ВС РОЗ’ЯСНИВ, КОЛИ МОЖЕ МАТИ МІСЦЕ ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ОБОВ’ЯЗКУ УТРИМУВАТИ МАТІР, БАТЬКА

Позивач зазначав, що він є особою із інвалідністю першої групи з загального захворювання і потребує сторонньої допомоги у виконанні життєво важливих соціальних функцій. Єдиним доходом є пенсія для осіб із інвалідністю, яка не забезпечує йому необхідного мінімуму проживання, а сума, яка залишається після оплати комунальних послуг та придбання ліків є меншою ніж мінімальний прожитковий мінімум. Дочка добровільно матеріально йому не допомагає та не піклується про нього, а тому просив стягнути з неї аліменти на його утримання у розмірі 50 % прожиткового мінімуму довічно.

Дочка звернулась із зустрічним позовом, у якому зазначала, що вона та її мати не працюють та проживають в будинку бабусі, а батько має у власності двокімнатну квартиру, в якій проживає один, отримує щомісячну пенсію в розмірі, який перевищує прожитковий мінімум для непрацездатних осіб. Також вказала на те, що батько ухилявся від виконання своїх батьківських обов’язків, щодо її належного виховання та утримання до її повноліття, не надав їй дозволу на виїзд за кордон на спортивні змагання, чим позбавив її фізичного та спортивного розвитку. Тому дочка просила суд звільнити її від обов’язку утримувати батька та брати участь у додаткових витратах.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного.

Суди виходили з того, що позивачем за первісним позовом не надано до суду доказів про стан здоров’я та щомісячний розмір понесених ним витрат на лікування, а також про те, що позивач має скрутне матеріальне становище, тому факт потреби матеріальної допомоги позивачем не доведено, що виключає можливість застосування частини першої статті 202 СК України та обов’язок відповідача утримувати свого непрацездатного батька. При задоволенні зустрічного позову суди зробили висновок, що батько ухилявся від виконання своїх батьківських обов’язків щодо належного виховання та утримання дочки в період до її повноліття.

Касаційний цивільний суд Верховного Суду погодився з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у первісному позові, проте дійшов висновку про необхідність відмови і у зустрічному позові.

Відповідно до частини першої статті 204 СК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дочка, син можуть бути звільнені судом від обов’язку утримувати матір, батька та обов’язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов’язків.
Суд зазначив, що тлумачення статті 204 СК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) свідчить, що вона може застосовуватися, якщо встановлено у сукупності такі обставини: (а) непрацездатність матері, батька; (б) потребу матері, батька в матеріальній допомозі; (в) ухилення матері, батька від виконання батьківських обов’язків. 
ВС роз’яснив, що звільнення від обов’язку утримувати матір, батька може мати місце лише у випадку, якщо такий обов’язок у дочки, сина виник.

ВС звернув увагу на те, що встановивши, що позивач (за первісним позовом) не довів факту потреби матеріальної допомоги, суди не врахували, що у відповідача (за первісним позовом) не виник обов’язок утримувати позивача і зробили передчасний висновок про задоволення зустрічного позову (постанова від 07.11.2018 у справі № 400/1621/16-ц).