Опубликовано Karina 27 Сен 2019 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Касаційний адміністративний суд розглядав касаційну скаргу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції на ухвалу апеляційного суду, якою було відмовлено у відкритті апеляційного у зв`язку з пропуском строку апеляційного оскарження понад рік.
В касаційній скарзі відповідач зазначав, що порушення строків на апеляційне оскарження обумовлено несвоєчасним отриманням ним оскаржуваного рішення, а тому строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, оскільки пропущений з поважних та незалежних на те причин.
Касаційний адміністративний суд у задоволенні касаційної скарги Управління ДАБІ відмовив та зазначив, що виходячи зі змісту норми абз. 3 частини четвертої статті 189 КАС України (в редакції до 15.12.2017), суд апеляційної інстанції зобов`язаний відмовити у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга суб`єкта владних повноважень подана після спливу річного строку на апеляційне оскарження незалежно від поважності причин пропуску цього строку. Тобто, встановлений річний строк є присічним, таким, що не може бути поновлений.
Крім того, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи, зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
Також суд касаційної інстанції звернув увагу, що статтею 44 КАС України (в редакції, чинній з 15.12.2017), яка кореспондується з положеннями частини 2 статті 49 КАС України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо дотримання процесуальних строків.
Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту такої скарги, в тому числі процесуальних строків подачі апеляційної скарги. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
У спірному випадку постанова суду першої інстанції прийнята 25.04.2016 у відкритому судовому засіданні без участі представника відповідача, хоча такий належним чином та завчасно був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується інформацією, зазначеній у повідомленні про вручення поштового відправлення.
Отже, у даній справі для суб`єкта владних повноважень були створені умови за яких останній мав реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав, проте відповідач через байдужість до них або небажання дізнатися про їх порушення не вчинив дії пов`язані з оскарженням рішення суду у строк встановлений законом.
Суд зауважив, що подання заяви про видачу копії рішення маже через рік після його ухвалення не може свідчити про належне виконання відповідачем свого процесуального обов`язку, а відтак і для висновку про наявність поважних причин пропуску встановленого законом строку на апеляційне оскарження.
З огляду на зазначене, КАС ВС дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції було дотримано необхідного балансу та не допущено порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, і погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності правових підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції (постанова від 31.07.2019 у справі № 488/2161/15-а).
Зазначимо, що відповідно до частини другої статті 299 КАС України в поточній редакції незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб’єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб’єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов’язки.