Позивач оскаржив постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу у розмірі 225 грн. за порушення пункту 8.4 «в» ПДР України.
Відповідно до постанови позивач здійснив зупинку автомобіля в зоні дії знаку 3.34. «Зупинку заборонено», чим порушив пункту 8.4 «в» ПДР України.
Судами попередніх інстанцій установлено, що автомобіль позивача знаходився не безпосередньо на проїзній частині, а на тротуарі.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про протиправність постанови та скасували її.
Суди виходили з того, що дорожній знак 3.34 «Зупинку заборонено» поширює свою дію виключно на дорогу, а не на тротуар, на якому знаходився автомобіль позивача.
КАС ВС з таким вирішенням спору не погодився, а дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог.
Суд касаційної інстанції зазначив, що з обставин справи вбачається, що сторони по-різному розуміють і трактують саме зону дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено».
ВС навів визначення термінів, що закріплено у пункті 1.10 ПДР України:
— автомобільна дорога, вулиця (дорога) — частина території, зокрема в населеному пункті, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, надземними і підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів та обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу;
— край проїзної частини (для нерейкових транспортних засобів) — видима умовна чи позначена дорожньою розміткою лінія на проїзній частині в місці її прилягання до узбіччя, тротуару, газону, розділювальної смуги, смуги для руху трамваїв, велосипедної або пішохідної доріжки;
— проїзна частина — елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів. Дорога може мати декілька проїзних частин, межами яких є розділювальні смуги;
— тротуар — елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном.
Також суд зазначив, що у статті 1 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що вулиця — автомобільна дорога, призначена для руху транспорту і пішоходів, прокладання наземних і підземних інженерних мереж у межах населених пунктів; проїзна частина — частина автомобільної дороги, безпосередньо призначена для руху транспортних засобів; смуга відведення — земельні ділянки, що надаються в установленому порядку для розміщення автомобільної дороги.
За результатом аналізу змісту значення вказаних вище термінів КАС дійшов висновку, що тротуар, як і проїзна частина, є складовими елементами дороги загалом.
Тому дорога — це не лише проїзна частина, по якій рухається автомобільний транспорт, але й пішохідна зона, в тому числі й тротуар.
ВС вказав, що позивач, як і суди попередніх інстанцій, помилково вважають, що дія знаку 3.34 «Зупинку заборонено» поширюється виключно на проїзну частину вулиці (дороги), оскільки дія заборонного знаку поширюється на всю дорогу (той бік дороги, де встановлено знак), елементом якої є тротуар, саме зовнішній край якого обмежує дорогу по ширині.
Тому КАС дійшов висновку, що дії позивача, які полягали у тому, що він залишив автомобіль на тротуарі в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» складають об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП (постанова від 19.12.2019 у справі № 686/13619/17).
Далее
Законопроєкти про посилення покарання водіїв за наїзди на людей, що призводять до травмування або загибелі, невдовзі будуть спрямовані у Верховну Раду. Про це розповів заступник міністра внутрішніх справ України Антон Геращенко.
Геращенко презентував активістам ініціативи МВС України щодо посилення відповідальності за порушення Правил дорожнього руху. Законопроєктами пропонується внести зміни до: Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України, Закону України «Про дорожній рух» та Закону України «Про Національну поліцію».
Заступник міністра внутрішніх справ сказав, що МВС ініціює підняти розмір штрафів за деякі правопорушення з високим ступенем суспільної небезпеки.
«Пропонуємо збільшити розміри штрафів за низку адміністративних правопорушень: за перевищення максимально дозволеної швидкості руху більш ніж на 50 км/год — 3400 грн (наразі 510 грн); за залишення місця ДТП – 3400 грн (наразі 255 грн) та передбачити можливість позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 місяців; за керування авто особою, яка не має на це права – 10200 грн (зараз 510 грн)», – розповів заступник міністра внутрішніх справ.
Крім того, важливими ініціативами МВС є зниження порогу перевищення швидкості руху з якого настає адміністративна відповідальність, із 20 км до 10 км, та пропозиція не відносити керування транспортними засобами у стані алкогольного сп’яніння до кримінальних проступків. Якщо наїзд на людину був вчинений водієм під впливом алкоголю або наркотичних засобів, тоді відповідальність буде ще більшою.
Також Антон Геращенко додав, що у першому кварталі 2020 року, після завершення тестування, планується запуск системи автоматичної фото- і відеофіксації перевищення швидкості.
«Система фото- та відеофіксації перевищення швидкості нараз працює у тестовому режимі в столиці. Функціонують відеокамери на 5 проспектах Києва і вже зафіксували понад 41 тисячу випадків перевищення швидкості. У подальшому камери будуть встановлені у місцях, де скоюється найбільша кількість ДТП і найчастіше спостерігається перевищення швидкісного режиму водіями», — зазначив заступник міністра внутрішніх справ.
Додамо, за 10 місяців 2019 року сталося 129 тисяч ДТП, з яких понад 21 тисяча – із потерпілими. Травмовано понад 26 тисяч осіб. Загинуло 2 716 людей.
Складено 96 тисяч адміністративних матеріалів за керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння (ст. 130 КУпАП).
Далее
Міністерство освіти та науки підготувало проєкт постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності».
Проєкт напрацьовано для удосконалення вимог щодо започаткування та провадження освітньої діяльності у сфері дошкільної освіти, підвищення якості дошкільної освіти тощо.
Документ передбачає, що особи, які провадять педагогічну діяльність, мають відповідати вимогам до педагогічних працівників, що визначені Законом України «Про дошкільну освіту».
Фізична особа – підприємець має відповідати вимогам до керівника закладу дошкільної освіти, що визначені Законом України «Про дошкільну освіту», крім випадку прийняття на роботу педагогічних працівників чи інших осіб, які провадять педагогічну діяльність.
Кожна фізична особа, яка провадить освітню діяльність у сфері дошкільної освіти, відповідно до законодавства повинна пройти обов’язковий профілактичний медичний огляд, що відображається в її особистій медичній книжці та/або медичній довідці встановленого зразка.
Матеріально-технічне забезпечення закладу дошкільної освіти, фізичної особи — підприємця або структурного підрозділу юридичної особи публічного чи приватного права, що провадить освітню діяльність у сфері дошкільної освіти, повинне відповідати вимогам законодавства у сферах дошкільної освіти, безпеки життєдіяльності дітей та охорони праці.
Дотримання вимог законодавства щодо безпеки життєдіяльності дітей, у тому числі в частині їх медичного обслуговування, охорони праці та організації харчування та прання (наявності харчоблоків і пралень) може забезпечуватися та організовуватися шляхом залучення на договірних умовах інших юридичних осіб, що можуть надавати відповідні послуги.
У разі ліцензування фізичної особи-підприємця замість «ідентифікаційний код, організаційно-правова форма та форма власності» вказуються реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через релігійні переконання відмовилися від прийняття такого номера та повідомили про це відповідному органу державної податкової служби і мають відмітку у паспорті).
У разі ліцензування освітньої діяльності фізичної особи – підприємця, що не має педагогічної освіти та/або професійної кваліфікації педагогічного працівника, в заяві додатково зазначається прізвище, ім’я та по батькові особи, найнятої фізичною особою – підприємцем, яка буде виконувати визначені законодавством обов’язки для керівника закладу дошкільної освіти.
«Зауваження та пропозиції до проєкту акта проcимо надсилати до 23 січня 2020 року на e-mail: [email protected]», – йдеться у повідомленні МОН.
Далее
Зміни до свідоцтва про право на спадщину можуть бути внесені нотаріусом (уповноваженою посадовою особою органу місцевого самоврядування) або в судовому порядку.
І в першому, і в другому випадках нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.
Так, статтею 1300 Цивільного кодексу України передбачено, що за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або в сільських населених пунктах — уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину.
Також зміни до свідоцтва про право на спадщину можуть бути внесені за рішенням суду на вимогу одного із спадкоємців.
У справі № 758/5329/15 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду вказав, що застосування цього правила є можливим у випадку, коли після видачі свідоцтв про право на спадщину з`являться інші спадкоємці.
Важливим є те, що у разі настання підстав для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину законом не обумовлюється, що зміни до нього повинні вноситись внаслідок визнання попереднього свідоцтва недійсним. У такому випадку нотаріус повинен вилучити у спадкоємців раніше видані свідоцтва та замість них видати нові, з актуальною інформацією.
Так, у цій справі позивач просив суд внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину квартири, шляхом визначення їй та відповідачу часток у права власності на спадкове майно — по 1/4 частині квартири. Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у позові, оскільки вважали, що після оформлення відповідачем спадкових прав на все майно та одержання свідоцтва про право на спадщину оформлення позивачем спадкових прав на це майно без скасування вже виданого свідоцтва неможливо.
ВС не погодився з такою позицією та позов задовольнив, зазначивши, що передбачений статтею 1300 ЦК України порядок внесення змін до свідоцтва про право на спадщину є самостійним способом захисту прав спадкоємців (постанова від 13.11.2019).
У справі № 304/1300/16-ц ВС залишив без змін рішення судів про відмову у задоволенні позову особи та зазначив, що внесення змін до свідоцтва про право на спадщину в судовому порядку може мати місце тоді, коли відсутня згода спадкоємців на внесення таких змін до свідоцтва, а також існують інші обставини, що позбавляють можливості внести такі зміни в нотаріальному порядку.
У цій справі суди встановили, що позивач є одноосібним власником спадкового майна, яке перейшло до нього на передбачених законом підставах, інші особи, в тому числі і відповідач, не заперечували його майнових прав на спадкове майно, а у позові особа покликалась на наявність помилок у свідоцтві про право на спадщину. Тому ВС зазначив, що законодавством України врегульовано можливість внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, проте цим правом позивач не скористався, передчасно звернувшись з позовом за захистом прав, які відповідачем не оспорювались та не порушувались (постанова від 24.07.2019)
Посилання на судові рішення:
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/85678435
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/83230346
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/77653924
За матеріалами: Українське право
Далее
Президент утвердил неотложные меры по предупреждению возникновения пожаров в Украине.
Соответствующий Указ № 948/2019 Глава государства подписал 24 декабря.
Документ имеет целью предупреждение возникновения пожаров, которые создают угрозу жизни и здоровью людей, могут нанести существенный материальный ущерб, негативно повлиять на состояние окружающей среды, экономики и национальной безопасности, а также обеспечение оперативного реагирования на такие пожары.
Согласно Указу Правительство должно обеспечить разработку и внесение на рассмотрение Парламента законопроектов по ужесточению административной ответственности за нарушение установленных законодательством требований (правил) пожарной безопасности, самовольное выпаливание растительности или ее остатков.
Также должна быть увеличена ответственность за непредоставление преимущества в движении транспортным средствам аварийно-спасательных служб, скорой медицинской помощи, пожарной охраны и полиции, двигающихся с включенными специальными световыми или звуковыми сигнальными устройствами.
Законопроект, который необходимо разработать, должен предусматривать и ужесточение наказания за осуществление субъектом хозяйствования деятельности без декларации соответствия материально-технической базы требованиям пожарной безопасности, а также — за явно неправдивый вызов спецслужб, недопущение должностных лиц органов государственного надзора в сфере пожарной безопасности.
Кроме того, должны быть сокращены сроки рассмотрения судебных дел по искам о полном или частичном приостановлении работы предприятий, объектов, отдельных производств, оборудования, транспортных средств в случае установления нарушения требований (правил) пожарной безопасности, что создает угрозу жизни и здоровью людей и т. п.
Кабмин также должен принять меры по обеспечению неуклонного соблюдения требований законодательства в сфере пожарной безопасности на объектах с массовым пребыванием людей (заведения образования, общежития, заведения здравоохранения, торгово-развлекательные заведения, гостиницы и так далее), содержание в надлежащем состоянии пожарных гидрантов собственниками (балансодержателями) водопроводных сетей.
Кроме того, пожарно-спасательные подразделения ГСЧС должны быть обеспечены современной специальной техникой и спасательным оборудованием для экстренной эвакуации людей, средствами пожаротушения, специальной одеждой.
Президент отметил необходимость улучшения материальной и социальной защиты работников пожарно-спасательных подразделений, усовершенствования профессиональной подготовки, переподготовки и повышения квалификации таких работников.
Также должен быть установлен действенный контроль за состоянием систем оповещения. Кроме того, необходимо стимулировать создание в сельской местности пожарно-спасательных подразделений (пожарных частей) добровольной пожарной охраны.
Далее
Суть дела: водитель обжаловал постановление инспектора полиции о совершении административного правонарушения, предусмотренного ч. 1 ст. 126 КУоАП и наложении штрафа в размере 425 грн.
Иск обоснован тем, что инспектор полиции осуществил проверку наличия у него полиса обязательного страхования гражданско-правовой ответственности владельцев наземных ТС, не составив протокол об административных правонарушениях.
Местный и апелляционный суды отказали в удовлетворении иска.
Однако коллегия судей Административного суда ВС отменила решение судов предыдущих инстанций и направила дело на новое рассмотрение в местном суде.
Верховный Суд указал, что в случае обнаружения признаков административного правонарушения, ответственность за которое предусмотрена ст. 126 КУоАП, составление протокола об административном правонарушении не требуется, а постановление по делу об административном правонарушении (при наличии соответствующих оснований) выносится непосредственно на месте совершения правонарушения должностным лицом органа (подразделения) Национальной полиции.
Соответствующее постановление по делу № 522/22180/16-а ВС принял 21.11.2019.
Далее
