КЦС висловився щодо відшкодування упущеної вигоди внаслідок дискримінаційної відмови у працевлаштуванні

Особа звернувся з позовом до Товариства, в якому просив визнати дії дискримінацією за віковою ознакою, відшкодувати майнову та моральну шкоду.

Позивач зазначав, що він перебував на обліку в районному центрі зайнятості та отримав направлення на працевлаштування до відповідача за вакансією «розмітник по дереву», однак відповідач безпідставно відмовив у працевлаштуванні та усно повідомив, що він не підходить за віком, оскільки йому потрібні працівники на цю вакансію віком до 45 років. Позивач вважав таку відмову відповідача у працевлаштуванні незаконною та звернувся зі скаргою до Управління держпраці, яке підтвердило незаконність дій відповідача, зокрема порушення ним вимог частини першої статті 11 Закону України «Про зайнятість населення».

Позивач покликався на те, що відмовою відповідача йому завдано майнову шкоду, яка полягає в неотриманні заробітної плати та моральної шкоди.

Суди першої та апеляційної інстанції частково задовольнили позовні вимоги особи.

Суди зазначили, що відповідач дійсно безпідставно відмовив позивачу в прийнятті на роботу, порушуючи вимоги статей 2, 2-1 КЗпП України, статті 11 Закону України «Про зайнятість населення». Суд першої інстанції дійшов висновку, що порушенням законних прав позивача йому завдано моральну шкоду, яку суд оцінив у 3 000 грн. Суд також зазначив, що вимога позивача щодо встановлення факту дискримінації через неприйняття на роботу за віковими ознаками задоволенню не підлягає, оскільки в цьому випадку є зайвою, не відносяться до встановлення юридичного факту, і ці обставини встановлюються судом під час розгляду справи.

Щодо відшкодування майнової шкоди суди виходили з того, що у матеріалах справи відсутні та не надані позивачем докази того, що він міг і повинен був отримати доходи у сумі 11 200 грн., які він не отримав у зв`язку з неправомірними діями відповідача. Та, здійснюючи розрахунок завданих збитків, позивач не довів належними доказами, чому саме розрахунок здійснюється за 56 днів, оскільки навіть якщо позивача було б прийнято на роботу, це не дає підстав вважати, що він пропрацював би 56 днів. Тому суд дійшов висновку, що сума упущеної вигоди у розмірі 11 200 грн. є абстрактною та не підтверджується належними доказами.

Касаційний цивільний суд не знайшов підстав для задоволення касаційної скарги позивача. Суд зазначив, що поняття «збитки» передбачає й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Збитки позивача полягають не в його реальних втратах, яких він зазнав або зазнає, а в тих доходах, які позивач недоотримав або недоотримає внаслідок порушення його цивільного права. Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.

ВС зауважив, що пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Оскільки позивачем не було надано суду належних доказів розміру заробітної плати, яку він міг би отримати у разі, якби відповідач не відмовив йому в оформленні на роботу, КЦС визнав обґрунтованим висновок апеляційного суду про відсутність підстав для відшкодування йому упущеної вигоди (постанова від 26.12.2019 у справі № 280/8/17).