Национальный банк Украины разрешил украинским небанковским финансовым учреждениям и операторам почтовой связи передавать другим таким же учреждениям или операторам свои полномочия по осуществлению операций по приему наличных для последующего их перевода.
В частности, речь идет о небанковских финансовых учреждениях и операторах почтовой связи, имеющих лицензию Национального банка на перевод денег в национальной валюте без открытия счетов, и которые являются платежными организациями и/или участниками платежной системы.
«Такое нововведение в порядок осуществления операций по приему наличных в гривнях для дальнейшего их перевода позволит компаниям расширить сферу бизнес-деятельности, а потребителям — выбирать удобные для них пункты обслуживания», — подчеркнули в НБУ.
Кроме того, регулятор определил, что пункт оказания финансовых услуг — это рабочее место работника, оборудовано техническим устройством с соответствующим программным обеспечением, который позволяет работнику сформировать электронный документ на перевод наличности и обеспечивает обработку и передачу информации в банк и/или платежной организации платежной системы в режиме реального времени.
Как отмечается, соответствующие нормы содержит постановление правления Нацбанка от 19 октября 2020 года №143 «О внесении изменений в постановление Правления Национального банка Украины от 12 февраля 2013 года №42», которое вступает в силу с 23 октября 2020 года.
Постанова КЦС ВС від 15.07.2020 № 524/10054/16 (61-21748св18):
Суддя-доповідач: Грушицький А. І.
Ключові тези:
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «Колекторська компанія Вердикт», в якому просила встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу з відповідачем з 01 вересня 2007 року до 04 березня 2011 року та визнати за нею право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції стосовно недоведеності вимог позивача, оскільки із змісту позовної заяви не вбачається в чому саме полягає спір між позивачем та відповідачем, та яким чином відповідач не визнає, оспорює чи порушує права позивача стосовно володіння та розпорядження спірною квартирою.Аргументи касаційної скарги стосовно того, що відповідачем визнано позов, а тому суд апеляційної інстанції безпідставного скасував рішення суду першої інстанції з врахуванням такого визнання, не заслуговують на увагу.Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи.Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову, які в даному випадку відсутні.Далее
У Верховній Раді група народних депутатів зареєструвала законопроект № 4241 про захист боржників при врегулюванні простроченої заборгованості. Про це повідомляє НБУ.
Законопроект має чітко встановити правила роботи колекторів та їх регулювання.
Перша зі змін — створення публічного Реєстру колекторських компаній, який вестиме Нацбанк. Законопроєкт має зобов’язати усі компанії, що займаються врегулюванням проблемної заборгованості, привести свою діяльність до його вимог та зареєструватися в загальному Реєстрі.
Друга зміна — нагляд за колекторами та їх поведінкою стосовно споживачів, який також здійснюватиметься НБУ. Регулятор контролюватиме дотримання колекторами законодавства, встановлюватиме додаткові вимоги до взаємодії зі споживачами, захищатиме права споживачів та отримає змогу накладати штрафні санкції чи виключати порушника з Реєстру колекторських компаній у випадках порушень.
Третя зміна — банки та фінансові компанії ще на етапі підписання договору про споживчий кредит повинні будуть попереджати клієнта про можливість залучення колектора у випадку прострочення платежу за кредитом. Кредитодавець також зобов’язуватиметься публікувати інформацію про колекторську компанію на своєму вебсайті та в місцях надання послуг. Тобто, ще до підписання кредитного договору споживач повинен отримати вичерпну інформацію про компанію, з якою доведеться врегульовувати прострочену заборгованість.
Четверта зміна — колектори повинні будуть дотримуватися вимог до етичної поведінки під час взаємодії зі споживачем. Законопроєкт установлює виключний перелік способів дозволеної взаємодії колектора зі споживачем фінпослуг та встановлює обмеження максимальної частоти такої взаємодії. За порушення цих вимог передбачено відповідальність: від штрафів до виключення з Реєстру.
Далее
Касаційний цивільний суд, переглядаючи рішення у справі №522/11432/14 прийшов до наступного висновку щодо належного повідомлення сторін.
Суд залишив позовну заяву без розгляду, оскільки позивач двічі не з’явився в судове засідання, хоча повістки про його виклик були вручені представникові відповідача, який у свою чергу направив їх позивачеві через кур’єрську службу. Згідно з повідомленнями останньої повістки не були вручені та повернулися до суду з відміткою «відмова від отримання».
На думку КЦС, за таких обставин відсутні правові підстави вважати, що позивач був належним чином повідомлений про судовий розгляд. Адже повістки не були вручені позивачеві, як і не надано розписок про його повідомлення про призначені засідання. Крім того, повістки взагалі не надсилалися представникам позивача.
Таким чином, висновки суду про залишення позовної заяви без розгляду у зв’язку з повторною неявкою належним чином повідомлених позивача та його представника є передчасними.
Підписання відбулося під час відвідання главою держави управління інформації Державної прикордонної служби України з нагоди 17-ї річниці створення розвідки ДПСУ, повідомляє Укрінформ із посиланням на пресслужбу Президента.
«Сьогодні я підписую прийнятий Верховною Радою Закон України «Про розвідку». Реалізація положень цього закону дозволить створити ефективну систему української розвідки, яка відповідатиме характеру та масштабним актуальним загрозам національній безпеці України», – сказав Зеленський, підписуючи документ.
За його словами, підтримка розвідки на законодавчому рівні сприятиме своєчасному виявленню, запобіганню та нейтралізації загроз і підвищить спроможність розвідки здобувати та забезпечувати споживачів якісною розвідувальною інформацією.
«Слід пам’ятати, що питання розвідки є пріоритетом, а матеріали розвідників – основа для прийняття важливих державних рішень. Саме тому цей закон – не лише нові можливості та нові спроможності для розвідки, але й велика відповідальність для держави, яка потребує значного посилення стратегічної та оперативної складових розвіддіяльності, вдосконалення аналітичної роботи та якості отриманої інформації», – зауважив Президент.
Він також висловив переконання, що всі завдання будуть виконані розвідкою на найвищому рівні.
«Виконані якісно, виконані професійно, власне – як і завжди», – додав глава держав
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 372/3161/18 підкреслив, що правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Порядком реалізації арештованого майна, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, який діяв на час проведення оспорюваних електронних торгів (далі — Порядок).
Згідно з Порядком, електронні торги – продаж майна за принцом аукціону засобами системи електронних торгів через веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.
Також ВС зазначив, що відповідно до пунктів 3, 4 розділу II Порядку виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім — шістнадцятим пункту 2 цього розділу.
Державний виконавець направляє заявку на реалізацію арештованого майна начальнику відділу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, для підписання та передачі Організатору.
У разі встановлення відповідності документів вимогам законодавства чи після приведення їх у відповідність до вимог законодавства начальник відділу державної виконавчої служби підписує (за допомогою електронного цифрового підпису або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу 1 цього Порядку) заявнику на реалізацію арештованого майна та надсилає її Організатору разом із документами, передбаченими абзацами четвертим-тринадцятим пункту 3 розділу II цього Порядку, в електронному вигляді через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби для знесення інформації про проведення електронних торгів у Систему.
Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства Організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець).
ДП «СЕТАМ» розміщує інформацію в системі електронних торгів виключно на підставі документів, наданих відповідним органом державної виконавчої служби. Обов’язок організатора торгів перевіряти законність дій державного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна, у тому числі наявність рішень щодо заборони органу ДВС вчиняти дії по виконанню виконавчого провадження чинним законодавством не передбачений.
ВС підкреслив, що державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі електронні торги з реалізації рухомого майна організовує і проводить організатор електронних торгів.
У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року по справі № 3-242гс16 зроблено висновок, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів.
У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц також викладено правовий висновок, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути встановлені й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.
Тобто для визнання судом електронних торгів недійсним необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб’єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Підставою для пред’явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є наявність порушення норм закону при проведенні торгів водночас із порушенням прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.
Далее
