Опубликовано Karina 16 Апр 2019 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Позивач оскаржив до суду наказ про скорочення чисельності і штату працівників, оскільки його не ознайомлювали з таким наказом; відсутнє техніко-економічне обґрунтування необхідності скорочення чисельності і штату працівників, роботодавцем обґрунтування причин проведення змін на підприємстві до первинної профспілкової організації підприємства та її комітету не надавалась та між роботодавцем і членами профкому ця інформація та заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом’якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень не обговорювались.
Крім того, позивач вказував на те, що на підприємстві в одну дату та за одним номером було видано два накази, тобто накази були сфальсифіковані.
Суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Суди першої та апеляційної інстанцій вказали на те, що не є належним способом захисту оскарження працівником рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою.
Верховний Суд погодився з такою позицією.
Суд касаційної інстанції зазначив, що Кодекс законів про працю України (КЗпП) визначає механізм захисту трудових прав працівників, що включає в себе, зокрема, право на працю, та визначає способи захисту прав працівників.
Так, КЗпП України визначає можливість працівника оскаржити наказ про його звільнення.
А правомірність звільнення позивача з посади вже є предметом розгляду іншої справи, в межах вирішення якої судом повинно бути з’ясовано питання дотримання визначеної законом процедури звільнення працівника та обрано засіб правового захисту у разі установлення порушеного права чи інтересу позивача.
Частиною третьою статті 64 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Частиною другою статті 65 Господарського кодексу України визначено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.
При цьому саме втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.
Тому Касаційний цивільний суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій, що не є належним способом захисту оскарження працівником рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою.
А правом працівника залишається оспорювати саме правомірність його звільнення (постанова від 28.03.2019 у справі № 755/3495/16-ц).