Новости

Набрав чинності Закон про одномоментний перехід на нові договори про надання комунальних послуг

Опубликовано director 5 мая 2021 в Новости | Нет комментариев

Президент підписав Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг» від 3 грудня 2020 року № 1060-IX. Йдеться про законопроект № 2458, прийнятий парламентом ще 3 грудня 2020 року. Закон набрав чинності 1 травня 2021 року.

Йдеться насамперед про одномоментний перехід на нові договори про надання комунальних послуг (послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами). Це стосується споживачів комунальних послуг у приватному секторі та споживачів комунальних послуг у багатоквартирних будинках, які не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин.

Також буде запроваджено публічні договори про надання послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Це спрощує процедуру укладення цих договорів як для виконавців комунальних послуг, так і для споживачів послуг, що дозволяє уникнути додаткових фінансових витрат, пов’язаних із укладенням договорів у письмовій формі.

Так, положення Закону передбачають, зокрема, укладення зі співвласниками багатоквартирних будинків індивідуальних договорів, які є публічними договорами приєднання, у випадку, якщо співвласники не визначилися з моделлю договірних відносин з постачальниками комунальних послуг (крім послуг з газо- та електропостачання). Публічний договір приєднання — це договір, який передбачає обов’язок виконавця послуги надавати послугу кожному, хто звернеться до нього. За діючими наразі нормами Закону «Про житлово-комунальні послуги», якщо співвласники будинку не обрали модель договору (індивідуальний, колективний, договір з ОСББ як колективним споживачем), то виконавець послуги може укласти із такими співвласниками індивідуальний договір, який не передбачає обслуговування внутрішньобудинкових мереж.

Договори приєднання будуть вважати укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Публічні договори приєднання про надання комунальних послуг з власниками індивідуальних (садибних) житлових будинків вважатимуться укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги.

За такою моделлю договірних відносин плата виконавцю комунальної послуги буде складатися з плати за послугу та плати за абонентське обслуговування. При цьому відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладення договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов’язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням КМУ про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Також новим Законом визначається: управитель багатоквартирного будинку, ОСББ, інша уповноважена співвласниками особа мають укласти договір на технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання багатоквартирного будинку з оператором газорозподільної системи або іншим суб’єктом господарювання, який має право на виконання таких робіт. Технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання у багатоквартирних будинках здійснюється за рахунок співвласників такого будинку.

Джерело:https://buh.ligazakon.net

Фонд гарантирования изменил порядок возмещения денег по депозитам

Опубликовано director 29 Апр 2021 в Новости | Нет комментариев

Спрощено систему підготовки та дипломування моряків — Мінінфраструктури

Опубликовано director 29 Апр 2021 в Новости | Нет комментариев

Міністерство юстиції України зареєструвало затверджений Міністерством інфраструктури України наказ від 6 квітня 2021 року №201 «Про внесення змін до нормативно-правових актів Міністерства транспорту та зв’язку України та Міністерства інфраструктури України», який впроваджує автоматизовану систему тестування моряків без участі людини-екзаменатора, повідомила прес-служба Мінінфраструктури з посиланням на главу відомства Владислава Криклія в середу ввечері.

Міністр, зокрема, зазначив, що на шляху до спрощення цієї системи Мінінфраструктури відчуло відчайдушний опір — «від блокування ліквідації Інспекції через славнозвісний ОАСК та оскарження наказів міністерства до масових атак через ЗМІ».

За його словами, разом із спільнотою моряків і головою виконавчого комітету Нацради реформ Саакашвілі було докладено багато зусиль, щоб спростити систему дипломування моряків та ліквідувати корупційні схеми у цій сфері.

«Ми розробили наказ, який запроваджує автоматизовану систему тестування моряків без участі людини-екзаменатора і має на меті вперше запровадити гнучку та прозору процедуру отримання морських кваліфікаційних документів, спростивши її з урахуванням вимог Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року з поправками. Сьогодні цей наказ зареєстровано у Міністерстві юстиції. Реформа продовжується», — наводить слова міністра прес-служба.

Криклій повідомив, що спрощення процедури дипломування моряків, зокрема, передбачає: можливість підтвердження наявного звання на підставі відповідного стажу роботи на судні (без кваліфікаційних іспитів); можливість присвоєння чергового звання особі командного складу або підтвердження наявного звання (за відсутності достатнього стажу роботи на судні) проходженням комп’ютерного тестування, яке розробляється на основі міжнародної системи CES 6.0; спрощений механізм дипломування фахівців портового, службово-допоміжного і технічного флоту, що працюють під державним прапором України в каботажному плаванні; скасування обов’язкового проходження курсів підвищення кваліфікації для осіб, які підтверджують своє звання.

«Крім того, зазначений наказ регулює питання дипломування осіб, які працюють на суднах, що використовують гази або інші види пального з низькою температурою спалаху, а також суднах, які працюють у полярних водах», — додав міністр.

За його словами, всі вищезгадані заходи дають змогу здійснити дерегуляцію наявної системи підготовки та дипломування моряків і впровадити сучасні засоби оцінки знань без втручання людського фактора, з визначенням чітких термінів проходження процесу дипломування на кожному етапі.

Джерело: https://ua.interfax.com.ua

ФОП можна буде зареєструвати без участі держреєстратора

Опубликовано director 29 Апр 2021 в Новости | Нет комментариев

ФОП можна буде зареєструвати автоматично, без участі держреєстратора, повідомив Міністр юстиції Денис Малюська.

Відповідну постанову «Про реалізацію експериментального проекту щодо державної реєстрації фізичної особи підприємцем в автоматичному режимі» було прийнято на урядовому засіданні 28 квітня.

Постановою Уряду визначено, що протягом двох років проводитиметься експериментальний проект щодо здійснення державної реєстрації фізичної особи підприємцем в автоматичному режимі без участі держреєстратора.

Тепер така процедура відбуватиметься так:

— людина авторизується та подає заявку про відкриття ФОП через портал «Дія»;

— після цього ця заявка передається до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань для проведення держреєстрації ФОП. Отже, уся перевірка даних проходитиме у реєстрах без участі людей.

Такий механізм, напрацьований Мін’юстом у співпраці з Міністерством цифрової трансформації та за ініціативи профільного Міністра Михайла Федорова, спрямований на зменшення адміністративного навантаження, що, у свою чергу, надасть низку позитивних переваг.

Джерело: https://jurliga.ligazakon.net/

Дії державного виконавця у разі невиконання рішення боржником, без поважних причин: КЦС ВС

Опубликовано director 28 Апр 2021 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

Постанова об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12.04.2021 № 638/12278/15-ц (4-с/638/65/20, провадження № 61-14491 сво 20):

Суддя-доповідач: Луспеник Д. Д.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/96243593

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному ч. 1 ст. 75 ЗУ «Про виконавче провадження». У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність

Ключові тези:

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанову державного виконавця Шевченківського відділу Головного територіального управління юстиції у Харківській області Березньова А. С. (далі — державний виконавець) від 28 травня 2019 року про закінчення виконавчого провадження.

Скарга мотивована тим, що 26 травня 2019 року він знаходився за місцем свого проживання, очікуючи онуку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2016 року у справі № 638/12278/15 про встановлення часу спілкування з онукою. Приблизно о 10-00 годині до квартири прибули державний виконавець ОСОБА_5 та боржник за виконавчим листом — ОСОБА_3 з двома її представниками й з його онукою, з якою він більше року не спілкувався через перешкоди з боку мами дитини. Спілкування мало відбуватися з 10-00 до 18-00 години. Проте спілкування з онукою не відбулося, так як мамою вона була налаштована негативно і не бажала спілкуватися, про що державний виконавець склав акт. Але у подальшому з цього акту він дізнався, що боржник за виконавчим листом — ОСОБА_3 , начебто, виконала рішення суду, на що він подав зауваження.

Заявник зазначав, що рішення суду виконано не було, проте пізніше він отримав постанову від 28 травня 2019 року, якою державний виконавець закінчив виконавче провадження. Зі змісту постанови державного виконавця вбачається, що боржник надала дитину для спілкування, що не відповідає дійсності. При цьому державним виконавцем порушено положення статті 129-1 Конституції України про обов`язковість судового рішення до виконання, вимоги Закону України «Про виконавче провадження» про порядок виконання рішення суду, порушені права діда на спілкування з онукою, не враховано положення статей 6, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відповідної практики Європейського суду з прав людини.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарженняухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 березня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 11 серпня 2020 року заявник зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Так, судами неправильно застосовано статті 39, 63, 64-1, 75 Закону України «Про виконавче провадження» й без урахування висновку щодо застосування норм права

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду

від 23 жовтня 2019 року у справі № 404/8677/13-ц (провадження

№ 61-12077св19), а також грубо порушено вимоги статей 260, 263, 382 ЦПК України. Крім цього, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, проаналізувавши доводи касаційної скарги ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) — сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Посилання касаційної скарги на неврахування судами вимог статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», які вірно застосував державний виконавець, є безпідставним.

Так, згідно зі статтею 64-1 закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першоюстатті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятоюстатті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.

У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.

Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63цього Закону.

Тлумачення наведеної норми права свідчить про те, що підставою для закінчення виконавчого провадження є виконання рішення боржником.

Зазначене положення закону має застосовуватися не формально, а сутнісно, коли рішення суду реально й фактично виконано, з огляду на таке.

Забезпечення виконання судового рішення є обов`язком держави, яка повинна забезпечувати ефективні системи виконання судових рішень, а також функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалено обов`язкове судове рішення.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили (рішення Європейського суду з прав людини «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28 липня 1999 року).

Установивши, що державний виконавець не вчинив всіх, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», заходів щодо примусового виконання рішення суду, маючи таку можливість, суди вірно задовольнили скаргу ОСОБА_1 .

При цьому положення статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» про те, якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження, стосується іншої ситуації, а саме коли первинно рішення суду реально й фактично виконано, а у подальшому чиняться перешкоди. Таких обставин у справі, яка переглядається, не встановлено.

Разом з тим, дійсно, прецедентна практика Європейського суду з прав людини вимагає врахування поглядів дітей, ці погляди не обов`язково є незмінними, а заперечення дітей, які мають бути наділені належною вагою, не обов`язково є достатніми для подолання інтересів батьків, особливо в тому, щоб мати постійний контакт з їхніми інтересами з дитиною. Зокрема, право дитини висловлювати свої власні погляди не повинно тлумачитися як ефективне надання безумовного права вето дітям без будь-яких інших факторів, що розглядаються, а також проведення експертизи для визначення їх найкращих інтересів. Такі інтереси зазвичай диктують, що зв`язки дитини з сім`єю повинні зберігатися, за винятком випадків, коли це може шкодити його здоров`ю та розвитку (рішення у справі «А.В. проти Словенії» від 09 квітня 2019 року)

Захист прав дитини гарантовано і статтями 3, 12, 16 Конвенції ООН про права дитини 1989 року.

Одночасно з цим Верховний Суд звертає увагу й на те, що будь-який сімейний спір стосовно дитини дійсно має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.

Положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено право на повагу до сімейного життя, поширюються у тому числі і на відносини між бабою, дідом та онукою,

якщо між ними існують достатньо тісні зв`язки (рішення Європейського

Суду з прав людини у справі «Kruskicv. Croatia» від 25 листопада 2014 року, п. 108).

Для врахування балансу інтересів у цій справі Верховний Суд звертається до положення статті 257 СК України, згідно з якою баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Тлумачення наведених норм матеріального права у системному поєднанні з прецедентними рішеннями Європейського суду з прав людини дає Верховному Суду підстави вважати, що дід має право на особисте спілкування з дитиною, а той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати йому спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд вважає, що саме збалансування наведених вище прав і гарантій має бути основою для належного виконання рішення суду про участь у спілкуванні дитини з дідом.

У пункті 49 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів про якість судових рішень вказано, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.

Задля гарантування юридичної визначеності Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду може відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної правової підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 43-45), від 5 грудня 2018 року у справах № 757/1660/17-ц (пункти 43-44) і № 818/1688/16 (пункти 44-45), від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18 (пункт 54), від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункти 44-45), від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (пункт 24)).

З огляду на наведені вище висновки, правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії судів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 жовтня 2019 року

у справі № 404/8677/13-ц, провадження № 61-12077 св 19, слід конкретизувати таким чином: а) виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду; б) будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини; дід має право на особисте спілкування з дитиною, а той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати йому спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини; в) саме збалансування наведених вище прав і гарантій має бути основою для належного виконання рішення суду про участь у спілкуванні дитини з дідом.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення — без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Недопосутимо встановлювати штраф за правомірну односторонню відмову від договору: КЦС ВС

Опубликовано director 28 Апр 2021 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев