Методика оценки имущества изложена в новой редакции постановлением Кабмина от 20 февраля 2019 года № 224, которое вступило в силу 20 марта.
Методика применяется при оценке имущества государственных и коммунальных предприятий, которое вносится в уставный капитал акционерного общества во время приватизации путем превращения указанных предприятий в АО и тому подобное.
Подготовительный этап к оценке имущества предусматривает инвентаризацию имущества (в случае необходимости), аудит (в случае необходимости), отбор субъекта оценочной деятельности — субъекта хозяйствования (в случае проведения независимой оценки), сбор выходных данных, необходимых для проведения независимой (стандартизированной) оценки имущества.
Вместе с тем, имущество, которое размещено на временно оккупированных территориях и на территории с режимом чрезвычайного, военного положения, не подлежит инвентаризации и не включается в перечни и акты инвентаризации имущества. Указанное имущество отображается в балансе и закрепляется за предприятиями на праве хозяйственного ведения до проведения его инвентаризации и оценки.
Методика определяет порядок согласования, утверждения или принятия оценки имущества и порядок определения размера уставного капитала акционерного общества, которое образуется во время приватизации (корпоратизации). Также урегулированы особенности определения стоимости взносов участников и основателей в уставной капитал хозяйственных обществ; оценки объектов в материальной форме; оценки объектов приватизации, которые возвращаются в государственную собственность; оценки имущественных прав интеллектуальной собственности; оценки объектов в форме единых имущественных комплексов; оценки пакетов акций акционерных обществ, образованных в процессе приватизации (корпоратизации, превращения), принадлежащих государству в лице органов приватизации; оценки акций (частей); определения размера убытков, которые привели к причинению имущественного вреда.
Далее
20 березня 2019 року на засіданні Уряду прийнято постанову «Про затвердження Порядку формування, ведення та доступу до Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі».
Зазначений нормативно-правовий акт спрямований на:
забезпечення утворення та функціонування Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі як автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи, призначеної для збирання, накопичення, зберігання, використання, поширення визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» даних про випадки домашнього насильства та насильства за ознакою статі;
розв’язання питань формування та ведення Реєстру, конфіденційності використання даних, доступу до інформації, що міститься у ньому;
визначення повноважень держателя, адміністратора, реєстраторів та користувачів Реєстру.
Прийняття постанови зумовлене необхідністю забезпечення суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії насильству, своєчасного виявлення фактів вчинення насильства та реагування на них, захисту життєво важливих інтересів постраждалих осіб, запобігання виникненню повторних випадків насильства, забезпечення проведення заходів у зазначеній сфері, надання комплексної та своєчасної допомоги постраждалим особам, обліку випадків насильства.
Далее
Уряд удосконалив правовий механізм надання компенсації на придбання житла внутрішньо переміщеними особами, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України. Це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 225.
Зокрема, зазначені зміни дозволяють:
дозволено переїжджати з району в район та в межах області протягом року, якщо це не призводить до збільшення компенсації;
компенсація розраховується також на непрацездатних батьків та дітей, що навчаються на денній формі навчання до 23 років;
врегульовані питання документального оформлення придбанням житла на земельній ділянці;
враховані питання щодо вичерпного переліку документів, які мають право вимагати для отримання компенсації та постановки на квартоблік;
на компенсацію матимуть право також учасники ООС;
на компенсацію також матимуть право ті, чиє житло було на підконтрольній території, але було зруйновано протягом АТО / ООС.
Далее
Позивач оскаржив до суду постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).
Відповідно до обставин справи за участі автомобіля, яким керував позивач, сталася дорожньо-транспортна пригода. Після прибуття на місце події працівники поліції попросили позивача надати для перевірки, зокрема, поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.
Позивач не пред’явив полісу обов’язкового страхування, що ним не заперечувалось при зверненні до суду.
За порушення п. 2.1 ґ Правил дорожнього руху (ПДР) України позивача притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі частини першої статті 126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову та зазначив, що у відповідності до вимог ПДР, позивач як водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та зобов’язаний його пред’явити на вимогу інспектора патрульної поліції.
Суд апеляційної інстанції скасував постанову суду першої інстанції та позов задовольнив. Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у позивача обов’язку пред’явити поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки сама по собі наявність у централізованій базі даних Моторного (транспортного) страхового бюро України відомостей щодо діючого на час винесення оскаржуваної постанови поліса обов’язкового страхування на автомобіль позивача свідчить про відсутність порушень ПДР України з боку позивача.
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду визнав вірним висновок суду першої інстанції, постанову якого залишив у силі.
Далее
Сегодня, 20 марта, вступили в силу изменения в Порядке аккредитации учреждения здравоохранения и Лицензионных условиях осуществления хозяйственной деятельности по медицинской практике, утвержденные постановлением Кабмина от 13 марта 2019 года № 215.
Отныне прохождение аккредитации учреждениями здравоохранения не является обязательным. Если же медучреждение изъявило желание ее пройти, это можно сделать сразу после получения лицензии на соответствующий вид деятельности. До этого первая аккредитация проводилась не раньше чем через 2 года с начала деятельности.
Внеочередная аккредитация также осуществляется исключительно по желанию учреждения с целью повышения категории. Главная аккредитационная комиссия больше не может инициировать проведение внеочередной аккредитации.
Также сокращен перечень документов, прилагаемых к заявлению о прохождении аккредитации — больше не нужно подавать отчет о лечебной работе и/или фармацевтической деятельности учреждения.
Что касается нововведений в порядке осуществления лицензионной деятельности по медпрактике. Вместо локальных протоколов (маршрутов пациентов) учреждения здравоохранения должны иметь клинические маршруты пациента, разработанные в соответствии с клиническими протоколами и стандартами медицинской помощи (медицинскими стандартами), утвержденными Минздравом.
Теперь оказывать медицинскую помощь и медицинские услуги лицензиаты будут согласно клиническим протоколам и стандартам медицинской помощи (медицинским стандартам).
Кроме того, лицензиатов обязали обнародовать информацию о наличии у них лекарственных средств, расходных материалов, медицинских изделий и пищевых продуктов для специального диетического потребления.
Далее
Кассационный административный суд Верховного Суда признал незаконным привлечение к административной ответственности водителя за непредъявление полицейскому регистрационного документа на транспортное средство. Соответствующее постановление по делу № 686/11314/17 вынесено 15 марта 2019 года.
Все судебные решения есть в системе Verdictum. Пользователям системы доступна функция «Референт», с помощью которой можно контролировать ход рассмотрения любого судебного дела. Как только по заданным параметрам появятся новые документы, пользователь получит соответствующее сообщение.
Кассационный административный суд, рассмотрев дело относительно отмены постановления об административном правонарушении, пришел к выводу, что поскольку патрульным надлежащим образом не задокументировано и не доказано факта нарушения водителем ПДД Украины, требование полицейского о предъявлении документов, в т.ч. регистрационного документа на транспортное средство, является неправомерным.
Согласно обстоятельствам дела водитель, по требованию работника полиции, не предъявил свидетельство о регистрации транспортного средства, за что был привлечен к административной ответственности за ч. 1 ст. 126 КоАП в виде штрафа.
Соглашаясь с решением суда апелляционной инстанции об отмене постановления полицейского ВС исходил из того, что согласно Закону «О Национальной полиции» полицейский имеет право требовать у лица предъявления им документов, удостоверяющих личность, и/или документов, подтверждающих соответствующее право лица в том случае, если существует достаточно оснований считать, что лицо совершило или намеревается совершить правонарушение.
Работник полиции с целью проведения профилактической беседы с водителем подошел к нему и представился. Полицейский отметил, что поскольку водитель нарушил ПДД, то он, в соответствии с Законом о Нацполиции и ПДД, вправе требовать у водителя предъявления документов. При этом постановление о привлечении к ответственности за нарушение ПДД относительно водителя вынесено не было, то есть факта возникновения основания требовать у водителя предусмотренные законодательством документы не доказано.
Источник: сайт «ЮРЛИГА»
Далее
