать дополнительные сложности в связи с тем, что моряки не являются официально трудоустроенными в Украине, не имеют постоянного места работы на территории нашей страны, их заработок является не постоянным и, как правило, ничем не подтвержденным.
Но, даже эти факты, не лишают обязанности родителя содержать своего ребенка. В Семейном кодексе Украины предусмотрена обязанность родителей по содержанию ребёнка до достижения им совершеннолетия, а в случае, если совершеннолетняя дочь/сын продолжают обучение, и в связи с этим, нуждаются в материальной помощи, родители обязаны содержать детей до достижениями ими двадцати трёх лет. Важно упомянуть, что право на содержание прекращается в случае прекращения обучения.
В соответствии с Семейным кодексом Украины, суд определяет размер алиментов на содержание ребенка в твердой сумме и(или) в проценте от заработка (дохода) плательщика алиментов с учётом обстоятельств, указанных в ст. 182 Семейного кодекса Украины. В твердой денежной сумме алименты могут назначаться, если плательщик имеет нерегулярный, непостоянный доход (что и имеет отношение к морякам), часть дохода получает в натуральной форме, а также при наличии других обстоятельств, имеющих существенное значение. Однако минимальный размер денежных средств, в любом случае, не может быть менее 30% прожиточного минимума для ребенка соответствующего возраста.
В первую очередь, необходимо обратиться в суд с исковым заявлением о взыскании алиментов на ребёнка. Также необходимо установить размер доходов, в зависимости от чего и будет устанавливаться размер выплаты алиментов. Есть несколько способов для получения данной информации:
Позивач звернувся до суду з позовом до міської ради, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення, на підставі якого надано пільги щодо плати за землю на території міста, звільнивши від цієї сплати окремі підприємства. Позивач стверджував, що оскаржуване рішення, яким надано пільги з плати за землю, призводить до незаконного зменшення доходів місцевого бюджету, зменшення комунальної власності і, як наслідок, – порушує права та інтереси позивача як члена міської громади.
Суди першої та апеляційної інстанції у задоволенні позову відмовили.
Залишаючи ці рішення без змін, Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2019 року у справі № 522/3665/17 сформулював загальні підходи до визначення законного інтересу як предмета судового захисту в адміністративному судочинстві.
Верховний Суд дійшов висновку, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, якому властиві такі ознаки:
— має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;
— пов’язаний із конкретним матеріальним або нематеріальним благом;
— є визначеним – благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним, у позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;
— є персоналізованим (суб’єктивним) – тобто належить конкретній особі (позивачу);
— суб’єктом порушення позивач вважає суб’єкта владних повноважень.
Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже, й матеріально-правової заінтересованості), є:
— незаконність інтересу – його суперечність Конституції, законам України, принципам права;
— не правовий характер вимог – вимоги не породжують правових наслідків для позивача;
— встановлена законом заборона пред’явлення позову на захист певного інтересу (наприклад, заборона оскаржувати рішення дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя особою, яка подала скаргу на суддю);
— коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності);
— позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб – держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.
Суд дійшов висновку, що у разі встановлення обставин, що свідчать про очевидну відсутність законного інтересу (матеріально-правової заінтересованості), адміністративний суд не має юрисдикції для розгляду справи і відмовляє у відкритті адміністративного провадження.
Якщо ж очевидних ознак відсутності матеріально-правової заінтересованості на стадії відкриття провадження не встановлено, суд, за наявності інших законних передумов, відкриває провадження. Якщо очевидні ознаки відсутності матеріально-правової заінтересованості виявлені після відкриття провадження, суд має право закрити провадження.
Оскільки йдеться про обмеження доступу до судочинства, очевидність відсутності у позивача законного інтересу повинна бути поза межами обґрунтованого сумніву. Якщо такий сумнів є, він повинен тлумачитися на користь позивача, а отже у цьому випадку суд повинен розглянути справу по суті. Це питання повинно вирішуватися, насамперед, судом першої інстанції, який має широку дискрецію.
Позивач повинен довести, що він є потерпілим від порушення з боку суб’єкта владних повноважень, зокрема має місце безпосередній негативний суттєвий вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому.
З’ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення.
Постанова Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі № 522/3665/17 – http://reyestr.court.gov.ua/Review/80167902.
Фабула судового акту: В деле, №646/3972/16-ц Верховный Суд в составе коллегии судей Первой судебной палаты Кассационного гражданского суда установил, что заключая оспариваемый договор дарения, даритель и одариваемый были осведомлены о наличии спора о квартире и о существовании решения суда, которым было прекращено право собственности дарителя на 1/6 часть спорного имущества, следовательно, могли предвидеть негативные последствия для себя в случае вступления этого решения в законную силу.
Согласно прецедентной практике Европейского суда по правам человека, которая является источником права (статья 17 Закона Украины «О выполнении решений и применении практики ЕСПЧ»), статья 1 Протокола к Конвенции о защите прав человека и основных свобод подлежит применению для защиты правомерных ожиданий в отношении определенного положения вещей (в будущем), поскольку их можно считать составной частью имущества.
Законные ожидания рассматриваются как элемент правовой определенности, в том числе и тогда, когда речь идет о защите законных ожиданий относительно осуществления права собственности. Характеристика ожиданий как легитимных сочетает в себе их законность, которая обусловлена реализацией лицом надлежащему лицу субъективного права, а также их обоснованность, то есть обусловленную законом рациональность ожиданий участников общественных отношений.
В соответствии с частями второй-четвертой статьи 13 ГК Украины при осуществлении своих прав лицо обязано воздерживаться от действий, которые могли бы нарушить права других лиц. Не допускаются действия лица, совершаемые с намерением причинить вред другому лицу, а также злоупотребление правом в иных формах. При осуществлении гражданских прав лицо должно придерживаться моральных основ общества.
Следовательно, заключение договора, по своему содержанию противоречит требованиям закона, поскольку он не направлен на реальное наступление обусловленных им правовых последствий, что является нарушением части первой и пятой статьи 203 ГК Украины, и по правилам статьи 215 настоящего Кодекса является основанием для признания его недействительным.
Далее
Среднедневной размер пособия по временной потере трудоспособности, предоставляемый Фондом социального страхования Украины (ФССУ), в 2018 году составил 224,4 грн. Это на 31,9% (на 54,2 грн) больше, чем в 2017 году. Об этом сообщает пресс-служба фонда.
Общие расходы фонда на выплату пособия по временной нетрудоспособности увеличились почти на 1,7 млрд грн (27,7%) по сравнению с 2017 годом и превысили 7,74 млрд грн.
Как поясняют в фонде, увеличение среднего размера пособия по временной потере трудоспособности связано с ростом минимальной зарплаты, а также общим ростом фонда оплаты труда по стране.
Далее
У парламенті зареєстровано законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії мобінгу» (№10118). Про це повідомляється на офіційному сайті Верховної Ради, передає УНН.
Ініціаторами законопроекту виступили дев’ятеро народних депутатів, серед яких — голова підкомітету з питань економічного, секторального співробітництва та поглибленої і всеохоплюючої зони вільної торгівлі між Україною та ЄС комітету ВР з питань європейської інтеграції Оксана Білозір та перший заступник голови комітету з питань науки і освіти Олександр Співаковський.
Метою та завданням законопроекту є захист учасників трудових відносин від різних форм мобінгу і встановлення адміністративної відповідальності за такі дії.
Зокрема пропонується визначити мобінг (від англ. to mob – нападати, труїти) як психологічне, фізичне, економічне насильство, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно працівника, з метою приниження його людської гідності, створення стосовно нього напруженої, ворожої атмосфери та примушування до зміни місця роботи.
Кодекс України про адміністративні правопорушення пропонується доповнити статтею, про те, що мобінг тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста (від 850 грн до 1700 грн) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (НМДГ) або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.
За цькування, вчинене групою осіб, або якщо воно призвело до шкоди здоров’ю, а також за цькування працівників власником підприємства, чи уповноваженою ним особою пропонується встановити штраф у розмірі від ста до двохсот НМДГ (3400 грн) або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.
Наразі, законопроект перебуває на розгляді в профільних комітетах парламенту.
Далее
