Підтримка роботодавців та працівників сфери малого та середнього підприємництва, які скоротили чи припинили діяльність в умовах протидії коронавірусній хворобі COVID-19, є одним із основних положень прийнятого законопроекту #3275.
Законом введено поняття часткового безробіття на період дії обмежувальних заходів, встановлених Кабінетом Міністрів України для запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби. Допомога по частковому безробіттю надаватиметься роботодавцям із числа суб’єктів малого та середнього підприємництва.
Задля її отримання необхідно звернутись до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції (Центру зайнятості), за місцем реєстрації його як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та подати наступні документи:
1) заяву у довільній формі;
2) копію наказу із зазначенням дати початку зупинення (скорочення) виробництва та переліком карантинних заходів;
3) відомості про працівників, у яких виникло право на допомогу по частковому безробіттю;
4) довідку про відсутність заборгованості з виплати заробітної плати та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Право на допомогу по частковому безробіттю мають застраховані особи, з якими роботодавцем оформлено трудові відносини.
Фабула судового акту: Оголошення карантину на території України спричинило масу проблем як роботодавцям так і найманим працівникам.
Роботодавець не отримує відповідного доходу, а наймані працівники, відповідно заробітної плати у встановлених розмірах.
Нормами ст. 34 КЗпП України визначено, що простій – це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Із цієї норми випливає те, що простоєм є повна зупинка роботи або загалом на підприємстві або в окремих напрямках його діяльності.
У даній справі працівникам великого металургічного підприємства розпорядженням роботодавця було оголошено про простій.
Однак на думку працівників простій було оголошено незаконно, а тому у зв’язку із цим вони не отримували від роботодавця належної заробітної плати, яку б отримували у тому випадку, якби працювали.
Рішенням районного суду у задоволенні таких вимог було відмовлено оскільки, на думку суду, при встановленні простою працівникам роботодавцем було вжито заходів для збереження їх зайнятості, оскільки їм неодноразово пропонувалася інша робота на підприємстві, від якої вони відмовлялися, а також відповідачем обґрунтовано встановлено оплату позивачам за час простою у розмірі 2/3 від окладу, що відповідає вимогам колективного договору та не суперечить вимогам статті 113 КЗпП України.
Натомість апеляційний суд визнав таке рішення необґрунтованим у зв’язку із тим, що відповідачем було порушено процедуру оголошення простою позивачам, оскільки були відсутні передбачені ст. 34 КЗпП України умови для оголошення простою, тобто зупинення роботи, яке викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
На таке рішення роботодавцем було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що на підприємстві мала місце реорганізація структурних підрозділів, виконання функцій позивачів покладено на працівників іншого підприємства, що потягло за собою виникнення стану простою відносно позивачів, щодо яких не була завершена процедура вивільнення. На підприємстві були відсутні організаційно-технічні умови, необхідні для виконання робочих функцій позивачами, а тому було оголошено простій на підставі статті 34 КЗпП України.
Натомість касаційний суд не визнав такі доводи слушними та касаційну скаргу залишив без задоволення.
Мотивуючи таке рішення КЦС послався на те, що згідно матеріалів справи підстав для оголошення простою не було, оскільки робочі функції позивачів не були припинені, а виконувались працівниками іншого підприємства.
Відповідно до статті 34 КЗпП України простій — це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Згідно ч. 3 ст. 84 КЗпП України у разі простою підприємства (установи, організації) з незалежних від працівників причин власник або уповноважений ним орган (роботодавець) може у визначеному колективним договором порядку надавати відпустки без збереження або з частковим збереженням заробітної плати. За цих умов надання відпустки не ставиться у залежність від подання працівником заяви і термін перебування в ній не входить до часу оплачуваного простою, якщо це передбачено колективним договором.
Аналіз матеріалів справи вказує на те, що роботодавець не довів, що роботи на виробництві були зупинені.
При цьому зміст розпоряджень, які оскаржувались, засвідчує, що виконання функцій та службових обов’язків позивачів були покладені на працівників іншого підприємства. Отже апеляційний суд прийняв правильне по суті рішення про визнання оскаржених розпоряджень недійсними та часткове стягнення середнього заробітку за час неправомірного оголошення простою відносно позивачів.
2 квітня 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX, який парламент ухвалив 30 березня 2020 року.
Документом передбачені додаткові соціальні та економічні гарантії для підтримки громадян і бізнесу в умовах протидії поширенню коронавірусу в Україні. Закон, зокрема, передбачає доплату в розмірі до 300% заробітної плати медикам та іншим працівникам, задіяним у лікуванні хворих на COVID-19, а працівникам соціального захисту населення, які надають послуги громадянам, котрі перебувають удома, – до 100% заробітної плати.
Крім того, уряд отримує право на період карантину встановлювати граничні ціни на товари протиепідемічного призначення та соціально значущі товари. Закон також передбачає, що операції з увезення в Україну ліків, медичних виробів та обладнання для протидії COVID-19 та їхнє постачання звільняється від сплати ПДВ.
Закон, який підписав Глава держави, дасть змогу також вирішити питання із забезпеченням антисептиками – встановлено нульовий акциз та спрощено адмінпроцедури виробництва і закупівель спирту для дезінфекторів.
Документом передбачено й виплату допомоги з часткового безробіття працівникам малих і середніх підприємств, для яких будуть збережені робочі місця під час карантину. Крім того, спрощується оформлення дистанційної роботи – працівники мають право розподіляти робочий час на свій розсуд, а виконання дистанційної роботи не призводить до будь-яких обмежень трудових прав чи зменшення зарплати. Всі соціальні виплати на період карантину будуть продовжені автоматично – громадянам не потрібно наражати себе на небезпеку та з’являтися у відповідні установи.
«Важливою є також передбачена законом заборона підвищувати відсоткові ставки за всіма кредитними договорами. А споживчі кредити, взяті до 2017 року, тимчасово звільняються від штрафів та пені.
Документом передбачено і збільшення лімітів для груп платників єдиного податку фізичних осіб – підприємців: перша група – з 300 тис. до 1 млн грн, друга група – з 1,5 млн до 5 млн грн, третя група – з 5 млн до 7 млн грн», – йдеться у повідомленні.
Далее
Нова позиція КАС ВС щодо втрати сили нечинним рішенням суб’єкта владних повноважень була висловлена у постанові від 10.03.2020 по справі №160/1088/19. Ще за часів ВАСУ вважалось, що рішення втрачає силу з момента набуття чинності відповідним судовим рішенням. ВС відійшла від таких висновків:
☑️Позивач впродовж усіх судових розглядів зазначав, що в усіх правових демократичних державах діє принцип «Право не виникає з правопорушення». Це означає, що незаконні рішення владного суб`єкта не можуть надавати йому чи іншому владному суб`єкту права на отримання від відповідача грошових коштів (орендної плати);
☑️По суті, відповідач намагається покласти тягар відповідальності за помилки Криворізької міської ради при прийнятті неправомірного рішення на позивача. Така поведінка відповідача і прийняті ним оскаржувані податкові повідомлення-рішення суперечать принципу верховенства права в цілому, і принципу «належного урядування», який є частиною принципу верховенства права та дотримання якого є обов`язковим відповідно до практики ЄСПЛ та Верховного Суду;
☑️Суд звертає увагу на те, що у процесі нормативного регулювання оподаткування важливим є забезпечення справедливого балансу інтересів держави та платника податків, оскільки можливість платника податків чітко розуміти та передбачати правові наслідки вчинюваних ним дій має фундаментальне значення для правильності його застосування, а у випадках неоднозначності нормативних приписів підлягає застосуванню підхід, відповідно до якого істотні правові сумніви мають тлумачитися на користь платника;
☑️Суд наголошує на неможливості зобов`язати платника податків виконати положення нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним та таким, що прийнятий поза межами повноважень, не в порядку та спосіб, передбачені законом;
☑️Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що визнання протиправним і нечинним у судовому порядку рішення Криворізької міської ради від 12 липня 2017 року №1862 в оскаржуваній частині унеможливлює його застосування при обчисленні ставок податку з орендної плати саме з моменту його прийняття.
Решение Кабинета министров вести до 24 апреля ограничения в работе заведений питания и развлекательных центров оспорили в суде. Об этом сообщает пресс-служба Окружного административного суда города Киева.
Как сообщается, иск поступил от предпринимателя из Одесской области.
«Истец просит признать противоправными установленные правительством до 24 апреля 2020 года ограничения в работе заведений питания и развлекательных центров. В частности, речь идет о постановлении Правительства №211 от 11 марта 2020 года «О предотвращении распространения на территории Украины острой респираторной болезни COVID-19, вызванной коронавирусом SARS-CoV-2″ (с изменениями)», – говорится в сообщении.
Как отмечается, истец считает, что Кабинет министров «нарушил конституционное право лица на осуществление предпринимательской деятельности».
«Сейчас решается вопрос об открытии производства по административному делу», – сообщила пресс-служба суда.
Далее
У редакції закону № 540-IX («карантинні пільги») у частині щодо скасування плати оренди для підприємств, які не працюють через карантин, було змінено формулювання зі «звільняється» на «може бути звільнений від плати».
Опублікована сьогодні на сайті Верховної Ради редакція Закону № 540-IX від 30.03.2020 несподівано для всіх змінила формулювання зі «звільняється» на «може бути звільнений». Таким чином звільнення є не обов’язковим, а лише можливим. Про це повідомляє Тимур Енхбаяр, старший юрист Sayenko Kharenko, пише Економічна правда.
«Закон фактично віддає на розсуд сторін врегулювання питання звільнення, та, крім того, залишає невизначеність щодо офісних приміщень. Не виключено, що орендарям, яким не вдасться домовитись з власниками торгових приміщень та офісів про звільнення від орендної плати, доведеться захищати свої права в суді», – коментує юрист..
Раніше повідомлялось, що підприємці, які не можуть через карантин користуватися нерухомим майном звільняються від сплати оренди, проте на них можуть покладатися витрати за компослуги, податку на майно та інші.
30 березня Верховна Рада прийняла в цілому законопроєкт № 3275 про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Пізніше його підписав президент.
Далее
Встановлення особі другої групи інвалідності з причин захворювання, яке пов’язане із захистом Батьківщини (захистом Вітчизни) під час проходження військової служби, є достатньою підставою для отримання одноразової грошової допомоги у встановленому розмірі. До такого висновку дійшла колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, розглянувши адміністративну справу № 761/31180/16-а за позовом фізичної особи до Служби зовнішньої розвідки України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги.
Суть спору полягає у тому, що відповідачем призначено та виплачено одноразову грошову допомогу у меншому розмірі у зв’язку з тим, що захворювання, яке стало причиною інвалідності позивача, виникло під час «проходження військової служби», а не під час «виконання обов’язків військової служби» у зоні проведення АТО.
Відповідно до свідоцтва про хворобу, виданого госпітальною військово-лікарською комісією психоневрологічного профілю ГВМКЦ «ГВКГ» Міністерства оборони України, позивачу було встановлено діагноз: розсіяний склероз, цереброспинальна форма, первинно-прогресуючий перебіг з розвитком правобічного помірного геміпарезу, порушення функції тазових органів за центральним типом, емоційно-вольових та когнітивних розладів. Також у свідоцтві встановлено, що захворювання позивача, «так», пов`язані із захистом Батьківщини.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, та вказав, що у поданих документах дійсно не зазначено про те, що захворювання позивача настало внаслідок «виконання обов`язків військової служби». Судом апеляційної інстанції таке рішення скасовано, позов задоволено частково та зобов`язано відповідача здійснити виплату одноразової грошової допомоги.
Верховний Суд залишив у силі рішення суду апеляційної інстанції та встановив, що відповідно до частин другої, третьої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає, зокрема, підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві.
У цій справі Верховний Суд зробив висновок, що передбачене законом поняття «військовий обов’язок» включає у себе поняття «захист Батьківщини» і «захист Вітчизни» та означає захист незалежності та територіальної цілісності України, у тому числі під час «проходження військової служби», а тому позивач як інвалід ІІ групи, інвалідність якого настала внаслідок захворювання, пов’язаного із захистом Батьківщини під час безпосередньої участі в АТО, має право на одноразову правову допомогу, яка повинна бути призначена та виплачена у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Прем‘єр-міністр України Денис Шмигаль повідомив, що уряд на засіданні підтримав соціальні ініціативи Президента, спрямовані на захист пенсіонерів та інших вразливих верств населення у зв’язку з глобальною кризою, спричиненою поширенням COVID-19. Про це він заявив на своєму Telegram-каналі.
«Це три ключові пункти, які вимагають нашого швидкого реагування:
Ініціативи потребують ухвалення змін до бюджету, який ми наразі доопрацьовуємо разом із народними депутатами. Пенсіонери та малозахищенні особи перш за всіх потребують допомоги. Тому очікуємо наступного тижня підтримки бюджету Верховною Радою, щоб розпочати виплату разової допомоги вже у квітні», — йдеться у повідомленні.
Далее
Із 18 березня 2020 року по 31 травня 2020 року діє мораторій на документальні та фактичні податкові перевірки. Виключення складають документальні позапланові перевірки з підстав, визначених пп 78.1.8 ПКУ. Це виписано Законом України від 17.03.2020 р. № 533-ІХ.
В ДПС пояснюють, що мораторій не розповсюджується на перевірки завершені до 17 березня 2020 року (включно) згідно з відповідними наказами на їх проведення За результатами таких перевірок оформлюють акти (довідки) перевірок та надсилають (вручають) платникам податків податкові повідомлення-рішення з дотриманням порядку та термінів, визначених ПКУ.
Сам по собі мораторій не позбавляє платників податків можливості подавати заперечення до актів перевірок, які завершені до початку дії мораторію, та оскаржувати прийняті за їх результатами податкові повідомлення-рішення.
Якщо платники податків бажають взяти участь у розгляді заперечень до такого акта перевірки або скарги на податкові повідомлення-рішення, тоді при наданні додаткових пояснень при такому розглядь слід врахувати карантинні обмеження, уведені Урядом.
Тому платникам податків доцільно надавати додаткові докази та інформацію поштою або в електронному вигляді.
Далее
Кабинет министров поддержал постановление об ужесточении ограничений на время карантина.
Об этом сегодня сообщил министр здравоохранения Максим Степанов.
«Что предполагается. Ввести эффективную комбинацию профилактических немедикаментозных вмешательств – домашняя изоляция, домашний карантин и социальное дистанцирование лиц старше 60 лет. Ограничить посещение парков и зон отдыха. Обеспечить приостановление общественного транспорта. Вместе с тем, уточняется перечень случаев, когда не применяются запреты, предусмотренные карантинными мероприятиями», — сказал Максим Степанов, пишет «Украинская правда».
При этом он обратил внимание, что постановление готовили срочно, поэтому попросил принять документ сразу же, но с возможностью доработать его на протяжении суток. В ответ на это премьер-министр Денис Шмыгаль отметил, что в случае необходимости Кабмин может собраться на внеочередное заседание 2 апреля.
«Я бы просил учесть возможность того, что если люди будут нарушать режим самоизоляции, чтобы мы могли отменить эти льготы и бонусы. И в случае составления соответствующих админпротоколов, чтобы мы могли эти вещи учесть», — подытожил он.
Как сказано на официальном сайте Кабмина, до конца (24 апреля) карантина введут запреты:
Некоторые ограничительные меры уже введены местными властями. Все остальные нововведения будут проработаны с учетом предложений Уполномоченного Верховной Рады по правам человека Людмилы Денисовой и профильных министерств и ведомств.
Соответствующие изменения с однодневной доработкой предложены к постановлению №211 «О предотвращении распространения на территории Украины острой респираторной болезни COVID-19, вызванной коронавирусом SARS-CoV-2» на заседании Кабинета министров сегодня, 1 апреля. Постановление будет изложено в новой редакции.
