Опубликовано director 25 Окт 2019 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Фабула судового акту: Досить цікаве та корисне рішення у якому висвітлено проблематику поновлення строків на апеляційне оскарження судових рішень, винесених в окремих справах, які мають відповідно до закону встановлено спеціальні строки.
У даній справі інспектором патрульної поліції подано апеляційну скаргу на рішення місцевого суду, постановленого в порядку ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України, яким його постанову визнано протиправною та скасовано.
Проте, судом апеляційної інстанції зазначену апеляційну скаргу залишив без руху з підстав, визначених ч. 3 ст. 298 КАС України, а саме у зв’язку із тим, що вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.
На виконання такого рішення суду відповідачем (інспектором УПП) подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яку вмотивовано тим, що апелянт послався на неотримання копії оскаржуваного судового рішення на відсутність примірника указаного рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Натомість апеляційний суд такі доводи до уваги не взяв та відмовив у відкритті провадження.
Не погоджуючись із таким рішенням відповідач оскаржив його в касаційному порядку.
Аналізуючи обставини справи та норми адміністративного судочинства, що їх унормовують КАС погодився із доводами працівника поліції та зазначив таке.
Так апеляційний адміністративний суд визнаючи неповажними причини пропуску Інспектором строку на апеляційне оскарження й відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, виходив із того, що норми статті 295 КАС України про право учасника справи на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження не можуть бути застосовані у цій категорії справ.
Проте, норми статті 286 КАС України є спеціальними та такими, що визначають особливості провадження у справах щодо притягнення до адміністративної відповідальності
Водночас частина четверта статті 286 КАС України встановлює спеціальні строки на апеляційне оскарження і порядок обчислення цього строку.
В свою чергу аналіз статті 286 КАС України дає підстави для висновку про те, що нею, на відміну від частини п’ятої статті 270 КАС України, не обмежено повноваження суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку частини третьої статті 295 КАС України.
Отже, причини пропуску строку на апеляційне оскарження у справах цієї категорії підлягають оцінці на предмет їх поважності в загальному порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства, із урахуванням визначених частиною четвертою статті 286 КАС України особливостей, і суд апеляційної інстанції не обмежений у повноваженні щодо поновлення цього строку за наявності відповідних підстав.
При цьому аналогічний підхід слід застосовувати до спорів, що передбачені статтями 287-289 КАС України, які визначають тотожні з установленими частиною четвертою статті 286 КАС України строки на апеляційне оскарження та порядок їх обчислення, і так само не містять обмежень щодо повноваження суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку частини третьої статті 295 КАС.
Інше тлумачення зазначених норм процесуального права нівелює доцільність застосування частини третьої статті 298 КАС України із метою належної оцінки причин пропуску строку на апеляційне оскарження у відповідних категоріях справ, а також створює передумови для безпідставного обмеження права особи на апеляційне оскарження, що є неприпустимим.
