Участь громадян України у виборах є добровільною. Голосування на виборах є таємним. Кожний виборець голосує на виборах особисто. Громадянам України забезпечуються умови для вільного формування своєї волі та її вільного виявлення при голосуванні.
З метою захисту своїх виборчих прав громадяни можуть звертатися до суду. Згідно з п.5 ч.1 ст.17 КАС України, спори щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Підставою реалізації виборцем свого права голосу на виборах є його включення до списку виборців на виборчій дільниці.
На підставі ст. 40 Закону України «Про вибори народних депутатів України» дільнична виборча комісія звичайної виборчої дільниці наступного дня після отримання попереднього списку виборців надає його для загального ознайомлення у приміщенні дільничної виборчої комісії.
Згідно ст.172 КАС України, позовні заяви щодо рішень, дій чи бездіяльності виборчої комісії, членів цих комісій, що мали місце до дня голосування, може бути подано до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням відповідної комісії у п’ятиденний строк з дня прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності, але не пізніше двадцять четвертої години дня, що передує дню голосування. Позовні заяви щодо рішень, дій чи бездіяльності дільничної виборчої комісії, членів цих комісій, що мали місце у день голосування, під час підрахунку голосів та встановлення результатів голосування на дільниці, може бути подано до адміністративного суду у дводенний строк з дня прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності.
Суд приймає позовну заяву щодо рішення, дії чи бездіяльності виборчої комісії або члена відповідної комісії до розгляду незалежно від сплати судового збору. У разі несплати судового збору на момент вирішення справи суд одночасно вирішує питання про стягнення судового збору відповідно до правил розподілу судових витрат, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до положень ст.173 КАС України, виборець має право звернутися з адміністративним позовом про уточнення списку виборців, у тому числі про включення або виключення зі списку себе особисто або інших осіб.
Адміністративні справи щодо уточнення списку виборців розглядає місцевий загальний суд як адміністративний суд за місцезнаходженням відповідної комісії. Позовна заява про уточнення списку виборців подається до адміністративного суду без сплати судового збору. Позовну заяву може бути подано не пізніш як за два дні до дня голосування. Днем подання позову вважається день фактичного отримання позовної заяви судом.
За консультацією до Юридичної компанії-Лєгал останнім часом звертаються із питанням як скасувати виконавчий напис нотаріуса, вчинений по кредитному договору.
У зв’язку із чим ми вирішили підготувати дану статтю.
Вчинення виконавчих написів дозволяє банкам, кредитним установам значно прискорити процедуру стягнення кредитних коштів, оскільки виконавчий напис нотаріуса на кредитному договорі є виконавчим документом, на підставі якого відкривається виконавче провадження!
Строк оскарження виконавчого напису становить 3 роки з моменту вчинення, або з моменту, коли позичальник офіційно дізнався про вчинення виконавчого напису. Як правило з моменту повідомлення про відкриття виконавчого провадження.
Варто знати, що оскарження виконавчого напису нотаріуса не перериває строк позовної давності по кредиту, тобто це абсолютно самостійні, не залежні один від одного справи.
Що таке виконавчий напис?
Вчинення нотаріусом виконавчого напису — це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»).
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Слід зазначити, що відповідно до ст.18 Цивільного кодексу нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом учинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, установлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства (ч.1 ст.39 закону «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції від 22.02.2012 №296/5.
Відповідно достатті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.
Останнім часом Банки масово звертаються із позовними заявами про стягнення заборгованості із осіб, які відкривали кредитну лінію шляхом оформлення кредитної картки в банківській установі.
Так, клієнт Банку, в свій час, заповнив бланк заяви на виготовлення кредитної картки з певним лімітом, отримав кошти, а надалі, виявилось, що він, начебто, підписав договір приєднання про надання банківських послуг та повинен повернути грошову суму банку із нарахуванням відсотків, незрозуміло яким чином визначених.
Як правило, у позові, Банк, як обгрунтування своїх вимог, зазначає наступне: що підписуючи Заяву на отримання кредитної картки, відповідач надав згоду на приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг», «Тарифи банку», що в цілому є змішаним договором та підтверджує укладення Договору про надання банківських послуг.
Що робити в такому випадку? Погоджуватись та сплачувати, чи йти до суду та заперечувати?
Пояснюємо далі.
В першу чергу, визначимось із правовою природою заяви на отримання кредитної картки.
За загальним правилом, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона — підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку Банк).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
