Сьогодні ми підготували для Вас інформаційну статтю, яка стане в пригоді, тому, кого зазначають винним у залитті квартири.
По-перше, варто розібратись чи дійсно ви є винною особою.
Для цього перш за все необхідно встановити джерело залиття та в чиїй зоні відповідальності воно знаходиться.
При цьому, потрібно пам’ятати, що залиття квартири може статись внаслідок неналежного стану внутрішньо будинкових систем централізованого опалення та гарячого водопостачання в будинку, технічне обслуговування якого покладається на певне комунальне підприємство.
Зазвичай є договір, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов’язок надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в частині технічного обслуговування внутрішньо будинкових систем центрального опалення та гарячого водопостачання: мережі, арматура на них прилади та обладнання, які розміщені в межах будинку та виконання робіт з усунення аварійних ушкоджень на внутрішньо будинкових системах.
Виконавець зобов’язаний здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень, утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування внутрішньо-будинкових систем, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені цим договором.
В такому разі, Відповідальність за залиття квартири в результаті течі стояка водопостачання покладається на ВИКОНАВЦЯ послуг з технічного обслуговування внутрішньо-будинкових систем опалення та водопостачання, такого ж висновку притримується Верховний суд у справі № 639/101/17 від 07.02.19.
По-друге, варто також знати, що утримання та ремонт (своєчасна заміна) внутрішньоквартирних мереж водопостачання є обов᾿язком власника квартири, — відповідно до пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» № 572 від 8 жовтня 1992 року, пунктів 3.7, 5.3 наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» № 76 від 17 травня 2006 року, статті 151 ЖК України, статті 10 Закону «Про приватизацію державного житлового фонду».
Коли, виникають складності у визначенні винуватості обслуговуючого підприємства чи власника квартири, на допомогу приходить будівельно-технічна експертиза, яку можна замовити як самостійно, так і за ухвалою суду.
Також звертаю увагу, що у разі залиття квартири складається Акт про залиття. Але, відповідно до вимог законодавства, кожен окремий акт варто аналізувати індивідуально, тільки тоді можливо прийти до висновку чи є такий акт доказом вашої вини чи навпаки.
Відповідно до п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, що затверджені Наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року № 76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт, форма якого передбачена додатком № 4.
Вказаний акт складається комісією балансоутримувача багатоквартирного будинку, в якому знаходиться квартира, яку було залито.
16 ноября Юридической компании-Легал исполняется 9 лет!
9 лет мы работаем на Ваше благо, регистрируем новый бизнес, получаем лицензии, разрешительные документы, защищаем Ваши права и интересы в судебных спорах.
За это время мы обрели много новых друзей и клиентов!
Получили огромное количество отзывов и благодарностей!
Зарекомендовали себя как ответственный надежный партнер!
В связи с этим, хотим разделить с Вами наш праздник: каждому обратившемуся к нам в праздничный день (16.11) обещаем вручить подарок!
Каждому, заключившему договор на предоставление услуг с 11.11.2020 по 11.12.2020 обещаем приятную скидку!
Как всегда ждем Вас по адресу: Одесса, Адмиральський проспект, 25, оф.9
Далее
Згідно із законодавством України, важливою умовою для реєстрації шлюбу є досягнення особами, які бажають одружитися, шлюбного віку – 18 років.
Однак, відповідно статті 23 Сімейного кодексу України, передбачена можливість створити сімю у більш ранньому віці – з 16 років.
За правилом ч. 2 цієї статті за заявою особи, яка досягла шістнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.
Відмітимо, що Сімейний кодекс України в редакції від 2002 року дозволяв отримати такий дозвіл на укладення шлюбу із 14 років. Таке посилання на 14-річний вік містить і роз’янення Пленуму ВСУ.
Відповідно до роз’яснень п. 2 Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» заява про надання особі, яка досягла чотирнадцяти років, права на шлюб (ст. 23 СК України) повинна розглядатися судом в окремому провадженні за участі в справі одного або обох батьків (усиновлювачів) неповнолітньої дитини, піклувальника, особи, з якою передбачається реєстрація шлюбу, а також інших заінтересованих осіб.
Але, 15.03.2012 року внесено зміни до Сімейного кодексу України, яким право на шлюб дозволено із досягненням 16-річчя.
Таким чином, справи про надання права на шлюб суд розглядає у порядку окремого провадження за участю заявника та заінтересованих осіб.
Заперечення батьків (піклувальників) щодо надання права на шлюб не є підставою для відмови в задоволенні заяви, оскільки головним критерієм для задоволення заяви про надання права на шлюб є встановлення судом факту про відповідність такого права інтересам заявника.
Право на шлюб чоловіка та жінки, які досягли шлюбного віку, закріплено у статті 12 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 СК України державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.
За даними Мін’юсту, за 9 місяців 2020 року право на шлюб отримали 486 неповнолітніх осіб.
З них 472 жінки та 14 чоловіків. У міській місцевості право на шлюб отримали 210 осіб, у сільській – 276.
Зазначається, що чіткого переліку підстав для надання неповнолітнім права на шлюб законодавчо не визначено.
Втім, як правило, такими є: фактичне спільне проживання пари, яка не досягла шлюбного віку; вагітність неповнолітньої; народження у неповнолітньої особи дитини.
Для реєстрації шлюбу з неповнолітніми, окрім рішення суду, що набрало законної сили необхідно надати наступні документи:
паспорт громадянина України (громадяни інших країн повинні мати при собі паспорт та його нотаріально засвідчений переклад українською мовою);
якщо наречені раніше перебували у шлюбі – то документ про припинення попереднього шлюбу (такий документ, виданий в іноземній державі, повинен бути відповідним чином легалізований або апостильований з перекладом на українську мову та нотаріально засвідчений).
Якщо Вам необхідно підготувати заяву про отримання дозвілу на укладення шлюбу/отримання право на шлюб, звертайтесь за контактними телефонами:
097-754-79-48; 068-124-25-85; 048-701-88-71; 063-95-69-854
або до офісу компанії: м. Одеса, Адміральський проспект 25, оф. 9
Участь громадян України у виборах є добровільною. Голосування на виборах є таємним. Кожний виборець голосує на виборах особисто. Громадянам України забезпечуються умови для вільного формування своєї волі та її вільного виявлення при голосуванні.
З метою захисту своїх виборчих прав громадяни можуть звертатися до суду. Згідно з п.5 ч.1 ст.17 КАС України, спори щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Підставою реалізації виборцем свого права голосу на виборах є його включення до списку виборців на виборчій дільниці.
На підставі ст. 40 Закону України «Про вибори народних депутатів України» дільнична виборча комісія звичайної виборчої дільниці наступного дня після отримання попереднього списку виборців надає його для загального ознайомлення у приміщенні дільничної виборчої комісії.
Згідно ст.172 КАС України, позовні заяви щодо рішень, дій чи бездіяльності виборчої комісії, членів цих комісій, що мали місце до дня голосування, може бути подано до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням відповідної комісії у п’ятиденний строк з дня прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності, але не пізніше двадцять четвертої години дня, що передує дню голосування. Позовні заяви щодо рішень, дій чи бездіяльності дільничної виборчої комісії, членів цих комісій, що мали місце у день голосування, під час підрахунку голосів та встановлення результатів голосування на дільниці, може бути подано до адміністративного суду у дводенний строк з дня прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності.
Суд приймає позовну заяву щодо рішення, дії чи бездіяльності виборчої комісії або члена відповідної комісії до розгляду незалежно від сплати судового збору. У разі несплати судового збору на момент вирішення справи суд одночасно вирішує питання про стягнення судового збору відповідно до правил розподілу судових витрат, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до положень ст.173 КАС України, виборець має право звернутися з адміністративним позовом про уточнення списку виборців, у тому числі про включення або виключення зі списку себе особисто або інших осіб.
Адміністративні справи щодо уточнення списку виборців розглядає місцевий загальний суд як адміністративний суд за місцезнаходженням відповідної комісії. Позовна заява про уточнення списку виборців подається до адміністративного суду без сплати судового збору. Позовну заяву може бути подано не пізніш як за два дні до дня голосування. Днем подання позову вважається день фактичного отримання позовної заяви судом.
За консультацією до Юридичної компанії-Лєгал останнім часом звертаються із питанням як скасувати виконавчий напис нотаріуса, вчинений по кредитному договору.
У зв’язку із чим ми вирішили підготувати дану статтю.
Вчинення виконавчих написів дозволяє банкам, кредитним установам значно прискорити процедуру стягнення кредитних коштів, оскільки виконавчий напис нотаріуса на кредитному договорі є виконавчим документом, на підставі якого відкривається виконавче провадження!
Строк оскарження виконавчого напису становить 3 роки з моменту вчинення, або з моменту, коли позичальник офіційно дізнався про вчинення виконавчого напису. Як правило з моменту повідомлення про відкриття виконавчого провадження.
Варто знати, що оскарження виконавчого напису нотаріуса не перериває строк позовної давності по кредиту, тобто це абсолютно самостійні, не залежні один від одного справи.
Що таке виконавчий напис?
Вчинення нотаріусом виконавчого напису — це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»).
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Слід зазначити, що відповідно до ст.18 Цивільного кодексу нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом учинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, установлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства (ч.1 ст.39 закону «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції від 22.02.2012 №296/5.
Відповідно достатті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.
Останнім часом Банки масово звертаються із позовними заявами про стягнення заборгованості із осіб, які відкривали кредитну лінію шляхом оформлення кредитної картки в банківській установі.
Так, клієнт Банку, в свій час, заповнив бланк заяви на виготовлення кредитної картки з певним лімітом, отримав кошти, а надалі, виявилось, що він, начебто, підписав договір приєднання про надання банківських послуг та повинен повернути грошову суму банку із нарахуванням відсотків, незрозуміло яким чином визначених.
Як правило, у позові, Банк, як обгрунтування своїх вимог, зазначає наступне: що підписуючи Заяву на отримання кредитної картки, відповідач надав згоду на приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг», «Тарифи банку», що в цілому є змішаним договором та підтверджує укладення Договору про надання банківських послуг.
Що робити в такому випадку? Погоджуватись та сплачувати, чи йти до суду та заперечувати?
Пояснюємо далі.
В першу чергу, визначимось із правовою природою заяви на отримання кредитної картки.
За загальним правилом, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона — підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку Банк).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
