Опубликовано Karina 23 Ноя 2018 в Новости судебной практики | Нет комментариев
Позивач оскаржував постанову про накладення адміністративного стягнення за вчинення порушення, передбаченого частиною 1 статті 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (порушення законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування і загальнообов’язкове державне пенсійне страхування).
Суди першої та апеляційної інстанцій визнали протиправною та скасували постанову заступника начальника Спеціалізованої ДПІ з обслуговування великих платників податків про накладення на особу адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 165-1 КУпАП.
Суди виходили з передчасності висновків про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 165-1 КУпАП, оскільки факт невиконання (неналежного виконання) Товариством (генеральним директором якого є останній) вимог пункту п’ятого статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VІ зафіксовано в акті, складеному податковим органом за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки, який, є лише відображенням фактичних даних і не створює жодних правових наслідків для учасників спірних правовідносин. Висновки, викладені в акті перевірки, беруться до уваги податковим органом при вирішенні питання про можливість винесення, зокрема вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, прийняття рішення про застосування штрафних санкцій із визначенням розміру грошових зобов’язань, які, в свою чергу, відповідно до положень Податкового Кодексу України, набувають статусу узгоджених лише після завершення процедури їх оскарження, яка була ініційована Товариством.
Іншого висновку дійшов КАС ВС, який скасував судові рішення, а справу направив на новий розгляд.
ВС зазначив, що відповідно до частини 1 статті 26 Закону №2464 посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність за: порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску; неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо єдиного внеску; подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі, інших відомостей, передбачених цим Законом.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).
Відповідно до статті 247 КУпАП закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу, віднесено до обставин, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення й, у такому разі, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю. А у статті 277 КУпАП законодавець встановив строки розгляду справи про адміністративні правопорушення, яка за змістом частини першої цієї статті розглядається у п’ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
ВС зазначив, що відповідач, як орган, уповноважений відповідно до статті 234-2 КУпАП на розгляд справ про адміністративні правопорушення, пов’язаних з порушенням законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (стаття 165-1 цього Кодексу), у разі наявності підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності повинен був своєчасно, всебічно, повно і об’єктивно з’ясувати усі обставини справи й вирішити її в точній відповідності з законом у межах строків, передбачених для накладення адміністративного стягнення та розгляду справи про адміністративне правопорушення, що й повинно бути предметом перевірки судами у межах даного спору.
Крім того, КАС ВС звернув увагу на те, що здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення є самостійним процесом, врегульованим нормами спеціального закону — КУпАП, положення якого не містять застережень щодо неможливості її розгляду до закінчення визначеної Податковим кодексом України процедури оскарження прийнятих контролюючим органом рішень.
Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у даному випадку, зважаючи на юридичну природу, зміст та характер спірних правовідносин, такі виникли з приводу накладення на посадову особу Товариства адміністративного стягнення та прийняття відповідачем постанови у справі про адміністративне правопорушення, а не у сфері справляння податків і зборів, як помилково визначили суди першої та апеляційної інстанцій (постанова від 14.11.2018 у справі №335/8643/16-а(2-а/335/284/2016).
