Заявниця просила суд видати обмежувальний припис стосовно особи строком на шість місяців, у вигляді заходів тимчасового обмеження його прав, з покладенням на нього наступних обов`язків: усунення перешкод, які чиняться ним заявниці та її неповнолітньому сину заявника у користуванні кімнатою, меблями та іншими речами, що знаходяться у кімнаті, шляхом надання вільного та безперешкодного доступу та безперешкодного користування вказаною кімнатою, меблями та іншими речами, що в ній знаходяться; заборони особі перебувати в місці проживання (перебування) заявниці та її сина — а саме у вказаній кімнаті.
Заявниця покликалась на те, що особа протягом тривалого часу застосовує до неї та неповнолітньої дитини психологічне, фізичне насильство, що виявляється у постійних погрозах, залякувані, цькуванні, застосовує фізичну силу, а також вчиняє перешкоди у користуванні житлом.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про часткове задоволення заяви, усунення перешкод заявниці та її неповнолітньому сину, які чинилися з боку особи, у користуванні кімнатою, а також речами побутового вжитку, які знаходяться у ній, шляхом надання вільного та безперешкодного доступу до зазначеного житлового приміщення.
Суди врахували, що особа визнав, що він не має наміру допускати заявницю та їх неповнолітнього сина до користування спірною кімнатою, а тому дійшли висновку про наявність правових підстав для видачі обмежувального припису щодо усунення перешкод заявниці та її неповнолітньому сину у користуванні житлом, а також речами побутового вжитку, які знаходяться в кімнаті.
У решті вимог заяви суди вирішили відмовити,оскільки відсутні докази щодо вчинення фізичного та психологічного насильства зі сторони особи по відношенню до заявниці та їх неповнолітнього сина; відсутні докази щодо внесення до Єдиного державного реєстру випадків вчинення домашнього насильства особою стосовно неповнолітнього сина, а також колишньої дружини, та притягнення його у зв`язку із цим до адміністративної відповідальності за ознаками статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З таким вирішенням заяви погодився і суд касаційної інстанції.
ВС зазначив, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
За пунктом 7 частини першої статті 1 Закону обмежувальний припис стосовно кривдника — це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з частиною третьою статті 26 Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. У пункті 9 частини першої статті 1 Закону визначено, що оцінка ризиків — це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Позивач оскаржив постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП.
Позивач зазначав, що, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому знаходився пішохід, не зменшив швидкості і не зупинився, щоб надати дорогу пішоходу, оскільки міг створити небезпеку для руху пішохода. Крім того, зважаючи на те, що позивач рухався в щільному потоці автомобілів, міг створити аварійну ситуацію. А тому, оскаржувана постанова є протиправною, необґрунтованою і повинна бути скасована.
Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Суд виходив з того, що відповідачем доведено правомірність прийнятої постанови, з огляду на належні і допустимі докази наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, визначеного частиною першою статті 122 КУпАП.
Апеляційний адміністративний суд скасував постанову суду першої інстанції, а позов задовольнив. Апеляційний суд зазначив, що у момент проїзду позивачем нерегульованого пішохідного переходу, пішохід почала перетин дороги цим пішохідним переходом на зустрічній відносно автомобіля позивача смузі дороги, одночасно, рухаючись, швидкості не зменшувала, на пішохідному переході не зупинялася. Отже, позивачем при наближенні та перетині нерегульованого пішохідного переходу не створювалася перешкода чи небезпека для вказаного пішохода. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не порушив пункт 18.1 Правил дорожнього руху України, що свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП.
Касаційний адміністративний суд визнав вірним вирішення справи судом першої інстанції, а постанову апеляційного суду скасував.
Суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що аналіз норм законодавства чинного на момент виникнення спірних правовідносин дає підстави дійти висновку, що вимога пункту 18.1 ПДР України передбачає, що на нерегульованих пішохідних переходах пішоходи мають перевагу в русі перед транспортними засобами з моменту, коли вони ступили на перехід. Для виконання вимоги цього пункту водій транспортного засобу обов`язково повинен своїм маневром показати пішоходам, що він дає дорогу, тобто знизити швидкість, якщо цього достатньо для того, щоб дати дорогу або зупинитися.
Далее
Для большего удобства бизнеса и граждан НБУ будет публиковать ежедневный официальный курс гривни ко всем иностранным валютам до 16.00, начиная с 27 декабря 2019 года. Новостью поделился НБУ на своем сайте.
Раньше так оперативно публиковался только официальный курс гривни к доллару США, а курс к остальным иностранным валютам и банковским металлам обнародовался до 18.00.
Для ускорения расчета и обнародования официального курса гривни НБУ будет использовать в качестве кросс-курсов котировки BFIX иностранных валют в торгово-информационной системе Bloomberg.
Также для более простого представления и использования официальный курс гривни будет рассчитываться не по сто, а за одну единицу иностранной валюты, то есть в формате 1 долл. США = 23,6885 грн (по состоянию на 10 декабря 2019 года).
Ежедневно официальный курс гривни будут рассчитывать к валютам, входящим в 1 группу Классификатора иностранных валют, а также валют, эмитентами которых являются страны из ТОП-30 крупнейших торговых партнеров Украины за предыдущий год. Сегодня таких валют — 35. Официальный курс гривни к другим иностранным валютам будут публиковать ежемесячно. Ежедневно будут публиковать учетную цену банковских металлов, входящих в 1 группу Классификатора иностранных валют (сейчас это золото, серебро, платина и палладий).
Указанные изменения утверждены Постановлением Правления НБУ от 10.12.2019 г. № 148 и вступают в силу 27 декабря 2019.
По данным сайта НБУ.
Далее
Суть дела: лицо, имеющее право на назначение пенсии обратилось в орган Пенсионного фонда с заявлением о назначении пенсии в произвольной форме, которая не соответствовала форме, указанной в п. 4.1. Порядка представления и оформления документов для назначения (перерасчета) пенсий. Управление ПФУ указанное заявление рассмотрело в порядке, определенном Законом Украины «Об обращениях граждан», а не пенсионного законодательства и в назначении пенсии отказало. Лицо обратилось в суд первой инстанции с иском, в котором просило признать неправомерными действия ответчика. Суд первой инстанции принял решение в пользу ПФУ, однако истец обжаловал такое решение в Апелляционный суд, который вынес решение в пользу будущего пенсионера. С позицией Апелляционного суда согласился и Верховный Суд в составе коллегии судей Кассационного административного суда.
Позиция суда: Верховный Суд указал, что заявление, поданное истцом о назначении пенсии, соответствует требованиям Порядка предоставления и оформления документов для назначения перерасчета пенсий. Суд также согласился с тем, что такое заявление было не рассмотрено ответчиком безосновательно, поскольку:
— содержание указанного заявления очевидно позволяет оценить намерение заявителя;
— к заявлению истцом был добавлен ряд документов (ответчиком не оспаривается), которые подаются именно при назначении пенсии.
Таким образом, отказав истцу в рассмотрении его жалобы по существу ответчик допустил чрезмерный формализм, следствием чего стало нарушение прав и интересов истца, как пенсионера (слои населения, наоборот требующие особого внимания со стороны государства в части соблюдения конституционных гарантий).
Учитывая изложенное, коллегия судей Верховного Суда согласилась с выводами Апелляционного суда о том, что основания для пересмотра заявления истца действительно есть.
Таким образом, при подаче заявления о назначении пенсии, Пенсионный фонд не может требовать подачи заявления исключительно в форме, соответствующей утвержденной в Порядке предоставления и оформления документов для назначения (перерасчета) пенсий.
Соответствующее постановление по делу № 748/696/17 ВС принял 27.11.2019.
Далее
Парламентский Комитет по вопросам молодежи и спорта поддерживает законопроект № 2250-1 по содействию трудоустройству молодых специалистов и внутренне перемещенных лиц. Об этом сообщает Информационное управление Аппарата ВРУ
Законопроектом № 2250-1 предлагается внести изменения в Налоговый кодекс Украины, которыми установить нулевую ставку НДФЛ налогоплательщикам, не достигших 27-летнего возраста. Также хотят освобождать от налогообложения прибыль предприятий и организаций при соблюдении следующих условий:
— у них в течение отчетного периода количество внутренне перемещенных лиц и/или лиц, не достигших 27-летнего возраста, имеющих там основное место работы, составляет не менее 50% работников;
— фонд оплаты труда таких лиц составляет в течение отчетного периода не менее 25% суммы общих расходов на оплату труда.
Также хотят освободить от уплаты единого налога плательщиков второй — четвертой групп, которые соответствуют вышеуказанным критериям.
В то же время, по мнению членов Комитета, при установлении льгот должны быть определены определенные ограничения, а именно — максимальная сумма дохода налогоплательщиков в возрасте до 27 лет, которая освобождается от уплаты НДФЛ.
Далее
Позивачі звернулися до суду в порядку цивільного судочинства та просили суд скасувати арешт, накладений на квартиру постановою міжрайонної прокуратури та виключити із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості щодо арешту квартири.
Особи покликались на те, що квартира вже не належить особі, якого було визнано винним у вчиненні злочинів та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 15 років із конфіскацією всього майна засудженого.
Суд першої інстанції позов задовольнив, а апеляційний суд вирішив провадження у справі закрити. Суд виходив з того, що питання зняття арешту із нерухомого майна, накладеного у межах кримінального провадження, повинно вирішуватися в порядку КПК України та не може бути предметом розгляду у порядку цивільного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду постанову апеляційного суду скасувала, а справу направила для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
ВП зазначила, що суд кримінальної юрисдикції компетентний розглядати цивільний позов лише разом з кримінальною справою, яка надійшла до суду з обвинувальним висновком, і лише у разі, якщо його заявляє особа, котра зазнала матеріальної шкоди від злочину і пред`являє вимогу про її відшкодування до обвинуваченого або до осіб, які несуть матеріальну відповідальність за його дії (частина перша статті 28 КПК України 1960 року).
Особи пред`явили позов не у зв`язку з завданням їм матеріальної шкоди обвинуваченим, а з підстави необґрунтованого обмеження їхнього права власності постановою слідчого.
ВП зауважила, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції. З урахуванням наведеного вище, вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України у постанові від 15 травня 2013 року у справі № 6-26цс13 та Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11 (провадження № 14-105цс19), від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц (провадження № 14-496цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/1247/18 (провадження № 12-99гс19) і підстав для відступлення від неї немає.
Тому ВП визнала висновок апеляційного суду про те, що питання про виключення майна з-під арешту має розглядатися в порядку КПК України необґрунтованим (постанова від 08.11.2019 у справі № 643/3614/17).
Далее
