Опубликовано director 12 Окт 2020 в Новости | Нет комментариев
Кабинет Министров Украины одобрил законопроект, который передает полномочия устанавливать тарифы на ряд коммунальных услуг от НКРЭКУ (Нацкомиссии, осуществляющей государственное регулирование в сферах энергетики и коммунальных услуг) в органы местной власти
Такое решение было принято на заседании 9 октября.
Как объяснил премьер-министр Денис Шмыгаль, полномочия по формированию тарифов на тепловую энергию, горячую воду, водоснабжение и водоотвод полностью передадут на места. На сегодняшний день они формируются НКРЭКУ.
“Этот законопроект принимается во исполнение очередного структурного маяка, утвержденного меморандумом с Международным валютным фондом. То есть Правительство выполнило все свои обязательства по программе сотрудничества с МВФ, у которых были дедлайны в этом году”, – отметил он.
За НКРЭКУ останутся полномочия по лицензированию хозяйственной деятельности только по производству тепловой энергии на АЭС, ТЭЦ, ТЭС, а также когенерационных установках и установление тарифов на производство тепловой энергии соответствующими предприятиями.
Законопроект еще должна проголосовать Верховная Рада Украины.
Далее
Опубликовано director 12 Окт 2020 в Новости | Нет комментариев
Президент Украины Владимир Зеленский на совещании ведомств, ответственных за здравоохранение в стране, поддержал предложения усилить надзор за соблюдение карантинных мер в публичных местах и заведениях, и раньше начать каникулы в школах.
Об этом сообщила агентству Интерфакс-Украина пресс-секретарь главы государства Юлия Мендель, передает БизнесЦензор.
«Для уменьшения динамики заражений коронавирусной инфекцией COVID-19 предложено усилить надзор за соблюдением карантинных мер в публичных местах и заведениях, и начать каникулы в школьных заведениях раньше. Владимир Зеленский поддержал эти предложения и также отметил, что Министерство здравоохранения должно обеспечить больницы койками, кислородом и медикаментами, которые используются для помощи больным коронавирусной инфекцией», — сказала Мендель.
Напомним, рекомендовано с 15 октября и до 30 октября все школы отправить на каникулы, высшим учебным заведениям перейти на дистанционное обучения с обязательным выселением из общежития. Детские сады будут работать в обычном режиме.
Источник: https://biz.censor.net
Далее
Опубликовано director 9 Окт 2020 в Новости | Нет комментариев
Правила по установке МАФов в Украине станут проще. В Минрегионе разработали проект соответствующего приказа. Документ создан во исполнение решения суда, а также, как сказано в пояснительной записке, в связи с тем, что «в процессе применения положений порядка на практике в этом акте были выявлены недостатки, требующие устранения».
Проектом приказа предусмотрено приведение действующего порядка в соответствие с требованиями законодательства путем исключения из него пунктов 1.5 и 1.6, в которых, в частности, идет речь о комплексной схеме размещения временных сооружений (ВС) и их архитектурных типах.
Порядок размещения ВС для осуществления предпринимательской деятельности регулирует размещение сооружений торгового, бытового, социально-культурного или другого назначения для осуществления предпринимательской деятельности (т.н. МАФы).
Иными словами, исключаются отдельные положения, которые сейчас явно усложняют механизм получения разрешения на размещение ВС для предпринимательства.
Изменения идут «снизу»
Предлагаемые изменения к порядку размещения ВС для осуществления предпринимательской деятельности инициированы «снизу» – одной из общественных организаций, занимающихся вопросами содействия созданию экономических и юридических условий для развития малого и среднего предпринимательства.
Общественники обратились сначала к Минюсту, а затем и в суд в связи с несоответствием отдельных положений указанного порядка действующему законодательству.
Очевидно, говорят юристы, что такое обращение имело под собой определенные предпосылки, обусловленные практическим применением предпринимателями норм порядка, регулирующими механизм размещения ВС для осуществления предпринимательской деятельности.
«К таковым отнесены все одноэтажные ВС торгового, бытового, социально-культурного или иного назначения, изготовленные из облегченных конструкций с учетом основных требований к сооружениям, определенных техническим регламентом строительных изделий, зданий и сооружений, которые устанавливаются временно, без обустройства фундамента. То есть то, что в обиходе называется МАФами и в сфере деятельности которых задействована значительная часть населения страны», – отметил в беседе советник ЮК «JN Legal» Сергей Дахновский.
Подобные решения в виде МАФов выбирают для себя, как правило, заведения общественного питания, магазины связи и аксессуаров для телефонов, цветочные лавки и т.д.
Что изменится
Одними из важных решений, которые облегчат бизнесу получения разрешений, стоит выделить:
- исключение таких терминов как «комплексная схема размещения временного сооружения», «архитектурный тип» и «типичные временные сооружения»;
- сокращение процедуры получения паспорта привязки МАФа, появился четкий срок рассмотрения заявления и документации.
«Фактически, предложенный проект упрощает для предпринимателей процедуры размещения временных сооружений и устанавливает единый срок для рассмотрения документов – 10 рабочих дней. После внесения изменений, единственное, что будут проверять уполномоченные органы перед выдачей паспорта привязки для временного сооружения, это соответствие намерений заказчика, относительно местоположения МАФа, строительным нормам», – рассказал адвокат, CEO DreamDim и UrbanData Юрий Брикайло.
Проектом предусмотрено также регулирование рынка, чтобы МАФ появлялся в четко определенном и оговоренном месте. Для этого заказчик, который планирует установить ВС, обязан с заявлением подать органам местной власти четкое месторасположение этого сооружения.
«Это позволит избежать путаницы и несанкционированного захвата земель», – отметила в беседе эксперт рынка недвижимости Виктория Берещак.
Если документ примут, не нужно будет искусственно привязывать свой объект под комплексную схему размещения ВС, как это было раньше. Зато в схему, которую готовит собственник на согласование, нужно будет обязательно включать холодильное и другое оборудование согласно нормам.
«Это более, чем логично, учитывая, что 65% МАФов в столице так или иначе связаны с приготовлением пищи», – добавила Виктория Берещак.
Еще один значительный пункт изменений касается размещения ВС в пределах других торговых объектов.
Правда, формулировка, которая есть, а именно «размещение временных сооружений в пределах других торговых объектов определяется планировочной документацией их территории и проектной документацией сооружений» выглядит несколько обобщенной, считают эксперты.
«Понятно, что нужно руководствоваться уже существующей документацией, но где гарантия, что с помощью взятки не появятся стихийные МАФы там, где им просто не место? Считаю, что этот пункт требует уточнения», – говорит Виктория Берещак.
Отказов должно стать меньше
Планируется, что в будущем не будет необходимости в разработке единого паспорта привязки для групп ВС, которые определялись комплексными схемами, а в схеме размещения ВС в паспорте привязки не нужно будет указывать площадь земельного участка по месту размещения ВС.
«Все эти изменения в комплексе должны способствовать упрощению и сокращению процедуры оформленная паспорта привязки временного сооружения, сужению возможных оснований для отказа предпринимателям в размещении и, соответственно, снижению коррупционных рисков», – считает Сергей Дахновский.
Подобные изменения напрямую будут касаться качества работы местных органов власти и соответствующих органов в сфере градостроительства и архитектуры. Как известно, у нас как раз административная реформа в разгаре (местные выборы) и затянувшаяся история с трансформацией ГАСИ, и неразбериха по полномочиям на местах.
«Думаю, любые трансформации должны иметь положительный эффект лишь в том случае, когда административный ресурс и коррумпированность выдачи разрешения будет сведено на нет», – добавила Виктория Берещак.
Ларьков станет больше
Как показывает практика, во всех упрощениях есть и другая сторона.
Подобная либерализация может привести (и, скорее всего, приведет) к тому, что количество МАФов на улицах возрастет, размещаться они смогут практически в любом месте (поскольку единственное требование – это соблюдение строительных норм при размещении), а их внешний вид будет зависеть исключительно от вкусов заказчика.
«К сожалению, проект никак не регулирует земельных вопросов, которые вызывают много сложностей, а также не учитывает факта создания ОТГ», – подытожил Юрий Брикайло.
За материалами: Курс Украины
Далее
Опубликовано director 8 Окт 2020 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Постанова КЦС ВС від 24.09.2020 № 570/685/19 (61-4508св20):
Суддя-доповідач: Сакара Н. Ю.
Проживання дітей з позивачем, з огляду на положення ст. 70 СК України, само по собі не є підставою для збільшення частки одного з подружжя, посилання позивача на недостатній розмір аліментів для утримання дітей є безпідставним, а наявність інших обставин, за яких можливе відступлення від засад рівності часток подружжя при поділі спірної квартири, позивачем не доведено
Ключові тези:
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про збільшення розміру частки майна дружини у спільному майні подружжя та поділ спільного майна подружжя.Позовна заява мотивована тим, що 03 жовтня 1992 року між нею та ОСОБА_3 був укладений шлюб, від якого вони мають двох дітей: повнолітнього непрацездатного сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За час шлюбу ними було придбано відповідно до договору купівлі-продажу незавершений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_1 . Рішенням Шпанівської сільської ради Рівненської області від 30 березня 2016 року № 77 вказаному будинку було присвоєно поштову адресу, а саме: АДРЕСА_2 . Житловий будинок був завершений будівництвом та введений в експлуатацію 31 березня 2016 року, а право власності на нього зареєстровано — 30 травня 2016 року.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 05 вересня 2018 року шлюб між ними розірвано та стягнуто з ОСОБА_3 на її користь аліменти на дітей: повнолітнього непрацездатного сина ОСОБА_4 у розмірі 400,00 грн щомісячно та малолітнього сина ОСОБА_5 у розмірі 850,00 грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини (особи) відповідного віку.
Протягом останніх двох років вони з ОСОБА_3 не проживають, не підтримують подружні стосунки, не ведуть спільного господарства і не мають спільного бюджету. Після розірвання шлюбу їх діти проживають разом з нею у житловому будинку по АДРЕСА_2 .
Вважала, що зазначений житловий будинок є спільною сумісною власністю подружжя, однак, оскільки отримувані нею від ОСОБА_3 аліменти на їх дітей, один з яких є інвалідом дитинства, є незначними, меншими ніж прожитковий мінімум на дитину (особу) відповідного віку та їх розміру недостатньо для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування їх дітей, то відповідно до частини третьої статті 70 СК України її частка у спільному майні повинна бути збільшена.
На підставі вказаного ОСОБА_1 просила суд: збільшити її частку у спільному майні подружжя і визначити її у розмірі 9/10 частин, а частку ОСОБА_3 у спільному майні подружжя зменшити та визначити її у розмірі 1/10 частини; поділити спільне майно подружжя, а саме: визнати за нею право власності на 9/10 частин житлового будинку по АДРЕСА_2 , а за ОСОБА_3 визнати право власності на 1/10 частини цього житлового будинку.
Заперечуючи проти задоволення позову ОСОБА_1 , у травні 2019 року ОСОБА_3 пред`явив зустрічний позов про поділ майна подружжя.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що за час шлюбу між ним та ОСОБА_1 вони набули у власність житловий будинок по АДРЕСА_2 та земельну ділянку за цією ж адресою, площею 0,1227 га, кадастровий номер: 5624689500:08:000:0676, які відповідного до сімейного законодавства є спільною сумісною власністю подружжя, а частки сторін у цьому майні є рівними.
На підставі вказаного ОСОБА_3 просив суд поділити майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності, виділивши йому у власність 1/2 частини житлового будинку по АДРЕСА_2 і 1/2 частини земельної ділянки площею 0,1227 га, кадастровий номер: 5624689500:08:000:0676 та виділивши у власність ОСОБА_1 1/2 частини житлового будинку по АДРЕСА_2 і 1/2 частини земельної ділянки площею 0,1227 га, кадастровий номер: 5624689500:08:000:0676.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 01 липня 2019 року зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя прийнято до спільного розгляду та об`єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про збільшення розміру частки майна дружини у спільному майні подружжя та поділ спільного майна подружжя.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 15 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Поділено спільне майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , а саме: визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини житлового будинку по АДРЕСА_2 та визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частини житлового будинку по АДРЕСА_2 .
У задоволенні інших вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються із: судового збору у розмірі 4 802,50 грн, витрат за проведення судової оціночно-будівельної експертизи у розмірі 750,00 грн і витрат за видачу інформаційної довідки у розмірі 159,50 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 4 802,50 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний житловий будинок був придбаний сторонами за час шлюбу за спільні кошти, тому це майно відповідно до статей 60, 74 СК України є їх спільною сумісною власністю, а згідно зі статтею 70 СК України їх частки у цьому майні є рівними. При цьому ОСОБА_1 не надала суду доказів на підтвердження своїх вимог в частині обґрунтування збільшення її частки у спірному майні до 9/10 частин та зменшення частки ОСОБА_3 у цьому майні до 1/10 частин. Оскільки спірна земельна ділянка, на якій розташований вказаний житловий будинок, є особистою власністю ОСОБА_1 , так як одержана нею у порядку приватизації, то підстав для задоволення відповідних вимог зустрічного позову ОСОБА_3 немає.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — ОСОБА_2 залишено без задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 — задоволено.
Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 15 листопада 2019 року в частині вирішення вимог зустрічного позову ОСОБА_3 про поділ земельної ділянки та визнання за кожним із сторін права власності на її частину, а також в частині розподілу судових витрат скасовано.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 про поділ земельної ділянки та визнання за кожним із сторін права власності на її частину задоволено.
Виділено у приватну власність ОСОБА_3 1/2 частини земельної ділянки площею 0,1227 га, кадастровий номер: 5624689500:08:000:0676, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться у с. Малий Олексин Рівненського району Рівненської області, та визнано за ним право власності на вказану частину земельної ділянки.
Виділено у приватну власність ОСОБА_1 1/2 частини земельної ділянки площею 0,1227 га, кадастровий номер: 5624689500:08:000:0676, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться у с. Малий Олексин Рівненського району Рівненської області, та визнано за нею право власності на вказану частину земельної ділянки.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 4 587,76 грн.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що належних і достатніх доказів на підтвердження обставин, що мають істотне значення для справи, як підстави для відступлення від засад рівності часток подружжя ОСОБА_1 не надано, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Разом з тим, суд першої інстанції, визнаючи за кожним із сторін право власності на 1/2 частини житлового будинку помилково відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання за кожним із подружжя права власності на 1/2 частини земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт нерухомого майна.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення суду першої інстанції у нескасованій частині та постанова суду апеляційної інстанції є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.
Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частин першої, п`ятої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
У частині першій статті 71 СК України визначено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
При вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами другою, третьою статті 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (частина перша статті 60 СК України).
Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій, встановивши, що спірний житловий будинок був придбаний подружжям у період перебування у шлюбі, а тому є їх спільною сумісною власністю, обґрунтовано виходили із того, що частки сторін є рівними, підстави для відступу від засад рівності часток подружжя при поділі майна відповідно до частини третьої статті 70 СК України відсутні.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що проживання дітей з позивачем, з огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини та положення статті 70 СК України, само по собі не є підставою для збільшення частки одного з подружжя. Наявність інших обставин, за яких можливе відступлення від засад рівності часток подружжя при поділі спірної квартири, позивачем не доведено.
При цьому ОСОБА_1 не було надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження розміру витрат, які вона щомісячно несе на утримання дітей, а також, що розмір аліментів, які вона одержує, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Крім того, зі змісту рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 05 вересня 2018 року, яким з ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на дітей, вбачається, що остання під час розгляду справи подала заяву про зменшення позовних вимог та просила стягнути аліменти у розмірі, в якому їх і було стягнуто судом.
Отже, посилання позивача на недостатній розмір аліментів для утримання дітей є безпідставним.
Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судом, є аналогічними доводам апеляційної скарги, їм надано належну оцінку у сукупності з іншими доказами у справі, а при їх дослідженні та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законних і обґрунтованих судових рішень, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів попередньої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який обґрунтовано їх спростував.
У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення в частині, що була предметом перегляду, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу — без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Далее
Опубликовано director 8 Окт 2020 в Новости | Нет комментариев
Національна електронна біржа (НЕБ) і Міжнародний фонд «Імперія мистецтв» розпочинають спільний проєкт з продажу класичного українського живопису та предметів мистецтва через Prozorro.Продажі. Про це повідомляється на сайті єдиної електронної торгової системи.
«На торги будуть виставлені картини відомих українських художників, які навіть в кризові часи не втрачають своєї вартості», – коментує подію керуюча партнерка НЕБ Євгенія Божко.
Своєю чергою генеральний директор міжнародного фонду «Імперія Мистецтв» Юлія Коломієць, висловила переконання, що продаж через аукціон «Прозорро.Продажі» дозволить отримати справедливий дохід.
«Ми не просто так обрали електронні аукціони Prozorro.Продажі. Через цю систему уже реалізовано лотів на суму 30 млрд гривень, а участь у торгах взяли більше 22 000 чоловік. Крім того, ми бачимо, що саме у цій системі є гарна конкуренція, яка відповідно впливає на ціну продажу. Впевнені, що на прозорому аукціоні державного значення нам вдасться продати ці твори мистецтва за найкращою ціновою пропозицією», – зазначила Юлія Коломієць.
Першими на торги будуть виставлені «Хутір» Сергія Васильківського 1883 року та «Дівчина в білому костюмі» Лазаря Воловика 1930 року.
Далее
Опубликовано director 7 Окт 2020 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Постанова КЦС ВС від 29.09.2020 № 279/3970/18 (61-10052св20):
Суддя-доповідач: Висоцька В. С.
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Ключові тези:
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 , третя особа — Служба у справах дітей виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області, з позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просила негайно відібрати у ОСОБА_2 малолітню дочку — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і повернути її
ОСОБА_1 за місцем проживання останньої.
Позовна заява мотивована тим, що з 27 лютого 2016 року ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Сторони є батьками малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
05 червня 2018 року ОСОБА_2 подав позовну заяву про розірвання шлюбу. 20 серпня 2018 року близько 18.00 години ОСОБА_2 протиправно, всупереч висновку органу опіки та піклування Коростенської міської ради «Про встановлення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 », затвердженого рішенням виконавчого комітету Коростенської міської ради від 01 серпня 2018 року, викрав дочку, яка проживала разом з матір`ю.
Позивач зазначала, що відповідач сам дитину не доглядає, оскільки працює, хто здійснює її догляд невідомо, а також не дозволяє їй бачитися з дочкою, що і стало приводом для звернення до суду в порядку, встановленому статтею 162 СК України.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 листопада 2019 року позов задоволено. Відібрано у батька ОСОБА_2 малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повернуто дитину її матері ОСОБА_1 за місцем її проживання. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині відібрання дитини у батька. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач змінив місце проживання малолітньої дитини без згоди її матері, позивача у справі, чим порушив права дитини щодо місця її проживання.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 14 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26 листопада 2019 рокузалишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, застосував до них норми матеріального права та судову практику, повно та всебічно з`ясував обставини справи, дослідив докази і надав їм належну оцінку.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (зі змінами, схваленими резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року № 50/155) держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Згідно з частиною першою статті 162 СК України якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.
Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров`я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам.
Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Положеннями статей 77-80 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Положеннями статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стаття 19 СК України визначає участь органу опіки та піклування у захисті сімейних прав та інтересів.
Відповідно до частин п`ятої-шостої статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
На час відібрання відповідачем дитини у матері, а саме 20.08.2018, існував висновок органу опіки і піклування Коростенської міської ради Житомирської області, затверджений рішенням виконавчого комітету Коростенської міської ради від 01 серпня 2018 року за №344, яким встановлено місце проживання малолітньої ОСОБА_4 з матір`ю.
Малолітня дитина має проживати у встановленому місці проживання, яке не може бути змінене самочинно як волею сторонніх осіб, так і волею якогось одного із її батьків. Якщо така особа змінить місце проживання дитини, зокрема шляхом викрадення, заінтересована особа має право подати до суду позов про повернення дитини у місце її проживання.
Виключенням із цього правила є дві ситуації, за наявності яких суд не буде приймати рішення про повернення дитини у попереднє місце проживання: якщо залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров`я. Для повернення дитини не потрібно доводити факт наявності нормальних умов для її виховання та розвитку; якщо обставини змінилися так, що повернення суперечить інтересам дитини.
У статті 162 СК України встановлена презумпція правомірності поведінки того з батьків, з ким проживала дитина. Якщо інший з батьків вважає такі умови непридатними для дитини, то способом захисту прав дитини є пред`явлення позову про зміну місця проживання малолітньої особи, а не самочинна зміна її місця проживання. Якщо відповідач доведе, що той, з ким проживала дитина, жорстоко поводився з нею, експлуатував дитину, тримав дитину в умовах, небезпечних для її життя та здоров`я, у позові повинно бути відмовлено. Дитина не може бути повернута, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров`я.
Встановивши, що ОСОБА_2 самоправно, без згоди матері, з якою на підставі рішення органу опіки і піклування проживала малолітня дитина, змінив її місце проживання, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання, правильно застосувавши положення частини першої статті 162 СК України до спірних правовідносин.
Встановлені фактичні обставини у даній конкретній справі дають підстави для висновку, що небажання відповідача добровільно повернути малолітню дитину матері, на користь якої органом опіки та піклування прийнято відповідне рішення, а в подальшому судовим рішення визначено місце проживання дитини з матір`ю, відсутність законодавчого врегулювання примусового виконання рішення суду в цій частині, є підставою для захисту прав позивача в порядку, визначеному статтею 162 СК України і такий спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам статей 15, 16 ЦК України.
Посилання відповідача на ту обставину, що дитина фактично два останніх роки проживає з ним, не може бути підставою для відмови в позові, оскільки зазначений термін відповідач навмисно не виконував рішення суду, яке набрало сили, про передачу дитини на виховання матері.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних по суті висновків судів.
Посилання в касаційній скарзі на рішення Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, колегія суддів не бере до уваги, оскільки у наведеному рішенні зауважено, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
Тобто рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
У справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій не встановили жодних обставин, які б створювали реальну небезпеку для життя та здоров`я дитини або обставин, що вказують на зміну обставин, які б суперечили інтересам дитини. Суди також не встановили протиправну поведінку матері — позивача у справі у відношенні до малолітньої дитини, що давали підстави для відмови в поверненні дитини за попереднім місцем проживання.
Доводи касаційної скарги про те, що розгляд справи апеляційним судом відбувся без участі відповідача, що потягло порушення його права на участь у судовому засіданні не заслуговує на увагу, оскільки з матеріалів справи слідує, що заявник був повідомлений належним чином про дату, час і місце судового засідання, а наявне у матеріалах справи клопотання про відкладення розгляду справи свідчить про обізнаність щодо розгляду справи апеляційним судом.
У силу положень частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на вищевикладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Далее
Опубликовано director 7 Окт 2020 в Новости | Нет комментариев
Укравтогаз запускає програму компенсації витрат на придбання нового та вживаного транспорту на метані (CNG).
Про це повідомляє MMR з посиланням на пресслужбу Укравтогазу.
«Щоб створити для українських перевізників та підприємств додатковий стимул до оновлення власних автопарків та зменшити фінансове навантаження на бізнес клієнта, компанія Укравтогаз розробила програму компенсації витрат на придбання нового та вживаного транспорту на екологічному CNG», – повідомили у компанії.
Уточнюється, що компенсація вартості авто відбуватиметься за рахунок надання довгострокових фіксованих знижок на CNG пальне.
Максимальний термін тривалості програми становить 10 років.
«Програма підійде для юридичних осіб, власників автопарків, перевізників, підприємств та компаній, які прагнуть оновити свій автопарк на більш сучасний, екологічний та економічний транспорт. Учасники програми, які придбають новий або вживаний транспортний засіб зі встановленим ГБО від заводу-виробника або переобладнають новий автомобіль, мають змогу отримувати щомісячну компенсацію коштів на власний рахунок», – повідомили у пресслужбі відомства.
Нагадаємо, в Україні може значно подорожчати скраплений газ для авто, тоді як вартість бензинів, навпаки, може зменшитися.
Далее
Опубликовано director 6 Окт 2020 в Новости | Нет комментариев
При скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 22 вересня 2020 року у справі № 161/7196/19.
Крім того, у постанові Верховного Суду зазначено, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:
1) сімейним — при наявності двох і більше утриманців;
2) особам, в сім’ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;
3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;
4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;
5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;
7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;
8) особам з числа депортованих з України, протягом п’яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;
9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, — протягом двох років з дня звільнення їх зі служби;
10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.
Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов’язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.
Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов’язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо.
Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП.
Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню.
Далее
Опубликовано director 6 Окт 2020 в Новости | Нет комментариев
1 жовтня 2020 року у Верховній Раді зареєстровано законопроєкт №4182 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо ідентифікації та реєстрації тварин».
Про це йдеться на офіційному сайті ВРУ.
«Прийняття проекту закону дозволить усунути відмінності між законодавствами країн – членів ЄС щодо вимог до торгівлі товарами, що охоплюються санітарними заходами між сторонами, забезпечуючи при цьому охорону життя і здоров’я людей, тварин, належний рівень простежуваності переміщень тварин та створить умови для функціонування спільного ринку, забезпечення його якісними продуктами», – йдеться у пояснювальній записці.
Законопроєкт має на меті: встановити єдині правила державного нагляду і контролю за ідентифікацією та реєстрацією тварин в господарствах операторів ринку тварин;
удосконалити ефективний та дієвий засіб виявлення, локалізації, контролю і при можливості ліквідації хвороб тварин, занесених на територію України;
спрощення механізму відшкодування коштів з Державного бюджету України за проведену ідентифікацію тварин для власників тварин – фізичних осіб;
визначення складових системи ідентифікації та реєстрації тварин; встановити відповідальність за невиконання операторами ринку тварин вимог чинного законодавства з ідентифікації та впровадження адміністративних санкцій до громадян та посадових осіб при виявленні порушень.
Далее
Опубликовано director 5 Окт 2020 в Новости | Нет комментариев
Пирятинський районний суд Полтавської області нагадав, що за жорстоке поводження з тваринами передбачена як адміністративна, так і кримінальна відповідальність.
Зверніть увагу, що жорстоке поводження з тваринами, що відносяться до хребетних, у тому числі безпритульними тваринами, що вчинене умисно та призвело до каліцтва чи загибелі тварини, а також нацьковування тварин одна на одну чи інших тварин, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів, публічні заклики до вчинення діянь, які мають ознаки жорстокого поводження з тваринами, а також поширення матеріалів із закликами до вчинення таких дій — караються штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років (частина 1 статті 299 Кримінального кодексу України).
Ті самі дії, вчинені у присутності малолітнього чи неповнолітнього, — караються обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років (частина 2 статті 299 Кримінального кодексу України).
Такі дії, вчинені з особливою жорстокістю або у присутності малолітнього чи неповнолітнього, або щодо двох і більше тварин, або повторно, або групою осіб, або вчинені активним способом, — караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років (частина 3 статті 299 Кримінального кодексу України).
Після того, як до відділу поліції надійде заява або повідомлення про факт жорстокого поводження з тваринами, який містить ознаки кримінального правопорушення, слідчий, дізнавач, прокурор не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
При отриманні витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань перевірте правильність кваліфікації кримінального правопорушення. У витягу мають бути зазначені відомості, вказані у вашій заяві чи повідомлені, без упущення якихось деталей (наприклад: вчинення злочину групою осіб, вчинення злочину відносно двох і більше тварин і т.д.).
У разі невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань протягом 24 годин з моменту подачі такої заяви, ви маєте право звернутися до суду зі скаргою на бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора.
Якщо жорстоке поводження з тваринами не спричинили тілесних ушкоджень, каліцтва чи загибелі тварин, настає адміністративна відповідальність.
Жорстоке поводження з тваринами — знущання над тваринами, завдання побоїв або вчинення інших насильницьких дій, що завдали тварині фізичного болю, страждань і не спричинили тілесних ушкоджень, каліцтва чи загибелі, залишення тварин напризволяще, у тому числі порушення правил утримання тварин, — тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварини, якщо перебування тварини у власника становить загрозу для її життя або здоров’я.
Ті самі дії, вчинені стосовно двох і більше тварин, або групою осіб, або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке саме порушення, пропаганда жорстокого поводження з тваринами — тягнуть за собою накладення штрафу від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб з конфіскацією тварини, якщо перебування тварини у власника становить загрозу для її життя або здоров’я.
Насильницькі дії стосовно тварин, спрямовані на задоволення статевої пристрасті, — тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварини, якщо перебування тварини у власника становить загрозу для її життя або здоров’я.
Чинне законодавство спрямоване на захист від страждань і загибелі тварин унаслідок жорстокого поводження з ними, захист їх природних прав та укріплення моральності й гуманності суспільства.
Далее
