Керівник місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі сільської ради із заявою про визнання відумерлою спадщини, яка відкрилась після смерті особи, а саме: земельної ділянки.
Суд першої інстанції заяву керівника місцевої прокуратури про визнання спадщини відумерлою задовольнив та передав земельну ділянку у власність сільської територіальної громади в особі сільської ради.
Суд виходив з того, що із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори та сільської ради спадкоємці не звернулися, з часу смерті особи минуло більше одного року, а тому наявні підстави для визнання спадщини після померлого у вигляді земельної ділянки (паю) відумерлою.
Апеляційну скаргу на рішення суду подала особа, яка зазначала, що рішення суду першої інстанції стосується її прав та інтересів як спадкоємця.
Суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнив частково та заяву керівника місцевої прокуратури в інтересах держави в особі сільської ради залишив без розгляду. Апеляційний суд дійшов висновку, що у справі, що переглядається, існує спір про право, оскільки виник спір щодо спадкування.
Апеляційним судом встановлено, що особа є рідною онукою померлого та звернулася до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак їй відмовлено у вчиненні нотаріальних дії, оскільки нею пропущено строк для прийняття спадщини. Після чого особа звернулася до районного суду із позовом до сільської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, проте провадження у зазначеній цивільній справі зупинено до набрання законної сили рішення у цій цивільній справі.
Сільська рада, оскаржуючи постанову суду апеляційної інстанції, покликалась на те, що у справі, що переглядається, відсутній спір про право, оскільки особа звернулася до нотаріуса про прийняття спадщини після ухвалення рішення судом першої інстанції, а відповідно до постанови нотаріуса відсутній факт прийняття спадщини протягом 6 місяців з дня смерті спадкодавця. Особа не прийняла спадщину, а тому рішення у цій справі не стосується її прав та інтересів.
Проте Касаційний цивільний суд ВС не знайшов підстав для скасування постанови апеляційного суду.
ВС зазначив, що визначальною обставиною під час розгляду заяви про визнання спадщини відумерлою в порядку окремого провадження є те, що під час вирішення цього питання не встановлено існування спору про право цивільне.
Суд касаційної інстанції роз’яснив, що під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.
Далее
Госархстройинспекция обеспечила доступ к информации из Единого реестра разрешительных документов в форме открытых данных.
Соответствующий набор ГАСИ опубликовала на Едином государственном веб-портале открытых данных (https://data.gov.ua). Об этом сообщила пресс-служба ГАСИ.
Любой человек (от разработчиков веб-ресурсов, аналитиков, журналистов до активистов и граждан) сможет свободно использовать имеющуюся в реестре информацию для проведения собственных исследований, расследований, создания аналитических материалов, веб-сервисов, а также для контроля за градостроительной ситуацией в регионах и в стране в целом.
В наборе данных опубликован Единый реестр документов, которые дают право на выполнение подготовительных и строительных работ и удостоверяют прием в эксплуатацию законченных строительством объектов, сведений о возврате на доработку, отказе в выдаче, отмене и аннулировании указанных документов, за 2019 год. Также приведена в соответствие информация за 2013 — 2018 годы. Раньше эта информация публиковалась на https://data.gov.ua/ только в виде ссылки на Единый реестр разрешительных документов в строительстве, что не отвечало требованиям к машиночитанным данным и не давало возможности пользователям качественно работать с ними.
Сейчас реестр загружен и опубликован в формате CSV — информация может быть обработана техническими средствами программного обеспечения.
Информация в наборе данных будет обновляться еженедельно.
Далее
Конституционный Суд Украины признал своим Решением от 20.12.2019 г. № 12-р/2019 такими, которые не отвечают Конституции Украины (неконституционными) положения ч. 2 ст. 135 Жилищного кодекса Украинской ССР. Согласно им в члены жилищно-строительного кооператива раньше принимали только:
— граждан, которые постоянно проживаю в данном населенном пункте (если иное не установлено законодательством Союза ССР и Украинской ССР) и находятся на учете как желающие вступить в жилищно-строительный кооператив и внесены в единый государственный реестр граждан, нуждающихся в улучшении жилищных условий или пользуются правом внеочередного приема в члены кооператива,
— граждан, указанных в ч. 1 ст. 143 (по обмену с членом кооператива), ч. 2 ст. 145 (члены семьи выбывшего или умершего члена кооператива) и ч. 1 ст. 146 (бывший член семьи члена кооператива после развода) ЖКУ.
По мнению судей, из анализа положений Основного Закона Украины следует, что право на жилье может быть реализовано способом строительства жилья, приобретением его в собственность или взятием в аренду, а гражданами, которые нуждаются в социальной защите — способом получения социального жилья от государства или органов местного самоуправлуения бесплатно или за доступную для них плату в соответствии с законом.
Поэтому Конституционный Суд подчеркнул, что Конституция Украины устанавливает различные способы реализации своего права на жилье и не связывает возможности реализации этого права с постоянным проживанием лица в том или ином населенном пункте (с местом жительства).
Положения ч. 2 ст. 135 ЖКУ, признанные неконституционными, утрачивают силу со дня принятия Конституционным Судом Украины этого Решения.
Далее
Особа оскаржила постанову селищної ради про притягнення її до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене частиною першою статті 182 Кодексу України про адміністративні правопорушення за те, що вона порушила вимоги положень статті 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», оскільки після 23 години в кафе-барі використовувалась звуковідтворювальна апаратура, в результаті чого лунала музика.
Особа покликалась на те, що відповідачем притягнуто її до відповідальності за адміністративне правопорушення, якого фактично не було, оскільки рівень шуму, установленого санітарними нормами для відповідного часу, не було перевищено, а особою, яка склала протокол рівень шуму не досліджувався.
Суд першої інстанції позов задовольнив. Суд зазначив, що постанова не вмотивована і не підтверджена доказами, зібраними відповідно до вимог закону, які б свідчили про вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 182 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позовних вимог. Суд виходив із того, що адміністративною комісією було досліджено протоколи про адміністративне правопорушення інспектора відділення поліції, в яких вказувалося про те, що з використанням звуковідтворювальної апаратури, а саме: акустичних колонок та підсилювача звуку о 23:20 год. в кафе відтворювалася музика, чим було порушено вимоги статті 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення». Крім того, у матеріалах адміністративної справи є пояснення особи, який підтвердив, що в кафе близько 23:20 год. дійсно гучно звучала музика із звуковідтворюючої апаратури. Даний факт також підтверджено поясненнями інших осіб.
Касаційний адміністративний суд скасував постанову суду апеляційної інстанції, а постанову суду першої інстанції залишив у силі.
ВС зазначив, що оскільки кафе є закладами громадського харчування, то вони віднесені до захищених об`єктів в розумінні положень частини першої статті 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», водночас, для встановлення факту вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 182 КУпАП має бути встановлено перевищення рівня шуму, установленого санітарними нормами для відповідного часу доби.
Суд касаційної інстанції зауважив, що будь-яких доказів перевищення рівня шуму, установленого санітарними нормами матеріали справи не містять.
Колегія суддів зазначила, що обставини, які повинні доводитись дослідженням шумового навантаження уповноваженими органами (допустимості рівня шуму), не можуть доводитись показаннями свідків (постанова від 27.12.2019 у справі № 650/1061/16-а).
Далее
Официальное издание ГФС публикует ответ за вопрос:
Нужно ли ФОПу второй и третьей групп в случае превышения в календарном году дохода свыше 1 млн грн применять РРО, если расчеты за проданные товары/услуги осуществляются только путем перечисления денежных средств с банковского счета плательщика на банковский счет ФОП?
Пунктом 296.10 в. 296 НКУ установлено, что РРО не применяются плательщиками единого налога первой группы и второй — четвертой групп независимо от избранного вида деятельности, объем дохода которых в течение календарного года не превышает 1 млн грн. В случае превышения в календарном году объема дохода свыше 1 млн грн применения РРО для такого плательщика единого налога является обязательным. Применение РРО начинается с первого числа первого месяца квартала, который наступает за возникновением такого превышения.
То есть ФОПы — плательщики единого налога второй и третьей групп, которые в календарном году превысили объем дохода 1 млн грн, обязаны с первого числа первого месяца квартала, следующего за возникновением такого превышения, при осуществлении своей хозяйственной деятельности применять РРО.
Впрочем в случае осуществления расчетов за реализованные товары (оказанные услуги) в безналичной форме путем перечисления средств из текущего счета на текущий счет или внесения средств в банк для дальнейшего их перечисления на текущие счета РРО не применяется.
Далее
Кабинет Министров предлагает отменить Кодекс законов о труде, приняв новый Закон о труде.
Соответствующий проект зарегистрирован под номером № 2708.
Обязанности и права работодателя
Противодействие дискриминации
Запрещается предвзятое отношение и мобинг работников, в частности психологическое и экономическое давление, травля, высмеивание, клевета, изоляция, унижение достоинства, создание враждебной атмосферы, нетерпимых условий труда, преднамеренное, систематическое и необоснованное неравномерное распределение нагрузки и заданий между работниками, занимающимися аналогичной работой, неравная оплата труда за аналогичный или равноценный труд.
Дискриминированные могут обратиться в суд с заявлением о возобновлении нарушенных прав, возмещении материального и морального вреда, приведя факты дискриминации, предвзятого отношения, мобинга. Обязанность доказывания отсутствия этих фактов полагается на работодателя. Доказать отсутствие дискриминации и мобинга должен работодатель.
Электронные трудовые книжки и электронные трудовые договоры
Трудовая деятельность работников учитывается в электронной форме в реестре застрахованных лиц Государственного реестра общеобязательного государственного социального страхования.
Трудовые отношения возникают на основании трудового договора, который заключается на украинском языке в двух экземплярах и может быть электронным.
7 видов трудовых договоров
1. Бессрочный
2. Срочный — заключается на время выполнения определенной работы, но не более чем на 5 лет. В частности, такой договор заключается с работниками патронатной службы;
3. Краткосрочный — заключается на срок до двух месяцев. Работодатель вправе по собственной инициативе его расторгнуть, даже если работник не нарушает трудовые обязанности. Об этом надо предупредить за три календарных дня в письменной форме или определенными в договоре средствами электронной связи.
4. Сезонный — заключается для выполнения работ, которые в результате естественных и климатических условий выполняются в течение сезона, не превышающего 8 месяцев подряд.
5. С нефиксированным рабочим временем — обязанность работника выполнять работу возникает исключительно при условии предоставления работодателем доступной работы, без гарантий того, что такая работа будет предоставляться постоянно.
Один работодатель (как юрлицо, так и ФОП) может заключить не больше 1/10 общего количества трудовых договоров.
6. Ученический трудовой договор — заключается сроком до 6 месяцев.
7. Договор с домашним работником — заключается при использовании домашнего труда — обслуживании домашнего хозяйства (семьи). Если такое обслуживание занимает менее 80 часов в месяц, это не считается домашним трудом.
Испытательный срок, как и раньше, не может превышать трех месяцев. В него не засчитываются дни, когда работник фактически не работал, независимо от причины. Вместе с тем, испытание нельзя устанавливать для беременных, лиц, младше 18 лет.
Неоформленные работники
Устанавливаются признаки наличия трудовых отношений:
1) регулярно выплачиваемое вознаграждение в денежной или натуральной форме за работу, выполняемую в интересах другого лица;
2) личное выполнение работы (предоставление услуг) по конкретной квалификации, профессии, должности по доверенности и под контролем лица, в интересах которого выполняются работы (предоставляются услуги), или уполномоченного им лица;
3) работа выполняется (услуги предоставляются) на определенном рабочем месте с соблюдением правил внутреннего трудового распорядка;
Далее
