Опубликовано director 13 Июн 2019 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
?Постанова КГС ВС від 27.05. 2019 № 910/20107/17:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/82007513
⚡Ключові висновки КГС:
✔️1. У листопаді 2017 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» до Приватного підприємства «В Тікет» про стягнення 399 215,42 грн, з яких 368 895,17 грн. пені та 30 320,26 грн. 3% річних.
✔️2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору комісії №5-67/4 від 13.02.2017.
✔️4. Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги в частині стягнення з Приватного підприємства “В Тікет” пені визнав лише частково, а саме в розмірі 171 454,27 грн.
✔️5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 у справі №910/20107/17, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2019, позов задоволено.
✔️17. 13.02.2017 між позивачем (комітентом) та відповідачем (комісіонером) був укладений договір комісії № 5-67/4 про організацію продажу квитків.
Відповідно до умов вказаного договору відповідач зобов’язався від свого імені, але за дорученням та за рахунок позивача, за плату вчиняти правочини з продажу квитків на шоу пісенний конкурс “Євробачення — 2017”.
Згідно п. 5.1 договору від 13.02.2017 № 5-67/4 загальна вартість вказаних послуг становить 1,20 грн.
Наявні кошти отримані від продажу квитків за минулий тиждень (за виключенням сервісного збору та додаткових послуг), відповідач зобов’язався щотижня, а саме кожного вівторка перераховувати на розрахунковий рахунок комітента. ( п. 5.2 договору ).
✔️18. У разі невиконання своїх зобов’язань передбачених пунктом 5.2 цього договору відповідач зобов’язаний на вимогу позивача сплатити останньому пеню в розмірі 0.1% від суми заборгованості за кожний день прострочення. ( п. 10.3 договору ).
✔️19. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов договору від 13.02.2017 № 5-67/4 здійснював свої зобов’язання неналежним чином, а саме перераховував наявні кошти від продажу квитків з порушенням строків передбачених умовами вказаного договору.
Остаточно здійснив перерахування наявних коштів від продажу квитків лише 19.07.2017.
✔️20. За неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань, останньому на підставі п. 10.3 договору нарахована пеня в розмірі 368895,17 грн. ( з яких: 94940,12 грн. за період лютий – березень та 273955,05 грн. за період квітень – травень ), а також на підставі ст. 625 ЦК України нараховані 3% річних в розмірі 30320,26 грн. ( з яких: 7803,44 грн. за період лютий – березень та 22516,82 грн. за період квітень – травень ).
✔️33. У постанові Верховного Суду від 18.04.2019 у справі №914/1126/14 викладений наступний правовий висновок:
«Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
✔️За приписами ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
✔️Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
✔️Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
✔️Зазначена правова позиція щодо розміру обчислення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України є сталою та зокрема викладена в постановах Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі № 25/187 та від 07.11.2011 у справі № 5002-2/5109-2010.»
✔️34. Аналогічна правова позиція щодо розміру обчислення пені на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України також викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №910/10224/14, від 23.05.2018 у справі №910/15492/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15.
✔️35. Як вбачається з матеріалів справи, колегія суддів апеляційного господарського суду погодилася з судом першої інстанції про правомірне нарахування відповідачу на підставі п.10.3 Договору пені у розмірі 273 955,05 грн та на підставі ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних у розмірі 22 516,82 грн за період квітень-липень 2017 року.
✔️При цьому, пунктом 10.3 Договору сторони в добровільному порядку погодили, що у разі невиконання своїх зобов’язань, передбачених пунктом 5.2 цього Договору, комісіонер зобов’язаний на вимогу комітента сплатити останньому пеню в розмірі 0.1% від суми заборгованості за кожний день прострочення.
✔️На підставі умов договору позивачем здійснено нарахування пені в розмірі 0.1% від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Разом з тим, з оскаржуваних судових рішень не вбачається, що суди попередніх інстанцій врахували вищевказану правову позицію та перевірили, чи не перевищує застосований позивачем договірний розмір при розрахунку пені той розмір, який установлено законом як граничний, а саме, обчислений на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
✔️36. У постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 922/1008/16 зазначено наступне:
✔️«35.3 В даному випадку суд першої інстанції вірно здійснив перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних.
✔️35.4 Враховуючи викладене, правомірними є висновки господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 782 913,52 грн. та відмови в частині стягнення 3% річних в сумі 39 583,31 грн. оскільки позивачем у розрахунку 3% річних в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних, включено день фактичної сплати суми заборгованості.»
✔️Крім того, в постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/13064/17 вказано:
«Верховний Суд зазначає, що з огляду на відсутність підстав нарахування пені в періоди до укладення додаткових договорів та наявність прострочення сплати процентів за частину місяців, охоплених додатковими договорами від 04.12.2014, підлягає з’ясуванню розмір пені та правильність розрахунку, оскільки позивачем у розрахунки включено в періоди простроченого платежу і день фактичної сплати заборгованості.
Враховуючи викладене, висновки суду апеляційної інстанції щодо розміру пені є передчасними.»
✔️37. Судами першої та апеляційної інстанції не досліджено правильність розрахунку позивача та контррозрахунку відповідача спірних пені та 3% річних та не перевірено доводи сторін щодо:
— помилкового включення до періоду часу, за який здійснено нарахування пені, дня фактичної сплати заборгованості;
— достовірних дат здійснення відповідачем окремих платежів та, відповідно, достовірних дат фактичного отримання коштів позивачем від відповідача, що прямо впливає на правильне визначення періоду нарахування пені та 3% річних, а отже і обґрунтований розмір даних нарахувань.
