В Україні рішенням Кабінету міністрів із 22 травня до 22 червня починає діяти адаптивний карантин.
Відповідно до рішення уряду від сьогодні у тих регіонах, де епідеміологічні показники відповідають встановленим МОЗ критеріям щодо нових випадків захворювання на коронавірусну хворобу (не більш ніж 12 на 100 тисяч населення), кількості тестувань (не менш ніж 12 на 100 тисяч населення) та наповненості ліжкомісць (не більше ніж 50%) в лікарнях, відновлюється робота громадського транспорту. З 25 травня має бути відновлена робота метрополітену, а також дитячих садків.
Відтак, із 22 травня у цих регіонах дозволяється проведення спортивних заходів до 50 осіб та без глядачів (заходи понад 50 осіб погоджуються з МОЗ), проведення релігійних заходів (не більше однієї особи на 10 метрів квадратних), відновлює роботу міський (окрім метрополітену), приміський та внутрішньообласний транспорт, дозволена діяльність готелів (без ресторанів). Вже із 25 травня заплановане відкриття роботи метро і буде дозволене відвідування дошкільних закладів.
Далее
Фабула судового акту: Часто буває так, що подружжя розлучається але із вирішенням питання поділу спільно нажитого майна затягує. Точніше затягує із судом про вирішення спору про поділ такого майна. Тобто той на кого майно записане вважає, що це залишається його майном, а той на кого не записано – багатіє думкою про судовий позов. Така ситуація може тривати роками…
Юридичне питання тут полягає в тому, коли спливає строк позовної давності для звернення до суду із позовом про поділ майна подружжя після розлучення? І чи застосовується в цьому випадку загальновідомий строк у три роки?
Розповсюджена думка про те, що строк позовної давності для звернення до суду розпочинає свій відлік з дати розлучення є хибною. І через три роки придбане у шлюбі майно за спільні кошти залишається у спільній сумісній власності. Якщо нема спору. Але важливе наступне.
Наприклад, якщо співвласник, ім’я якого зазначено у Державному реєстрі прав на нерухоме майно як власника будинку, не дає іншому співвласнику користуватися цим будинком, то має місце «порушення права власності», яке підлягає захисту у суді. І тоді відлік строку позовної давності для звернення співвласника до суду розпочинається з моменту початку перешкоджання йому реалізації права власності на будинок, який стає спірним майном.
При цьому дійсно звернутися із позовом про поділ спірного майна співвласник відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України може протягом трьох років з моменту, коли йому стало відомо про перешкоджання. Після спливу трирічного строку суд згідно до ст. 267 ЦК України відмовляє співвласнику у захисті порушеного права, і фактично право співвласника на захист його права власності на будинок припиняється.
В цій справі судами першої та апеляційної інстанцій позивачу було відмовлено саме з причини пропуску ним строку позовної давності для звернення до суду із позовом про поділ спільного майна. Суди погодилися із відповідачем, що позивач знав про перешкоджання реалізації йому права власності на спірний будинок вже на наступний день після розірвання шлюбу. А оскільки він знав, то перебіг позовної давності розпочинається саме із дати коли він вперше «відчув» перешкоджання.
Проте суд касаційної інстанції скасував рішення суду апеляційної інстанції і направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 72 СК України «Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.»
ВС підкреслив, що у матеріалах справа відсутні докази, які б підтверджували, що позивач знав про перешкоджання відповідачем реалізації йому права власності на будинок, саме починаючи з наступного дня після розірвання шлюбу. Водночас відповідач для обґрунтування заяви про сплив строку позовної давності повинен довести суду, що перешкоджання розпочалося з цього моменту, а не пізніше. Чого зроблено не було. Іншими словами потрібні докази, а не лише заяви.
ВС також навів висновок ВСУ від 23 вересня 2015 року у справі № 6-258цс15: «Неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності.»
У постанові від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, коли виконавчий напис нотаріуса визнають таким, що не підлягає виконанню.
Обставини справи
Позивач просила суд:
— виконавчий напис приватного нотаріуса про звернення стягнення на нежитлову будівлю магазину визнати таким, що не підлягає виконанню;
— виконавчий напис приватного нотаріуса про звернення стягнення на автомобіль визнати таким, що не підлягає виконанню.
Позиція Верховного Суду
Для правильного застосування статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у спорі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню суд має перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто:
1) чи існувала заборгованість узагалі;
2) чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі;
3) та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Так, оскільки позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення; не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про законність вчинення нотаріусом виконавчих написів.
Далее
З 1 серпня 2020 року держателям електронних платіжних засобів (наприклад, платіжних карток) стане простіше отримувати готівку з кас підприємств торгівлі, громадського харчування та послуг, що застосовують реєстратори розрахункових операцій (з відповідною реєстрацією). Про це йдеться на сайті НБУ.
Для цього Національний банк удосконалив порядок здійснення та обліку цих операцій. «Така послуга сприятиме зменшенню тінізації економіки, подальшому розвитку безготівкового сегменту та зростанню фінансової інклюзії громадян загалом», – йдеться у повідомленні.
Відповідна норма запрацює з 01 липня 2020 року. Про це йдеться у постанові Правління Національного банку України від 07 травня 2020 року № 59 «Про затвердження Змін до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні». Постанова набирає чинності з 25 травня 2020 року, через 10 днів після її офіційного опублікування.
Національний банк передбачив також застосування суб’єктами господарювання поряд з паперовими електронних розрахункових документів та електронних фіскальних звітних чеків.
Регулятор ухвалив таке рішення відповідно до норм Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг».
Крім того, Національний банк розширив можливості суб’єктів господарювання щодо здійснення операцій з переказу готівки у національній валюті через фінансові установи, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення таких операцій .
Відповідна норма запрацює з 01 липня 2020 року. Про це йдеться у постанові Правління Національного банку України від 07 травня 2020 року № 59 «Про затвердження Змін до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні». Постанова набирає чинності з 25 травня 2020 року, через 10 днів після її офіційного опублікування.
У разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а для нового власника – починаючи з місяця, в якому він набув право власності. Про це інформує ДПС у Волинській області.
Податкові повідомлення-рішення про сплату суми податку, обчисленого згідно з п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПКУ, та відповідні платіжні реквізити, зокрема органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Зауважимо, платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо:
— об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;
— розміру загальної площі об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;
— права на користування пільгою із сплати податку;
— розміру ставки податку;
— нарахованої суми податку.
Отже, для фізичної особи, яка отримала об’єкт житлової нерухомості у спадщину після смерті його власника, податок обчислюється контролюючим органом за місцем її податкової адреси (місцем реєстрації) починаючи з місяця, у якому така особа набула право власності.
Звертаємо увагу, що нотаріус за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса та/або в сільських населених пунктах – уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини щокварталу подають до контролюючого органу інформацію про видачу свідоцтва про право на спадщину в порядку, встановленому ПКУ для податкового розрахунку. У такому самому порядку нотаріуси подають інформацію про посвідчення договорів дарування. На підставі отриманої інформації органами державної податкової служби проводиться розрахунок розмірів податку на доходи фізичних осіб та військового збору, які має сплатити спадкоємець або обдаровуваний.
19 мая, был опубликован в издании “Голос Украины”, предусматривающий массовое тестирование на коронавирус.
“Закон вступает в силу со дня его опубликования. Он действует в течение срока действия карантина и ограничительных мер, введенных Кабинетом министров Украины в порядке, установленном законом, и в течение двух месяцев с момента их отмены”, – говорится в документе.
Законопроект предусматривает:
1. Для населения:
• Широкомасштабное тестирование на коронавирус по лучшим международным практикам (на амбулаторном и стационарном уровнях). Как ранее заявляли в Министерстве охраны здоровья Украины, ПЛР-тестирование на COVID-19 должно проводиться бесплатно.
В частности, тестирование будет обязательным для: лиц, обращающихся за медицинской помощью с признаками коронавирусной болезни; лиц, имеющих установленный контакт с человеком, больным COVID-19. Также должны обязательно тестироваться медики и лица, осуществляющие мероприятия, связанные с недопущением распространения COVID-19 (в том числе сотрудники Национальной полиции и Национальной гвардии).
• Развитие сети пунктов тестирования по всей стране.
2. Для медицинских работников:
• повышение выплат при самоизоляции для медиков, в частности, контактировавших с больными COVID-19 (100 % дохода, в то время как до сих пор действовала норма – только 50 % заработной платы);
• приоритетное, регулярное и обязательное тестирование медиков;
• обязательное обучение медицинских работников (относительно использования средств индивидуальной защиты, мероприятий по профилактике инфекций и инфекционному контролю при оказании медицинской помощи и уходе за пациентами, больными COVID-19 и т.п.);
• алгоритм пиковой нагрузки на больницы, которые принимают больных COVID-19;
• предусмотрена возможность привлекать интернов, а также врачей без подтвержденной квалификации к борьбе с коронавирусом на волонтерских началах.
Кроме того, законопроект обязывает Правительство регулярно публиковать информацию о наличии тестов в медучреждениях, средств индивидуальной защиты для врачей и о распределении закупок и гуманитарной помощи в каждую область.
