Наявність рішення про дострокове задоволення вимог кредитора, яке боржник виконав у повному обсязі, не є підставою для подальшого нарахування процентів та пені. Такий висновок зробив ВС в постанові №639/3156/16-ц.
Рішення ЄСПЛ щодо позбавлення українського адвоката Наталії Целовальніченко права представляти інтереси заявників у Страсбурзі не повною мірою узгоджується із Регламентом Євросуду.
На це вказали адвокати, проаналізувавши дане рішення Суду, передає «ЗіБ» з посиланням на «ECHR.Ukrainian Aspect».
Зазначимо, суд прийняв таке рішення через те, що адвокат надавала неправдиву інформацію та зловживала правом на звернення до Суду. Зокрема, при поданні деяких заяв до ЄСПЛ, вона подавала фальсифіковані документи та документи від померлих людей. Адвокат Н.Целовальніченко представляла інтереси заявника у справі «Антон Васильович Лісний проти України та Росії».
Разом із тим, це рішення не повною мірою узгоджується із §4 (b) правила 36 Регламенту ЄСПЛ, який зазначено як правову підставу для його ухвалення.
Особа звернулась до суду з позовом про скасування заповіту. Позивач зазначала, що її син проживав у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем та усиновив її дитину. У зв’язку з отриманням травми син позивача був цілком паралізованим, не міг рухатись, а також володіти руками.
Після смерті сина позивач звернулась до нотаріальної контори з приводу оформлення спадщини, де дізналась про існування заповіту від імені сина на користь усиновленої ним дитини. Зі змісту заповіту позивачу стало відомо, що він посвідчений секретарем сільської ради за місцем проживання заповідача та підписаний свідками на прохання заповідача, оскільки останній через хворобу не міг самостійно підписати документ.
Також позивач покликалась на те, що за життя її син не мав наміру складати заповіт і тим більше позбавляти спадщини свою дочку від першого шлюбу. У день складання спірного заповіту позивач зі старшим сином відвідувала заповідача, однак не бачили там секретаря сільської ради, а син не висловлював бажання оформити заповіт. Зі слів свідків, позивачу стало відомо, що насправді заповіт був підписаний у приміщенні сільської ради, а не за місцем проживання заповідача.
Відповідач позовні вимоги частково визнала і не заперечувала, щоб все майно було поділене на три частини.
Далее
Як повідомила прес-служба суду, в постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, яка розглянула касаційну скаргу захисника засудженого на вирок місцевого та ухвалу апеляційного судів.
Згідно з вироком, який апеляційний суд залишив без змін, особу засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 Кримінального кодексу України (крадіжка). У касаційній скарзі захисник зазначила, зокрема, що апеляційний суд безпідставно не задовольнив клопотання про забезпечення участі в судовому засіданні обвинуваченого, який перебував у СІЗО, шляхом проведення відеоконференції.
ВС не погодився із зазначеними доводами та залишив судові рішення обох інстанцій без змін з огляду на таке. Реалізація права на участь в апеляційному розгляді, яке забезпечується обов’язковістю виклику в судове засідання, здійснюється безпосередньо обвинуваченим, який утримується під вартою, шляхом подання ним відповідного клопотання (ч. 4 ст. 401 Кримінального процесуального кодексу України) та не може бути здійснена захисником без погодження з самим обвинуваченим (ч. 4 ст. 46 КПК України).
Банк звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документа, оскільки державним виконавцем не вжито всіх заходів щодо виконання рішення суду. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про необхідність закриття провадження у справі, оскільки скарга на дії державного виконавця не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а заявнику слід звертатися до адміністративного суду.
Банк оскаржив такі судові рішення в касаційному порядку та справу було передано до Великої Палати Верховного Суду.
ВП ВС дійшла висновку про обґрунтованість касаційної скарги, та направила справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Суд касаційної інстанції зазначив, що цивільний позов банку було пред’явлено у кримінальному провадженні та задоволено вироком суду.
ВП зазначила, що підстави та порядок звернення й розгляду цивільного позову в кримінальному процесі передбачено статтею 128 КПК України, відповідно до якої форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, установленим до позовів, які пред’являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв’язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Далее
Большая Палата Верховного Суда при рассмотрении дела № 904/7326/17 разъяснила, что взыскатели имеют право обратиться для исполнения полученных на свою пользу судебных решений к частному исполнителю, невзирая на наличие в органах государственной исполнительной службы открытого сводного исполнительного производства относительно того же должника.
Таким образом, частный исполнитель не обязан передавать исполнительный документ или исполнительное производство для исполнения государственному или частному исполнителю, первому открывшему исполнительное производство относительно должника для исполнения нескольких решений относительно одного должника в рамках сводного производства.
Как сообщила пресс-служба ВС, кассационная жалоба по делу была рассмотрена в порядке письменного производства. Суды предыдущих инстанций согласились с доводами должника, который возражал против осуществленного исполнения судебных решений, и признали действия частного исполнителя незаконными. Суды указали, что частный исполнитель не имел права самостоятельно проводить исполнение судебных решений, а должен был передать исполнительные документы, полученные от взыскателя, государственному исполнителю, который первым открыл исполнительное производство относительно должника.
Далее
