Верховная Рада ввела штраф от 1,7 тыс. до 3,4 тыс. гривен за рассылку спама и от 3,4 тыс. до 8,5 тыс. гривен за непредоставление возможности отказаться от рассылки коммерческих электронных сообщений.
За принятие законопроекта № 3014 в целом проголосовали 260 депутатов при минимально необходимых 226, передают Українські Новини.
За рассылку спама вводится штраф от 1,7 тыс. до 3,4 тыс. гривен (от 100 до 200 необлагаемых минимумов доходов граждан), а за непредоставление конечному пользователю электронных коммуникационных услуг возможности при получении коммерческих электронных сообщений с целю рекламы или продажи товаров или услуг отказаться от их рассылки или отправки коммерческих электронных коммуникаций без предоставления информации о лице отправителя (кроме сообщений поставщика электронных коммуникационных услуг по предоставлению электронных коммуникационных услуг конечным пользователям, с которыми он заключил договор о предоставлении электронных коммуникационных услуг) на его адрес электронной почты, номер телефона или другой сетевой идентификатор — штраф от 3,4 тыс. до 8,5 тыс. гривен (от 200 до 500 необлагаемых минимумов доходов граждан).
За невыполнение законных требований должностных лиц Национальной комиссии, осуществляющей регулирование в сфере связи и информатизации, или за создание препятствий для выполнения возложенных на них обязанностей вводится штраф от 17 тыс. до 51 тыс. гривен (от 1 тыс. до 3 тыс. необлагаемых минимумов доходов граждан).
Для введения в Украине эффективного суда присяжных, необходимо внести ряд законодательных изменений, которые, в частности, должны упростить процесс формирования списка присяжных и усовершенствовать порядок привлечения граждан Украины к участию в осуществлении правосудия.
Об этом сообщает Цензор.НЕТ со ссылкой на Правительственный портал.
Кроме того, требует пересмотра порядок рассмотрения уголовных производств коллегиально судом и судом присяжных в отношении преступлений, за совершение которых предусмотрено наказание в виде лишения свободы на срок свыше 10 лет и пожизненного лишения свободы, разграничение функций присяжных и профессиональных судей, а также обеспечение рассмотрения таких дел в разумные сроки.
Отмечается, что соответствующие проекты законов были одобрены на заседании Кабинета Министров Украины.
«При формировании списка присяжных территориальное управление Государственной судебной администрации Украины будет уведомлять лицо о том, что оно будет включено в такой список и о требованиях к присяжному. В случае же наличия условий, при которых лицо не может быть включено в список присяжных, оно обязано в течение 30 календарных дней со дня получения уведомления известить об этом территориальное управление Государственной судебной администрации Украины. В противном случае оно будет включено в список присяжных», — пояснил министр юстиции Денис Малюська.
Также предусматривается упрощение порядка формирования списков присяжных путем исключения местных советов из процесса их формирования и возложение такой обязанности на Государственную судебную администрацию Украины и ее территориальные управления с использованием информации, содержащейся в Государственном реестре избирателей. Ведь, по словам министра, при использовании нынешнего механизма существует проблема длительного процесса формирования и утверждения списков присяжных. А потому, не соблюдаются разумные сроки рассмотрения судебных дел.
Еще одной новацией является уменьшение минимального возраста присяжного с 30 до 25 лет.
Среди предлагаемых изменений — также возложение на суд присяжных решения вопросов о виновности или невиновности обвиняемого. Решение о его виновности считается принятым, если за него проголосовали 5 из 7 присяжных.
Перші відправки до війська заплановані на початок жовтня і будуть продовжуватись до кінця грудня.
До призову підлягають хлопці у віці від 18 до 27 років, у яких немає будь-яких підстав для відстрочки (отримання освіти, стан здоров’я тощо).
Громадян призовного віку, які не завершили навчання в школі, на строкову військову службу не призиватимуть.
Цього року, у зв’язку із складною епідеміологічною ситуацією у світі, кожному призовнику будуть проводити лабораторні аналізи крові на COVID-19 і тільки за їх результатами буде прийнято остаточне рішення щодо їх служби в армії.
Який термін служби в армії?
Відповідно до закону «Про військовий обов’язок и військову службу», термін служби в армії становить:
18 місяців – для призовників, які не мають вищої освіти;
12 місяців – для призовників з академічним ступенем магістра.
У разі оголошення воєнного стану або мобілізації, строковики не підлягають звільненню у запас і продовжують служити до прийняття рішення про демобілізацію.
Кожен із призваних на строкову військову службу юнаків проходить службу виключно на мирній території нашої держави, у зону проведення ООС їх не направляють.
Кому прийдуть повістки?
Чоловікам віком 20-27 років, які визнані придатними до стройової підготовки і не мають підстав для відстрочки або звільнення від армії, зобов’язані пройти службу в рядах Збройних сил України.
Громадяни у віці 18-19 років можуть бути призвані на строкову службу лише за власним бажанням.
Як отримати відстрочку від призову?
За законом, повне звільнення від служби в армії можуть отримати призовники:
визнані за станом здоров’я непридатними до військової служби;
досягли 27-річного віку (на день відправлення на строкову службу);
які до набуття громадянства України пройшли службу в інших державах:
виконали обов’язки служби у військовому резерві протягом строків 1 і 2 контрактів;
яким після закінчення вищих навчальних закладів присвоєно військові (спеціальні) звання офіцерського (начальницького) складу;
засуджені за вчинення злочину до позбавлення волі, обмеження волі, в тому числі із звільненням від відбування покарання;
чиї близькі родичі загинули, померли або стали інвалідами під час проходження військової служби або зборів військовозобов’язаних.
Хто може отримати повне звільнення від армії / інфографіка 24 каналу
Перелік громадян, які можуть отримати відстрочку також чималий: чоловіки, які мають двох і більше дітей або вагітну дружину, призовники, які є єдиними годувальниками в сім’ї, педагоги, лікарі, священнослужителі, поліцейські, резервісти, студенти денних відділень ПТУ, ВНЗ і духовних семінарій тощо.
Вичерпний перелік підстав, що надають право призовнику для отримання відстрочки викладений в статті 17 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».
І відстрочка, і звільнення від служби оформлюються виключно за рішенням призовної комісії на підставі проведеної військово-лікарської експертизи.
Україна переходить на зимовий час у неділю 25 жовтня о 04.00. Цьогоріч цей день співпадає з проведенням місцевих виборів.
Тому в ніч з суботи 24 жовтня на неділю 25 жовтня стрілки годинників потрібно перевести на одну годину назад.
Відповідно допостанови Кабміну №509 від 1996 року, Україна щороку переходить на літній час (в останню неділю березня о 03.00 стрілки годинників переводять на одну годину вперед) і на зимовий (в останню неділю жовтня о 04.00 стрілки переводять н годину назад).
Міністерство освіти і науки України винесло на громадське обговорення проєкт наказу “Про затвердження Порядку проведення експертизи та затвердження освітніх програм повної загальної середньої освіти, розроблених не на основі типових освітніх програм”.
Проєкт підготовлений Міністерством освіти і науки України та Державною службою якості освіти України.
Як випливає з проєкту наказу, розробники або власники освітніх програм можуть подавати їх на експертизу до Державної служби якості освіти.
У Державній службі якості освіти створюватимуть комісії з розгляду та затвердження таких освітніх програм.
Планується, що експертизу програм проводитимуть педагогічні, науково-педагогічні працівники та представники профільних громадських об’єднань. За підсумками експертизи комісія ухвалюватиме рішення про рекомендацію щодо затвердження, потребу в доопрацюванні або рекомендацію щодо відмови в затвердженні освітньої програми.
За результатами роботи комісії Державна служба якості освіти видаватиме наказ про затвердження програми, про її доопрацювання та повторну експертизу або про відмову в затвердженні програми.
Зауваження та пропозиції до проєкту можна надсилати до 16 жовтня 2020 року на електронні адреси: [email protected] та [email protected].
КАС/ВС: Інформація з баз даних податкового органу носить лише інформативний характер та не є належним доказом у суді.
Податкова інформація не може слугувати беззаперечним доказом того, що між позивачем та його контрагентами не проводились господарські операції, оскільки податкові органи не досліджували всіх обставин відповідних операцій на предмет встановлення факту поставки товару.
Біль того, у випадку, якщо в силу закону податковим органом отримано податкову інформацію, в якій викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності контрагента, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов`язку щодо встановлення та доведення факту вчинення конкретним платником податків порушення закону.
Викладена в листах податкова інформація ґрунтувалася лише на аналізі інформації з баз даних податкового органу та носить інформативний характер. Натомість, податковий орган не надав доказів того, що ним перевірялися первинні документи контрагентів позивача, що свідчить про безпідставність його висновку щодо нереальності спірних господарських операцій.
Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
Постанова Верховного Суду від 16.09.2020р. (справа № 520/4150/19).
Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 19 серпня 2020 року №385/344/16-ц прийшов до висновку, що сам факт укладення правочину може бути спростований не шляхом подання окремого позову, а під час вирішення спору про захист права, яке особа вважає порушеним.Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року Особа 1 звернулася до суду з позовом до ПОСП «Казавчин-Агро» про визнання договору недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що Особа 1 є власником земельної частки (паю) площею 2,3647 га, кадастровий №*, розташованої на території Бандурівської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, що підтверджено державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-КР №009701, виданого 22.05.2002, та інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно за №11901034. Земельну ділянку Особа 1 обробляла самостійно, однак наприкінці 2015 року їй стало відомо про існування договору оренди від 16.09.2015 №775, укладеного між нею та ПОСП «Казавчин-Агро». Позивач вважала, що зазначений договір є недійсним, оскільки вона його не підписувала і на підписання договору нікого не уповноважувала, тобто відсутнє її волевиявлення на вчинення цього правочину.
Посилаючись на викладене, Особа 1 просила суд визнати зазначений договір оренди недійсним.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 24.02.2017, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 26.04.2017, позов Особи 1 задоволено.
Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки №775 площею 2,3647 га, укладений 16.09.2015 між Особою 1 та ПОСП «Казавчин-Агро», зареєстрований в Державному земельному кадастрі 25.11.2015, індексний №26444818.
Стягнуто з ПОСП «Казавчин-Агро» на користь Особи 1 судові витрати у загальній сумі 9820,84 грн.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не підписувала оспорюваного договору оренди №775, тому відповідно до стст.203, 215 Цивільного кодексу цей правочин є недійсним, оскільки волевиявлення Особи 1 не було вільним, не відповідало її внутрішній волі, а укладення правочину від імені позивача невстановленою особою суперечить закону.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суди встановили, що Особа 1 є власником ділянки площею 2,3647 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Бандурівської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області.
25.11.2015 державним реєстратором Реєстраційної служби Гайворонського РУЮ Кіровоградської області проведено державну реєстрацію права оренди належної позивачу земельної ділянки на підставі договору оренди №775, укладеного орендодавцем Особою 1 та орендарем ПОСП «Казавчин-Агро» строком на 7 років.
Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи від 9.12.2016 №1916 підпис від імені Особи 1 у договорі №775, який міститься на третьому аркуші у розд.13. «Реквізити та підписи сторін» у колонці «Орендодавець» у графі «Особа 1», виконаний не самою Особою 1, а іншою — з деяким наслідуванням підпису Особи 1.
Згідно із ч.1 ст.202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч.4
цієї ж статті).
У ст.203 ЦК визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Згідно із ч.2 ст.207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч.4 ст.263 Цивільного процесуального кодексу при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах ВС.
У постанові колегії суддів другої судової палати КЦС від 22.01.2020 у справі №674/461/16-ц зроблено висновок, що «підпис є обов’язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника(-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документа, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами».
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч.1 ст.14 закону «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі.
Встановивши, що Особа 1 договору оренди землі не підписувала, відповідно, істотних умов цього договору не погоджувала, суди зробили обґрунтований висновок, що в Особи 1 було відсутнє волевиявлення на укладення спірного договору.
Разом з тим у постанові від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц Велика палата ВС зазначила: «Якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Відповідно до ст.204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує чч.2, 3 ст.215 ЦК, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом з тим ВП ВС констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення».
Згідно з ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, не визнані або оспорені відповідачем і по захист яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.
Враховуючи наведене, спірний договір оренди землі є неукладеним, тому у задоволенні позову слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, оскільки неможливо визнати неукладений правочин недійсним.
При цьому за наявності для того підстав позивач не позбавлена права заявити вимогу про усунення перешкод у користуванні належним їй майном, зокрема шляхом пред’явлення вимоги про повернення земельної ділянки або скасування запису про державну реєстрацію речового права. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (див. постанову ВП ВС від 4.07.2018 у справі №653/1096/16-ц, п.96).
Глава государства Владимир Зеленский подписал указ о создании Координационного совета для решения проблемных вопросов в сфере градостроительства, сообщила пресс-служба Офиса президента.
Этот консультативно-совещательный орган будет создаваться с целью обеспечения условий для реализации права граждан на жилье, наработки эффективных механизмов защиты прав инвесторов и застройщиков объектов жилищного и градостроительства.
В соответствии с указом, Зеленский поручил руководителю Офиса президента Андрею Ермаку в месячный срок внести предложения относительно персонального состава указанного органа.
Перед Координационным советом поставлены такие задачи:
изучение проблемных вопросов в сфере обеспечения права граждан на жилье и установление предпосылок их возникновения;
системный анализ практики реализации госполитики в сфере градостроительства и мониторинг соответствующего законодательства.
Консультативный орган имеет право получать от государственных и органов местного самоуправления, госпредприятий, учреждений, организаций необходимую информацию, документы и материалы, а также привлекать представителей указанных организаций к рассмотрению вопросов.
Відповідно до ст. 38 Конституції України, громадяни України мають право вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Конституцією України визначено, що право голосу на виборах мають громадяни України, яким на день голосування виповнилося 18 років. Не має права голосу громадянин, визнаний судом недієздатним. Громадяни України, які мають право голосу, є виборцями.
Участь громадян України у виборах є добровільною. Голосування на виборах є таємним. Кожний виборець голосує на виборах особисто. Громадянам України забезпечуються умови для вільного формування своєї волі та її вільного виявлення при голосуванні.
З метою захисту своїх виборчих прав громадяни можуть звертатися до суду. Згідно з п.5 ч.1 ст.17 КАС України, спори щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Підставою реалізації виборцем свого права голосу на виборах є його включення до списку виборців на виборчій дільниці.
На підставі ст. 40 Закону України «Про вибори народних депутатів України» дільнична виборча комісія звичайної виборчої дільниці наступного дня після отримання попереднього списку виборців надає його для загального ознайомлення у приміщенні дільничної виборчої комісії.
Згідно ст.172 КАС України, позовні заяви щодо рішень, дій чи бездіяльності виборчої комісії, членів цих комісій, що мали місце до дня голосування, може бути подано до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням відповідної комісії у п’ятиденний строк з дня прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності, але не пізніше двадцять четвертої години дня, що передує дню голосування. Позовні заяви щодо рішень, дій чи бездіяльності дільничної виборчої комісії, членів цих комісій, що мали місце у день голосування, під час підрахунку голосів та встановлення результатів голосування на дільниці, може бути подано до адміністративного суду у дводенний строк з дня прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності.
Суд приймає позовну заяву щодо рішення, дії чи бездіяльності виборчої комісії або члена відповідної комісії до розгляду незалежно від сплати судового збору. У разі несплати судового збору на момент вирішення справи суд одночасно вирішує питання про стягнення судового збору відповідно до правил розподілу судових витрат, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до положень ст.173 КАС України, виборець має право звернутися з адміністративним позовом про уточнення списку виборців, у тому числі про включення або виключення зі списку себе особисто або інших осіб.
Адміністративні справи щодо уточнення списку виборців розглядає місцевий загальний суд як адміністративний суд за місцезнаходженням відповідної комісії. Позовна заява про уточнення списку виборців подається до адміністративного суду без сплати судового збору. Позовну заяву може бути подано не пізніш як за два дні до дня голосування. Днем подання позову вважається день фактичного отримання позовної заяви судом.
Верховная Рада Украины приняла в первом чтении законопроект № 3628, которым предлагает запретить продажу электронных сигарет украинцам младше 18 лет. За него проголосовали 272 народных депутата. Документ устанавливает новые правила продажи электронных сигарет и вводит наказания за их нарушения.
В законопроекте речь идет о продаже электронных сигарет в помещениях или на территориях, где запрещена розничная торговля сигаретами и алкоголем. Кроме того, законопроект предлагает запретить продажу товаров детского ассортимента, имитирующих табачные изделия или электронные сигареты.
За нарушения в этой сфере планируют наказывать штрафами – от 400 до 800 необлагаемых минимумов доходов граждан (6 800 – 13 600 гривен).
А если правила нарушает лицо, которое в течение года уже штрафовали за такое же нарушение, его ожидает взыскание в размере от 800 до 1 400 необлагаемых минимумов (13 600 – 23 800 гривен) с конфискацией предметов торговли.
