Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 23 березня 2019 року розглянув справу №750/6794/17 щодо скасування постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.
Суд зазначив, що належний розрахунок витрат виконавчого провадження не передбачає обов’язку державного або приватного виконавця документально фіксувати здійснення всіх витрат виконавчого провадження та надсилати докази їх здійснення сторонам виконавчого провадження.
З матеріалів справи стає відомо, що 7 липня 2017 року Чернігівське ОУПФУ отримало постанову від 5 липня 2017 року про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 78,48 грн з виконання виконавчого листа у справі.
Проте скаржник вважає, що винесена постанова є незаконною, а сума, яка вказана у постанові про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, є необгрунтованою та документально жодним чином не підтверджується. Крім того, оскаржувана постанова винесена з порушенням строків та порядку вчинення виконавчих дій.
Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Чернігівське ОУПФУ подало касаційну скаргу.
Судді ВС зазначили, що, відповідно до статті 42 Закону України «Про виконавче провадження», кошти виконавчого провадження складаються з:
1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;
2) авансового внеску стягувача;
3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Колегія суддів також звернула увагу на те, що витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов’язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.
Також ВС підкреслив, що розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України (Наказ Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2830/5 «Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження»).
На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, згідно з вимогами Закону України «Про виконавче провадження», або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Касаційний адміністративний суд зазначив, що витрати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження заявлені відповідачем правомірно, натомість позивачем не надано суду доказів добровільного виконання судового рішення до моменту звернення стягувача до відповідача.
ВС встановив, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що мотивувальна частина оскаржуваної постанови містить детальний розрахунок здійснених відповідачем витрат із зазначенням обсягу та розміру всіх складових загальної суми витрат виконавчого провадження, який затверджено Наказом №2830/5, при цьому Закон України «Про виконавче провадження» не покладає на державного або приватного виконавця обов’язку документально фіксувати здійснення всіх витрат виконавчого провадження та надсилати докази їх здійснення сторонам виконавчого провадження.
Враховуючі обставини справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог Чернігівського ОУПФУ про скасування постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.
Суд також зазначив, що твердження позивача щодо заборони використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», не може свідчити про протиправність оскаржуваної постанови.
Далее
Закон «О внесении изменений в Таможенный кодекс Украины по поводу некоторых вопросов функционирования авторизованных экономических операторов» в четверг, 7 ноября, вступил в силу.
В среду документ был опубликован в издании «Голос Украины», сообщает РБК-Украина.
Он вступает в силу со дня, следующего за днем опубликования. При этом некоторые нормы закона вступят в силу спустя 180 дней и три года со дня вступления в силу документа.
Так, в соответствии со статьей 84 Соглашения о Украины с ЕС, украинское таможенное законодательство должно постепенно приближаться к таможенному законодательству Евросоюза на основе принципа наилучших усилий, при этом, одним из этапов адаптации является введение в Украине института АЭО, аналогичного тому, который функционирует в ЕС.
Законом предусмотрено введение действенного механизма института АЭО аналогичного тому, который функционирует в ЕС, с перспективой их дальнейшего взаимного признания, что предусмотрено статьей 80 Соглашения и является одним из основных базисов таможенного сотрудничества между Украиной и ЕС.
При этом ожидается, что будущее признание статуса национальных АЭО таможенными органами стран ЕС обеспечит участие украинских АЭО в формировании так называемых безопасных цепей поставки товаров и повысит их конкурентоспособность на внешнем и внутреннем рынках.
Далее
На примусовому виконанні відділу державної виконавчої служби перебувало виконавче провадження про зобов’язання підприємства повернути до Державного бюджету України безпідставно стягнуті на його користь за скасованими судовими рішеннями мито та надмірно сплачений податок на додану вартість.
Підприємство просило суд скасувати постанову відділу ДВС про накладення штрафу у розмірі 5100,00 гривень та постанову про накладення штрафу у розмірі 10 200,00 гривень за невиконання рішення суду.
Підприємство покликалось на те, що були поважні причини щодо невиконання судового рішення, а саме: відсутність коштів на рахунку підприємства, а також, те що оскаржувані постанови були надіслані на адресу позивача з порушенням законодавчо встановленого строку, що суперечить частині третій статті 63 Закону України «Про виконавче провадження».
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про часткове задоволення позову та скасування однієї постанови про накладення штрафу, оскільки постанова, якою було встановлено підприємству новий строк виконання до 10 днів, не була направлена та доведена боржнику у державного виконавця були відсутні підстави для винесення постанови про накладення штрафу у подвійному розмірі.
Верховний Суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій.
Стаття 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника — фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб — 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника — юридичну особу — 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання (частина перша статті 75 Закону України «Про виконавче провадження»).
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (частина друга статті 75 Закону України «Про виконавче провадження»).
ВС зазначив, що підставою для накладення штрафу є умисне невиконання боржником рішення суду, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, які можуть бути виконані лише боржником у встановлений державним виконавцем строк без поважних причин.
Верховний Суд не прийняв до уваги доводи підприємства про наявність поважних причин для виконання рішення суду та визнав їх безпідставними, оскільки відсутність коштів, не дає право боржнику не виконати рішення суду та не являється поважною причиною для його невиконання (постанова від 23.10.2019 у справі № 815/591/17).
Далее
Генеральний прокурор Руслан Рябошапка відповідними наказами від 4 листопада 2019 року створив третю кадрову комісію з розгляду дисциплінарних скарг.
Рябошапка також затвердив порядок розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, здійснення дисциплінарного провадження та прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження.
«Так, було визначено процедуру розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, здійснення дисциплінарного провадження, прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження і за наявності підстав, передбачених Законом України «Про прокуратуру», про накладення на прокурора Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора), Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, обласної (регіональної), окружної (місцевої), військової прокуратури дисциплінарного стягнення або прийняття рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора», – йдеться у повідомленні.
Крім того, передбачено процедуру відсторонення прокурора від посади у дисциплінарному провадженні, зняття дисциплінарного стягнення, а також оскарження рішення кадрової комісії.
Далее
Камери фото- та відеофіксації порушень Правил дорожнього руху запрацюють до кінця року. Про це заявив перший заступник начальника департаменту патрульної поліції Олексій Білошицький в ефірі програми «Сніданок з 1+1».
Система автоматичної фіксації запрацює в пілотному режимі.
За допомогою автофіксації штрафувати будуть не водіїв, які порушили ПДР, а власників автомобілів, на яких сталося порушення, якщо власник не повідомить поліції дані водія-порушника.
Також для автовласників буде запроваджена система штрафних балів. Кожен український водій щорічно отримуватиме 150 балів, якими можна буде розраховуватися за правопорушення, не сплачуючи штрафу. Вартість одного порушення — 50 балів. При закінченні балів доведеться заплатити штраф.
Більш скорочені строки звернення до суду у випадку попередньої реалізації досудових процедур полягають у забезпеченні наступності юрисдикційних проваджень (адміністративних і судових) та пов’язані з необхідністю мінімізувати темпоральний проміжок між досудовими процедурами і судовим провадженням.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів Касаційного адміністративного суду розглянув у касаційному порядку скаргу ТОВ «ТРЕЙД БУДАЛЬЯНС» у справі за позовом ТОВ «ТРЕЙД БУДАЛЬЯНС» до ДФС України.
У цій справі судовими рішеннями було повернуто позовну заяву позивача щодо оскарження рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), оскільки останній пропустив тримісячний строк звернення до суду з позовом. Скаржник зазначив, що в податкових спорах застосовуються положення п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України, а тому строк позовної давності щодо оскарження рішення контролюючого органу становить 1095 днів із дня отримання такого рішення, незалежно від того, чи скористалася особа своїм правом на досудове розв’язання спору шляхом застосування процедури адміністративного оскарження.
Отже, спірним у цій справі було питання застосування строку звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов’язання її зареєструвати після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення.
Колегія суддів у складі судової палати прийняла рішення про відмову в задоволенні касаційної скарги ТОВ «ТРЕЙД БУДАЛЬЯНС» з огляду на таке.
Відповідно до положень ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов’язок, в КАС України встановлено скорочений строк звернення до суду.
Суд вказав, що у п. 56.18 ст. 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу. Водночас згідно з п. 56.19 ст. 56 цього Кодексу в разі, коли до подання позовної заяви до суду проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов’язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.
Дослідження змісту аналізованих приписів статей ПК України та ст. 122 КАС України вказує на те, що на сьогодні є підхід, відповідно до якого строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору коротші, ніж звичайні строки. При цьому є різні правові режими щодо оскарження податкових повідомлень-рішень і рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов’язань та інших рішень контролюючих органів, що не пов’язані з їх нарахуванням, саме в частині різної тривалості скорочених строків оскарження при попередньому використанні досудового порядку вирішення спору.
Різниця природи рішень контролюючого органу (щодо нарахування грошових зобов’язань або інші рішення) об’єктивно здатна впливати та зумовлювати різницю в підходах щодо встановлення строків звернення до суду про їх оскарження.
Застосування скорочених строків звернення при використанні досудового порядку врегулювання спорів у податкових правовідносинах установлено законом, зумовлено легітимною метою оперативного забезпечення настання правової визначеності для особи — платника податків та у діяльності суб’єктів владних повноважень – контролюючих органів, що кореспондується із встановленим алгоритмом і строками адміністрування податків для забезпечення належного виконання конституційного податкового обов’язку і має пропорційний характер, оскільки скорочення строку звернення не впливає на реалізацію особою права на судовий захист у зв’язку з достатністю часу на підготовку й оформлення правової позиції, ознайомлення з позицією контролюючого органу, залучення за потреби правових і фінансових консультантів в межах процедури адміністративного оскарження, тоді як скорочені строки забезпечують досягнення зазначеної мети й завдань функціонування податкової системи держави.
Суд зазначив, що спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, які не пов’язані з нарахуванням грошових зобов’язань, зокрема рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов’язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення нормами ПК України не визначені, тобто не врегульовують спірне в цій справі питання.
Отже, Верховний Суд сформулював такий правовий висновок.
Із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним ч. 4 ст. 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов’язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження — абз. 3 п. 56.18 ст. 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:
а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;
б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.
Постанова Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року у справі №640/20468/18.
