Наш коллектив с огромной радостью поздравляет Вас с таким Великим и Светлым праздником как Пасха!
Мы желаем Вам солнечных дней, весны, мира и добра! Пусть все известия, которые Вы получите, будут радостными и благими, все болеющие обретут здоровье, все споры закончатся мирно!
Божьей благодати Вам!
Христос Воскрес!
Далее
Питання, що стосуються спадкування є доволі актуальними та різноманітними.
За проханням наших клієнтів, сьогодні розкриємо питання спадкування самочинного будівництва.
Книгою шостою Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року, регулюються питання спадкування в Україні, якщо спадщина відкрилася не раніше 01.01.2004. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила Цивільного кодексу УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
За загальним правилом, спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Доволі часто виникають питання, коли власники майна на свій розсуд здійснювали добудови житлового дому, господарських споруд, і документи, що є в наявності, не відповідають фактичному майну.
Як прийняти спадщину на самочинне будівництво?
Як правило, при зверненні спадкоємця у встановлений строк (6 місяців) із заявою до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини, нотаріус повинен з’ясувати: відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу й місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. Завершується оформлення спадкових прав отриманням свідоцтва про право на спадщину. Якщо в складі спадкової маси було майно, набуття права власності на яке виникає з моменту державної реєстрації, то для зміни власника майна необхідна перереєстрація права власності.
До такого майна відноситься: нерухоме майно, земля, транспортні засоби тощо. Саме на такому етапі Ви відчуєте труднощі, якщо в спадкове майно входить самочинне будівництво.
Як правило, нотаріус відмовляє у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв’язку з відсутністю правовстановлюючого документа у спадкодавця на нерухоме майно, адже упродовж життя спадкодавець здійснив перепланування, побудував новий будинок чи інше нерухоме майно або ж зробив прибудову до нього, але не ввів в експлуатацію, не зареєстрував його належним чином та не оформив правовстановлюючий документ на таке нерухоме майно.
Така відмова нотаріуса є абсолютно законною.
Законодавчо встановлено: Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Прийнято Кодекс України з процедур банкрутства, який 20 квітня офіційно опубліковано в «Голос України».
Нагадаємо, Кодекс набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом. Положення, що визначають створення електронної торгової системи та авторизації електронних майданчиків, вводяться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Кодексом.
Загалом, це довгоочікувана подія, яка дає надію більшості громадян, що поглибли в кредитах, на кінець, остаточно вирішити це питання та позбавитись такої тяжкої ноші.
До юристів Юридичної компанії-Лєгал вже почали звертатись клієнти із запитом на консультацію, кому можливо розпочати процедуру банкротства фізичної особи, та як вона проходить.
Оскільки вже офіційно оприлюднено текс Кодексу України з процедур банкрутства, наші юристи підготували для Вас інформаційну статтю щодо підстав відкриття провадження у справі про неплатоспроможність для фізичних осіб, та яким чином повинна проходити вся процедура відновлення платоспроможності та банкрутства.
Так, відповідно до ст. 115 Кодексу, підставами для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність є:
Подання до Господарського суду за місцем проживання відповідної заяви боржника про відкриття провадження.
Боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:
1) розмір прострочених зобов’язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати;
2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов’язань упродовж двох місяців;
3) ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення;
4) існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов’язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
До складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
У заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначаються:
1) найменування господарського суду, до якого подається заява;
2) ім’я боржника, його місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), номер засобу зв’язку боржника, його адреса електронної пошти (за наявності);
3) виклад обставин, що стали підставою для звернення до суду;
4) перелік документів, що додаються до заяви.
До заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються:
1) довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником;
2) документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи — підприємця;
3) конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) — його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов’язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов’язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;
