День адвокатуры — появился после того, как 2 декабря 2002 года президент Украины Леонид Кучма подписал указ N 1121/2002, который предписывал ежегодно, 19 декабря отмечать День адвокатуры.
Указ интересен также тем, что большую его часть занимает выражение признательности всем работникам адвокатуры, как людям стоящим на страже прав личности:
«Учитывая важную роль адвокатуры в развитии правового государства, защите конституционных прав и свобод граждан, большое общественное значение этого правозащитного учреждения на Украине, постановляю установить на Украине профессиональный праздник — День адвокатуры, который отмечать ежегодно 19 декабря».
Дата проведения этого праздника была выбрана не случайно: именно в этот день, в 1992 году, Верховная рада Украины ввела в действие Закон Украины «Об адвокатуре».
В связи с этим, коллектив Юридической компании — Легал поздравляет всех адвокатов с профессиональным праздником!
Мы желаем Вам, прежде всего здоровья, мира и добра в Ваших домах, а также удовольствия и морального, и материального от выполняемой работы, выигрышных дел, стабильных правовых позиций, признания и заслуженного уважения!
С уважением ЮК-Легал!
Далее
Указом Президента України Л.Кучми N 1318/2000 від 08.12.2000
Відсилання українського законодавства до понять «резидент» та «нерезидент» породжує багато спорів, у тому числі із митницею під час користування власним автомобілем іноземним громадянином на території України, а також податковою, нотаріусом під час прийняття спадщини.
Відповідно Митного Кодексу України, стаття 95 регламентує строки транзитних перевезень:
для автомобільного транспорту — 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці — 5 діб);
для громадянина (резидента) України, який знаходиться на консульському обліку за кордоном – 60 днів на протязі 1-го року;
для іноземців (нерезидентів) – на період до 1-го року.
В даному випадку контролюючі органи, зачасту трактують законодавство на свою користь, наприклад, іноземець має посвідку на постійне проживання на території України, його вважають резидентом, але насправді, особа в України майже не знаходиться, як бути далі.
Питання, які виникають із спадкових відносин:
Відповідно до підпункту «а» п. 174.2.1 ст. 174 Податкового кодексу України, об`єкти спадщини оподатковуються за нульовою ставкою, що успадковується членами сім`ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення.
Згідно п.п. 174.2.3 п. 174.2. ст. 174 Податкового кодексу України, об`єкти спадщини оподатковуються за ставкою, визначеною у пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу, для будь-якого об`єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем від спадкодавця-нерезидента, та для будь-якого об`єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем-нерезидентом від спадкодавця-резидента.
Як вбачається з п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Як назавжди «поставити крапку» в питанні чи являєтесь ви резидентом чи ні, розберемо далі.
Порядок визначення резидентського статусу фізичної особи регулюється абз. «в» пп.14.1п.14.1.213ст.14 Податкового кодексу України, згідно з яким фізична особа — резидент — фізична особа, яка має місце проживання в Україні.
У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні.
У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
При цьому відповідно до пп..34.1.4п.34.1ст.34 Податкового кодексу України чітко встановлено, що податковим періодом є, зокрема, календарний рік.
Достатньою (але не виключною) умовою визначенням місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації, як суб’єкта підприємницької діяльності.
Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.
