Опубликовано Karina 2 Авг 2019 в Главная, Статьи на юридические темы | Нет комментариев
Чинним законодавством України передбачено два види спадкування: спадкування за заповітом та спадкування за законом.
Після смерті особи, відкривається спадщина. Спадкоємців, які бажають прийняти спадщину, протягом встановленого законом шестимісячного строку повинні звернутись до нотаріальної контори, за місцем відкриття спадщини, з заявами про прийняття спадщини.
За загальним правилом, встановленим ст. 1258 Цивільного кодексу України, право на спадкування за законом спадкоємці одержують почергово: кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування в разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.
За законом після відкриття спадщини спадкоємці мають право змінювати за взаємною згодою (договором) встановлену черговість спадкування. Такий договір має бути нотаріально посвідчений. Він не може порушувати прав спадкоємця, який не бере в ньому участі, а також спадкоємця, що має право на обов’язкову частку. Зміна черговості спадкування може здійснюватися не лише добровільно, але й за рішенням суду.
Статтями 1261–1265 ЦК визначено п’ять черг спадкоємців за законом.
Також нерідко виникають ситуації, коли спадкоємець не приймає спадщину. Під неприйняттям спадщини слід розуміти неподання заяви про прийняття спадщини нотаріусу в установлений строк з часу відкриття спадщини за відсутності тих обставин, що свідчать про її прийняття фактично, так відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який фактично проживав з спадкодавцем на час відкриття спадщини та протягом шести місяців не відмовився від прийняття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину. Про відмову від прийняття спадщини спадкоємець подає відповідну заяву нотаріусу за місцем відкриття спадщини та у встановлений шестимісячний строк.
Черга спадкоємців за законом – це коло осіб, які спадкують після смерті спадкодавця одночасно і, як правило, у рівних частках ( спадкоємці першої черги — один з подружжя, діти, батьки), відповідно спадкоємці нижчої (наступної — другої, третьої, четвертої та п’ятої) черги не залучаються до спадкування в разі наявності хоча б одного спадкоємця попередньої черги, який прийняв спадщину.
Отже, після відкриття спадщини, всі спадкоємці, які бажають прийняти спадщину, звертаються до нотаріуса.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні — це система органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Завданнями нотаріату є забезпечення захисту та охорони власності, прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, сприяння зміцненню законності та правопорядку, попередження правопорушень.
Нотаріус посвідчує безспірні права та безспірні факти, у наявності яких він може упевнитися безпосередньо або на підставі відповідних документів, а також вчиняє інші дії, спрямовані на юридичне підтвердження та закріплення цивільних прав, щоб запобігти їх можливому порушенню в майбутньому.
Відповідно до ст. 55 та ст. 124 Конституції України, кожна особа має право на судовий захист своїх прав та законних інтересів, причому юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Виходячи зі змісту частини 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов’язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди тощо.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Одним із способів захисту права, встановленого законом, є оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, оскарження нотаріального акту.
Оскарження нотаріальної дії можливе, якщо особа вважає, що така дія була вчинена неправомірно. Оскарження ж відмови у такому вчиненні матиме місце у разі, якщо особа вважає, що нотаріус неправомірно відмовив у вчиненні нотаріальної дії.
Відповідно до ст. 50 ЗУ «Про нотаріат», нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. Таким чином, може відбуватися оскарження нотаріальної дії, відмови у вчиненні нотаріальної дії або ж нотаріального акта.
Прийнятий 18 березня 2004 року Цивільний процесуальний кодекс України взагалі не містить положень, які б регулювали порядок розгляду скарг на нотаріальні дії чи відмову в їх вчиненні.
Оскільки ст.50 Закону України «Про нотаріат» передбачає можливість оскарження неправильно вчиненої нотаріальної дії та відмови у вчиненні нотаріальної дії до суду, та враховуючи норми , викладені в Прикінцевих та перехідних положеннях Цивільного процесуального кодексу України, розглядати такі скарги неможливо ні в порядку адміністративного судочинства, ні в порядку окремого провадження, тому такі справи повинні розглядатися в порядку позовного провадження.
Відповідно до ст.257 ЦК України строк оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту встановлено у три роки.
У разі подання позову до приватного нотаріуса відповідачем буде сам приватний нотаріус. У випадку пред’явлення вимог до державного нотаріуса відповідачем буде відповідна державна нотаріальна контора. Це зумовлено тим, що державний нотаріус, крім загального статусу нотаріуса, також має особливий статус – працівника юридичної особи, тобто державної нотаріальної контори. При цьому до участі у справі залучається також відповідне управління юстиції
Щодо осіб, що мають право на оскарження, то ч. 2 ст. 50 ЗУ «Про нотаріат» передбачає, що право на оскарження нотаріальної дії або відмови в її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
На практиці існує проблема підвідомчості цієї категорії справ судам різної юрисдикції. Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ від 31 січня 1992 року №2 «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», справи про оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні розглядаються в порядку цивільного судочинства. Щоправда Цивільний процесуальний кодекс України взагалі не містить положень щодо особливостей розгляду таких позовних заяв.
Таким чином, позов про оскарження дій нотаріуса подається до суду загальної юрисдикції за загальними правилами підсудності. Це означає, що спори за участю нотаріуса, що стосуються нерухомого майна розглядаються за місцем знаходження такого майна, в інших випадках — за юридичною адресою відповідного приватного нотаріуса чи державної нотаріальної контори.
Переважна більшість постанов про відмову у вчиненні нотаріальної дії стосується видачі свідоцтва про право на спадщину, а саме, відсутність у спадкоємців належних документів на спадкове майно, пропуск строку для прийняття спадщини.
Практика суддів свідчить, що безпосередньо до суду оскаржується досить незначна кількість постанов про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Як правило, після відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, особа звертається до суду із позовом про цивільний спір, а не про оскарження постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, а тому за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину не підлягають судовому розглядові. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися в суд за правилами позовного провадження.
Наприклад, нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки спадкоємець не прийняв спадщину в установленому законом порядку. В таких випадках спадкоємець, не оскаржуючи постанову нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, звертається в суд з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Статтею 49 Закону України «Про нотаріат» передбачено:
Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії,
відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо:
— вчинення такої дії суперечить законодавству України;
— не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення
нотаріальної дії;
— дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії;
— є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства;
— з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень;
— правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності;
— особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення;
— особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов’язані з її вчиненням;
— особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці;
— в інших випадках, передбачених законом.
Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не
приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не
відповідають вимогам, встановленим у статті 47 цього Закону, або
містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 цього
Закону.
Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії,
забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.
На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії,
нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії,
зобов’язані викласти причини відмови в письмовій формі і
роз’яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні
нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить
відповідну постанову.
В даний час відмова у вчиненні нотаріальної дії та оскарження нотаріальної дії або відмови у вчиненні нотаріальної дії регламентується главами 13 і 14 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року №296/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за №282/20595.
Відповідно до Глава 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: Нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії у випадках, передбачених Законом. Нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 зазначеного Закону. Нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов’язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз’яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
У постанові про відмову зазначаються:
дата винесення постанови;
прізвище, ініціали нотаріуса, який виніс постанову, найменування та місцезнаходження державної нотаріальної контори або найменування нотаріального округу та адреса розташування робочого місця приватного нотаріуса;
прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, місце її проживання або найменування і місцезнаходження юридичної особи;
про вчинення якої нотаріальної дії просила особа, що звернулася до нотаріуса (короткий зміст прохання);
причини відмови у вчиненні нотаріальної дії з посиланням на чинне законодавство;
порядок і строки оскарження відмови з посиланням на норми цивільного процесуального законодавства.
Нотаріусу забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.
Глава 14 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Прикладом розгляду справи про оскарження постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії є справа розглянута Ленінським районним судом м. Кіровограда. В січні 2011 року Позивач звернулася в суд з позовом до державного нотаріального архіву в Кіровоградській області про визнання незаконною відмови у вчиненні нотаріальної дії. Позивач зазначала, що 22 квітня 2004 року їй та Особа 1 подаровано однокімнатну квартиру. Двом співвласникам вручено один примірник нотаріально посвідченого договору, однак його було втрачено. За їх заявою 14 вересня 2005 року видано дублікат договору дарування, який знаходиться у Особа 1. В 2010 році вона вирішила розпорядитися належною їй частиною квартири, однак не може це зробити із- за відсутності оригіналу договору дарування. 22 листопада 2010 року вона подала заяву до Державного нотаріального архіву про видачу дублікату, однак постановою державного нотаріуса, Державного нотаріального архіву їй відмовлено у видачі дублікату договору дарування, оскільки від співвласника квартири Особа 1 не надійшла заява про видачу дубліката, що передбачено п.29 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України . Зазначено, що постанова може бути оскаржена до суду протягом 10 днів з дня її винесення відповідно до Цивільно-процесуального законодавства.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 лютого 2011 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 17 травня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову, визнано незаконною відмову у видачі дублікату договору дарування, зобов’язано Державний нотаріальний архів в Кіровоградській області видати Позивачу дублікат договору дарування .
Задовольняючи позов апеляційний суд виходив з того, що відповідно до п.29 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції № 20/5 від 03.03.2004 р., у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом, за письмовою заявою осіб, за дорученням яких, або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, державним нотаріусом державного нотаріального архіву видається дублікат утраченого або зіпсованого документа. Звернення позивачки про видачу їй дублікату викликане тим, що вона, як власник, не має на руках право встановлювального документу на свою власність, а Особа 1 відносно якого також вчинялася нотаріальна дія не бажає звертатися із заявою про видачу дубліката.
Таким чином, штучно створена ситуація, яка позбавляє позивачку виконати будь-які дії щодо можливості користуватися та розпоряджатися своєю власністю.
Між тим, ст.53 Закону України “Про нотаріат” і пункт 29 Інструкції не передбачають, що видача дубліката можлива лише за заявою всіх осіб, щодо яких вчинялася нотаріальна дія і неможлива за заявою лише однієї особи, щодо якої вчинялася нотаріальна дія.
Колегія суддів зазначила, що тлумачення правових норм в спорі між громадянином і державним органом повинно бути саме на користь громадянина, в інтересах якого і повинні діяти всі державні органи. Необхідність задоволення вимог позивачки випливає також із загальних завдань цивільного судочинства /ст.1 ЦПК України/, оскільки захистити іншим шляхом права та інтереси позивачки неможливо.
Із практики, вбачається що особи, які оскаржували постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, подавали до суду позовну заяву за місцем знаходження нотаріуса, відповідачем зазначали приватного нотаріуса, а в разі винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії державним нотаріусом, відповідачем зазначали відповідну державну нотаріальну контору.
Слід зазначити, що за змістом ст.49 Закону України «Про нотаріат» оскарження до суду відмови у вчиненні нотаріальної дії можливе лише у разі винесення нотаріусом постанови про відмову в її вчиненні.
Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії (ч.3 ст.49 Закону України «Про нотаріат»)
Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 цього Закону «Про нотаріат», або містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 цього Закону.
Зокрема, тексти нотаріально посвідчуваний правочинів, заяв, засвідчуваних копій (фотокопій) документів і витягів з них, тексти перекладів та заяв повинні бути написані зрозуміло і чітко, дати, що стосуються змісту посвідчуваних правочинів, повинні бути позначені хоча б один раз словами, а назви юридичних осіб та їх ідентифікаційний код за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців — без скорочень із зазначенням їх місцезнаходження. Прізвища, імена та по батькові фізичних осіб, їх місце проживання та ідентифікаційний номер за даними Державного реєстру фізичних осіб платників податків, крім уповноважених представників юридичних осіб, повинні бути написані повністю, а у випадках, передбачених законами, — із зазначенням дати їх народження. Для вчинення нотаріальних дій не приймаються документи, які не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що принижують честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи або ділову репутацію юридичної особи, які мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережні виправлення, документи, тексти яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження, а також документи, написані олівцем.
Треба зазначити, що нотаріуси дуже неохоче виносять постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, розуміючи, що винесена постава буде оскаржена.
Таким чином, якщо Ви звертаєтесь до нотаріуса і розумієте, що буде відмова у вчиненні нотаріальних дій, обов’язково вимагайте, щоб Вам була надана саме письмова Постанова про відмову у вчиненні нотаріальних дій.
Варто знати, що Ви маєте право звернутись до суду і оскаржити постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій.
Крім того, треба розуміти, що в таких справах, як спадкування, не буває однакових стандартних рішень, так само, як і кожна постанова про відмову у вчиненні нотаріальних дій виноситься у кожній окремій справі.
Адвокати Юридичної компанії «Лєгал» мають великий досвіт роботи у справах, пов’язаних зі спадкуванням. За захистом своїх законних прав та інтересів, надання кваліфікованої консультації саме по Вашій ситуації , звертайтесь за телефоном: 068-124-25-85; 097-754-79-48; 048-701-88-71 або за адресою: Адміральський проспект, 25.
Завжди раді Вам допомогти.
