Згідно із законом громадяни України при перетині кордону можуть вивезти з країни понад 10 тисяч євро в еквіваленті, якщо задекларують попередньо таку суму. Водночас є розмір коштів, які декларувати не потрібно, а отже їх вивозити можна без будь-яких підтверджень.
Про це йдеться в постанові Кабінету міністрів України від 27 лютого 2019 р. № 203.
Згідно з постановою Кабміну, при виїзді за кордон без декларування дозволено перевозити до 10 тисяч євро в еквіваленті на одну особу. Однак, якщо сума перевищує цей ліміт, вона обов’язково підлягає декларуванню.
Варто зазначити, що навіть неповнолітні мають право вивезти до 10 тисяч євро в еквіваленті без декларування.
Перед виїздом за кордон, у разі перевезення суми, що перевищує ліміт, необхідно заповнити декларацію про транскордонне переміщення. Зразок цього бланка можна роздрукувати самостійно у форматі А4 (210х296 мм). У декларації необхідно вказати особисті дані, інформацію про валютні цінності, а також їх походження та мету використання.
Окрім заповнення бланка, необхідно підготувати банківські виписки, які можуть бути двох типів: про зняття готівки з власних рахунків або про придбання банківських металів у відповідних установах.
Джерело: https://finance.novyny.live
Далее
З 10 листопада ЄС запровадить нову автоматизовану систему реєстрації в’їзду та виїзду на зовнішніх кордонах Шенгенської зони (Entry/Exit System, EES).
Раніше у соцмережах та низці українських ЗМІ поширилася інформація, що це може статися з 10 вересня. Але у вересні країни ЄС лише мають відзвітувати про готовність до офіційного запровадження системи, адже її треба запустити одночасно на усіх міжнародних сухопутних, морських та повітряних кордонах Шенгенської зони.
Запровадження цієї системи неодноразово відтерміновували ще з кінця 2021 року – через технічні негаразди та потребу в додатковому фінансуванні, а також через ковідні карантини.
Але у серпні 2024 єврокомісар з внутрішніх справ Ілва Йоханссон заявила, що «цей момент нарешті настав».
«Колись здавалося, що цього ніколи не станеться», – заявила єврочиновниця під час візиту до талліннського офісу eu-LISA, агентства ЄС, яке відповідає за IT-інфраструктуру, що лежить в основі EES.
«Перевізники, оператори, вокзали, аеропорти – усі готуються до цього знаменного дня», – додала Йоханссон.
Система EES є частиною загальних змін до правил подорожей до ЄС для громадян інших країн.
Очікується, що через якийсь час після того, як почне діяти EES, також запровадять ще одне нововведення — ETIAS — електронну систему дозволів, що має здійснювати реєстрацію та контроль за пересуванням у межах Шенгенської зони.
Рішення про запровадження цих змін ЄС ухвалив ще у 2016 році.
У Єврокомісії закликають покладатися лише на офіційну інформацію з приводу подорожей до ЄС, яка розміщена на спеціально створеній сторінці.
Пояснюємо, як і коли ці зміни зачеплять українців.
EES – це нова автоматизована система реєстрації в’їзду і виїзду до Шенгенської зони. Тому її запровадять не лише країни-члени ЄС, але й ті, що належать до Шенгенської угоди — Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія та Швейцарія. Для двох країн ЄС – Кіпру та Ірландії – зробили виняток, і вони не братимуть участь в системі EES.
Система передбачає відмову від ручного паспортного контролю та внесення штампів у паспорт на кордоні, тобто реєстрація подорожуючих в електронній базі даних буде автоматичною — через термінали самообслуговування (на кшталт тих, що працюють в аеропортах для перевірки посадкових талонів).
Кожного разу при перетині кордону – в’їзді або виїзді – мандрівники повинні будуть сканувати свої паспорти чи інші проїзні документи.
Система EES реєструватиме ім’я мандрівника, його біометричні дані, дату й місце в’їзду та виїзду. Відтак, це автоматично передбачає перетин кордону з біометричними документами.
Зняття сканів обличчя та відбитків пальців проводитимуть раз на три роки і воно буде дійсним для кількох поїздок впродовж цього часу. Ці дані зберігатимуться в електронній базі протягом трьох років після кожної поїздки.
Розробники системи очікують, що це спростить перетин кордонів, але посилить безпеку в Європі.
«Ми знатимемо, чи не залишаються люди тут занадто довго, що дозволить протистояти нелегальній міграції. А завдяки біометричній ідентифікації, фотографії та відбиткам пальців EES злочинцям, терористам або російським шпигунам буде складніше використовувати підроблені паспорти», – пояснила єврокомісар з внутрішніх справ Євросоюзу Йоханссон.
Утім, є і ті, хто має сумніви у тому, що нова система щось спростить. Наприклад, у Великій Британії, після виходу якої з ЄС і стали розробляти нову систему перетину кордонів, побоюються, що для тестування системи не було достатньо часу, і що електронна перевірка документів потребуватиме – принаймні на початку — довшого часу, ніж ручна.
Система фіксуватиме перетин кордону усіма негромадянами ЄС — включно з українцями — незалежно від того, чи потрібна їм Шенгенська віза, і чи діє з їхньою країною безвізовий режим.
Але вона не поширюватиметься на тих, хто має посвідки на проживання в країнах ЄС або ж має довгострокові візи.
Через кілька місяців після запуску EES запровадять європейську систему інформації та авторизації для подорожей (European Travel Information and Authorisation System, ETIAS).
На відміну від EES, вона напряму стосується громадян тих країн, із якими Євросоюз має угоду про безвізовий режим, зокрема, і з Україною.
Як йдеться на сайті Єврокомісії, система дозволить ЄС збирати інформацію про близько 1,4 млрд громадян понад 60 «безвізових» країн і територій до того, як вони прибудуть на зовнішні кордони Шенгенської зони. Таким мандрівникам, включно з українцями, потрібно буде отримати дозвіл на в’їзд після заповнення онлайн-анкети та сплати спеціального збору у 7 євро.
Цей дозвіл буде дійсний впродовж трьох років і дозволить багаторазово в’їжджати до країн ЄС протягом цього часу без необхідності повторної оплати.
Перед подорожжю до 30 європейських країн Шенгену оформлювати дозвіл ETIAS не потрібно громадянам з безвізових країн, у яких є дійсна Шенгенська віза, а також іноземцям, у яких є довгострокова віза, видана однією з держав-членів Євросоюзу. Також вона не потрібна тим, хто має посвідку на проживання в одній з країн ЄС.
Розробники системи кажуть, більшість заявок оброблятиметься за кілька хвилин. Проте не виключено, що процес може тривати довше. Система передбачає процес оскарження, якщо ви не отримали дозволу. В окремих випадках можна подавати заявку від іншої особи – наприклад, батькам за дітей.
Запуск ETIAS також планувався значно раніше, але так само його постійно відкладали.
Наразі точної дати запуску ETIAS ще немає, але на офіційному сайті йдеться про першу половину 2025 року. Раніше в Брюсселі заявляли, що система почне працювати за 5-6 місяців після запуску EES. Відтак, якщо автоматизований контроль на кордонах Шенгену таки почне діяти з листопада 2024, запровадження дозволу на в’їзд повинно статися десь під початок літа 2025 року.
«Ми плануємо, що ETIAS буде готова до введення в експлуатацію навесні 2025 року», — заявляла речниця Єврокомісії Аніта Гіппер.
Наразі не ясно, як ця система координуватиметься із рішенням ЄС про надання тимчасового захисту українцям, які тікають від російської агресії, і який було подовжено до березня 2026 року.
Джерело: https://www.bbc.com
6 вересня 2024 року в газеті «Голос україни» опубліковано Закон № 3902-IX «Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення кримінальної відповідальності за злочини проти встановленого порядку несення або проходження військової служби під час дії воєнного стану» (законопроєкт № 11322). Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (7 вересня 2024 року).
Раніше пресслужба Апарату ВР роз’яснила основні положення цього Закону.
Зазначається, що зміни вносяться до:
— статті 401 КК України згідно з якими особу, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407 і 408 КК, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо до закінчення досудового розслідування або судового розгляду вона добровільно заявила про намір повернутися до будь-якої військової частини для продовження проходження військової служби, за умови надання командиром (начальником) такої військової частини (установи) письмової згоди на продовження проходження військової служби таким військовослужбовцем;
— статей 286, 287, 288, 616 КПК України, якими унормовується процедура судового розгляду клопотання прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності військовослужбовців, які заявили про свій намір повернутися до військової частини або місця служби для продовження проходження військової служби та такий військовослужбовець зобов’язується прибути до відповідної військової частини;
— Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», якими передбачається:
призупинення військової служби для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували зі Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, на підставі заяви (повідомлення) начальника відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про вчинення кримінального правопорушення;
продовження військової служби та дії контракту для військовослужбовців, яким обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, призначено кримінальне покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або тримання у дисциплінарному батальйоні, а також яких звільнено від відбування покарання з випробуванням та від кримінальної відповідальності на підставі статті 401 Кримінального кодексу України, з дня початку відбування покарання та/або з дня прибуття їх до місць проходження військової служби.
Джерело: https://jurliga.ligazakon.net
Далее
6 вересня 2024 року в газеті «Голос України» опубліковано Закон № 3916-IX «Про внесення змін до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо розширення кола військовозобов’язаних, чиї близькі родичі, зокрема рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра, загинули або зникли без вісти під час участі у бойових діях, для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації». Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (7 вересня 2024 року).
Закон ухвалено з метою надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язаним, чиї близькі родичі, зокрема рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра, загинули або зникли без вісти під час участі у бойових діях.
«За оновленим законом про мобілізацію до війська могли мобілізовувати неповнорідних братів чи сестер, чиї близькі родичі загинули або зникли безвісти під час бойових дій. Тобто, якщо жінка має від різних чоловіків двох синів, то вони обидва могли бути мобілізовані. Водночас державою гарантовано, що з двох рідних братів у такій самій ситуації другий може не мобілізуватися. Зваживши всі моменти, ухваленим документом ми вдосконалюємо норми мобілізаційного законодавства», — роз’яснив заступник голови парламентського Комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Арсеній Пушкаренко.
Джерело: https://jurliga.ligazakon.net
Далее
Якщо недієздатна особа не здатна за станом психічного здоров’я надати усвідомлену письмову згоду на поміщення її до психіатричного закладу, таке поміщення є примусовим і, відповідно, потребує рішення суду.
В іншому разі її примусова госпіталізація до психіатричного закладу, яка не є добровільною, є обмеженням права такої особи на свободу та особисту недоторканність, закріпленого у ст. 29 Конституції України.
Такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 липня 2024 року у справі № 758/4817/23 про визнання примусової госпіталізації незаконною, повідомила пресслужба ВС.
Особа, визнана в установленому законом порядку недієздатною, госпіталізується до закладу з надання психіатричної допомоги добровільно — на її прохання або за її усвідомленою письмовою згодою (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про психіатричну допомогу»).
У судовому рішенні про визнання сина позивача недієздатним установлено в нього одночасну наявність двох критеріїв для визнання його недієздатним: не усвідомлює значення своїх дій та не керує своїми діями.
Будь-яких медичних даних про те, що на день госпіталізації до психіатричного закладу стан психічного здоров’я пацієнта покращився до такого ступеня, що він міг надати усвідомлену згоду на добровільну госпіталізацію до психіатричного закладу, матеріали справи не містять. Зазначене виключає добровільність процедури поміщення сина позивача до закладу з надання психіатричної допомоги.
Системний аналіз відповідного законодавства, рішень Конституційного Суду України від 2 червня 2016 року у справі № 1-1/2016, від 20 грудня 2018 року у справі № 1-170/2018, а також релевантної практики Європейського суду з прав людини дає підстави вважати, що в разі, якщо недієздатна особа не здатна за станом психічного здоров’я надати усвідомлену письмову згоду на поміщення її до психіатричного закладу, таке поміщення є примусовим і потребує відповідного рішення суду.
За результатами розгляду справи колегія суддів КЦС ВС дійшла висновку, що в цьому випадку мало місце порушення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (позбавлення свободи).
Джерело: https://jurliga.ligazakon.net
Далее
Виконання судових рішень щодо громадян інших держав в Україні — це питання, де закон чітко визначає свої межі, забезпечуючи рівність для всіх учасників процесу. Які заходи застосовуються для примусового виконання рішень щодо іноземців, розповідає Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції.
Виконання рішень стосовно іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб передбачено Законом України «Про виконавче провадження» (далі — Закон). Згідно зі статтею 77 Закону, до іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб застосовуються положення цього Закону.
Таким чином, іноземці мають ті самі права та обов’язки щодо виконання судових рішень, що й громадяни України, а саме:
Також державний виконавець застосовує до іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб всі передбачені статтею 10 Закону заходи примусового виконання рішень, такі як:
Відповідальність у разі невиконання рішення, передбачена статтями 75 та 76 Закону, поширюється на іноземців, осіб без громадянства та іноземні юридичні особи на рівні з громадянами України. У разі невиконання рішень виконавець може звернутися до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, або органів охорони державного кордону з поданням про заборону в’їзду в Україну чи депортації за межі України таких осіб відповідно до Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Джерело:https://yur-gazeta.com
Далее
