Неактивна участь батька в житті сина спричинена:
тривалим конфліктом між сторонами,проживанням на значній відстані;неналежним усвідомленням матір’ю необхідності участі батька у вихованні сина.Незацікавленість батька, який сплачує аліменти, в підготовці дитини до школи чи необізнаність про стан її здоров’я НЕ МОЖЕ бути підставою для позбавлення батьківських прав, а свідчить про відсутність емоційного зв’язку між членами родини в результаті відсутності спілкування чи різних світоглядів.Важкий емоційний стан дитини обумовлений не присутністю батька в її житті, а конфліктними стосунками між батьками, які використовують сина для образ один одного, зневажають його право на щасливе дитинство та гармонійний розвиток.Далее
В планах министерства, обязать участников тестирования платить, если они захотят сдать больше тестовых предметов, чем это установлено МОН. Такие нововведение внесли в проект изменений в Порядок проведения ВНО.
Отмечается, что участник ВНО имеет право сдать тестирования бесплатно только установленное количество предметов – то есть, пять. Если же человек захочет сдать больше тестов, он сможет это сделать, но за собственные деньги.
Отметим, что до этого года включительно максимально можно было сдать только четыре теста ВНО. В 2021 году участникам оценивания разрешили сдавать по пять предметов. В перечень обязательных предметов в следующем году добавили математику.
Источник: newsone
Далее
У м. Києві вже можна обміняти водійське посвідчення на посвідчення нового зразку.
Наразі ця послуга доступна в пілотному форматі, за результатами якої передбачається подальші кроки за розширенням географії надання таких послуг в центрах «Паспортний сервіс».
Так, вартість обміну посвідчення водія без урахування банківської комісії — 719 грн з яких 219 грн — видавання/обмін національного водійського посвідчення, а ще 500 грн — оплата послуги.
Зазначимо, обмін водійського посвідчення здійснюється в таких випадках:
— в разі непридатності його для подальшого використання (зіпсоване, записи не читаються тощо);
— в разі зміни персональних даних власника (прізвище, ім’я, по батькові, стать);
— за бажанням власника (з метою уточнення персональних даних латинськими буквами, зміни оцифрованого образу особи і т.д.);
— замість втраченого або викраденого посвідчення водія (про викрадення посвідчення водія, в тому числі виданого вперше, особа повідомляє територіальному органу Національної поліції і надає довідку встановленого зразка).
Перелік документів для обміну водійського посвідчення для громадян України:
— паспорт громадянина України з обов’язковим місцем реєстрації (у разі надання ID-картки без відомостей місця реєстрації на безконтактному електронному носії, надається довідка про реєстрацію місця проживання особи (Додаток 13), за умови що з дати його видавання не минуло 30 календарних днів);
— довідка (оригінал або копія) про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (у разі його відсутності на ID-картці, штампу в паспорті або в базах даних МВС);
— дійсна медична довідка щодо придатності до керування транспортним засобом (форма 083/о);
— наявне посвідчення водія. У разі якщо наявне посвідчення видане до 2013р, додатково проводиться запит-підтвердження дійсності посвідчення за місцем видавання. Час надання послуги збільшується на час отримання відповіді на запит);
— документ, що підтверджує зміну прізвища, ім’я (у разі зміни особистих даних).
Додамо, що термін дії нового посвідчення водія — 30 років.
За матеріалами: Протокол
Далее
Міністерство юстиції України повідомило, що випадки, коли під час подання документів до Пенсійного фонду України до пенсії не зараховують частину трудового стажу або навіть періоди навчання, не поодинокі.
«З подібними проблемами громадяни часто звертаються до юристів безоплатної правової допомоги, як це зробив, наприклад, житель Дніпропетровщини. Чоловіку відмовили у зарахуванні до загального трудового стажу період, під час якого він був слухачем у Дніпропетровському гірничому інституті на підготовчому відділенні електротехнічного факультету.
Юрист Дніпровського бюро правової допомоги підготував позовну заяву до суду із вимогою визнати дії Пенсійного фонду України протиправними та зобов’язати зарахувати до трудового стажу чоловіка вищевказаний період навчання. Суд позовні вимоги задовольнив повністю.
Чи зобов’язані органи Пенсійного фонду України зараховувати для призначення пенсії період проходження навчання?
Так, оскільки відповідно до пункту «д» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Увага! Час навчання у зазначених закладах після 1-го січня 2004 року (якщо особа не працювала) не зараховується до страхового стажу, оскільки студенти не підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню.
Що робити, якщо відповідний період навчання не записано до трудової книжки?
У даному випадку до органу Пенсійного фонду України необхідно надати копію диплому (посвідчення, свідоцтва) про здобуття відповідної освіти або уточнюючу довідку з місця навчання, яка підтвердить період навчання особи.
Як вчинити, якщо особі відмовляють у зарахуванні відповідного періоду до трудового стажу?
Звертатись до суду та оскаржувати дії органів Пенсійного фонду України, зобов’язуючи їх зарахувати відповідний період», — йдеться у повідомленні.
За матеріалами: sud.ua
Далее
Верховная Рада Украины приняла во втором чтении и в целом закон, который защитит интересы потребителей и улучшит работу исполнителей коммунальных услуг. Закон предусматривает упрощение процедуры заключения договоров с исполнителями услуг, уменьшение количества платежей в платежках.
Об этом сообщает пресс-служба Министерства развития общин и территорий Украина.
Пять ключевых изменений, предусмотренных законом:
Отныне количество платежей будет оптимизировано. Для публичного договора присоединения – это будет 3 платежа:
По теплу:
По воде:
Кабмин обязан разработать законопроект, направленный на реализацию совладельцами многоквартирных домов права на получение в пользование или собственность земельных участков, на которых расположены:
Изменения должны внести в:
В свою очередь, органы государственной власти и местного самоуправления до 31 декабря 2021 года должны обеспечить формирование земельных участков путем определения границ земельных участков государственной или коммунальной собственности, на которых расположены многоквартирные дома, а также относящиеся к ним здания, сооружения и придомовые территории, по проектам землеустройства по упорядочению территорий населенных пунктов, проектам землеустройства по упорядочению территории для градостроительных нужд.
Это предусмотрено законом (проект № 2458) об урегулировании сферы жилищно-коммунальных услуг.
Этим же законом предусмотрено, что придомовую территорию будут убирать, только если она внесена в кадастр как собственность жильцов.
Источник: Право
Далее
Кабінет міністрів підготував проект постанови про внесення змін до Правил дорожнього руху, згідно з яким ПДР доповнюються новим розділом 4-1, в якому встановлюються «Права і обов’язки осіб, які рухаються в кріслах колісних».
Про це народний депутат Олексій Гончаренко повідомляє в своєму Telegram -каналами.
Він призводить пункти розділу, згідно з якими, особи, які рухаються в колісних візках (тобто інвалідних візках), мають право:
Особи, які рухаються на колісних кріслах зі швидкістю пішохода по тротуарах, пішохідних або велосипедних доріжках, мають право на переважне перетинання проїзної частини дороги по певним пішохідних переходах.
Особи, які рухаються в колісних кріслах по краю проїжджої частини дороги, вулиці чи узбіччю, повинні пересуватися в напрямку руху транспортних засобів по правій крайній смузі, поворот наліво і розворот вирішуються на дорогах з однією смугою для руху в кожному напрямку і без трамвайної колії посередині. Під час руху вони повинні виконувати вимоги Правил, що стосуються обов’язків велосипедистів і не суперечать вимогам цього розділу.
Крім того, колісні крісла повинні бути технічно справними і належним чином обладнаними. На них заборонено перевозити вантажі, що заважають керуванню, не можна буксирувати причепи та перевозити пасажирів.
Також крісла повинні бути обладнані світловідбиваючими пристроями, а при русі в темний час доби по краю проїжджої частини, вулиці або узбіччі – зовнішніми світловими приладами.
Цікаво, що раніше всі ці права і обов’язки осіб, які рухаються в кріслах колісних, були виписані в статті 19 Закону «Про дорожній рух», а тепер їх виділили в окремий розділ.
Далее
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Товариства до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), у якій позивач просив визнати протиправним та скасувати наказ.
Суть спору полягає в тому, що Департамент провів перевірку позивача з питань дотримання вимог земельного законодавства, під час якої виявив порушення: самовільну зміну виду цільового використання землі, самовільне зайняття суміжної земельної ділянки. Зазначені обставини стали підставою для прийняття оскаржуваного наказу про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт (реконструкція приміщень житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями з перерозподілом їх площ під квартири та вбудовані нежитлові приміщення) і готовність до експлуатації об’єкта, який належить до I-III категорії складності.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив із того, що земельна ділянка під спірною забудовою має цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Натомість відповідач не довів належними доказами того, що об’єкт збудований на спірній земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, тобто не доведено, що позивач у декларації про початок виконання будівельних робіт зазначив недостовірні дані, які дають підстави вважати об’єкт самочинним будівництвом.
Суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення суду першої інстанції. При цьому суд зазначив, що Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», зокрема ст. 39-1 Закону, встановлено єдину підставу для скасування реєстрації декларації, а саме: подання замовником недостовірних даних, які є підставою вважати об’єкт самочинним будівництвом.
Не погоджуючись із такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач оскаржив їх до Верховного Суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду залишив касаційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін з огляду на таке.
Аналізуючи законодавчі норми, Верховний Суд зазначив, що Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», зокрема ст. 39-1, встановлено єдину підставу для скасування реєстрації декларації, а саме: подання замовником недостовірних даних, які є підставою вважати об’єкт самочинним будівництвом.
При цьому недостовірні дані мають відповідати одній із таких умов, які дають підстави вважити об’єкт самочинним будівництвом: об’єкт збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; об’єкт збудований або будується без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи; об’єкт збудований або будується без належно затвердженого проєкту або будівельного паспорта.
Наявність інших недостовірних даних, які не свідчать про самочинне будівництво, не є підставою для скасування реєстрації декларації.
Крім того, суди попередніх інстанцій встановили, що інвесторами об’єкта будівництва оформлено право власності на 55 об’єктів нерухомого майна.
З огляду на наведене Суд зазначив, що після реєстрації права власності на збудований об’єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об’єкта до експлуатації остання вичерпує свою дію фактом виконання та виключає можливість віднесення такого об’єкта до самочинного.
Постанова Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 640/10134/19 (адміністративне провадження № К/9901/24307/20) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/92787264.
Верховная Рада в первом чтении одобрила законопроект №3946, который ужесточает наказание за подделку и похищение паспортов и других важных личных документов, передает корреспондент издания «ГОРДОН».
За проголосовали 264 нардепа, против – 11, еще 31 воздержались и 31 не голосовал.
Документ предлагает наказывать похищение важных личных документов штрафом в размере до 50 необлагаемых минимумов доходов граждан (850 грн) или ограничением свободы на срок до трех лет. На данный момент ограничение свободы граждан не предусмотрено.
При этом похищение документов, подтверждающих гражданство Украины или специальный статус лица, или свидетельство о государственной регистрации актов гражданского состояния планируют наказывать арестом на срок до шести месяцев или ограничением свободы на срок до трех лет.
За использование заведомо поддельных документов, удостоверяющих личность, или же свидетельство о браке грозит арест на срок до шести месяцев или ограничение свободы от трех до пяти лет.
Если такие действия совершила группа лиц по сговору или должностное лицо, используя служебное положение, им грозит наказание в виде лишения свободы от трех до пяти лет с лишением права занимать определенные должности на срок до трех лет или без такового
Підприємницька діяльність передбачає систематичне прийняття особою самостійних рішень щодо здійснення операцій, спрямованих на отримання прибутку, що супроводжується прийняттям взятих на себе ризиків, які пов’язані з такою діяльністю. Так, систематичний продаж квартир (як в даному випадку — понад 100 квартир) може вважатися саме такою діяльністю.
Відповідне положення міститься у постанові КАС ВС від 6 листопада 2020 року № 826/6329/16.
Обставини справи
ФОП просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він здійснював продаж об’єктів нерухомого майна (квартир) як фізична особа-громадянин, у зв’язку з чим отриманий позивачем дохід не пов’язаний із провадженням підприємницької діяльності, а відтак не підлягає оподаткуванню як дохід фізичної особи-підприємця. Також позивач зазначив про порушення контролюючим органом законодавчо встановленого порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.
Позиція ВС
ВС зазначив, що згідно з частиною першою статті 42 Господарського кодексу підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до частини першої статті 55 Господарського кодексу суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Зі змісту наведених норм вбачається, що підприємницькою діяльністю можна вважати сукупність постійно або систематично здійснюваних дій щодо виробництва матеріальних і нематеріальних благ, реалізації товарів, виконання робіт або надання послуг з метою отримання прибутку. Аналізуючи ознаки притаманні підприємницькій діяльності, можна зробити висновок про те, що остання передбачає систематичне прийняття особою самостійних рішень щодо здійснення операцій, спрямованих на отримання прибутку, що супроводжується прийняттям взятих на себе ризиків, що пов’язані з такою діяльністю.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що комплекс послідовних цілеспрямованих дій позивача з продажу нерухомого майна є систематичною (більше 100 квартир) діяльністю, метою якої є саме отримання прибутку, оскільки зазначені дії з продажу не можна кваліфікувати як такі, що мали на меті задоволення власних (особистих) потреб фізичної особи, а, отже, вказане є свідченням того, що відповідна діяльність для цілей оподаткування має кваліфікуватися як підприємницька.
