Опубликовано director 1 Июл 2021 в Новости | Нет комментариев
1 июля принят закон №4185, которым разрешили предоставлять эксплуатационные документы в электронном виде при гарантийном обслуживании товаров.
Об этом известно из заседания Рады, документ поддержали 335 нардепов.
В пояснительной записке авторы закона отмечают, что с ростом доли онлайн-продаж, многие компании предлагают потребителям регистрацию в личных кабинетах. Это дает возможность проверить оригинальность товара, а также его дальнейшее гарантийное обслуживание.
В то же время, потребители до сих пор хранят инструкции по использованию, гарантийные талоны и другие эксплуатационные документы в бумажном виде. А в случае потери гарантийного талона или фискального чека потребители автоматически теряют право на получение гарантийного обслуживания или замены товара.
Поэтому этим законом сделали возможным предоставление эксплуатационных документов в электронном виде при гарантийном обслуживании товаров, что «улучшит сервис для потребителей и упростит условия ведения бизнеса».
Источник: Экономическая правда
Далее
Опубликовано director 1 Июл 2021 в Новости | Нет комментариев
29 червня конституційною більшістю у 330 голосів прийняли законопроект № 3944, який вносить низку змін до статті № 51 Кодексу торговельного мореплавства України щодо вимог до кваліфікації членів екіпажу.
Основні нововведення:
1. Зайняття посад капітана та інших осіб командного складу тепер відбуватиметься відповідно до Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року (з поправками).
2. Повторне підтвердження диплому кожні 5 років тепер можливе без складання іспитів у державній кваліфікаційній комісії за умови дотримання таких вимог:
- особа придатна для роботи на суднах за станом здоров’я;
- наявні чинні свідоцтва про схвалену обов’язкову підготовку, необхідну для диплома;
- наявності підтвердженого Морською адміністрацією стажу роботи на суднах чи успішного закінчення схваленого курсу чи курсів підготовки, або завершення підтвердженого стажу роботи на судні з виконанням при цьому функцій, відповідних наявному диплому протягом не менше трьох місяців на понадштатній посаді чи на посаді командного складу, нижчій за ту, яка передбачена дійсним наявним дипломом, безпосередньо перед зайняттям посади, для якої цей диплом є дійсним.
3. Для роботи на танкерах також скасована обов’язкова атестація кожні 5 років, за умови:
- наявності стажу роботи на судні, з виконанням при цьому функцій відповідно до отриманого диплома або підтвердження, протягом сумарно не менше трьох місяців з попередніх п’яти років, або успішного закінчення схваленого навчального курсу або курсів.
“Прийняття законопроекту — черговий важливий крок у боротьбі з бюрократією та корупцією у сфері державних послуг для моряків. Практика обов’язкової атестації кожні 5 років тепер відходить у минуле — визначальними будуть практичні навички, кваліфікація та стаж роботи. Завдання Міністерства – спільно з партнерами у Мінцифри, МОЗ та інших державних установах забезпечити автоматизацію та верифікацію даних, на основі яких моряк отримує переатестацію. Дякую народним депутатам України за обраний курс змін — попереду ще багато роботи”, — розповідає Міністр інфраструктури України Олександр Кубраков.
Джерело: https://www.yurfact.com.ua
Далее
Опубликовано director 1 Июл 2021 в Новости | Нет комментариев
30 червня, Верховна Рада України прийняла за основу законопроект “Про внесення змін до статті 219 Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо розширення повноважень інспекторів з паркування для захисту інтересів осіб з інвалідністю)”.
Метою законопроекту № 4594 є підвищення рівня захисту прав осіб з інвалідністю на паркування транспортних засобів на спеціально визначених для цього місцях.
Законопроектом пропонується внести зміни до частини третьої статті 219 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), якими пропонується надати право інспекторам з паркування від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, – виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи і накладати стягнення за адміністративні правопорушення, передбачені не тільки частинами першою, третьою і шостою статті 122 КУпАП, а й частиною п’ятою цієї статті (зупинка чи стоянка транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака “Водій з інвалідністю”).
Джерело: https://www.yurfact.com.ua
Далее
Опубликовано director 1 Июл 2021 в Новости | Нет комментариев
При посвідченні договорів про відчуження земельних ділянок нотаріуси будуть керуватися, зокрема, положеннями статті 130 Земельного кодексу (нова редакція набуде чинності з 1 липня). У ній прописано 8 випадків, коли набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення забороняється.
Про це пише propozitsiya.com з посиланням на finance.
«Нормативні „табу“ стосуються як фізичних осіб, так і юридичних. Для останніх перелік імперативних „ні“ значно ширший, і окремі приписи кореспондують з вимогами законодавства у сфері фінансового моніторингу в частинні необхідності розкриття інформації про кінцевих бенефіціарних власників (КБВ)», — кажуть у Мін’юсті.
Наприклад, навіть після настання передбаченого Законом дедлайну та схвалення рішення про продаж землі для іноземців на референдумі, не зможуть придбати сільськогосподарські гектари у власність юридичні особи, у яких неможливо встановити КБВ, або ж бенефіціарні власники яких зареєстровані в офшорних зонах із затвердженого урядом переліку, або є громадянами держави-агресора.
Безумовними підставами для заборони набуття права власності на землю як фізичних, так і юридичних осіб є застосування (до них безпосередньо чи до пов’язаних осіб) спеціальних економічних санкцій та інших обмежувальних заходів відповідно до Закону України «Про санкції» у вигляді заборони на укладення правочинів щодо набуття у власність земельних ділянок, а також належність (навіть в минулому) до терористичних організацій.
Порядок здійснення перевірки відповідності набувача або власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення вимогам, визначеним статтею 130 ЗК України, був затверджений Кабінетом Міністрів України буквально нещодавно, 16 червня 2021 року.
Алгоритм здійснення нотаріусом такої перевірки, зокрема, включатиме:
- встановлення особи набувача;
- встановлення КБВ юридичної особи;
- перевірку застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до Закону України «Про санкції»;
- перевірку віднесення набувача до переліку осіб, пов’язаних з провадженням терористичної діяльності, сформованого у визначеному урядом порядку;
- визначення загальної площі відповідних земельних ділянок у власності набувача.
Проведення перевірки здійснюватиметься з використанням відомостей низки інформаційних систем та реєстрів, зокрема Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ДРП), Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та ДЗК.
За результатами проведеної «ревізії» набувача нотаріус складатиме протокол із зазначенням інформації про відповідність або невідповідність вимогам статті 130 ЗК України.
Джерело: Пропозиція — Головний журнал з питань агробізнесу
Далее
Опубликовано director 1 Июл 2021 в Новости | Нет комментариев
Постанова 14 червня 2021 року справа № 532/1348/19 провадження № 61-17342св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 СК України (частина перша статті 121 СК України).
Частиною першою статті 122 СК України передбачено, що дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.
За змістом статті 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.
У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.
Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.
Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу.
За приписами частини п`ятої статті 136 СК України для відмови в позові з цієї підстави в ході судового розгляду перевірці підлягають обставини чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати.
Згідно статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно, з урахуванням вимог частини третьої статті 12 ЦПК України, на позивача покладається тягар доведення, що він не є біологічним батьком дитини, а відповідач у справі повинна довести належними та допустимими доказами, що позивач у момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати.
Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 17 березня 2020 року у справі № 606/2142/18 (провадження № 61-19502св19), та від 06 травня 2020 року у справі № 641/2867/17-ц (провадження № 61-38660св18).
Відповідачем не надано докази, зокрема документи, на підставі яких робився оспорюваний актовий запис, з даними про те, що позивач знав про відсутність у нього біологічного споріднення з дитиною на момент вчинення актового запису.
Разом із тим відповідачем, під час розгляду справи судами попередніх інстанцій, було визнано факт відсутності кровного споріднення між ОСОБА_1 та ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі досліджених доказів, встановивши те, що позивач не є біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що йому стало відомо після розірвання у 2010 році його шлюбу із відповідачкою та ураховуючи відсутність належних та допустимих доказів того, що позивач у момент реєстрації народження дитини знав, що не є біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо виключення його з актового запису відомостей про батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо обізнаності ОСОБА_1 про відсутність кровного споріднення з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент реєстрації її народження не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Інші доводи касаційної скарги не впливають на правильність прийнятих судових рішень та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальних частинах судових рішень.
При вирішенні справи суди попередніх інстанцій правильно визначили характер правовідносин між сторонами, правильно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанцій залишити без змін.
Далее
Опубликовано director 1 Июл 2021 в Новости | Нет комментариев
Верховна Рада прийняла Закон «Про платіжні послуги». Проєкт Закону зареєстровано за №4364.
Про це повідомляє Інформаційне управління Апарату Верховної Ради України.
Згідно з документом, грошові кошти існують в Україні у готівковій (формі грошових знаків) та безготівковій (формі записів на рахунках) формах. Також вони включають електронні гроші та цифрові гроші у випадках, передбачених цим Законом.
До фінансових платіжних послуг належать такі послуги:
1) послуги із зарахування готівкових коштів на рахунки користувачів, а також усі послуги щодо відкриття, обслуговування та закриття рахунків (крім електронних гаманців);
2) послуги із зняття готівкових коштів з рахунків користувачів, а також усі послуги щодо відкриття, обслуговування та закриття рахунків (крім електронних гаманців);
3) послуги з виконання платіжних операцій із власними коштами користувача з рахунку/на рахунок користувача (крім платіжних операцій з електронними грошима), у тому числі:
- виконання кредитового переказу;
- виконання дебетового переказу;
- виконання іншої платіжної операції, у тому числі з використанням платіжних інструментів;
4) послуги з виконання платіжних операцій з рахунку/на рахунок користувача (крім платіжних операцій з електронними грошима), за умови що кошти для виконання платіжної операції надаються користувачу надавачем платіжних послуг на умовах кредиту, у тому числі:
- виконання кредитового переказу;
- виконання дебетового переказу;
- виконання іншої платіжної операції, у тому числі з використанням платіжних інструментів;
5) послуги з емісії платіжних інструментів та/або здійснення еквайрингу платіжних інструментів;
6) послуги з переказу коштів без відкриття рахунку;
7) послуги з випуску електронних грошей та виконання платіжних операцій з ними, у тому числі відкриття та обслуговування електронних гаманців.
До нефінансових платіжних послуг належать:
- послуги з ініціювання платіжної операції;
- послуги з надання відомостей з рахунків.
До надавачів платіжних послуг належать:
- банки;
- платіжні установи (у тому числі малі платіжні установи);
- філії іноземних платіжних установ;
- установи електронних грошей;
- фінансові установи, що мають право на надання платіжних послуг;
- оператори поштового зв’язку;
- надавачі нефінансових платіжних послуг;
- Національний банк України;
- органи державної влади, органи місцевого самоврядування.
Надання платіжних послуг (у тому числі виконання окремих або разових платіжних операцій, відкриття та обслуговування рахунків тощо) здійснюється на підставі договору, що укладається між надавачем платіжних послуг та користувачем відповідно до вимог законодавства, на узгоджених сторонами умовах.
Джерело: https://yur-gazeta.com
Далее
