ВС: Вимога про припинення права користування майном особи, якій нележить право господарського відання, є неналежним способом захисту

Заступник військового прокурора звернувся до суду з позовом до Концерну «Військторгсервіс» про припинення права користування військовим нерухомим майном, оскільки спірне приміщення упродовж тривалого часу не використовується і перебуває у занедбаному стані.

Господарські суди всіх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Суди першої та апеляційної інстанцій зазначили про те, що у матеріалах справи немає доказів стану майна на день виникнення у відповідача права господарського відання, тому неможливо встановити факт знищення чи пошкодження майна як підставу для припинення права користування ним. Крім того, обраний військовим прокурором спосіб захисту цивільного права не передбачений законом, оскільки право користування майном як невід`ємна складова права господарського відання не може бути виокремлено самостійно та припинено без припинення права володіння та права розпорядження цим майном. Суд зазначив, що припинення правовідношення як спосіб захисту передбачений статтею 16 Цивільного кодексу України, не тотожний припиненню права користування майном.

Погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Касаційний господарський суд, роз’яснив, що, передаючи іншій особі майно на праві господарського відання, власник надає можливість відповідному суб`єкту підприємництва саме володіти, користуватися і розпоряджатися цим майном, водночас із певними обмеженнями. Однак встановлення таких обмежень щодо певного виду майна не може свідчити про виключення однієї зі складових права господарського відання. Суть права господарського відання полягає у сукупності прав щодо володіння, користування і розпорядження, а встановлені обмеження є лише унормуванням можливостей їх реалізації. Той факт, що відповідач не може розпоряджатись повною мірою спірним майном без згоди власника — Міністерства оборони України, не спростовує належності майна Концерну «Військторгсервіс» на праві господарського відання, а є реалізацією особливого режиму права власності на відповідне майно. У безспосередньому взаємозв`язку володіння, користування і розпорядження за своєю правовою природою слугує реалізації права господарського відання та фактично становить цілісний комплекс прав, який відповідно до мети своєї господарської діяльності може реалізовувати суб`єкт господарювання.

А тому звернення із позовною заявою щодо припинення права користування є неналежним способом захисту і не може бути задоволено з урахуванням нерозривності складових права господарського відання, припинення кожної з яких окремо суперечитиме цілісності такого права та можливості його реалізації відповідною особою.

Крім того, ВС зауважив, що для надання висновку про погіршення стану нерухомого майна, важливим є з`ясування стану, в якому майно перебувало до певного часу, що дає змогу за визначальними ознаками встановити зміни, які відбулися щодо погіршення його якісних особливостей. А сам лише факт виявлення незадовільного стану окремих складових майна у певний момент, без визначення стану, в якому майно перебувало до переходу у володіння до іншої особи, не може слугувати безумовною підставою для встановлення негативних змін, які настали внаслідок діяльності такої особи (постанова від 12.09.2019 у справі № 926/1102/18).