Вироком суду, залишеним без зміни апеляційним судом, особу засуджено за ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк один рік за викрадення мобільного телефону.
У касаційній скарзі засуджена вказувала на те, що процесуальне рішення — постанова про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні не містить підпису керівника місцевої прокуратури. У зв`язку з цим особа вважала зазначену постанову такою, що не відповідає вимогам ч. 6 ст. 110 Кримінального процесуального кодексу України. А, виходячи з положень ст. 37 КПК, у прокурорів у кримінальному провадженні не було повноважень здійснювати та приймати будь-які процесуальні рішення та всі рішення, прийняті ними, є незаконними.
ККС частково задовольнив касаційну скаргу засудженої, ухвалу апеляційного суду скасував і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
ККС зазначив, що апеляційний суд встановив, що в матеріалах справи дійсно міститься постанова про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні керівника місцевої прокуратури без підпису останнього, проте дійшов помилкового висновку про те, що у прокурора відсутній обов`язок у кожному випадку виносити постанову.
Також суд вказав, що судом апеляційної інстанції не враховано, що відповідно до положень ч. 1 ст. 110 КПК всі рішення прокурора є процесуальними рішеннями, а згідно з вимогами ч. 3 цієї ж статті рішення прокурора приймається у формі постанови.
Частиною 1 ст. 37 КПК визначено, що прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.
ВС зауважив, що рішення керівника відповідного органу прокуратури про визначення прокурора чи групи прокурорів у конкретному кримінальному провадженні є процесуальним і має бути винесено у формі постанови.
А постанова слідчого, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення, що передбачено ч. 6 ст. 110 КПК.
ККС зазначив, що хоча кримінальний процесуальний закон не містить вимоги про те, що постанова керівника відповідного органу прокуратури про визначення прокурора чи групи прокурорів у конкретному кримінальному провадженні в обов`язковому порядку має бути надана суду разом з обвинувальним актом чи під час судового розгляду, проте, згідно з положеннями ч. 2 ст. 92 КПК обов`язок доказування належності та допустимості доказів покладено на сторону, що їх подає, а відповідно до ст. 94 КПК обов`язок оцінки доказів з точки зору їх допустимості покладено на суд.
Оскільки ж сторона захисту поставила під сумнів легітимність процесуальних дій прокурорів та допустимість отриманих під час досудового розслідування доказів внаслідок відсутності, з точки зору сторони захисту, повноважень у прокурорів щодо участі у кримінальному провадженні під час досудового розслідування та судового провадження, суд апеляційної інстанції зобов`язаний був ретельно перевірити й оцінити надані стороною обвинувачення документи на підтвердження повноважень відповідних прокурорів.
29 декабря вступил в силу Закон № 390-IX касаемо расширения возможностей самопредставительства в суде органов государственной власти, органов власти Автономной Республики Крым, органов местного самоуправления, других юридических лиц независимо от порядка их создания.
Согласно изменениям, внесенным в процессуальные кодексы, юридическое лицо независимо от порядка создания участвует в деле через своего руководителя, члена исполнительного органа, другое лицо, уполномоченное действовать от его имени в соответствии с законом, уставом, положением, трудовым договором (контрактом) (самопредставительство юрлица), или через представителя.
Государство, Автономная Республика Крым, территориальная община участвуют в деле через соответствующий орган государственной власти, орган власти АР Крым, орган местного самоуправления в соответствии с его компетенцией, от имени которого действует его руководитель, другое уполномоченное лицо в соответствии с законом, уставом, положением, трудовым договором (контрактом) (самопредставительство органа государственной власти, органа власти АР Крым, органа местного самоуправления), или через представителя.
Таким образом, внедряемая монополия адвокатуры на представительство в судах, не состоялась. Напомним, с 1 января 2020 года исключительно адвокаты и прокуроры должны были представлять интересы органов государственной власти и местного самоуправления в судах. О том, как все планировалось, читайте здесь.
Теперь юрлиц в судах могут представлять наемные работники: инхаусы и юрисконсульты.
Далее
В 2020 году повышен порог наступления уголовной ответственности за кражу.
Поскольку с 1 января 2020 года прожиточный минимум для работоспособного лица в расчете на месяц составляет 2102 грн, увеличились суммы определения последствий преступления.
Напомним, необлагаемый налогом минимум доходов граждан, указанный в диспозиции норм, равен 1/2 прожиточного минимума для работоспособных лиц по состоянию на 1 января текущего года.
То есть, в 2020 году для норм административного и уголовного законодательства в части квалификации административных или уголовных правонарушений применяется сумма в 1 051 грн.
Таким образом, в соответствии со статьей 51 КоАП кража чужого имущества считается мелкой, если стоимость такого имущества на момент совершения правонарушения не превышает 0,2 необлагаемого налогом минимума доходов граждан, то есть — 210,2 грн (0,2 х (50% х 2102). Мелкая кража влечет за собой штраф от 17 до 510 грн или исправительные работы сроком до одного месяца с отчислением 20 % заработка, или административный арест на срок от пяти до десяти суток.
Если стоимость похищенного имущества превышает 210,2 грн, наступает уголовная ответственность. В соответствии со статьей 185 Уголовного кодекса тайное похищение чужого имущества карается штрафом от 50 до 100 необлагаемых налогом минимумов доходов граждан (в санкции НМДГ составляет 17 грн) или общественными работами на срок от 80 до 240 часов, или исправительными работами сроком до двух лет, или арестом сроком до 6 месяцев, или лишением свободы сроком до трех лет.
Если преступлением причинен ущерб, уголовная ответственность усиливается. Значительным ущербом считается причинение убытков на сумму от 105 100 до 262 750 грн. Кража совершена в крупных размерах, если убытки превышают 262 750 грн. Особо крупным размером считается 630 600 грн.
Далее
27 грудня 2019 рок у Верховній Раді зареєстровано проєкт закону № 2693 «Про медіа».
Як зазначено у пояснювальній записці, метою законопроєкту є створення єдиної, впорядкованої та взаємоузгодженої системи правових норм, спрямованих на регулювання правовідносин у сфері медіа.
Закон регулює відносини, пов’язані з поширенням масової інформації, визначає правові засади діяльності в Україні суб’єктів у сфері медіа, а також засади державного управління, регулювання та нагляду (контролю) у цій сфері.
До сфери дії Закону не відноситься поширення масової інформації:
1) фізичними особами, які не діють як медіа (не є суб’єктами у сфері медіа);
2) фізичними особами – підприємцями або юридичними особами на власних веб-сайтах, якщо поширення масової інформації не є основним видом діяльності суб’єкта та поширювана ним масова інформація пов’язана з господарською діяльністю суб’єкта у сферах, відмінних від сфери дії Закону;
3) у вигляді кореспонденції, яка надсилається визначеному колу користувачів, зокрема, з використанням електронних комунікацій, за виключенням розповсюдження масової інформації;
4) у вигляді онлайн ігор в мережі Інтернет, крім випадків надання доступу до програм через онлайн ігри у тому числі шляхом інтеграції аудіовізуальних медіа-сервісів в інтерфейс (середовище) онлайн ігор;
5) на веб-сайтах державних органів, органів місцевого самоврядування, за умови, що поширення такої інформації не є діяльністю, визначеною у Законі;
6) в інших випадках, визначених Законом.
Відповідно до Закону суб’єктами у сфері медіа є:
1) суб’єкти у сфері аудіовізуальних медіа (лінійних та нелінійних);
2) суб’єкти у сфері друкованих медіа;
3) суб’єкти у сфері онлайн-медіа;
4) провайдери аудіовізуальних сервісів;
5) провайдери платформ спільного доступу до інформації;
6) постачальники електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення з використанням радіочастотного ресурсу.
У Законі встановлено вимоги до змісту інформації та організації надання медіа-сервісів.
Ліцензуванню відповідно до законопроекту підлягає виключно мовлення з використанням радіочастотного ресурсу України та постачання електронних комунікаційних послуг для потреб мовлення з використанням радіочастотного ресурсу.
Обов’язковій реєстрації згідно з Законом підлягають суб’єкти, що здійснюють мовлення без використання радіочастотного ресурсу, суб’єкти у сфері друкованих медіа, провайдери аудіовізуальних сервісів, а також суб’єкти у сфері медіа, в тому числі й нерезиденти України, які надають користувачам на території України доступ до своїх медіа-сервісів на умовах, що передбачають оплату користувачами доступу чи користування такими медіа-сервісами.
Суб’єкти у сфері онлайн-медіа та платформи спільного доступу до інформації самостійно приймають рішення про реєстрацію.
Іноземні лінійні медіа можуть поширюватись на території України провайдерами аудіовізуальних сервісів виключно після реєстрації таких медіа у порядку, який окремо визначається Законом.
Усі ліцензійні й реєстраційні процедури згідно з законопроектом відбуваються через електронний кабінет суб’єкта у сфері медіа, функціонування якого забезпечується Національною радою з питань телебачення і радіомовлення.
«Жодна фізична або юридична особа одноособово та/або спільно з групою пов’язаних осіб не має права контролювати у будь-який спосіб, у тому числі через вплив на формування управлінських та/або наглядових органів суб’єкта у сфері аудіовізуальних медіа або шляхом здійснення контролю власника такого суб’єкта, більше 35 відсотків загального обсягу відповідного територіального аудіовізуального медіа-ринку – загальнонаціонального, регіонального або місцевого, або 35 відсотків за сукупністю контролю в межах різних ринків», – зазначають автори законопроєкту.
Закон запроваджує нову форму регулювання – спільне регулювання у сфері медіа, тобто поєднання державного регулювання та галузевого саморегулювання. Вимоги до інформації, для якої законодавством передбачено регулювання змісту, пропонується встановити у відповідних правилах.
При цьому медіа добровільно беруть на себе обов’язок дотримуватись цих вимог, а Національна рада визнає, що ці вимоги є достатніми для забезпечення суспільних інтересів. «Задля забезпечення спільного регулювання Законом передбачається створення органу спільного регулювання у формі громадської спілки, що є юридичною особою, засновниками якої є ліцензіати та реєстранти, а також їх галузеві об’єднання», – йдеться у пояснювальній записці.
Далее
З 1 січня 2020 року діють нові реквізити для сплати судового збору та інших платежів. Про це нагадує пресцентр судової влади України.
«Оновлені реквізити рахунків для зарахування судового збору та інших рахунків для зарахування надходжень до бюджетів при розгляді справ у судах, що почали діяти з 1 січня 2020 року, Ви можете знайти на офіційних веб-сайтах судів в розділі «Громадянам», рубрика «Судовий збір»», – йдеться у повідомленні.
Зазначимо, з 1 січня діятимуть нові рахунки для зарахування податків, зборів та інших платежів за стандартом IBAN. Застосування IBAN стає обов’язковим для клієнтів усіх банків України під час здійснення переказів коштів як у національній, так і в іноземних валютах, у тому числі під час транскордонних переказів. Тобто, всі перекази будуть здійснюватися лише з використанням IBAN.
Нагадаємо, що відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, – у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
З 1 січня 2020 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розмірі 2102 грн. Детальніше про ставки судового збору – читайте за цим посиланням.
Далее
У Верховній Раді готують законопроєкт, який дозволить ділити відпустку для догляду за дитиною між членами сім’’ї. Про це розповіла голова парламентського комітету з питань соціальної політики Галина Третякова, пише «Лівий берег».
«Готуємо ми також у комітеті і свою позицію для відпусток. Там теж є два блоки: декретну відпустку ми хочемо зробити трансферною, щоб мама, тато і найближчі бабусі, дідусі отримували спільне право нею розпоряджатися і, відповідно, замінювати одне одного», – розповіли Третьякова.
Вона пояснила необхідність такої реформи потребою в збереженні матір’ю професійних навичок.
«Для чого це потрібно? Щоб жінка не випадала з професії на три роки і мала можливість побути вдома півроку, потім вийти попрацювати і знову піти в декретну відпустку. Цей регламент для того, щоб мама не втрачала професійних навичок і не випадала з трудового процесу», – зазначила депутат.
Голова комітету з питань соціальної політики переконана, що нововведення, яке отримало назву «трансферна декретна відпустка», можна використати і для того, щоб уся сім’я могла побути з новонародженим у ранній період його життя.
«Три роки – це дуже великий термін, тому дати можливість сім’ї заміняти того, хто доглядає за дитиною, або дати можливість родині побути разом, коли народилася нова людина – це те, чого хочеться досягти трансферною декретною відпусткою», – додала Третьякова.
Далее
