Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції роз’яснило процедуру оформлення спадщини, у випадках, коли спадкоємець перебуває за межами України.
У відповідних ситуаціях спадкоємцю важливо знати про покроковий алгоритм своїх дій, аби не втратити власне право на спадкування.
У зв’язку з цим спадкоємець має здійснити такі кроки.
1. Встановлення факту відкриття спадщини
Виходячи з положень Цивільного кодексу України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми).
Крім того, змінами, внесеними до Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі звернення спадкоємця з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину для завершення спадкування щодо спадщини, яка була відкрита на окремих територіях України до початку їх тимчасової окупації, введення воєнного стану та щодо якої спадкова справа була зареєстрована у Спадковому реєстрі, але не була закінчена, внаслідок знищення спадкової справи або відсутності доступу до місця її зберігання у зв’язку з тимчасовою окупацією чи веденням бойових дій, приватний нотаріус (державна нотаріальна контора), до якого (якої) звернувся спадкоємець,продовжує провадження такої спадкової справи на підставі заяви спадкоємця має перевірити факти, передбачені законом, та витребувати необхідні документи.
Таким чином, для завершення спадкування можна звернутися до будь-якого нотаріуса або державної нотаріальної контори на підконтрольній Уряду України території.
При цьому наявність на території активних бойових дій нотаріусів, які здійснюють нотаріальну діяльність, або працюючих державних нотаріальних контор не позбавляє громадян права подати заяву будь-якому нотаріусу в безпечному регіоні.
2. Подання заяви про прийняття спадщини
Велика кількість українців досі залишаються за кордоном, проте може виникнути необхідність заведення спадкової справи в Україні.
Заява про прийняття спадщини як за законом, так і за заповітом може бути подана двома способами:
Особисто спадкоємцем до нотаріуса;
надіслана поштовим відправленням на адресу нотаріуса. У такому випадку справжність підпису спадкоємця на такій заяві має бути нотаріально засвідченою.
Слід звернути увагу, що подання заяви про прийняття спадщини представником за довіреністю не допускається.
Якщо спадкоємець перебуває за межами України та не має можливості прибути особисто для подання заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк (тобто протягом 6 місяців з дня смерті спадкодавця), але має намір прийняти спадщину, він може вчинити такі дії:
Звернутися до консульської установи України за кордоном для оформлення заяви про прийняття спадщини. Консульська посадова особа посвідчує цю заяву.
Спадкоємець самостійно надсилає оформлену заяву поштою до обраного нотаріуса в Україні, який відкриє спадкову справу за місцем відкриття спадщини (останнє місце проживання спадкодавця або місцезнаходження майна, якщо місце проживання неможливо встановити).
Ці дії потрібно виконати спадкоємцю до закінчення 6-ти місяців з дня смерті особи.
Важливо знати, що на заявах про прийняття спадщини, справжність підпису спадкоємців на яких засвідчено іноземними нотаріусами деяких країн, необхідне проставлення апостилю або проходження процедури консульської легалізації. Також необхідно буде засвідчити вірність перекладу з іноземної мови на українську мову, зробленого перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.
3. Вибір нотаріуса
Заява подається за останнім місцем проживання спадкодавця — загальне правило. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна — місцезнаходження основної частини рухомого майна. Заява подається протягом 6 місяців з дати відкриття спадщини, за вибором:
— до державної нотаріальної контори;
— приватному нотаріусу;
Якщо спадкоємець протягом шестимісячного строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Існує два шляхи вирішення даної ситуації:
Отримати письмову згоду інших спадкоємців і подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу.
Подати позов до суду. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Незнання про те, що подати заяву потрібно було в 6-місячний термін, поважною причиною не вважається.
Якщо суд продовжить термін для подачі заяви, ви подаєте заяву разом з копією рішення суду нотаріусу. Далі в загальному порядку відбувається оформлення спадщини.
4. Внесення відомостей до Спадкового реєстру
Нотаріус реєструє заяву про прийняття спадщини та вносить відомості до Спадкового реєстру.
5. Подання спадкоємцем необхідних документів
Комплект документів в кожному випадку визначається індивідуально: залежно від складу спадкової маси, кількості спадкоємців, множинності об’єктів спадкування — нерухомого майна (житлових будинків, земельних ділянок) та рухомого майна (наприклад, транспортних засобів та грошових вкладів у банках).
При зверненні при собі необхідно мати: паспорт громадянина України; реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб — платників податків; документи, що підтверджують право власності спадкодавця на спадкове майно.
У визначений строк спадкоємець або його представник надає повний пакет документів, зокрема:
— Паспорт та РНОКПП (ІПН) спадкоємця.
— Свідоцтво про смерть спадкодавця.
— Документ, що підтверджує родинні зв’язки (свідоцтво про народження, шлюб тощо).
— Довідка про останнє місце проживання спадкодавця.
— Правовстановлюючі документи на спадкове майно (наприклад, договір купівлі-продажу, свідоцтво на право власності тощо).
— Інші документи, що підтверджують склад спадкового майна (довідка з банку, реєстр речових прав, технічна документація).
— Довіреність — якщо діє представник.
— Документи про оплату обов’язкових платежів, послуг нотаріуса та дій технічного чи правового характеру (якщо спадкуванням займається державна нотаріальна контора).
6. Очікування завершення 6-місячного строку
До завершення цього строку нотаріус не має права видати свідоцтво про право на спадщину. Після спливу 6-ти місяців з дати відкриття спадщини можна видавати свідоцтво.
7. Оформлення свідоцтва про право на спадщину
При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов’язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину, тощо.
На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.
Після завершення строку та за умови подання всіх документів, нотаріус:
• проводить правову оцінку поданих матеріалів;
• видає свідоцтво про право на спадщину або у разі наявності підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії — протягом 3 робочих днів на вимогу особи виносить постанову про відмову, яку можна оскаржити в суді.
Свідоцтво про право на спадщину можна:
• Отримати особисто у нотаріуса, прибувши особисто з документами, що посвідчують особу;
• Одержати через представника (за довіреністю).
8. Реєстрація переходу права власності зі спадкодавця на спадкоємця
Після отримання свідоцтва про право на спадщину необхідно зареєструвати перехід права власності від спадкодавця до спадкоємця в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Перебування за кордоном — не перешкода для реалізації спадкових прав. Оформлення спадщини може бути здійснене як особисто, так і через довірену особу.
Ключовими факторами є дотримання строків, належне оформлення документів та правова підтримка.
За матеріалами Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
Далее
1 травня в газеті «Голос України» було офіційно опубліковано Закон № 4339-IX «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо удосконалення правового регулювання окремих питань надомної та дистанційної роботи».
Нагадаємо, Парламент ухвалив Закон на пленарному засіданні 27 березня, а Володимир Зеленський підписав його 29 квітня. Документ набирає чинності 2 травня.
Зміни до статті 60-1 КЗпП «Надомна робота»
Особливості направлення працівника, який виконує надомну роботу, в службове відрядження встановлюються трудовим договором про надомну роботу.
За погодженням із роботодавцем працівник може працювати на умовах надомної роботи у разі навчання його дитини віком до 14 років у закладі загальної середньої освіти за дистанційною формою здобуття освіти відповідно до наказу (розпорядження) керівника такого закладу освіти на період такого навчання.
Зміни до статті 60-2 КЗпП «Дистанційна робота»
У разі необхідності направлення працівника, який виконує роботу дистанційно, у службове відрядження працівник зобов’язаний повідомити роботодавця про своє місцезнаходження будь-яким зручним способом, у тому числі з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. Особливості направлення працівника, який виконує роботу дистанційно, у службове відрядження встановлюються трудовим договором про дистанційну роботу.
За погодженням із роботодавцем працівник може працювати на умовах дистанційної роботи у разі навчання його дитини віком до 14 років у закладі загальної середньої освіти за дистанційною формою здобуття освіти відповідно до наказу (розпорядження) керівника такого закладу освіти на період такого навчання.
Зміни до статті 121 КЗпП «Гарантії і компенсації при службових відрядженнях»
У разі направлення у службове відрядження працівника, який виконує роботу дистанційно, у тому числі при його відрядженні до місцезнаходження роботодавця, пункт відправлення працівника у відрядження та пункт, до якого працівник повертається з відрядження, встановлюються роботодавцем за погодженням із працівником під час узгодження маршруту поїздки та зазначаються у наказі (розпорядженні) про відрядження.
Джерело: https://jurliga.ligazakon.net
Далее
Міністерство юстиції підготувало роз’яснення, як діяти в разі арешту рахунків, які права має боржник і за яких умов можна повернути доступ до коштів — особливо якщо йдеться про зарплату, соціальні виплати чи інші надходження.
На які рахунки може бути накладено арешт?
Арешт може бути накладено на всі кошти, що перебувають на рахунках фізособи, незалежно від їх призначення. Це може статись на підставі рішення державного або приватного виконавця. Проте законодавство передбачає винятки та механізми, які дозволяють отримати доступ до частини коштів або зняти арешт із певних рахунків.
Як зняти арешт із поточного рахунку під час воєнного стану?
Згідно з чинним законодавством боржник має право користуватися коштами з поточного рахунку в межах 16 000 гривень на місяць (дві мінімальні зарплати у 2025 році).
Для цього потрібно звернутися до виконавця із заявою про визначення поточного рахунку для видаткових операцій. У заяві слід зазначити номер рахунку та банк, у якому його відкрито. Виконавець протягом двох робочих днів з моменту отримання заяви ухвалює відповідну постанову та невідкладно надсилає її банку.
Як зняти арешт із рахунків цільового призначення?
Окрему увагу слід приділити рахункам цільового призначення, зокрема тим, на які надходять соціальні виплати, пенсії, заробітна плата чи стипендії. Закон забороняє звернення стягнення на кошти, що надходять на такі рахунки. Водночас банки зазвичай відкривають для їх зарахування стандартний поточний рахунок, оскільки можуть не мати технічної можливості для створення окремого рахунку.
Стягнення не може бути звернено на такі виплати:
— вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника;
— компенсацію працівнику витрат у зв’язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням;
— польове забезпечення, надбавки до зарплати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних;
— матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю;
— допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами;
— одноразову допомогу у зв’язку з народженням дитини;
— допомогу при усиновленні дитини;
— допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування;
— допомогу на дітей одиноким матерям;
— допомогу людям, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв’язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей;
— допомогу на лікування;
— допомогу на поховання;
— щомісячну грошову допомогу у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення;
— дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.
У разі арешту рахунку цільового призначення необхідно:
— подати виконавцю заяву про зняття арешту;
— додати документи, що підтверджують спеціальний статус рахунку. Це може бути довідка з банку про реквізити рахунку, довідка від роботодавця, Пенсійного фонду або іншого органу, який здійснює виплати.
Арешт також може бути знято за таких обставин:
— завершення виконавчого провадження;
— повернення виконавчого документа до суду;
— скасування заходів забезпечення позову;
— сплата всієї суми заборгованості;
— встановлення факту, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов’язання підлягають припиненню.
Інформація Міністерства юстиції станом на 17 квітня 2025 року
Далее
Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб визначений в постанові Кабінету Міністрів України № 146 від 26 лютого 1993 року зі змінами.9 Відповідні зміни внесені до постанови у 2022 році та стосуються утримання аліментів з грошового забезпечення військовослужбовців.
Саме з метою визначення ключових аспектів розрахунків аліментів, що стягуються з військовослужбовців, Міністерство юстиції підготувало відповідне роз’яснення.
Відтак, в Мін’юсті зазначили, що аліменти утримуються з усіх видів грошового забезпечення військовослужбовця, зокрема з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних надбавок, доплат, винагород, а також з додаткової винагороди в розмірі 100 тис. грн.
Щодо порядку розрахунку аліментів
Якщо розмір аліментів визначається судом, він становить чверть доходу на одну дитину, третину — на двох і половину — на трьох і більше дітей. При цьому сума не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину.
Залежно від віку дитини встановлено мінімальні та максимальні межі. Так, до шести років мінімальний розмір аліментів становить 1281,5 грн., максимальний — 25 630 грн. Для дітей віком від 6 до 18 років ці суми відповідно складають 1598 грн і 31 960 грн.
У разі зміни обставин — матеріального стану, сімейного статусу чи стану здоров’я платника або отримувача аліментів — можливе коригування розміру виплат. Це може бути як збільшення, так і зменшення суми, а також зміна способу стягнення: наприклад, перехід від фіксованої суми до частки від доходу або навпаки. Такі зміни оформлюються за домовленістю або через суд.
Стягнення аліментів з військового у примусовому порядку
Якщо військовослужбовець не сплачує аліменти добровільно, необхідно звернутися до суду та отримати судовий наказ про стягнення аліментів. Після цього наказ треба направити на виконання до військової частини, в якій служить платник.
Якщо утримання аліментів здійснюється у примусовому порядку на підставі документів державного або приватного виконавця, стягувач може звернутися до виконавця та вказати інформацію щодо проходження військової служби боржником. В разі, коли виконавцю невідома адреса військової частини, де служить боржник, він повинен надіслати документи щодо стягнення аліментів до Міністерства оборони України. Звідти ці документи будуть передані до бухгалтерії військової частини, де служить боржник, після чого процес утримання аліментів буде продовжено.
У випадках бездіяльності державного виконавця, стягувач має можливість подати скаргу керівнику виконавчої служби, яка відкрила виконавче провадження. Також можна звернутися до Міністерства юстиції, якщо ваша скарга залишилася без відповіді.
За інформацією Мін’юсту
Далее
Уряд знову дозволив проводити перевірки у сфері освіти. Відповідне рішення ухвалив Кабінет Міністрів України, внісши зміни до постанови №303 від 13 березня 2022 року, яка раніше обмежувала державний нагляд у період воєнного стану, повідомляє Комерсант український
Згідно з оновленою постановою, пунктом 44 передбачено, що обмеження на проведення перевірок більше не стосуються сфери освіти:
“Установити, що дія пунктів 1 і 2 цієї постанови не поширюється на планові, позапланові заходи державного нагляду (контролю) у сфері освіти”.
Це означає, що перевірки у школах, дитсадках, вишах та інших закладах освіти відновлюються у повному обсязі, як планові, так і позапланові.
Відповідно до п. 5 ст. 69 Закону України “Про освіту”, позапланову перевірку можуть ініціювати:
Планові перевірки, у свою чергу, проводяться відповідно до затверджених графіків і спрямовані на систематичний контроль діяльності закладів освіти.
Такі перевірки мають на меті виявлення порушень, недоліків у роботі освітніх установ та захист прав учнів, студентів, педагогів.
Джерело: https://www.komersant.info
Далее
Фахівці Головного управління ДПС у Полтавській області нагадують, що відповідно до Податкового кодексу плата за землю — це обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Об’єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Плата за землю віднесена до місцевих податків, тому сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад встановлюють розміри ставок цього податку виключно в межах, визначених Податковим кодексом, і затверджують їх своїм рішенням щороку до 15 липня.
Нарахування земельного податку фізичним особам здійснюють податкові органи за місцезнаходженням земельної ділянки на підставі даних Державного земельного кадастру, Державного реєстру прав на нерухоме майно та надсилають або вручають особисто платнику за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкові повідомлення-рішення про суми сплати земельного податку. Своєю чергою, фізичні особи сплачують земельний податок протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 % від їх нормативної грошової оцінки:
— для земель загального користування — не більше 1 % від їх нормативної грошової оцінки,
— для сільськогосподарських угідь — не менше 0,3 % та не більше 1 % від їх нормативної грошової оцінки,
— для лісових земель — не більше 0,1 % від їх нормативної грошової оцінки.
Ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановлюється у розмірі не більше 5 % від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області:
— для сільськогосподарських угідь — не менше 0,3 % та не більше 5 % від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області,
— для лісових земель — не більше 0,1 % від нормативної грошової оцінки площі ріллі по області.
Відповідно до ст. 281 Податкового кодексу від сплати податку звільняються:
— особи з інвалідністю I і II групи;
— фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;
— пенсіонери (за віком);
— ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
— фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
— власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), які передали ці ділянки та паї в оренду платнику єдиного податку четвертої групи.
Таке звільнення від сплати податку за земельні ділянки поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм:
— для ведення особистого селянського господарства — у розмірі не більш як 2 гектари;
— для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка):
у селах — не більш як 0,25 гектарів,
у селищах — не більш як 0,15 гектарів,
в містах — не більш як 0,10 гектарів;
— для індивідуального дачного будівництва — не більш як 0,10 гектарів;
— для будівництва індивідуальних гаражів — не більш як 0,01 гектарів;
— для ведення садівництва — не більш як 0,12 гектарів.
Далее
