Можно ли получить паспорт гражданина Украины старого образца?

Опубликовано Karina 25 Сен 2019 в Главная, Статьи на юридические темы | 62 комментария

Паспорт гражданина Украины — документ, подтверждающий личность и гражданство Украины его владельца. Выдается каждому гражданину Украины центральным органом исполнительной власти, реализующим государственную политику в сфере гражданства. Паспорт действителен для заключения гражданско-правовых соглашений, осуществления банковских операций, оформления поручений другим лицам для представительства перед третьим лицом только на территории Украины, если иное не предусмотрено международными договорами Украины.

С 1994 года граждане Украины получали паспорта в виде книжечки, согласно правительственного постановления от 4 июня 1994 года № 353 «Об утверждении образца бланка паспорта гражданина Украины».

С 1 января 2016 года в соответствии с постановлением Кабинета Министров Украины от 25 марта 2015 года № 302 гражданам Украины начали выдавать паспорта с бесконтактным электронным носителем и паспорта гражданина Украины, которые не содержит бесконтактного электронного носителя в виде ID-карт.

Законодательство Украины не определяет конечной даты действия паспортов гражданина Украины образца 1994 года. В настоящее время законодательством предусмотрено обмен паспорта гражданина Украины образца 1994 года на ID-карту по желанию владельца.

Также ID-карта выдается во всех случаях, когда необходима замена паспорта образца 1994 года (потеря, кража, порча, изменение фамилии или других данных владельца документа).

При достижении 25-ти и 45-ти лет предусмотрена альтернатива по желанию собственника паспорта, возможно, вклеить новую фотографию в паспорт старого образца либо получить новый паспорт в виде ID-карты. Однако, если не вклеить фотографию в течении месяца,  то обмена старого образца паспорта на новый не избежать.

Как всем известно существует категория граждан, которые по религиозным убеждениям не желают получать ID-карты, но им отказывают в выдаче паспорта в виде бумажной книги.

В сегодняшней статье юристы «Юридической компании-Легал» расскажут Вам о законности таких отказов.

Согласно действующего законодательства возможность отказа от оформления паспорта гражданина Украины в форме карты и оформления взамен паспорта гражданина Украины в форме книжечки не предусмотрена. Так, согласно Закона Украины «О Едином государственном демографическом реестре и документах, подтверждающих гражданство Украины, удостоверяющих личность или ее специальный статус» паспорт гражданина Украины оформляется в форме карточки.

В тоже время согласно ст. 32 Конституции Украины не допускается сбор, хранение, использование и распространение конфиденциальной информации о лице без его согласия, кроме случаев, определенных законом, и только в интересах национальной безопасности, экономического благосостояния и прав человека.

Также согласно образцам, установленным Кабинетом Министров Украины, гражданство Украины могут подтверждать оба вида паспорта — как книжного типа, так и карточного. И бланки образца старых паспортов на сегодняшний день не является отмененным правительством.

Стоит обратить внимание, что рекомендации Европейского Союза, о введении биометрических документов, прежде всего, касались паспорта гражданина Украины для выезда за границу.

Позже Законом Украины о демографическом реестре включили в эту систему не только паспорт гражданина Украины для выезда за границу, но и паспорт гражданина Украины. Кстати в своей первоначальной редакции Закон Украины о демографическом реестре, предусматривал возможность получать внутренний паспорт в форме книжечки, позднее такая возможность была отменена, но она осталась в других нормативных документах.

Согласно Закону Украины «О Едином государственном демографическом реестре и документах, подтверждающих гражданство Украины, удостоверяющих личность или ее специальный статус» Документы в зависимости от содержания и объема информации, которая вносится в них, изготавливаются в форме книжечки или карточки, кроме свидетельства на возвращение в Украину, что производится в форме буклета.

У яких випадках реєстратор має право відмовити у проведенні реєстраційних дій на нерухомість та як оскаржити таку відмову.

Опубликовано Karina 24 Сен 2019 в Главная, Статьи на юридические темы | Нет комментариев

Юристи Юридичної компанії-Лєгал підготували для вас інформаційну статтю, в яких випадках державний реєстратор може відмовити у вчиненні реєстраційних дій на реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та чи можете Ви оскаржити його дії.

Реєстрація прав власності на нерухоме майно проводиться державним реєстратором або нотаріусом, який діє як державний реєстратор. При чому важливо відмітити, що державний реєстратор може проводити державну реєстрацію виключно в межах свого територіального округу (наприклад, реєстратор в м. Одеса має право проводити державну реєстрацію щодо нерухомості, яка знаходиться виключно в м. Одеса або Одеській області)

Найчастіше приводом для відмови служить невідповідність поданих документів існуючим вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон).

Повний перелік, передбачених законом причин відмови, міститься в статті 24 Закону. Позитивним є те, що перелік є вичерпним, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 24 Закону відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з інших підстав заборонена.

Таким чином, встановивши виключний перелік для відмови в державній реєстрації законодавець обмежив можливі майбутні зловживання з боку уповноважених осіб.

Отже, у державній реєстрації речових прав та їх обтяжень може бути відмовлено у таких випадках:

• заявлене речове право або обтяження не підлягає державній реєстрації. Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону обов´язковій державній реєстрації підлягають: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами, укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону; 3) право власності на об’єкти незавершеного будівництва; 4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно.
• заяву про державну реєстрацію подано неналежною особою. Варто зазначити, що стаття 2 Закону визначає, які саме особи є належними особами в розумінні зазначеної норми. Так, заявником є власник, інший правонабувач, сторона правочину, у якої виникло речове право, або уповноважені ними особи — у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав. У разі проведення державної реєстрації іпотеки заінтересованою особою є іпотекодержатель. У разі проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно заінтересованою особою є орган державної влади, орган місцевого самоврядування або їх посадові особи, якими встановлено обтяження речових прав на нерухоме майно, а також особа, в інтересах якої встановлено обтяження (обтяжувач).
• подані документи не відповідають вимогам, визначених Законом. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону за наявності підстав для відмови в державній реєстрації оформлюється рішення про відмову у державній реєстрації прав яке повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття. Вимоги до документів, що подаються для державної реєстрації прав встановлені у статті 22 Закону. Таким чином, теоретично може виникнути ситуація, коли державний реєстратор зазначить причиною відмови невідповідність вимогам, встановленим Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». При цьому, зазначені вище причини конкретизовані не будуть. У такому випадку мова може йти про зловживання з боку державного реєстратора.
• подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Статтею 27 Закону визначено перелік документів що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно. Такими документами є: договір, предметом якого є нерухоме майно; свідоцтво про право на спадщину; свідоцтво про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування; державний акт на право приватної власності на землю та інші документи, що зазначені в статті.

Все, що потрібно знати про індексацію аліментів та нарахування неустойки (пені) на заборгованість по аліментам. Хто має право на індексацію аліментів, до кого та коли звертатись.

Опубликовано director 9 Сен 2019 в Главная | Нет комментариев

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст. 180 СК України, батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст.184 ч.2 СК України розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення — це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру в тому числі розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

17 травня 2016 року був прийнятий ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі», який набув чинності 12 червня 2016 року та Порядок проведення індексації грошових доходів населення був призначений з червня 2016 року.

Відповідно до пункту 2 Порядку індексації підлягає, зокрема, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

Право на індексацію відбувається, коли індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком, перевищить поріг індексації, який із січня 2016 року встановлено у розмірі 103 %.

Згідно з пунктом 6 Порядку індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами — підприємцями, які провадять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів. Індексація таких аліментів проводиться за рахунок коштів платника аліментів. Пунктом 104 Порядку визначено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється з місяця, в якому призначено аліменти.

Для аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі, що були призначені до червня 2016 року, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з часу набрання чинності Законом України від 17.05.2016 р. N 1368-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі», тобто з червня 2016 року.

Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, індексується у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

При цьому розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, разом із сумою індексації не повинен перевищувати 50 % грошового доходу платника аліментів.

Наприклад, якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, було призначено до червня 2016 року, то обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації цих аліментів здійснювалось саме з червня 2016 року. Право на індексацію відбулося у грудні 2016 року на індекс 4,0 %, на цей же індекс аліменти індексувалися у січні — лютому 2017 року, березні — травні — на 8,0 %, червні — серпні — на 11,9 %, вересні — листопаді — на 15,4 %, грудні 2017 р. — лютому 2018 р. — на 19,0 %, березні — квітні 2018 р. — на 23,0 %

Сума індексації визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на розмір приросту індексу споживчих цін, поділений на 100.

Далее