П’ятий апеляційний адміністративний суд розповів про ключові зміни до Кодексу адміністративного судочинства України на підставі Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», що набув чинності 8 лютого 2020 року.
Відвід та самовідвід судді (ст.40 КАС України)
Спрощується порядок розгляду відводів судді у разі подання заяви напередодні або в день засідання (відвід розглядається тим же складом суду, що здійснює розгляд справи) — без зупинення провадження у справі і без передачі справи іншому складу суду для розгляду відповідної заяви. При цьому, оскаржити правомірність відхилення дозволяється в апеляційному або касаційному суді.
Так ст.40 викладено в наступній редакції:
«4. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу»;
«11. Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду — не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження»;
Забезпечення позову (ст.151 КАС України)
Змінено види забезпечення позову.
Виключається можливість забезпечення позову шляхом встановлення обов’язку відповідача вчинити певні дії.
Не допускається забезпечення позову шляхом: зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, КДКП та органів, що здійснюють дисциплінарне провадження щодо прокурорів, та встановлення для них заборони або обов’язку вчиняти певні дії.
Не допускається забезпечення позову, які мають своїм наслідком припинення, відкладення чи зупинення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, які проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб’єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.
Зупинення провадження у справі (ст.236 КАС України)
Зі статті, як підставу для зупинення провадження, виключено: «надходження заяви про відвід – до вирішення питання про відвід» (п. 8).
Закриття провадження у справі (ст.239 КАС України)
Додано норму, якою передбачено, що у разі закриття провадження з підстав непідсудністю спору, у позивача є право протягом 10 днів з дня отримання ним постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Ухвали, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду (ст.294 КАС України)
Виключено пункт, який передбачав право окремого оскарження до апеляції ухвал про відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності.
Підготовка справи до апеляційного розгляду (ст.306 КАС України)
Надано право суду у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов’язки особи, яка не брала участі у справі, залучати таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Підстави для скасування рішення повністю або частково з закриттям провадження у справі (ст.319 КАС України)
Визначено правову норму, яка регламентує, що у випадку закриття провадження судом апеляційної інстанції у зв’язку із непідсудністю спору, такий суд за клопотанням позивача направляє справу до суду першої інстанції відповідної юрисдикції для продовження розгляду.
Право на касаційне оскарження (ст.328 КАС України)
Запроваджено систему фільтрів для касаційного оскарження, встановивши, що таке оскарження може мати місце у виключних випадках.
Форма і зміст касаційної скарги (ст.330 КАС України)
Встановлено обов’язок, при поданні касаційної скарги, зазначати в ній підстави, передбачені ст.328 КАС України.
Залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги (ст.332 КАС України)
Уточнено, що питання про залишення касаційної скарги без руху вирішується колегією з трьох суддів (а не суддею-доповідачем одноособово) не пізніше 20 днів.
Питання про відкриття касаційного провадження у справі вирішується не пізніше 20 днів (а не 10, як зараз).
Відмова у відкритті касаційного провадження (ст.333 КАС України)
Доповнено підстави відмови у відкритті касаційного провадження, зокрема, визначено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо ВС вже сформував правовий висновок у подібних правовідносинах, порушений в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене ч.1 ст.328 КАСУ, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.
Закриття касаційного провадження (ст.339 КАС України)
Доповнено підстави закриття касаційного провадження, зокрема, визначено, що ВС закриває провадження у разі:
1) якщо ВС вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.
2) якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 КАСУ судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Підстави для скасування рішення повністю або частково з закриттям провадження у справі (ст.354 КАС України)
Запроваджується нове правило, яке полягає в тому, що у випадку закриття провадження судом касаційної інстанції у зв’язку із непідсудністю спору, такий суд за клопотанням позивача направляє справу до суду першої інстанції відповідної юрисдикції для продовження розгляду.
Далее
Володимир Зеленський підписав Закон «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв’язку з проведенням адміністративної реформи» № 440-IX, який Верховна Рада підтримала 14 січня 2020 року.
Ухвалені зміни є продовженням реформування Держаної податкової служби України й Державної митної служби України та спрямовані на посилення відкритості, прозорості й запровадження сучасних підходів у їхній діяльності.
Документ забезпечує функціонування ДПС та Держмитслужби у форматі єдиних юридичних осіб і дасть змогу створити інформаційну базу щодо митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, на основі знеособленої інформації щодо експортно-імпортних операцій.
Реалізація положень закону сприятиме автоматизації та прозорості митних формальностей, а також запобіганню корупції у цій сфері. Зокрема, документ запроваджує регулярне оприлюднення Держмитслужбою інформації, що стосується митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, врегульовує питання застосування електронних документів та електронного документообігу в митній справі.
Далее
28 апреля 2020 года вступит в силу Закон Украины № 361-IX «О предотвращении и противодействии легализации (отмыванию) доходов, полученных преступным путем, финансированию терроризма и финансированию распространения оружия массового уничтожения».
Среди прочего, Законом внесены изменения в процедуру раскрытия информации о конечных бенефициарных владельцах.
Юридические лица, зарегистрированные до вступления в силу настоящего Закона, обязаны подать государственному регистратору информацию о конечном бенефициарном владельце и структуру собственности в течение 3 месяцев со дня вступления в силу нормативно-правового акта, которым будет утверждена форма и содержание структуры собственности.
Юридические лица обязаны поддерживать информацию о конечном бенефициарном владельце и структуру собственности в актуальном состоянии, обновлять ее и сообщать государственному регистратору об изменениях в течение 30 рабочих дней со дня их возникновения, и подавать государственному регистратору документы, подтверждающие эти изменения. Если изменения в структуре собственности и информации о конечном бенефициарном владельце юридического лица отсутствуют, юридические лица обязаны сообщать госрегистратору об отсутствии таких изменений при проведении государственной регистрации любых изменений в сведения о юридическом лице, содержащиеся в Едином государственном реестре.
Кроме того, ежегодно, начиная со следующего года с даты государственной регистрации, в течение 14 календарных дней, юрлица должны подтверждать сведения о конечном бенефициарном владельце.
Для подтверждения сведений о конечном бенефициарном владельца необходимо будет предоставлять государственному регистратору:
Непредставление или несвоевременное представление государственному регистратору информации о конечном бенефициарном владельце юрлица или о его отсутствии, или документов для подтверждения сведений о конечном бенефициарном владельце юридического лица — влечет наложение штрафа на руководителя юридического лица или лицо, уполномоченное действовать от имени юридического лица (исполнительного органа), от одной тысячи до трех тысяч необлагаемых минимумов доходов граждан (от 17 тыс. до 51 тыс. грн.).
Далее
Законодавством передбачено підстави та механізм повернення з державного бюджету сплачених сум судового збору. Про це повідомляє прес-служба Одеського апеляційного суду.
Судовий збір повертається за клопотанням особи на підставі ухвали суду відповідно до пунктів 1-5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (надалі – Закон), а саме:
Законом встановлено, що повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів затверджено наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за № 1650/24182 (далі – Порядок).
Порядком передбачено, що у разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого) до органу Казначейства подається оригінал або належним чином засвідчена копія ухвали суду.
Ухвала суду подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Копія документу на переказ подається у разі знаходження оригіналу документа на переказ, в матеріалах судової справи та зазначення про це в ухвалі суду.
Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов’язковим зазначенням такої інформації:
Порядком визначено, що у заяві платник може визначити довірену особу для отримання коштів, що мають бути повернені йому з бюджету. У такому разі до заяви про повернення коштів з бюджету додаються довіреність на отримання коштів довіреною особою, засвідчена згідно з вимогами Цивільного кодексу України, та копія паспорта довіреної особи.
Підсумуємо, для повернення судового збору з підстав, передбачених статтею 7 Закону платнику необхідно звернутися до органів ДКС України за місцем сплати судового збору з наступними документами:
У разі повернення судового збору, якщо такий був сплачений без подальшого звернення до суду, або був помилково сплачений на рахунок такого суду, такі кошти повертаються відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787 (далі Порядок).
Для повернення помилково сплаченого судового збору платнику необхідно звернутись до суду (на рахунок якого помилково перерахований судовий збір) із заявою про отримання подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету, форму якого затверджено Порядком.
Зверніть увагу! В такій заяві слід обов’язково зазначити:
Після отримання такої заяви судом розглядаються отримані документи, перевіряється факт зарахування коштів на рахунок, визначений для сплати судового збору, та факт того, що заявник дійсно з позовною заявою до суду не звертався.
За результатами проведеної перевірки, при встановленні факту, що кошти дійсно були зараховані на відповідний рахунок, визначений для сплати судового збору, та встановлення факту, що судовий збір сплачено дійсно помилково — заявникові надається подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів.
Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів складається судом за формою, згідно з додатком 1 до Порядку.
Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі – органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до Порядку.
Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Згідно п.10 розд. І Порядку № 787, платник подає до відповідного органу Казначейства заяву разом з оригіналом платіжного доручення та подання, дата складання яких не перевищують 30 календарних днів.
Зверніть увагу, Заява з доданими до неї документами та подання подаються до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету.
При компенсації судового збору необхідно користуватися положеннями постанови Кабінету міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави (надалі – Постанова).
Постановою визначено, що коли обидві сторони у цивільній або адміністративній справі звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави в їх фактичному розмірі, але не більше граничних розмірів компенсації.
Компенсація судових витрат особам, які їх зазнали, здійснюється шляхом перерахування коштів на їх поточні рахунки в банківських установах.
Підставою для компенсації судових витрат є судове рішення.
При цьому, Постановою передбачено, що компенсація судових витрат у цивільних та адміністративних справах здійснюється за рахунок і в межах бюджетних асигнувань судів, якими винесено відповідне рішення.
Тобто, у випадку винесення судом рішення, яким особі компенсовано судові витрати у справі, та набрання ним законної сили, у такої особи виникає право на компенсацію понесених нею судових витрат.
В такому випадку, особа має звернутися до суду, яким винесено рішення про компенсацію судових витрат, або до відповідного територіального управління Державної судової адміністрації України, якщо судове рішення по зазначеному питанню було винесено судом першої інстанції, із заявою про компенсацію понесених нею судових витрат у справі. До заяви необхідно додати копію судового рішення, яким компенсовано судові витрати, оригінал або копію документа на переказ або паперову копію електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету, із зазначенням у заяві дати та номеру такого документу. Копія документу на переказ подається у разі знаходження оригіналу в матеріалах судової справи та зазначення про це в ухвалі суду.
В заяві слід обов’язково зазначити інформацію про:
Якщо роботодавець знав про відсутність належної освіти у працівника під час його прийняття на роботу, то сам по собі факт відсутності диплому про освіту не може бути у подальшому підставою для звільнення працівника згідно з п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Позивачку у справі було звільнено з посади виконуючого обов’язки завідувача дошкільного навчального закладу через невідповідність займаній посаді, оскільки вона не мала вищої педагогічної освіти не нижче рівня «спеціаліст», стажу педагогічної роботи у сфері дошкільної освіти не менш як три роки.
Суд першої інстанції частково задовольнив позов: поновив позивачку на посаді виконуючого обов’язки завідувача дошкільного навчального закладу.
Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції й ухвалив нове, яким відмовив у задоволенні позову. Рішення мотивовано тим, що позивачка не мала необхідних освіти та досвіду роботи, а була прийнята на роботу у зв’язку з виробничою необхідністю на посаду тимчасово виконуючого обов’язки.
Верховний Суд у складі об’єднаної палати Касаційного цивільного суду касаційну скаргу позивачки задовольнив: рішення апеляційного суду скасував, рішення суду першої інстанції залишив у силі й зазначив таке.
Апеляційний суд не встановив факт неналежного виконання трудових обов’язків позивачкою внаслідок недостатньої кваліфікації. Працівниця на момент призначення добросовісно повідомила про відсутність спеціальної освіти, і роботодавець призначив відповідачку виконуючим обов’язки завідуючого ДНЗ. Це була її основна робота, іншої роботи на умовах сумісництва чи суміщення вона не виконувала. Тож звільнення з цієї посади є позбавленням позивачки можливості заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вільно погоджується.
При цьому підставою для розірвання трудового договору згідно з п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є саме виявлена невідповідність працівника займаній посаді.
Якщо роботодавець на момент призначення особи знав про кваліфікаційні вимоги, які є обов’язковими для виконання цієї роботи, і те, що особа займаній посаді не відповідає через відсутність спеціальної освіти, однак свідомо її призначив, то сам по собі факт відсутності документа про освіту не може бути у подальшому підставою для звільнення працівника за цим пунктом. Виявленою невідповідністю у такому разі може бути неякісне виконання робіт, неналежне виконання трудових обов’язків через недостатню кваліфікацію.
На особу, яка є виконуючим обов’язки, поширюється трудове законодавство, гарантії забезпечення права на працю, у тому числі й можливість захисту від незаконного звільнення.
З постановою об’єднаної палати КЦС ВС від 27 січня 2020 року у справі № 654/941/17 (провадження № 61-576сво18) можна буде ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень – http://reyestr.court.gov.ua/.
8 февраля 2020 года, вступил в силу Закон №460-ІХ, которым вносится ряд изменений в Хозяйственный процессуальный кодекс, Гражданский процессуальный кодекс, Кодекс административного судопроизводства относительно совершенствования порядка рассмотрения судебных дел.
Хозяйственный процессуальный кодекс
Изменено положение относительно отвода судьи.
Если суд приходит к заключению о необоснованности заявленного отвода и заявление о таком отводе поступило в суд за 3 рабочих дня (или раньше) до следующего заседания, решение вопроса об отводе осуществляется судьей, который не входит в состав суда, рассматривающегог дело, и определяется в порядке, установленном ч. 1 ст. 32 этого Кодекса. Такому судье не может быть заявлен отвод.
Если заявление об отводе судьи поступило в суд позже, чем за 3 рабочих дня до следующего заседания, такое заявление не подлежит передаче на рассмотрение другому судье, а вопрос об отводе судьи решается судом, рассматривающим дело.
Вопрос об отводе судьи Большой Палаты не подлежит передаче на рассмотрение другому судье (ранее такая возможность была) и рассматривается Большой Палатой.
Далее
