На сайте Рады появился текст законопроекта о реформе Конституционного Суда (о внесении изменений в Закон «О Конституционном Суде Украины» относительно независимости и повышения эффективности функционирования КСУ №3300).
Данный проект зарегистрировала Галина Третьякова – глава Комитета по социальной политике и защите прав ветеранов («Слуга народа»).
Напомним, что ранее с критикой решения КСУ относительно судебной реформы Зеленского публично выступил вице-спикер Руслан Стефанчук.
«Були роки, коли КСУ приймав два рішення у рік, і чи варті ці два рішення того масиву, який ми витрачаємо на утримання апарату КСУ? Зараз треба підійти дуже чітко до діяльності КСУ, особливо в частині про те, що покладається нова функція на КСУ — це так звані конституційні подання громадян щодо тлумачення відповідності законів. Це все треба вивчати», — отметил Руслан Стефанчук в комментарии СМИ.
Также с критикой КСУ выступали член Комитета ВР по правовой политике, представитель ВР в КСУ Ольга Совгиря и представитель Президента в КСУ Федор Вениславский.
Одна из новаций — переезд Конституционного Суда из Киева в Харьков.
«Важливою складовою інституційної незалежності Суду слід вважати і його територіальне дистанціювання від інших вищих органів державної влади. Практика такого дистанціювання має місце в розвинутих європейських державах, органи конституційного судочинства в яких характеризуються як такі, чия діяльність відповідає високим стандартам верховенства права. Так, наприклад, у Німеччині Федеральний Конституційний Суд знаходиться у місті Карлсруе (а не у Берліні), у Словаччині Конституційний Суд знаходиться не у Братиславі, а у місті Кошице. Аналогічно, у Чехії – у Брно (замість Праги), а в Естонії Державний Суд знаходиться у місті Тарту (а не у Таллінні).
Саме тому за законопроєктом пропонується перенести місце знаходження КСУ із міста Києва до міста Харків, яке традиційно вважається юридичною столицею України, в якому розташовано Президію Національної академії правових наук України, що підвищить як рівень незалежності самого Суду, так і сприятиме покращенню суспільно-політичного статусу обраного міста», — отмечает автор в пояснительной записке.
По мнению авторов, дополнительных средств переезд не потребует:
«Реалізація положень законопроєкту не потребує додаткових видатків з Державного бюджету України. Нежитлові приміщення для розташування Суду у м. Харкові можуть бути надані (передані) Державним управлінням справами, на балансі якого у м. Харкові перебувають об’єкти нерухомості, які за своїми технічними характеристиками є придатними для розміщення Суду. Усі інші витрати, пов’язані з переміщенням Суду з міста Києва до міста Харкова покриються за рахунок коштів, передбачених в Державному бюджеті України на забезпечення діяльності Конституційного Суду України».
Также авторы предлагают предоставлять отпуск всем судьям одновременно:
«Ураховуючи, що діяльність Конституційного Суду України ґрунтується, зокрема, на принципі колегіальності, а розгляд справ здійснюється на засіданнях Великої палати Конституційного Суду та Сенату Конституційного Суду, з огляду на надзвичайне політико-правове значення рішень, які ухвалюються Судом, вкрай важливим є забезпечення присутності його засіданнях максимальної кількості суддів. Задля цього законопроєктом також пропонується закріпити одночасне надання щорічних основних оплачуваних відпусток усім суддям Конституційного Суду України одночасно тобто – в один проміжок часу».
Также предлагается лишить юрлиц права подавать конституционную жалобу.
«Не менш важливим є питання оптимізації функціонування інституту конституційної скарги, закріпленого статтею 55 Конституції України в результаті конституційного реформування 2016 року. Незважаючи на те, що право на конституційну скаргу закріплено в Розділі ІІ Основного Закону України «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина», Законом України «Про Конституційний Суд України» це право надано і юридичним особам приватного права. Однак, як свідчить системний аналіз змісту конституційних скарг поданих юридичними особами приватного права, наведена в них юридична аргументація полягає саме в обґрунтуванні факту порушення прав і свобод фізичних осіб, які можуть реалізувати це право самостійно, на що, власне, і було спрямовано запровадження цього інституту. Це підтверджує і аналіз даних, розміщених на офіційному веб-сайті КСУ, відповідно до яких станом на 27 березня 2020 року, з початку року, Судом опрацьовується 117 конституційних скарг, з яких усього 7 надійшло від юридичних осіб, тоді як 110 – від фізичних осіб. Подібна динаміка свідчить, що можливості, передбачені інститутом конституційної скарги, не сприймаються і не використовуються у повній мірі юридичними особами. Тому, у законопроєкті пропонується вилучити юридичних осіб з числа суб’єктів, що мають право звернення до Суду із конституційною скаргою», — отмечает автор.
«Крім того, виникає потреба в модернізації інших положень Закону України «Про Конституційний Суд України», зокрема, щодо удосконалення порядку виконання рішень та висновків Суду. Додатково, вітчизняне процесуальне законодавство потребує вирішення практичних проблем, що безпосередньо випливають із особливостей перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами. Так, ураховуючи функціонування інституту конституційної скарги, в існуючому вигляді він не може бути використаний для відновлення порушених прав шляхом перегляду виконаних судових рішень за виключними обставинами. Чинним процесуальним законодавством передбачена виключна обставина у вигляді встановленої КСУ неконституційності (конституційності) закону, іншого правового акта чи його окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, у випадку, якщо рішення суду ще не виконане. Враховуючи, що постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, особа наділяється правом на звернення з конституційною скаргою фактично після вступу в силу остаточного рішення у справі. Зазначене підтверджується і нормою, закріпленою частиною 1 статті 56 Закону України «Про Конституційний Суд України», відповідно до якої суб’єктом права на конституційну скаргу є особа, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України (його окремі положення) суперечить Конституції України. Тому на момент звернення особи з конституційною скаргою рішення вступає в законну силу і підлягає виконанню. У більшості випадків таке рішення виконується до моменту винесення КСУ рішення про неконституційність закону або окремого його положення. Зазначене фактично унеможливлює перегляд судового рішення саме у зв’язку із означеною вище виключною обставиною, адже у більшості випадків конституційне провадження займає тривалий час. Також, окремої уваги заслуговує питання стосовно того, що існує певна категорія судових рішень, які взагалі не передбачають окремого примусового виконання. Тобто судове рішення, постановлене за наслідками розгляду конкретної справи, є виконаним з моменту вступу в законну силу (наприклад, рішення про визнання недійсним договору без застосування наслідків недійсності)», — предлагает автор.
«Усе перелічене вище у своїй сукупності викликає потребу прийняття законопроєкту для продовження роботи із вдосконалення й реформування конституційного законодавства», — резюмирует инициатор.
Далее
«Всеукраїнська школа онлайн» розпочинає працювати сьогодні о 10.00 для школярів середніх та старших класів, котрі перебувають на карантині, запровадженому у зв’язку з поширенням коронавірусу SARS-CoV-2.
Відеоуроки з 11 шкільних предметів, записані понад 40 вчителями, транслюватимуть з понеділка по п’ятницю з 10.00. Про це на своїй сторінці в соціальній мережі Фейсбук повідомила дружина президента України Олена Зеленська.
Відеоуроки транслюватимуть низка українських телеканалів, кожен для певного класу:
Крім того, відеоуроки можна буде переглянути на офіційних сторінках Міністерства освіти і науки у соцмережі Фейсбук та на відеосервісі YouTube, а також на медіасервісах та інтернет-платформах «1+1 video», ТСН.ua, УНІАН, Megogo та oll. tv, де вони будуть безкоштовно доступні навіть для незареєстрованих користувачів.
Далее
6 квітня набирають чинності нові обмеження, пов’язані з протидією коронавірусній інфекції COVID-19. Відтепер у громадських місцях не можна з’являтися без маски чи респіратора. Також заборонено ходити групами понад дві особи, за винятком супроводу дітей (яким до 14 років тепер не можна перебувати в громадських місцях самим). Радіо Свобода оглядає ці та інші зміни, запроваджені урядом.
Отже, з понеділка постанова Кабміну обмежує, поміж іншого, кількість осіб, яким можна разом переміщатися вулицею, та перебування підлітків у громадських місцях.
Обмеження щодо пасажирів стосуються також їх кількості: людей у машині повинно бути не більше, ніж це передбачають її технічні характеристики, і всі повинні бути в масках. Маршрут, яким перевозять співробітників підприємств, потрібно узгоджувати з Національною поліцією.
Також залишається в силі заборона на роботу метро. Працівники критичної інфраструктури надалі користуються наземним міським транспортом.
Водночас продовжується робота магазинів продуктів, побутових товарів, техніки, запчастин для неї, аптек, ветеринарних крамниць, заправок. Можна продавати та обслуговувати транспортні засоби, ремонтувати техніку. При цьому всі працівники повинні мати засоби індивідуального захисту.
Постачальникам електроенергії заборонено відключати від постачання або обмежувати його нижче за технологічний мінімум підприємства централізованого водопостачання та водовідведення. Постачальникам газу не можна відключати від постачання виробників теплової та електричної енергії.
На період карантину компанія «Нафтогаз», зокрема, повинна постачати природний газ виробникам тепла та електроенергії за договорами, незалежно від того, чи вони розраховуються за нього.
Окремі вимоги Кабмін висунув обласним державним адміністраціям та Київській міській державній адміністрації: на них – відповідальність за забезпечення місць обсервації та контроль стану здоров’я людей, які їздять між областями.
Уряд також розширив перелік людей, які підлягають самоізоляції – тепер такими є люди, старші за 60 років. Якщо літня людина не має нікого, хто може забезпечувати її ліками та продуктами, вона може виходити на закупи, але не далі ніж за 2 кілометри від дому. Самоізольовані – окрім хворих на COVID-19 – також можуть вигулювати домашніх тварин. При цьому вони повинні бути в масках без клапанів видиху. Це стосується навіть літніх людей, які не мають підозри щодо зараження.
Міністерство охорони здоров’я повинно укласти поіменний перелік людей, які мають самоізолюватися. Такі люди повинні повідомити (в тому числі через мобільний додаток Єдиного державного вебпорталу електронних послуг) місце, де проживатимуть протягом цього терміну, контактні дані, за згодою – інформацію про стан здоров’я та хронічні хвороби.
Неправдиві дані можуть призвести до адміністративної відповідальності, порушення самоізоляції, яке призведе до смерті інших людей – до кримінальної. Порушення правил карантину може коштувати від 17 до 34 тисяч гривень штрафу. Згідно з Кримінальним кодексом, порушення правил запобігання інфекційним захворюванням, які призвели до загибелі людей чи інших тяжких наслідків, караються ув’язненням від п’яти до восьми років.
Обов’язкова 14-денна обсервація, поміж інших, показана тим, хто повернувся до України з-за кордону або перетнув лінію розмежування з окупованою частиною Донбасу чи адмінкордон з анексованим Кримом. Однак ця вимога не стосується працівників дипломатичної служби, членів екіпажів суден, вантажного транспорту, бригад потягів, представників міжнародних організацій. Список таких людей укладає МЗС.
Раніше уряд вже дозволив обов’язкове медичне обстеження та госпіталізацію.
МОЗ тимчасово зупинив всі планові операції, окрім невідкладних. Поліція повинна посилити патрулювання громадських місць.
Далее
Підтримка роботодавців та працівників сфери малого та середнього підприємництва, які скоротили чи припинили діяльність в умовах протидії коронавірусній хворобі COVID-19, є одним із основних положень прийнятого законопроекту #3275.
Законом введено поняття часткового безробіття на період дії обмежувальних заходів, встановлених Кабінетом Міністрів України для запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби. Допомога по частковому безробіттю надаватиметься роботодавцям із числа суб’єктів малого та середнього підприємництва.
Задля її отримання необхідно звернутись до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції (Центру зайнятості), за місцем реєстрації його як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та подати наступні документи:
1) заяву у довільній формі;
2) копію наказу із зазначенням дати початку зупинення (скорочення) виробництва та переліком карантинних заходів;
3) відомості про працівників, у яких виникло право на допомогу по частковому безробіттю;
4) довідку про відсутність заборгованості з виплати заробітної плати та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Право на допомогу по частковому безробіттю мають застраховані особи, з якими роботодавцем оформлено трудові відносини.
Фабула судового акту: Оголошення карантину на території України спричинило масу проблем як роботодавцям так і найманим працівникам.
Роботодавець не отримує відповідного доходу, а наймані працівники, відповідно заробітної плати у встановлених розмірах.
Нормами ст. 34 КЗпП України визначено, що простій – це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Із цієї норми випливає те, що простоєм є повна зупинка роботи або загалом на підприємстві або в окремих напрямках його діяльності.
У даній справі працівникам великого металургічного підприємства розпорядженням роботодавця було оголошено про простій.
Однак на думку працівників простій було оголошено незаконно, а тому у зв’язку із цим вони не отримували від роботодавця належної заробітної плати, яку б отримували у тому випадку, якби працювали.
Рішенням районного суду у задоволенні таких вимог було відмовлено оскільки, на думку суду, при встановленні простою працівникам роботодавцем було вжито заходів для збереження їх зайнятості, оскільки їм неодноразово пропонувалася інша робота на підприємстві, від якої вони відмовлялися, а також відповідачем обґрунтовано встановлено оплату позивачам за час простою у розмірі 2/3 від окладу, що відповідає вимогам колективного договору та не суперечить вимогам статті 113 КЗпП України.
Натомість апеляційний суд визнав таке рішення необґрунтованим у зв’язку із тим, що відповідачем було порушено процедуру оголошення простою позивачам, оскільки були відсутні передбачені ст. 34 КЗпП України умови для оголошення простою, тобто зупинення роботи, яке викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
На таке рішення роботодавцем було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що на підприємстві мала місце реорганізація структурних підрозділів, виконання функцій позивачів покладено на працівників іншого підприємства, що потягло за собою виникнення стану простою відносно позивачів, щодо яких не була завершена процедура вивільнення. На підприємстві були відсутні організаційно-технічні умови, необхідні для виконання робочих функцій позивачами, а тому було оголошено простій на підставі статті 34 КЗпП України.
Натомість касаційний суд не визнав такі доводи слушними та касаційну скаргу залишив без задоволення.
Мотивуючи таке рішення КЦС послався на те, що згідно матеріалів справи підстав для оголошення простою не було, оскільки робочі функції позивачів не були припинені, а виконувались працівниками іншого підприємства.
Відповідно до статті 34 КЗпП України простій — це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Згідно ч. 3 ст. 84 КЗпП України у разі простою підприємства (установи, організації) з незалежних від працівників причин власник або уповноважений ним орган (роботодавець) може у визначеному колективним договором порядку надавати відпустки без збереження або з частковим збереженням заробітної плати. За цих умов надання відпустки не ставиться у залежність від подання працівником заяви і термін перебування в ній не входить до часу оплачуваного простою, якщо це передбачено колективним договором.
Аналіз матеріалів справи вказує на те, що роботодавець не довів, що роботи на виробництві були зупинені.
При цьому зміст розпоряджень, які оскаржувались, засвідчує, що виконання функцій та службових обов’язків позивачів були покладені на працівників іншого підприємства. Отже апеляційний суд прийняв правильне по суті рішення про визнання оскаржених розпоряджень недійсними та часткове стягнення середнього заробітку за час неправомірного оголошення простою відносно позивачів.
2 квітня 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX, який парламент ухвалив 30 березня 2020 року.
Документом передбачені додаткові соціальні та економічні гарантії для підтримки громадян і бізнесу в умовах протидії поширенню коронавірусу в Україні. Закон, зокрема, передбачає доплату в розмірі до 300% заробітної плати медикам та іншим працівникам, задіяним у лікуванні хворих на COVID-19, а працівникам соціального захисту населення, які надають послуги громадянам, котрі перебувають удома, – до 100% заробітної плати.
Крім того, уряд отримує право на період карантину встановлювати граничні ціни на товари протиепідемічного призначення та соціально значущі товари. Закон також передбачає, що операції з увезення в Україну ліків, медичних виробів та обладнання для протидії COVID-19 та їхнє постачання звільняється від сплати ПДВ.
Закон, який підписав Глава держави, дасть змогу також вирішити питання із забезпеченням антисептиками – встановлено нульовий акциз та спрощено адмінпроцедури виробництва і закупівель спирту для дезінфекторів.
Документом передбачено й виплату допомоги з часткового безробіття працівникам малих і середніх підприємств, для яких будуть збережені робочі місця під час карантину. Крім того, спрощується оформлення дистанційної роботи – працівники мають право розподіляти робочий час на свій розсуд, а виконання дистанційної роботи не призводить до будь-яких обмежень трудових прав чи зменшення зарплати. Всі соціальні виплати на період карантину будуть продовжені автоматично – громадянам не потрібно наражати себе на небезпеку та з’являтися у відповідні установи.
«Важливою є також передбачена законом заборона підвищувати відсоткові ставки за всіма кредитними договорами. А споживчі кредити, взяті до 2017 року, тимчасово звільняються від штрафів та пені.
Документом передбачено і збільшення лімітів для груп платників єдиного податку фізичних осіб – підприємців: перша група – з 300 тис. до 1 млн грн, друга група – з 1,5 млн до 5 млн грн, третя група – з 5 млн до 7 млн грн», – йдеться у повідомленні.
Далее
Нова позиція КАС ВС щодо втрати сили нечинним рішенням суб’єкта владних повноважень була висловлена у постанові від 10.03.2020 по справі №160/1088/19. Ще за часів ВАСУ вважалось, що рішення втрачає силу з момента набуття чинності відповідним судовим рішенням. ВС відійшла від таких висновків:
☑️Позивач впродовж усіх судових розглядів зазначав, що в усіх правових демократичних державах діє принцип «Право не виникає з правопорушення». Це означає, що незаконні рішення владного суб`єкта не можуть надавати йому чи іншому владному суб`єкту права на отримання від відповідача грошових коштів (орендної плати);
☑️По суті, відповідач намагається покласти тягар відповідальності за помилки Криворізької міської ради при прийнятті неправомірного рішення на позивача. Така поведінка відповідача і прийняті ним оскаржувані податкові повідомлення-рішення суперечать принципу верховенства права в цілому, і принципу «належного урядування», який є частиною принципу верховенства права та дотримання якого є обов`язковим відповідно до практики ЄСПЛ та Верховного Суду;
☑️Суд звертає увагу на те, що у процесі нормативного регулювання оподаткування важливим є забезпечення справедливого балансу інтересів держави та платника податків, оскільки можливість платника податків чітко розуміти та передбачати правові наслідки вчинюваних ним дій має фундаментальне значення для правильності його застосування, а у випадках неоднозначності нормативних приписів підлягає застосуванню підхід, відповідно до якого істотні правові сумніви мають тлумачитися на користь платника;
☑️Суд наголошує на неможливості зобов`язати платника податків виконати положення нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним та таким, що прийнятий поза межами повноважень, не в порядку та спосіб, передбачені законом;
☑️Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що визнання протиправним і нечинним у судовому порядку рішення Криворізької міської ради від 12 липня 2017 року №1862 в оскаржуваній частині унеможливлює його застосування при обчисленні ставок податку з орендної плати саме з моменту його прийняття.
Решение Кабинета министров вести до 24 апреля ограничения в работе заведений питания и развлекательных центров оспорили в суде. Об этом сообщает пресс-служба Окружного административного суда города Киева.
Как сообщается, иск поступил от предпринимателя из Одесской области.
«Истец просит признать противоправными установленные правительством до 24 апреля 2020 года ограничения в работе заведений питания и развлекательных центров. В частности, речь идет о постановлении Правительства №211 от 11 марта 2020 года «О предотвращении распространения на территории Украины острой респираторной болезни COVID-19, вызванной коронавирусом SARS-CoV-2″ (с изменениями)», – говорится в сообщении.
Как отмечается, истец считает, что Кабинет министров «нарушил конституционное право лица на осуществление предпринимательской деятельности».
«Сейчас решается вопрос об открытии производства по административному делу», – сообщила пресс-служба суда.
Далее
У редакції закону № 540-IX («карантинні пільги») у частині щодо скасування плати оренди для підприємств, які не працюють через карантин, було змінено формулювання зі «звільняється» на «може бути звільнений від плати».
Опублікована сьогодні на сайті Верховної Ради редакція Закону № 540-IX від 30.03.2020 несподівано для всіх змінила формулювання зі «звільняється» на «може бути звільнений». Таким чином звільнення є не обов’язковим, а лише можливим. Про це повідомляє Тимур Енхбаяр, старший юрист Sayenko Kharenko, пише Економічна правда.
«Закон фактично віддає на розсуд сторін врегулювання питання звільнення, та, крім того, залишає невизначеність щодо офісних приміщень. Не виключено, що орендарям, яким не вдасться домовитись з власниками торгових приміщень та офісів про звільнення від орендної плати, доведеться захищати свої права в суді», – коментує юрист..
Раніше повідомлялось, що підприємці, які не можуть через карантин користуватися нерухомим майном звільняються від сплати оренди, проте на них можуть покладатися витрати за компослуги, податку на майно та інші.
30 березня Верховна Рада прийняла в цілому законопроєкт № 3275 про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Пізніше його підписав президент.
Далее
Встановлення особі другої групи інвалідності з причин захворювання, яке пов’язане із захистом Батьківщини (захистом Вітчизни) під час проходження військової служби, є достатньою підставою для отримання одноразової грошової допомоги у встановленому розмірі. До такого висновку дійшла колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, розглянувши адміністративну справу № 761/31180/16-а за позовом фізичної особи до Служби зовнішньої розвідки України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги.
Суть спору полягає у тому, що відповідачем призначено та виплачено одноразову грошову допомогу у меншому розмірі у зв’язку з тим, що захворювання, яке стало причиною інвалідності позивача, виникло під час «проходження військової служби», а не під час «виконання обов’язків військової служби» у зоні проведення АТО.
Відповідно до свідоцтва про хворобу, виданого госпітальною військово-лікарською комісією психоневрологічного профілю ГВМКЦ «ГВКГ» Міністерства оборони України, позивачу було встановлено діагноз: розсіяний склероз, цереброспинальна форма, первинно-прогресуючий перебіг з розвитком правобічного помірного геміпарезу, порушення функції тазових органів за центральним типом, емоційно-вольових та когнітивних розладів. Також у свідоцтві встановлено, що захворювання позивача, «так», пов`язані із захистом Батьківщини.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, та вказав, що у поданих документах дійсно не зазначено про те, що захворювання позивача настало внаслідок «виконання обов`язків військової служби». Судом апеляційної інстанції таке рішення скасовано, позов задоволено частково та зобов`язано відповідача здійснити виплату одноразової грошової допомоги.
Верховний Суд залишив у силі рішення суду апеляційної інстанції та встановив, що відповідно до частин другої, третьої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає, зокрема, підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві.
У цій справі Верховний Суд зробив висновок, що передбачене законом поняття «військовий обов’язок» включає у себе поняття «захист Батьківщини» і «захист Вітчизни» та означає захист незалежності та територіальної цілісності України, у тому числі під час «проходження військової служби», а тому позивач як інвалід ІІ групи, інвалідність якого настала внаслідок захворювання, пов’язаного із захистом Батьківщини під час безпосередньої участі в АТО, має право на одноразову правову допомогу, яка повинна бути призначена та виплачена у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
