20 червня Олексій Чернишов, Міністр розвитку громад та територій, перший заступник голови Державної комісії ТЕБ та НС за дорученням Прем’єр-міністра України провів засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій. В засіданні взяли участь голови облдержадміністрацій, в областях яких кількість захворювань має найвищі показники, а саме – Закарпатської, Львівської, Одеської, Чернівецької, Київської, Рівненської, а також голова Київської міської державної адміністрації. В ході засідання розглянули ситуацію щодо зростання захворюваності та необхідних термінових кроків щодо стримання поширення COVID-19 в умовах адаптивного карантину.
В червні в Україні встановлено нові антирекорди щодо захворюваності на COVID-19.
«В країні спостерігається тенденція до зростання кількості хворих на COVID-19. На сьогодні кількість інфікованих становить 35 825 людей. Другу добу, на жаль, фіксуємо близько тисячі нових випадків щодня, і це – результат низької соціальної відповідальності як з боку громадян, так і з боку комерційних та інших підприємств. Тож необхідно терміново провести коригування протиепідемічних заходів у бік посилення контролю. Прошу та закликаю дотримуватись соціальної дистанції та маскового режиму в громадських місцях.
Особливу увагу прошу звернути на роботу та дотримання закладами громадського харчування встановлених на час подолання пандемії норм.
Як бачимо, відновлення роботи закладів громадського харчування подекуди призвело до порушення санітарно-гігієнічних та протиепідемічних вимог в частині проведення масових заходів.
Тому вважаю, що необхідні масові перевірки; щонайменше 10 000 перевірок Держпродспоживслужбою за дотриманням закладами громадського харчування норм мають бути здійснені вже наступного тижня.
Також певна небезпека існує для користувачів транспорту – уважність та дотримання рекомендацій МОЗ в усіх без винятку громадських місцях та установах вкрай важлива. В іншому випадку на нас чекатиме ще більша кількість захворювань, а отже, посилення обмежень», – зазначив Олексій Чернишов
За результатами засідання Комісії контролюючі органи мають отримати відповідні доручення. Зокрема Укртрансбезпеці, Держпродспоживслужбі, Національній поліції буде доручено посилити нагляд за дотриманням суб’єктами господарювання протиепідемічних норм; забезпечити здійснення заходів державного контролю за дотриманням об’єктами торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами, ринками, закладами громадського харчування правил встановлених МОЗ і посилити контроль за дотриманням протиепідемічних норм при перевезенні пасажирів міським транспортом, а також приміським залізничним транспортом та автотранспортом приміського й міжобласного сполучення.
Довідково
Комісія ТЕБ та НС координує діяльність центральних і місцевих органів виконавчої влади, пов’язану з функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту в умовах протидії епідемічної загрози, викликаної поширенням захворюваності на COVID-19 в Україні. Очолює Комісію Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль.
Далее
Частью 1 статьи 121 КУпАП предусмотрено, что управление водителем транспортным средством, которое переоборудовано с нарушением соответствующих правил, норм и стандартов, — влечет за собой наложение штрафа в размере 340 грн., если нарушение допущено впервые и если повторно в течение года, то предусмотрено лишение права управления от 3-х до 6-ти месяцев, передает 24tv.ua.
Состав административного правонарушения по данной норме предусматривает нарушение норм, правил и стандартов переоборудования транспортного средства, к которым, в частности, относится получение в территориальном сервисном центре нового свидетельства о регистрации транспортного средства с соответствующей отметкой о переоборудовании для использования газового типа топлива.
Наличие документов о соответствии конструкции и технического состояния переоборудованного автомобиля требованиям безопасности дорожного движения не освобождает водителя от обязанности перерегистрировать переоборудованное транспортное средство в сервисном центре МВД, а является лишь основанием для его перерегистрации.
Поэтому, если водители решили установить ГБО, то следует сделать это согласно установленных правил, в том числе с внесением соответствующей записи в техпаспорт. Иначе может быть штраф, вплоть до лишения права управления.
Нотаріус не має право зареєструвати майно на іпотекодержателя без згоди кредитора на час мораторію Таким чином, висновок, що мораторій стосується виключно стадії виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки є помилковим.
Відповідне положення міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18.
Обставини справи
Позивач вважав, що Банк незаконно став володільцем його квартири, яка за кредитним договором слугувала об’єктом забезпечення позову. Позивач зазначав, що виконував свої зобов’язання за кредитним договором у повному обсязі, але потім у зв’язку зі скрутним матеріальним становищем перестав сплачувати щомісячні платежі.
Позивач також зазначав, що приватним нотаріусом не враховано положення Закону № 1304-VII від 3 червня 2014 року «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» і оскільки кредит є споживчим, примусове відчуження квартири без його на те згоди є незаконним.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, але апеляційний задовольнив цей позов частково, визнавши протиправним рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності на квартиру за Банком.
Банк подав касаційну скаргу, вказуючи, що дія Закону № 1304-VII стосується виключно стадії виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, цей Закон не регулює порядку вчинення реєстраційних дій державним реєстратором та не може бути правовою підставою для відмови у прийнятті заяви на проведення реєстраційної дії, а також відмови у державній реєстрації. Таким чином, дії банку були правомірними, а положення Закону N 1304-VII не підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги, з огляду на таке.
Закон № 898-IV прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.
Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону N 1304-VII право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.
Водночас Закон № 1304-VII ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.
З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що квартира , яка використовується позивачем як місце постійного проживання, не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону № 1304-VII, у тому числі і шляхом реєстрації права власності за Банком як забезпечення виконання умов кредитного договору, укладеного в іноземній валюті.
Отже, у нотаріуса були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за Банком.
Наведені в касаційній скарзі доводи щодо безумовного права іподекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки виходячи зі змісту договору іпотеки незалежно від претензій іпотекодавця, оскільки рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки може бути оскаржене лише у випадку доведеності факту повного виконання своїх зобов’язань боржником за кредитним договором, спростовуються вищезазначеними вимогами закону.
Далее
Найпоширенішою організаційно-правовою формою юридичної особи в Україні є Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ).
Дуже часто учасники ТОВ приймають рішення стосовно внесення до статутного капіталу Товариства, учасниками якого вони є, певного майна.
Процедура такого внесення є простою і не потребує особливих зусиль.
Проте, у випадку, якщо учасник Товариства потім бажає повернути собі таке майно, постають питання щодо того, який оптимальний варіант такого повернення, зважаючи на його тривалість та податкові наслідки.
Отже, пропонуємо більш детально розглянути можливі способи повернення майна, внесеного до статутного капіталу Товариства, його учаснику.
При цьому надзвичайно важливим є те, на якій системі оподаткування знаходиться Товариство.
В першу чергу, розглянемо Платників єдиного податку.
ПРОДАЖ, ОБМІН ЧИ ДАРУВАННЯ МАЙНА ТОВАРИСТВА ЙОГО УЧАСНИКУ
Купівля-продаж майна
Відповідно до п. 292.2. ст. 292 Податкового кодексу України, при продажі основних засобів юридичними особами — платниками єдиного податку дохід визначається як сума коштів, отриманих від продажу таких основних засобів.
Якщо основні засоби продані після їх використання протягом 12 календарних місяців з дня введення в експлуатацію, дохід визначається як різниця між сумою коштів, отриманою від продажу таких основних засобів, та їх залишковою балансовою вартістю, що склалася на день продажу.
Отже, якщо при продажі майна, вже минуло 12 місяців з моменту початку його офіційної експлуатації, а вартість майна, зазначена в договорі купівлі-продажу, яка буде підтверджена оцінкою, буде дорівнювати або меншою за його балансову вартість, то доходу, який необхідно оподатковувати за цією операцією в Товариства не виникає.
Це також підтверджується індивідуальним податковими консультаціями, які надає Державна фіскальна служба.
Варто звернути увагу на супутні витрати при покупці нерухомості:
— збір на державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу (Закон України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування»);
— державне мито в розмірі 1% суми договору за посвідчення договорів відчуження об’єктів нерухомого майна (п.п. а, п. 3 ст. 3 Декрету КМУ «Про державне мито» і ч. 1 Указу Президента України «Про впорядкування справляння плати за вчинення нотаріальних дій»).
Загалом, при придбанні майна фізичною особою учасником Товариства, він буде зобов’язаний сплатити 2% від вартості майна.
Договір міни, при цьому, за податковими наслідками, прирівнюється до договору купівлі-продажу.
Отже, до договору міни застосовуються ті ж податкові наслідки, як і до договору купівлі-продажу.
Дарування майна
Сама можливість здійснення Товариством дарування є спірною та дискусійною, оскільки, суперечить меті створення Товариства — одержання прибутку (відповідно до п. 1.4. Статуту Товариства).
Що ж стосується податкових зобов’язань учасника Товариства при цьому, то податком обкладаються як доходи, отримані з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Об’єктом оподаткування є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (в тому числі дохід, отриманий платником податку як додаткове благо); доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи — доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Нагадаємо, що загальна податкова ставка становить 18 відсотків бази оподаткування.
Відповідно до абз. 2 п. 174.6 ст. 174 Податкового кодексу України, доходи у вигляді дарунка, нараховані (виплачені, надані) платнику податку юридичною особою або фізичною особою — підприємцем, оподатковуються на загальних підставах, передбачених цим розділом для оподаткування додаткового блага. До додаткових благ відносять — кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов’язаний з виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV Податкового кодексу України).
Нагадуємо про військовий збір, ставка якого становить 1,5 % об’єкта оподаткування.
Підсумуємо, за договором дарування, незважаючи на те, що він є безкоштовним, необхідність фактичного проведення та зарахування грошових коштів не виникає, однак обдарований (фізична особа — учасник Товариства), буде зобов’язаний включити вартість подарованого майна в свій дохід і також сплатити податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18% від вартості подарованого майна та 1,5% військового збору.
Отже, плюсами продажу майна є можлива швидкість реалізації та негайне отримання документів, що підтверджують зміну власника та закріплюють вартість майна.
Мінусами є необхідність фактичного проведення і зарахування грошових коштів, обов’язкове проведення оцінки майна, відповідно до якої і буде визначатися розмір обов’язкових платежів. При цьому, якщо при продажі майна, вже минуло 12 місяців з моменту початку його офіційної експлуатації, вартість майна, зазначена в договорі купівлі-продажу, яка буде підтверджена оцінкою, буде дорівнювати або меншою за його балансову вартість, то доходу, який необхідно оподатковувати за цією операцією в Товариства не виникає.
Якщо при продажі майна, його вартість, зазначена в договорі купівлі-продажу, яка підтверджена оцінкою, буде більшою за його балансову вартість, то така різниця є доходом Товариства і якщо загальний дохід за календарний рік при цьому буде перевищувати 5 000 000 грн., то до суми перевищення, необхідно буде застосовувати подвійну ставку єдиного податку (у розмірі 10% доходу), а також зареєструватися платником ПДВ, подавши заяву про це, не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу.
Також, при придбанні майна фізичною особою учасником Товариства, він буде зобов’язаний сплатити 2 % від вартості майна: збір на державне пенсійне страхування у розмірі 1% та державне мито у розмірі 1%.
Договір міни, при цьому, за податковими наслідками, прирівнюється до договору купівлі-продажу. Але, у зв’язку з правової природою договору міни, та необхідністю внесення до Статутного капіталу Товариства якогось іншого майна, замість наявного, даний варіант вбачається ще набагато складнішим, навіть у порівнянні з купівлею-продажем.
Мінусами варіанту дарування майна, у порівнянні із купівлею-продажем, є суперечність самої можливості здійснення дарування Товариством, відсутність документального підтвердження вартості майна і, можливе, звернення уваги податкової.
Крім того, фізична особа — учасник Товариства, буде зобов’язаний включити вартість подарованого йому майна, у свій дохід і сплатити податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 % та 1,5 % військового збору від вартості майна.
При цьому, зважаючи на те, що майно входить до складу статутного капіталу Товариства, після підписання Договору дарування, необхідно прийняття рішення про зменшення розміру статутного капіталу Товариства (на відповідну вартість цього майна), внесення цих змін до Статуту, їх реєстрації у Реєстрі та відображення у фінансовій звітності Товариства.
ЛІКВІДАЦІЯ ТОВАРИСТВА
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 48 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», Товариство припиняється внаслідок передання всього свого майна, всіх прав та обов’язків іншим господарським товариствам — правонаступникам шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або в результаті ліквідації. Добровільне припинення товариства здійснюється за рішенням загальних зборів учасників у порядку, встановленому цим Законом. Рішення про ліквідацію товариства може бути прийнято в тому числі в зв’язку з закінченням терміну, на який воно було створено або ж у зв’язку з досягненням мети, для якої створювалося.
Процедурно це виглядає наступним чином: учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення товариства, відповідно до ЦК України призначають комісію з припинення юридичної особи, голови комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Зауважимо, що виконання функцій комісії з припинення юридичної особи може бути також покладено на орган управління юридичної особи. До даної комісії переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, що припиняється.
Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.
Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.
Відповідно до ст. 111 ЦК України, з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб — підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія зобов’язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості товариства, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про його ліквідацію в установлені цим Кодексом строки.
Ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна товариства, що ліквідується, перелік пред’явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.
Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками товариства, судом або органом, що прийняв рішення про його ліквідацію.
Виплата грошових сум кредиторам товариства, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 ЦК України.
У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія організовує реалізацію майна юридичної особи.
Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання органам доходів і зборів.
Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів (у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування), передається учасникам юридичної особи, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.
Тобто, для реалізації процедури ліквідації Товариства, учасникам Товариства необхідно прийняти рішення про його ліквідацію, в якому визначити склад ліквідаційної комісії або призначити ліквідатора Товариства та встановити строк для заявлення кредиторами своїх вимог до Товариства, який не може становити менше двох місяців, з моменту оприлюднення повідомлення про рішення щодо його припинення. Таке рішення підлягає реєстрації у Реєстрі, після чого, кредитори мають право пред’являти свої вимоги до Товариства, а ліквідаційна комісія або ліквідатор зобов’язані вчиняти всі вищевказані дії, направлені на завершення діяльності Товариства. Після спливу, встановленого у рішенні, строку, майно Товариства, що залишилося після задоволення вимог всіх кредиторів, передається (повертається) учасникам юридичної особи.
Відповідно до п. 292.2. ст. 292 Податкового кодексу України, при продажі основних засобів юридичними особами — платниками єдиного податку дохід визначається як сума коштів, отриманих від продажу таких основних засобів.
При поверненні майна учаснику Товариства, у зв’язку з його ліквідацією, юридична особа не отримує дохід, а тому не виникає обов’язку зі сплати податку на дохід в межах єдиного податку.
Щодо учасника Товариства:
Відповідно до Податкового кодексу України, до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах.
Облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік. Нагадаємо, що інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм п.п. 170.2.4, 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України (крім операцій з деривативами).
До продажу інвестиційного активу прирівнюється, зокрема, операція з повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі ліквідації такого емітента.
Отже, для визначення необхідності фізичній особі — учаснику Товариства сплачувати податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 % та 1,5 % військового збору, необхідно визначити наявність інвестиційного прибутку. Якщо інвестиційний прибуток дорівнює 0 або має від’ємне значення податок не сплачується. У випадку наявності інвестиційного прибутку, необхідно здійснити його оподаткування.
При цьому повернення майна учаснику Товариства попередньо внесеного ним до його статутного капіталу у зв’язку з його ліквідацією Товариства, відповідно до ПК України прирівнюється до продажу інвестиційного активу.
Отже, у випадку якщо вартість майна, що повертається, буде дорівнювати або меншою за його вартість на момент внесення до Статутного капіталу Товариства, то інвестиційний прибуток не виникає, а отже зобов’язання з оплати податку на доходи фізичних осіб за ставкою 18 % та 1,5 % військового збору, в учасника будуть відсутні.
У випадку, якщо вартість майна, що повертається, буде більшою за його вартість на момент внесення до Статутного капіталу Товариства, то ця різниця, буде інвестиційним прибутком, а отже учасник буде зобов’язаний сплатити з цієї різниці податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 % та 1,5 % військового збору.
При цьому, обов’язок з проведення оцінки вартості майна при ліквідації Товариства нібито відсутній, проте для уникнення в подальшому питань податкової, вважаємо за доцільне все ж таки проводити цю оцінку, яка, найбажаніше, визначає вартість майна у відповідності до його балансової вартості.
Податкова перевірка
Для проведення документальної позапланової перевірки достатньою підставою вважається старт процедури … припинення юридичної особи
Право на проведення такої перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку її проведення вручена копія наказу про проведення даної перевірки. Тривалість таких перевірок не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб’єктів малого підприємництва — 5 робочих днів, для фізичних осіб — підприємців, які не мають найманих працівників — 3 робочих дня, інших платників податків — 10 робочих днів.
Зауважимо, що терміни проведення податкових перевірок можуть продовжуватися за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб’єктів малого підприємництва — не більше ніж на 2 робочих дня, інших платників податків — не більше ніж на 5 робочих днів.
Проте, як свідчить практика, податкові перевірки проводяться в строки, що значно вищі за зазначені. У випадку наявності будь-якої заборгованості з податків і зборів, її необхідно одразу погасити. Якщо у підприємства будуть відсутні кошти для погашення податкових заборгованостей, податкова має право здійснювати таке погашення за рахунок майна Товариства, у передбаченому законом порядку.
Отже, варіант з ліквідацією ТОВ несе великі часові затрати, які точно не можуть бути визначені (орієнтовно від 3-4 місяців) та передбачає можливість одночасно пред’явлення кредиторами Товариства своїх вимог до нього. Також, при припиненні юридичної особи здійснюється її документальна позапланова перевірка податковою. Майно може бути передано засновникам/учасникам лише після відповідних перевірок податкової.
Проте, у випадку відсутності необхідності у Товаристві, його ліквідація може бути актуальним варіантом.
|
ЗМЕНШЕННЯ РОЗМІРУ СТАТУТНОГО КАПІТАЛУ ТОВАРИСТВА |
Процедура зменшення розміру статутного капіталу товариства виконується відповідно до ст. 19 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». У разі зменшення номінальної вартості часток усіх учасників товариства співвідношення номінальної вартості їхніх часток повинно зберігатися незмінним.
Після прийняття рішення про зменшення статутного капіталу товариства його виконавчий орган протягом 10 днів має письмово повідомити кожного кредитора, вимоги якого до товариства не забезпечені заставою, гарантією чи порукою, про таке рішення.
Кредитори протягом 30 днів після отримання повідомлення можуть звернутися до товариства з письмовою вимогою про здійснення протягом 30 днів одного з таких заходів за вибором товариства:
1) забезпечення виконання зобов’язань шляхом укладення договору забезпечення;
2) дострокове припинення або виконання зобов’язань перед кредитором;
3) укладення іншого договору з кредитором.
У разі невиконання товариством зазначеної вимоги у встановлений строк кредитори мають право вимагати в судовому порядку дострокового припинення або виконання зобов’язань товариством.
Якщо кредитор не звернувся до товариства з письмовою вимогою у строк, передбачений частиною четвертою цієї статті, вважається, що він не вимагає від товариства вчинення додаткових дій щодо виконання зобов’язань перед ним.
Отже, для зменшення розміру статутного капіталу Товариства, його учасники мають прийняти відповідне рішення, (з вказівкою щодо обов’язкового повідомлення його кредиторів та строків такого повідомлення, та повернення, у зв’язку з цим, внесеного учасником майна), внести відповідні зміни до Статуту Товариства, зареєструвати його у Реєстрі, повідомити усіх кредиторів Товариства, вимоги яких до Товариства не забезпечені заставою, гарантією чи порукою, про таке своє рішення, дочекатися спливу 30 днів з моменту такого повідомлення, та тільки потім, виплатити учаснику Товариства, зменшувану частину статутного капіталу (або повернути майно у випадку прийняття такого рішення).
Відповідно до п. 292.2. ст. 292 Податкового кодексу України, при продажі основних засобів юридичними особами — платниками єдиного податку дохід визначається як сума коштів, отриманих від продажу таких основних засобів.
При поверненні майна учаснику Товариства, у зв’язку зі зменшення розміру статутного капіталу Товариства, в Товариства не виникає податкових зобов’язань, у зв’язку з відсутністю доходу.
Для визначення необхідності фізичній особі — учаснику Товариства сплачувати податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 % та 1,5 % військового збору, необхідно визначити наявність інвестиційного прибутку. Якщо інвестиційний прибуток дорівнює 0 або має від’ємне значення податок не сплачується. У випадку наявності інвестиційного прибутку, необхідно здійснити його оподаткування.
При цьому, однозначної норми щодо прирівнювання повернення майна учаснику Товариства попередньо внесеного ним до його статутного капіталу у зв’язку зі зменшенням статутного капіталу Товариства, до його продажу, відповідно до ПК України, немає.
При зверненні до Податкової служби за консультацією із зазначеного вище питання, там так само повідомили, що однозначної відповіді на це питання законодавство не містить і для отримання однозначної відповіді необхідно звертатися за індивідуальною податковою консультацією з чітко визначеною запитуваною ситуацією.
Однак, при цьому варто враховувати, що навіть у випадку необхідності оподаткування операції з повернення майна учаснику Товариства, попередньо внесеного ним до його Статутного капіталу, у зв’язку зі зменшенням розміру Статутного капіталу Товариства, оподатковуватися буде тільки відповідна більша різниця між вартістю майна на момент його внесення до Статутного капіталу Товариства та на момент його повернення учаснику (так само як і при ліквідації).
Отже, у випадку якщо вартість майна, що повертається, буде дорівнювати або меншою за його вартість на момент внесення до Статутного капіталу Товариства, то інвестиційного прибутку не виникає, а отже зобов’язання в учасника з оплати податку на доходи фізичних осіб за ставкою 18 % та 1,5 % військового збору, будуть відсутні.
У випадку, якщо вартість майна, що повертається, буде більшою за його вартість на момент внесення до Статутного капіталу Товариства, то ця різниця, буде інвестиційним прибутком, а отже учасник буде зобов’язаний сплатити з цієї різниці податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 % та 1,5 % військового збору.
При цьому, обов’язок з проведення оцінки вартості майна при зменшенні розміру статутного капіталу Товариства нібито відсутній, проте для уникнення в подальшому питань податкової, вважаємо за доцільне все ж таки проводити цю оцінку, яка, найбажаніше, визначає вартість майна у відповідності до його балансової вартості.
ВИХІД УЧАСНИКА З ТОВАРИСТВА
Відповідно до ч. 1 — 11 ст. 24 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», учасник товариства, частка якого у статутному капіталі становить менше 50 відсотків, може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників. Якщо ж частка учасника, в статутному капіталі товариства становить 50 або більше відсотків, він може вийти з товариства за згодою інших засновників. Рішення щодо надання згоди на вихід учасника з товариства може бути прийнято протягом одного місяця з дня подання ним заяви, якщо інший строк не передбачений статутом. Якщо для виходу учасника необхідна згода інших учасників товариства, він може вийти з товариства протягом одного місяця з дня надання такої згоди останнім учасником, якщо менший строк не визначений такою згодою.
Учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу. Вихід учасника з товариства, внаслідок якого у товаристві не залишиться жодного учасника, забороняється. Не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, воно зобов’язане повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку. Вартість частки учасника визначається станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань».
Товариство зобов’язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, виплатити такому колишньому учаснику вартість його частки. Статутом товариства, що діє на момент виходу учасника, може встановлюватися інший строк для здійснення такої виплати. Вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника.
За погодженням учасника товариства, який вийшов, та товариства зобов’язання зі сплати грошових коштів може бути замінено зобов’язанням із передачі іншого майна. Товариство виплачує учаснику, який вийшов з товариства, вартість його частки або передає майно лише пропорційно до розміру оплаченої частини частки такого учасника. Товариство зобов’язане надавати учаснику, який вийшов з товариства, доступ до документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості його частки.
При цьому, якщо в Товаристві є один учасник, у випадку виникнення в нього бажання вийти з Товариства, має застосовуватися процедура ліквідації.
Для реалізації процедури саме виходу зі складу учасників Товариства, першим етапом необхідно ввести до його складу ще, хоча б одного, учасника, збільшити розмір статутного капіталу на вартість внесеної ним частки або здійснити купівлю новим учасником, якоїсь частки, належної її єдиному учаснику, перерозподілити, у зв’язку з цим, частки Товариства, привести Статуту Товариства у відповідність до вищевказаних змін та зареєструвати їх у Реєстрі.
Другим етапом можливо прийняти рішення про вихід зі складу Товариства (однак вже за умови погодження цього виходу новим учасником Товариства), у зв’язку з чим, все рівно буде необхідно прийняти рішення про зменшення статутного капіталу Товариства.
Потім, протягом року з дня, коли Товариство дізналося про вихід учасника, воно буде зобов’язане виплатити такому колишньому учаснику, вартість його частки.
При поверненні майна учаснику Товариства, у зв’язку з його виходом з Товариства, в Товариства податкових зобов’язань не виникає.
До продажу інвестиційного активу прирівнюється, зокрема, операції з повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента (п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України).
Отже, для визначення необхідності фізичній особі — учаснику Товариства сплачувати податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 % та 1,5 % військового збору, необхідно визначити наявність інвестиційного прибутку. Якщо інвестиційний прибуто дорівнює 0 або має від’ємне значення податок не сплачується. У випадку наявності інвестиційного прибутку, необхідно здійснити його оподаткування.
При цьому повернення майна учаснику Товариства попередньо внесеного ним до його статутного капіталу у зв’язку з виходом учасника з Товариства, відповідно до ПК України прирівнюється до його продажу.
Отже, у випадку якщо вартість майна, що повертається, буде дорівнювати або меншою за його вартість на момент внесення до Статутного капіталу Товариства, то інвестиційного прибутку не виникає, а отже зобов’язання в учасника з оплати податку на доходи фізичних осіб за ставкою 18 % та 1,5 % військового збору, будуть відсутні.
У випадку, якщо вартість майна, що повертається, буде більшою за його вартість на момент внесення до Статутного капіталу Товариства, то ця різниця, буде інвестиційним прибутком, а отже учасник буде зобов’язаний сплатити з цієї різниці податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 % та 1,5 % військового збору.
При цьому, обов’язок з проведення оцінки вартості майна при виході учасника з Товариства нібито відсутній, проте для уникнення в подальшому питань податкової, вважаємо за доцільне все ж таки проводити цю оцінку, яка, найбажаніше, визначає вартість майна у відповідності до його балансової вартості.
Платники Податку на додану вартість
Відповідно до п. а п. 1 ст. 185 Податкового кодексу України об’єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Згідно з ПК України, поставками товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Ставки податку встановлюються від бази оподаткування в розмірі 20 відсотків.
Відповідно до п. 1 ст. 194 Податкового кодексу України, операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, підлягають оподаткуванню за основною ставкою.
Отже, для платників ПДВ при здійсненні будь-яких операцій, які передбачають передачу права на розпоряджання майном, як власником (від Товариства до учасника), а це всі перераховані варіанти, в Товариства виникає зобов’язання зі сплати ПДВ в розмірі 20 %.
За матеріалами: Юрліга
Далее
19 червня 2020 року Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення залучення інвестицій та запровадження нових фінансових інструментів» (проєкт № 2284).
Законом передбачено комплексне врегулювання питань: функціонування ринків деривативних (похідних) фінансових інструментів; функціонування ринків капіталу та організованих товарних ринків, а також розбудови їх інфраструктури; забезпечення захисту прав власників облігацій, зокрема, шляхом передбачення інституту зборів власників облігацій та колективного представника власників корпоративних облігацій, у відповідності до найкращих світових практик.
Законом для цього викладено у новій редакції закони України «Про товарну біржу» та «Про цінні папери та фондовий ринок», змінивши назву останнього на Закон України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», а також внесено відповідні зміни до Цивільного, Господарського і Кримінального кодексів, Кодексу України з процедур банкрутства, законів України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про акціонерні товариства» та значної кількості інших законодавчих актів України.
Окрім того, як інформує Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України
Цим законом вперше в Україні запроваджуються зелені облігації як окремий підвид цінних паперів та встановлюються правила для учасників відповідного ринку. Над розробкою норм законопроекту працювали Держенергоефективності спільно з GIZ та НКЦПФР за участю IFC, UNIDO, UNDP, Climate Bonds Initiative.
Так, статтею 22 закону встановлюються:
— поняття зелених облігацій та проектів екологічного спрямування (із визначенням конкретних напрямів, на які можуть спрямовуватись кошти, залучені від емісії таких облігацій);
— коло емітентів зелених облігацій (із визначенням правового режиму для тих, хто реалізує та фінансує проекти екологічного спрямування);
— принципи розкриття інформації емітентами, вимоги щодо звітності та використання надходжень, що будуть залучені від інвесторів на фінансування та/або рефінансування витрат проектів екологічного спрямування.
Відтепер зелені облігації можуть стати ще одним інструментом, що дозволятиме різним категоріям емітентів залучати кошти в проекти екологічного спрямування. Це можуть бути проекти у сфері енергоефективності, управління відходами, альтернативної енергетики, впровадження екологічно чистого транспорту, а також інші проекти, спрямовані на захист навколишнього природного середовища, скорочення шкідливих викидів в атмосферу.
Далее
2 червня 2020 р. Верховна Рада прийняла за основу проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перших кроків дерегуляції бізнесу шляхом страхування цивільної відповідальності».
Проектом Закону пропонується посилити гарантії відшкодування збитків постраждалим у разі порушення суб’єктами господарювання вимог чинного законодавства щодо дотримання правил техногенної та пожежної безпеки.
Законопроектом № 3361 передбачається:
Відповідні зміни пропонується внести до Законів «Про страхування», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Кодексу цивільного захисту України.
Правительство запретило во время карантина прекращать выплаты внутренним переселенцам, которые они получают от государства на аренду жилья и оплату услуг ЖКХ.
Соответствующее постановление опубликовано на правительственном портале.
В документе сказано, что выплаты переселенцам продолжаются на период карантина и на один месяц после его отмены без необходимости обращения по истечению шестимесячного срока.
При этом органы социальной защиты в течение месяцы после отмены карантина должны провести перерасчет выплат на основании поданных переселенцем заявления и необходимых документов. Если окажется, что за период карантина переселенцу выплатили больше, то разница будет изыматься. Кроме того, уточняется, что если переселенец потерял работу, то положение о прекращении выплат не применяются на период карантина и в течение месяца после его отмены.
Как известно, размер пособия для переселенцев в 2020 году составляет 442 гривны для трудоспособных лиц, 1000 гривен для пенсионеров и детей. При этом семья не может получать больше 3 000 гривен.
Далее
18 червня, Верховна Рада прийняла Закон «Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства щодо недопущення зловживань у сфері банкрутства на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19». Про це інформує сайт парламенту.
Так, відповідно до законопроекту № 3322 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу України з процедур банкрутства доповнено пунктом 12 такого змісту:
«12. Установити, що тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19:
Установити, що тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, та протягом 90 днів з дня скасування карантину:
18 червня 2020 року Верховна Рада прийняла за основу проєкт Закону України № 3112 «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» (щодо обов’язку виконавця проводити індексацію розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі)».
Законопроєктом пропонується внести зміни до абзацу першого частини четвертої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» та покласти на виконавця обов’язок щорічно проводити індексацію розміру аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі.
Норма про індексацію аліментів у твердій грошовій сумі закріплена у статті 184 Сімейного кодексу України вже понад 14 років, а від 12 червня 2016 року й у Законі України «Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі».
Проте відсутність механізму її реалізації в Законі «Про виконавче провадження» призводить до того, що питання про проведення індексації аліментів можна вирішити виключно у судовому порядку, оскільки законодавець не передбачив механізму такої індексації у спеціальному Законі України «Про виконавче провадження», що у свою чергу створює колізії у законодавстві.
Далее
Необхідно розмежовувати зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними (цивільними) правами. Вказані правові конструкції відрізняються як по суті, так і за правовими наслідками щодо їх застосування судом. При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов, чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова у захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова в позові.
Відповідні положення містяться у постанові КЦС ВС від від 3 червня 2020 року у справі № 318/89/18.
Обставини справи
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, зокрема, зазначив, що аналогічні вимоги позивачів вже були предметом розгляду, за яким прийнято рішення. Дії позивачів, пов’язані з подачею завідомо безпідставного позову, за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер, можна кваліфікувати як зловживання процесуальними правами.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду не погодився із цим висновком з таких підстав.
У п. 3 ч. 2 ст. 44 ЦПК передбачено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (ч. 3 ст. 44 ЦПК).
Суд зобов’язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (ч. 4 ст. 44 ЦПК).
Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами 2-5 цієї статті, суд може зобов’язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ст. 13 ЦК).
Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин 2-5 ст. 13 цього Кодексу (ч. 3 ст. 16 ЦК).
Тлумачення зазначених норм свідчить, що потрібно розмежовувати зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними (цивільними) правами. Вказані правові конструкції відрізняються як по суті, так і за правовими наслідками щодо їх застосування судом. При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов, чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова у захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова в позові.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Проте апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у позові, пославшись, зокрема, на зловживання процесуальними правами, хоча такої підстави для скасування рішення суду першої інстанції та відмови в позові у процесуальному законодавстві не передбачено.
Незважаючи на вимоги ЦПК, апеляційний суд не переглянув рішення суду першої інстанції і за таких обставин дійшов передчасного висновку про незаконність та необґрунтованість цього рішення.
За матеріалами прес-служби Верховного Суду
Далее
