Опубликовано director 9 Ноя 2023 в Новости | Нет комментариев
8 листопада 2023 року Верховна Рада прийняла в другому читанні і в цілому проєкт Закону № 9287 «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку прийняття спадщини» у редакції, запропонованій Комітетом ВР з питань правової політики.
Документ розроблено з метою вдосконалення правового регулювання в частині забезпечення захисту майнових та особистих немайнових прав спадкоємців в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Для досягнення мети вносяться зміни до законів «Про нотаріат», «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» і «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», згідно з якими передбачається правовий механізм врегулювання особливостей реалізації права на спадкування щодо тимчасово окупованої території, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
Цього ж дня депутати підтримали в другому читанні і в цілому проєкт Закону № 9288 «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку прийняття спадщини» у редакції, запропонованій Комітетом ВР з питань правової політики.
Документ розроблено з метою забезпечення захисту майнових та особистих немайнових прав спадкоємців і врегулювання особливостей спадкування у зв’язку з військовою агресією російської федерації.
Законодавчий акт вносить зміни до Цивільного кодексу, згідно з якими передбачається визначити, що за загальним правилом місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, а якщо місце проживання його невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна — місцезнаходження основної частини рухомого майна. Якщо спадкодавець мав останнє місце проживання на території іноземної держави, місце відкриття спадщини визначається відповідно до Закону «Про міжнародне приватне право». Разом з тим передбачається правовий механізм оформлення спадкових прав у період дії в Україні воєнного стану.
За повідомленнями пресслужби Апарату ВР.
Далее
Опубликовано director 8 Ноя 2023 в Новости | Нет комментариев
Кабінет Міністрів уніс зміни до Порядку проведення іспитів на рівень володіння державною мовою.
Відповідна урядова постанова від 27 жовтня 2023 року № 1126 набрала чинності 4 листопада (крім абзацу четвертого пункту 6 змін, затверджених цією постановою, який набирає чинності з 1 січня 2024 року, — норма щодо тривалості іспиту для осіб, які зобов’язані володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов’язків).
Документом уточнено, що Порядок встановлює правові та організаційні засади проведення іспитів на рівень володіння державною мовою для осіб, які зобов’язані володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов’язків, осіб, які мають намір набути громадянство України. Дія цього Порядку також поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які мають намір підтвердити свій рівень володіння українською мовою.
Проведення іспиту, перевірку та оцінювання його результатів організовує Національна комісія зі стандартів державної мови (далі — Комісія).
Установлено, що іспит проходить з використанням засобів інформаційно-комунікаційної системи «Іспитова система для визначення рівня володіння державною мовою» у формі анонімного комп’ютерного онлайн-іспиту. Положення про інформаційно-комунікаційну систему «Іспитова система для визначення рівня володіння державною мовою» розробляє та затверджує Комісія.
Комісія своїм рішенням може делегувати повноваження щодо проведення іспиту та/або перевірки та оцінювання його результатів уповноваженій установі. Вимоги до уповноважених установ та порядок їх призначення затверджує Комісія.
Визначено, що Комісія формує та затверджує банк завдань, визначає процедуру та періодичність його оновлення.
Положення про банк завдань розробляє та затверджує Комісія.
Комісія затверджує завдання.
Авторами та рецензентами завдань можуть бути працівники закладів освіти та наукових установ, зокрема Інституту української мови Національної академії наук, або фізичні особи — підприємці, які мають вищу освіту не нижче ступеня магістра за спеціальністю «Філологія» (спеціалізація «Українська мова та література»), «Середня освіта» (предметна спеціальність «Українська мова і література») та/або науковий ступінь не нижче доктора філософії (кандидата наук) за спеціальністю (спеціалізацією) «Українська мова», які пройшли підготовку з основ теорії і методики педагогічного тестування та/або з теорії та практики розроблення і рецензування тестових завдань.
Рецензенти не можуть рецензувати завдання, авторами яких вони є.
Усна та письмова частини іспиту проходять з використанням засобів інформаційно-комунікаційної системи «Іспитова система для визначення рівня володіння державною мовою» у формі анонімного комп’ютерного онлайн-іспиту. Письмова частина передбачає виконання тестових завдань та завдань відкритого типу (написання тексту на визначену тему), а усна — монологічне висловлювання.
Структуру іспитової роботи, типологію та форму завдань визначає Комісія.
Тривалість іспиту для осіб, які зобов’язані володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов’язків, не може перевищувати 60 хвилин, а для осіб, які мають намір набути громадянство України, іноземців та осіб без громадянства, які мають намір підтвердити свій рівень володіння українською мовою, — 150 хвилин (з 1 січня 2024 року).
Складення іспиту для громадян України здійснюється на безоплатній основі.
Складення іспиту для іноземців та осіб без громадянства здійснюється за кошти таких іноземців та осіб або інших (фізичних та/або юридичних) осіб. Кошти, отримані за складення іспиту, зараховуються до доходів загального фонду державного бюджету. Розмір плати за складення іспиту для іноземців та осіб без громадянства становить три розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Джерело: https://jurliga.ligazakon.net
Далее
Опубликовано director 8 Ноя 2023 в Новости | Нет комментариев
Міністерство юстиції затвердило Порядок притягнення до відповідальності та порядок визначення розмірів штрафів за порушення у сфері державної реєстрації юридичних осіб.
Відповідний наказ від 13 вересня 2023 року № 3258/5 набрав чинності з дня, наступного за днем офіційного опублікування (7 листопада).
Ухвалений Порядок визначає процедуру притягнення юридичної особи, юридичної особи — резидента / фізичної особи — резидента, яка є засновником (учасником) юридичної особи та/або здійснює вирішальний вплив на її діяльність, до відповідальності та накладення штрафів за порушення у сфері державної реєстрації юридичних осіб, встановлених абзацами другим — четвертим частини четвертої статті 35 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань».
Згідно із зазначеними нормами Закону внесення особами, уповноваженими на вчинення дій, спрямованих на державну реєстрацію створення юрособи або зміну учасників юрособи, до документів, що подаються для такої державної реєстрації, завідомо неправдивих відомостей про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи або про його відсутність тягнуть за собою накладення штрафу на таку юридичну особу у розмірі від однієї тисячі до двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Неподання або несвоєчасне подання особами, уповноваженими діяти від імені юридичної особи, державному реєстратору інформації про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи або про його відсутність тягне за собою накладення штрафу на таку юридичну особу в розмірі від однієї тисячі до двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ненадання юрособами-резидентами, які є засновниками (учасниками) юросіб, та фізособами-резидентами, які є засновниками (учасниками) юросіб та/або здійснюють вирішальний вплив на їхню діяльність, на запит юросіб інформації, необхідної для подання юридичною особою для внесення або актуалізації в Єдиному державному реєстрі інформації про кінцевого бенефіціарного власника та структуру власності юридичної особи, тягнуть за собою накладення штрафу на таку юридичну або фізичну особу — резидента в розмірі від однієї тисячі до двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з наказом № 3258/5 штраф за порушення може бути накладено протягом одного року з дня виявлення порушення, але не пізніше трьох років з дня його вчинення.
У разі виявлення порушення, зокрема:
-
на підставі повідомлення державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань у випадку, передбаченому Порядком державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи;
-
за результатом здійснення перевірки інформації, наданої юрособою, проведеної відповідно до Порядку проведення перевірки інформації, наданої юридичною особою у поясненні та документах для підтвердження відомостей про кінцевого бенефіціарного власника та/або структуру власності юридичної особи, затвердженого відповідно до законодавства, складається протокол.
Протокол складають посадові особи Мін’юсту відповідно до покладених на них повноважень.
У протоколі зазначаються:
1) дата і місце його складення;
2) посада, прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол;
3) відомості про особу, щодо якої складено протокол:
для юридичної особи: найменування, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, місцезнаходження, прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності) керівника юридичної особи;
для фізичної особи: прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності), місце проживання (перебування), реєстраційний номер облікової картки платника податку або серія (за наявності) та номер документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство;
4) місце, час і обставини вчинення порушення;
5) посилання на положення нормативно-правового акта (із зазначенням відповідної статті, пункту, її частини або абзацу), які було порушено;
6) посилання на докази, якими підтверджується вчинення порушення особою, щодо якої складено протокол;
7) посилання на положення нормативно-правового акта, яким визначається відповідальність за порушення;
8) пропозиція про надання письмових пояснень особою, щодо якої складено протокол;
9) інші відомості, що сприяють всебічному та об’єктивному розгляду і вирішенню справи (за наявності).
Протокол не пізніше трьох робочих днів з дня його складення надсилається особі, щодо якої складено протокол, або її представнику в один з таких способів:
Справу розглядає посадова особа Міністерства юстиції відповідно до покладених на неї повноважень протягом двох місяців з дня, коли особа, щодо якої складено протокол, вважається повідомленою про його складення.
У період дії воєнного або надзвичайного стану, зокрема у разі періодичного зупинення постачання електроенергії за місцем розташування будівлі Міністерства юстиції, особі, щодо якої складено протокол, може бути відмовлено у розгляді справи у формі усного провадження у режимі відеоконференції.
Посадова особа під час розгляду справи зобов’язана з’ясувати, чи було вчинено порушення, чи підлягає особа, щодо якої складено протокол, притягненню до відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для вирішення справи.
Під час визначення розміру штрафу за порушення мають бути враховані всі обставини вчинення порушення, зокрема:
Постанову може оскаржити особа, щодо якої її винесено, до суду в порядку та строки, визначені законодавством.
Особа, щодо якої винесено постанову про накладення штрафу, сплачує штраф протягом десяти календарних днів з дня прийняття постанови. Штраф зараховується до державного бюджету.
Притягнення особи до відповідальності не звільняє її від обов’язку подання до Єдиного державного реєстру достовірної інформації про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи або про його відсутність та структуру власності.
Джерело: https://jurliga.ligazakon.net
Далее
Опубликовано director 6 Ноя 2023 в Новости | Нет комментариев
Поділ майна подружжя, напевно, є тією частиною відносин між чоловіком та жінкою, яка продовжуватиме продукувати цікаву судову практику, в тому числі і у Верховному Суді. Робота наших судів не припиняється ні на день, незважаючи на триваючу війну, і черговим прикладом цього є постанова Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2023 року у справі № 712/8602/19. Справи про поділ майна розглядаються роками і цю справи теж не оминула така участь.
Правники знають, що подружжя ділить між собою не тільки активи, а й пасиви. Так чому згадана постанова заслуговує на увагу широкого загалу?
Насамперед вона цікава та важлива своїм правовим висновком щодо кредитних зобов’язань, взятих на себе одним із подружжя до шлюбу, але які виконувалися під час нього та відповідно долею нерухомого майна на придбання якого були використані такі кредитні кошти.
Давайте ж розглянемо цю постанову більш детально.
Оскільки, мова йде про судове рішення суду касаційної інстанції, необхідно повернутися до витоків цієї цивільної справи та дослідити перебіг подій у судах першої та апеляційної інстанцій.
Короткий опис позовних вимог та зміст рішень судів попередніх інстанцій
Сторони перебували у шлюбі майже 6 років. До суду звернулася колишня дружина, яка вказала, що сторонами було нажито за час спільного проживання до фактичного припинення шлюбних відносин таке майно:
Позивачка просила суд визнати згадане майно об’єктом спільної сумісної власності та стягнути з відповідача грошову компенсацію половини вартості автомобіля та гаража, а також доходів від діяльності ПП.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково, визнав гараж спільним майном подружжя, стягнув з відповідача грошову компенсацію, а також вирішив питання розподілу судових витрат.
Так, суд стягнув з відповідача на користь позивачки половину суми, за яку автомобіль був відчужений останнім без її згоди. Гараж був визнаний спільним майном подружжя з огляду на набуття права власності на нього під час перебування сторін у шлюбі. Втім, доказ, поданий позивачкою на підтвердження вартості цього майнового об’єкту, не був прийнятий судом через неможливість його визнання таким, що «містить експертну оцінку вказаного гаража, проведену з дотриманням норм чинного законодавства, оскільки суб’єкт оціночної діяльності не здійснював повного огляду нерухомого майна, що могло вплинути на визначення вартості оцінюваного майна за завищеною ціною, у зв’язку з чим відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивачки грошової компенсації за частину спірного гаража.»
Тобто, навіть, незважаючи на визнання цього об’єкту спільним майном суд вирішив відмовити у задоволенні вимог в частині (компенсації) стягнення половини його вартості, оскільки вважав оцінку, проведену позивачкою неналежною. Та сама доля спіткала і вимоги щодо доходів ПП.
Щодо квартири суд першої інстанції встановив, що частина коштів для погашення особистих зобов’язань відповідача за кредитним договором, укладеним останнім до шлюбу, було сплачено за рахунок спільних коштів подружжя в період шлюбу. Суд не знайшов законних підстав для визнання квартири спільним майном сторін, але визнав, що позивачка має право на відшкодування половини сплачених коштів саме в період шлюбу на погашення таких кредитних зобов’язань.
Джерело:https://jurliga.ligazakon.net
Далее
Опубликовано director 1 Ноя 2023 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Якщо є невиконане рішення іноземного суду про повернення дитини й компетентний орган держави, до якої вона має бути повернута, не надав згоду на юрисдикцію національних судів України, вирішення питання про визначення місця проживання дитини не належить до юрисдикції національних судів України. Якщо такі обставини встановлені судом України під час розгляду справи про визначення місця проживання дитини, то провадження в такій справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Такі правові висновки, забезпечуючи єдність судової практики, зробила Об’єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (постанова від 18 вересня 2023 року у справі № 545/2247/18 (провадження № 61-6421сво23)).
Обставини справи
Після укладення шлюбу позивачка з чоловіком переїхала до Великої Британії, де в них народилася дитина. Стосунки між подружжям погіршилися, і в серпні 2018 року позивачка з дочкою виїхала до України. У вересні того ж року звернулася до Полтавського районного суду Полтавської області з позовом про визначення місця проживання дитини з нею.
Після неодноразового розгляду справи апеляційний суд залишив без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову. Суд зазначив, що у справі підлягали встановленню обставини того, чи прижилася дитина за своїм місцем проживання, тобто чи стало воно для неї постійним і звичайним, з мотивів їх визначальності для встановлення юрисдикції спору. Такі обставини мають оцінюватися в сукупності з дотриманням якнайкращих інтересів дитини як на теперішній час, так і в майбутньому. Дитина проживала у Великій Британії від народження до 1,2 року, а в Україні проживає 4 роки 7 місяців. При оцінці «звичайності» або «постійності» місця проживання має значення найбільш актуальний період часу, що минув, а також вікові особливості дитини.
Дійшовши висновку про те, що Україна була звичайним місцем проживання дитини, апеляційний суд вважав, що спір про визначення її місця проживання підпадав під юрисдикцію судів України.
Позиція Верховного Суду
ОП КЦС ВС скасувала попередні судові рішення та закрила провадження у справі, вказавши на таке.
Під час розгляду справи суди з’ясували, що існують рішення Суду у справах сім’ї м. Портсмут та Суду у справах сім’ї м. Кройдон, ухвалені в червні й липні 2017 року, якими матері (позивачці) було заборонено вивозити дитину з території Англії та Уельсу.
Батько звернувся до уповноважених органів із клопотанням про забезпечення повернення дитини, й у вересні 2019 року Полтавський апеляційний суд, постанова якого була залишена без змін КЦС ВС, визнав незаконним вивезення й утримання матір’ю (позивачкою) на території України дитини, зобов’язав повернути дитину до Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії.
Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що під час провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися (ч. 1 ст. 75 Закону «Про міжнародне приватне право»).
ОП КЦС проаналізувала п. «b» ч. 1 ст. 7 Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей (Гаазька конвенція про батьківську відповідальність 1996 року), відповідно до якого припиняється юрисдикція держави звичайного місця проживання дитини, коли дитина набуває нове постійне (звичайне для неї) місце проживання в іншій країні.
Для припинення юрисдикції такої держави мають існувати умови: а) дитина проживає в іншій державі не менше одного року; б) протягом цього періоду не було заявлено вимоги про повернення дитини; в) дитина адаптувалася до нового середовища. Юрисдикція такої держави припиняється за наявності цих умов у сукупності.
ОП КЦС ВС зробила висновок, що за наявності судового рішення про повернення дитини відповідно до положень Гаазької конвенції 1980 року, яке набрало законної сили, але залишається невиконаним, та відсутності наданої відповідно до Гаазької конвенції про батьківську відповідальність 1996 року згоди компетентного органу іноземної держави, до якої підлягає поверненню дитина, на здійснення юрисдикції національними судами України вирішення питання про визначення місця проживання дитини не належить до юрисдикції національних судів України, а в разі встановлення вказаних обставин під час розгляду цивільної справи провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
За повідомленням Верховного Суду
Джерело: https://jurliga.ligazakon.net
Далее
Опубликовано director 30 Окт 2023 в Новости | Нет комментариев
Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури інформує, що в Державному реєстрі речових прав (ДРРП) вперше зареєстровано спеціальне майнове право на майбутні об’єкти нерухомості.
Таке право допоможе замовникам будівництва (забудовникам) вести бізнес прозоро, а покупцям — захистити свої інвестиції в житло від недобросовісних забудовників. Раніше такої реєстрації не існувало.
Спеціальне майнове право — різновид майнового права, яке полягає у володінні і розпорядженні об’єктом незавершеного будівництва, майбутнім об’єктом нерухомості, роз’яснили в міністерстві.
Тепер, перед тим як зареєструвати таке право, забудовник має створити низку визначених документів у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва (ЄДЕССБ), серед яких — заява про державну реєстрацію спеціального майнового права. Заяву отримує державний реєстратор в електронній формі шляхом взаємодії між ЄДЕССБ і ДРРП. Також забудовник має оприлюднити детальну інформацію про об’єкт будівництва та дані про себе.
Реєстрація спеціального майнового права є обов’язковою для тих, хто має намір продавати майбутні квартири, гаражні бокси, інші житлові та нежитлові приміщення або паркомісця. Наразі вже зареєстровано такі права на 3 об’єкти будівництва.
Мінінфраструктури нагадало, що Кабінет Міністрів у червні 2023 року ухвалив постанову, якою запровадив порядок поширення дії Закону «Про гарантування речових прав на об’єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому».
8 вересня 2022 року Президент підписав Закон «Про гарантування речових прав на об’єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому», покликаний захистити права інвесторів у нове житло. Відповідний законопроєкт № 5091 Верховна Рада ухвалила 15 серпня 2022 року.
Джерело: https://jurliga.ligazakon.net
Далее
Опубликовано director 4 Окт 2023 в Новости | Нет комментариев
Тепер отримати гарантоване відшкодування за вкладами в банках, що збанкрутували, можна в кілька кліків у Дії.
Про це повідомляє пресслужба Мінцифри.
Послуга Повернення вкладів у Дії дає змогу вкладнику банку, що збанкрутував, отримати відшкодування на наявну або відкрити нову картку єПідтримка в одному з банків-агентів Фонду гарантування.
Щоб отримати послугу в Дії:
- авторизуйтеся в застосунку
- відкрийте розділ Послуги — Повернення вкладів
- виберіть збанкрутілий банк, у якому мали рахунок. Якщо тримали кошти в декількох банках, заяви подаються окремо
- виберіть картку єПідтримка, на яку надійдуть кошти. Рахунок має бути в банку-агенті, який є учасником послуги та партнером Фонду. Або ж одразу в застосунку можна відкрити в кілька кліків нову картку єПідтримка одного з банків-агентів Фонду — Universal Bank/monobank, ПриватБанк, Укргазбанк, ПУМБ та Ідея Банк
- уточніть контактні дані для звʼязку
- перевірте заяву, там же побачите суму, доступну до виплати
- підпишіть заяву Дія.Підписом
Заява одразу надсилається в банк. Її опрацювання перерахування коштів займе до трьох робочих днів.
Послугою вже можуть скористатися вкладники 34 банків, що збанкрутували. Зокрема, вкладники АТ «УКРБУДІНВЕСТБАНК», виплати яким почалися 29 вересня.
Джерело: https://yur-gazeta.com
Далее
Опубликовано director 3 Окт 2023 в Новости | Нет комментариев
3 жовтня набрала чинності постанова Кабінету Міністрів і Національного банку від 19 вересня № 1011, якою затверджено Методологію визначення юридичною особою кінцевого бенефіціарного власника.
Раніше пресслужба Міністерства фінансів інформувала, що Методологія є нормативно-правовим документом, комплексний аналог якого відсутній у світі.
Рішення Уряду є одним з ключових покажчиків у створенні комплексної системи перевірки інформації про кінцевого бенефіціарного власника (КБВ).
Мета Методології — встановити на рівні країни єдиний підхід, як визначати реальних власників компаній.
Необхідність розробити правила визначення КБВ (а також інформувати про бенефіціарів) постала через вимоги Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, імплементації в законодавство України Міжнародних стандартів фінмоніторингу від FATF.
Зазначається, що при розробці Методології Мінфіном повністю імплементовано Керівництво щодо КБВ, оприлюднене FATF в березні поточного року.
Верифікація інформації про КБВ забезпечить наявність адекватної, точної та актуальної інформації про бенефіціарну власність юридичних осіб, до якої компетентні органи завжди матимуть повний та своєчасний доступ.
Документ закріплює механізми дослідження інформації про фізичних осіб, які здійснюють контроль та вирішальний вплив на діяльність юридичної особи.
Згідно з документом визначення юридичною особою кінцевого бенефіціарного власника або встановлення факту його відсутності включає в себе такі етапи:
1) дослідження ознак, характеру та міри (рівня, ступеня, частки) прямого вирішального впливу на діяльність юридичної особи шляхом безпосереднього володіння фізичною особою ключовою часткою статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи;
2) дослідження ознак, характеру (вигоди, інтересу) та міри (рівня, ступеня, частки) непрямого вирішального впливу (контролю) на діяльність юридичної особи шляхом володіння фізичною особою ключовою часткою статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов’язаних фізичних чи юридичних осіб, трастів або інших подібних правових утворень чи здійснення вирішального впливу на діяльність юридичної особи шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов’язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення незалежно від формального володіння;
3) дослідження інформації про засновників, довірчих власників, захисників (у разі наявності), вигодоодержувачів (вигодонабувачів) або групу вигодоодержувачів (вигодонабувачів), а також про будь-яких інших фізичних осіб, які здійснюють вирішальний вплив на діяльність трасту або іншого подібного правового утворення (зокрема через ланцюг контролю/володіння), у випадку їх наявності у структурі власності юридичної особи та/або у випадку утворення юридичної особи — правового утворення, подібного до трасту. Щодо трастів та інших подібних правових утворень, вигодоодержувачі (вигодонабувачі) яких характеризуються певними ознаками або класом, встановлюється інформація про таких вигодоодержувачів (вигодонабувачів), яка б надала можливість встановити їх особу в момент виплати чи реалізації ними належних їм прав;
4) здійснення систематизації, узагальнення, аналізу та документування інформації, отриманої під час дій, визначених підпунктами 1 — 3 цього пункту;
5) проведення моніторингу та актуалізації (оновлення) інформації про кінцевих бенефіціарних власників.
З метою визначення КБВ Методологія встановлює:
Норми Методології також передбачають особливості визначення кінцевого бенефіціарного власника для:
Далее
Опубликовано director 2 Окт 2023 в Новости | Нет комментариев
Уряд ухвалив постанову про створення Державної служби у справах дітей. Ця Служба як центральний орган виконавчої влади реалізовуватиме державну політику у сфері захисту прав дітей, соціальної підтримки сімей з дітьми, розвитку сімейних форм виховання та усиновлення.
Про це повідомляє пресслужба Мінсоцполітики.
«Сьогодні ми створили орган, який опікуватиметься забезпеченням прав кожної дитини, у т.ч. її права на життя в родині, та якісною роботою установ і органів, відповідальних за піклування про дитину. Україна — не для інтернатів, як справедливо відзначив наш Президент. Тому, ми посилюємо координацію органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, служб у справах дітей, з тим, щоб кожна дитина змогла відчути батьківську любов», – підкреслила Міністр соціальної політики Оксана Жолнович.
Серед ключових завдань новоствореної Державної служби у справах дітей – координація надання соціальної підтримки та соціальних послуг сім’ям з дітьми (в тому числі тим, над якими встановлено опіку чи піклування), прийомним сім’ям, сім’ям патронатних вихователів, дитячим будинкам сімейного типу, усиновлювачам.
Також Служба здійснюватиме моніторинг за дотриманням місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами й організаціями, фізичними особами законодавства щодо захисту прав дітей. Фахівці понад 1400 територіальних громад в Україні зможуть отримувати методичну допомогу щодо налагодження дієвої системи захисту дітей в громаді.
Крім того, Служба здійснюватиме безпосередню взаємодію з дипломатичними установами України за кордоном, щоб забезпечити дотримання прав дітей–громадян України та їх повернення на Батьківщину.
Джерело: https://yur-gazeta.com
Далее
Опубликовано director 29 Сен 2023 в Новости | Нет комментариев
Пресслужба Державної податкової служби України нагадала, як перевірити, чи задекларовані трудові відносини.
«За законом у працівників і роботодавців є п’ять років для оцифрування трудових книжок. Після перевірки даних з боку Пенсійного фонду України та їхнього внесення до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, буде сформований кінцевий варіант електронної трудової книжки. Відтоді паперова версія буде непотрібна і зможе зберігатися в працівника або вестися паралельно з електронною версією, якщо цього забажає працівник», — зазначили в ДПС.
Джерело: https://jurliga.ligazakon.net
Далее
