День адвокатуры — появился после того, как 2 декабря 2002 года президент Украины Леонид Кучма подписал указ N 1121/2002, который предписывал ежегодно, 19 декабря отмечать День адвокатуры.
Указ интересен также тем, что большую его часть занимает выражение признательности всем работникам адвокатуры, как людям стоящим на страже прав личности:
«Учитывая важную роль адвокатуры в развитии правового государства, защите конституционных прав и свобод граждан, большое общественное значение этого правозащитного учреждения на Украине, постановляю установить на Украине профессиональный праздник — День адвокатуры, который отмечать ежегодно 19 декабря».
Дата проведения этого праздника была выбрана не случайно: именно в этот день, в 1992 году, Верховная рада Украины ввела в действие Закон Украины «Об адвокатуре».
В связи с этим, коллектив Юридической компании — Легал поздравляет всех адвокатов с профессиональным праздником!
Мы желаем Вам, прежде всего здоровья, мира и добра в Ваших домах, а также удовольствия и морального, и материального от выполняемой работы, выигрышных дел, стабильных правовых позиций, признания и заслуженного уважения!
С уважением ЮК-Легал!
Далее
Указом Президента України Л.Кучми N 1318/2000 від 08.12.2000
Відсилання українського законодавства до понять «резидент» та «нерезидент» породжує багато спорів, у тому числі із митницею під час користування власним автомобілем іноземним громадянином на території України, а також податковою, нотаріусом під час прийняття спадщини.
Відповідно Митного Кодексу України, стаття 95 регламентує строки транзитних перевезень:
для автомобільного транспорту — 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці — 5 діб);
для громадянина (резидента) України, який знаходиться на консульському обліку за кордоном – 60 днів на протязі 1-го року;
для іноземців (нерезидентів) – на період до 1-го року.
В даному випадку контролюючі органи, зачасту трактують законодавство на свою користь, наприклад, іноземець має посвідку на постійне проживання на території України, його вважають резидентом, але насправді, особа в України майже не знаходиться, як бути далі.
Питання, які виникають із спадкових відносин:
Відповідно до підпункту «а» п. 174.2.1 ст. 174 Податкового кодексу України, об`єкти спадщини оподатковуються за нульовою ставкою, що успадковується членами сім`ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення.
Згідно п.п. 174.2.3 п. 174.2. ст. 174 Податкового кодексу України, об`єкти спадщини оподатковуються за ставкою, визначеною у пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу, для будь-якого об`єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем від спадкодавця-нерезидента, та для будь-якого об`єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем-нерезидентом від спадкодавця-резидента.
Як вбачається з п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Як назавжди «поставити крапку» в питанні чи являєтесь ви резидентом чи ні, розберемо далі.
Порядок визначення резидентського статусу фізичної особи регулюється абз. «в» пп.14.1п.14.1.213ст.14 Податкового кодексу України, згідно з яким фізична особа — резидент — фізична особа, яка має місце проживання в Україні.
У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні.
У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
При цьому відповідно до пп..34.1.4п.34.1ст.34 Податкового кодексу України чітко встановлено, що податковим періодом є, зокрема, календарний рік.
Достатньою (але не виключною) умовою визначенням місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації, як суб’єкта підприємницької діяльності.
Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.
Сьогодні ми підготували для Вас інформаційну статтю, яка стане в пригоді, тому, кого зазначають винним у залитті квартири.
По-перше, варто розібратись чи дійсно ви є винною особою.
Для цього перш за все необхідно встановити джерело залиття та в чиїй зоні відповідальності воно знаходиться.
При цьому, потрібно пам’ятати, що залиття квартири може статись внаслідок неналежного стану внутрішньо будинкових систем централізованого опалення та гарячого водопостачання в будинку, технічне обслуговування якого покладається на певне комунальне підприємство.
Зазвичай є договір, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов’язок надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в частині технічного обслуговування внутрішньо будинкових систем центрального опалення та гарячого водопостачання: мережі, арматура на них прилади та обладнання, які розміщені в межах будинку та виконання робіт з усунення аварійних ушкоджень на внутрішньо будинкових системах.
Виконавець зобов’язаний здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень, утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування внутрішньо-будинкових систем, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені цим договором.
В такому разі, Відповідальність за залиття квартири в результаті течі стояка водопостачання покладається на ВИКОНАВЦЯ послуг з технічного обслуговування внутрішньо-будинкових систем опалення та водопостачання, такого ж висновку притримується Верховний суд у справі № 639/101/17 від 07.02.19.
По-друге, варто також знати, що утримання та ремонт (своєчасна заміна) внутрішньоквартирних мереж водопостачання є обов᾿язком власника квартири, — відповідно до пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» № 572 від 8 жовтня 1992 року, пунктів 3.7, 5.3 наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» № 76 від 17 травня 2006 року, статті 151 ЖК України, статті 10 Закону «Про приватизацію державного житлового фонду».
Коли, виникають складності у визначенні винуватості обслуговуючого підприємства чи власника квартири, на допомогу приходить будівельно-технічна експертиза, яку можна замовити як самостійно, так і за ухвалою суду.
Також звертаю увагу, що у разі залиття квартири складається Акт про залиття. Але, відповідно до вимог законодавства, кожен окремий акт варто аналізувати індивідуально, тільки тоді можливо прийти до висновку чи є такий акт доказом вашої вини чи навпаки.
Відповідно до п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, що затверджені Наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року № 76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт, форма якого передбачена додатком № 4.
Вказаний акт складається комісією балансоутримувача багатоквартирного будинку, в якому знаходиться квартира, яку було залито.
16 ноября Юридической компании-Легал исполняется 9 лет!
9 лет мы работаем на Ваше благо, регистрируем новый бизнес, получаем лицензии, разрешительные документы, защищаем Ваши права и интересы в судебных спорах.
За это время мы обрели много новых друзей и клиентов!
Получили огромное количество отзывов и благодарностей!
Зарекомендовали себя как ответственный надежный партнер!
В связи с этим, хотим разделить с Вами наш праздник: каждому обратившемуся к нам в праздничный день (16.11) обещаем вручить подарок!
Каждому, заключившему договор на предоставление услуг с 11.11.2020 по 11.12.2020 обещаем приятную скидку!
Как всегда ждем Вас по адресу: Одесса, Адмиральський проспект, 25, оф.9
Далее
Згідно із законодавством України, важливою умовою для реєстрації шлюбу є досягнення особами, які бажають одружитися, шлюбного віку – 18 років.
Однак, відповідно статті 23 Сімейного кодексу України, передбачена можливість створити сімю у більш ранньому віці – з 16 років.
За правилом ч. 2 цієї статті за заявою особи, яка досягла шістнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.
Відмітимо, що Сімейний кодекс України в редакції від 2002 року дозволяв отримати такий дозвіл на укладення шлюбу із 14 років. Таке посилання на 14-річний вік містить і роз’янення Пленуму ВСУ.
Відповідно до роз’яснень п. 2 Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» заява про надання особі, яка досягла чотирнадцяти років, права на шлюб (ст. 23 СК України) повинна розглядатися судом в окремому провадженні за участі в справі одного або обох батьків (усиновлювачів) неповнолітньої дитини, піклувальника, особи, з якою передбачається реєстрація шлюбу, а також інших заінтересованих осіб.
Але, 15.03.2012 року внесено зміни до Сімейного кодексу України, яким право на шлюб дозволено із досягненням 16-річчя.
Таким чином, справи про надання права на шлюб суд розглядає у порядку окремого провадження за участю заявника та заінтересованих осіб.
Заперечення батьків (піклувальників) щодо надання права на шлюб не є підставою для відмови в задоволенні заяви, оскільки головним критерієм для задоволення заяви про надання права на шлюб є встановлення судом факту про відповідність такого права інтересам заявника.
Право на шлюб чоловіка та жінки, які досягли шлюбного віку, закріплено у статті 12 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 СК України державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.
За даними Мін’юсту, за 9 місяців 2020 року право на шлюб отримали 486 неповнолітніх осіб.
З них 472 жінки та 14 чоловіків. У міській місцевості право на шлюб отримали 210 осіб, у сільській – 276.
Зазначається, що чіткого переліку підстав для надання неповнолітнім права на шлюб законодавчо не визначено.
Втім, як правило, такими є: фактичне спільне проживання пари, яка не досягла шлюбного віку; вагітність неповнолітньої; народження у неповнолітньої особи дитини.
Для реєстрації шлюбу з неповнолітніми, окрім рішення суду, що набрало законної сили необхідно надати наступні документи:
паспорт громадянина України (громадяни інших країн повинні мати при собі паспорт та його нотаріально засвідчений переклад українською мовою);
якщо наречені раніше перебували у шлюбі – то документ про припинення попереднього шлюбу (такий документ, виданий в іноземній державі, повинен бути відповідним чином легалізований або апостильований з перекладом на українську мову та нотаріально засвідчений).
Якщо Вам необхідно підготувати заяву про отримання дозвілу на укладення шлюбу/отримання право на шлюб, звертайтесь за контактними телефонами:
097-754-79-48; 068-124-25-85; 048-701-88-71; 063-95-69-854
або до офісу компанії: м. Одеса, Адміральський проспект 25, оф. 9
