Пенсионный фонд Украины автоматически начислит пенсионерам средства на выплату единовременного пособия в размере 1000 гривен, выделенных Кабинетом министров. Об этом сообщили в пресс-службе Пенсионного фонда.
«В условиях карантина государство выделило необходимые средства на выплату единовременного пособия пенсионерам в размере 1000 гривен. Доплата получат около 10 млн человек, размер пенсии которых не превышает 5000 гривен. Средства Пенсионный фонд начислит автоматически, без обращений пенсионеров», – рассказали в Фонде.
Также в нем отмечается, что выплаты начнутся после выделения средств из государственного бюджета.
«Деньги на личные банковские карточки зачислят безотлагательно. «Укрпочта» обеспечит доставку средств пенсионерам домой в течение пяти дней. Тем, кому по разным причинам помощи не доставят в первые пять дней, она будет выплачена вместе с пенсией», – добавили в Фонде.
На заседании 1 апреля Кабинет министров принял постановление о повышении пенсионных выплат и предоставления социальной поддержки отдельным категориям населения в 2020 году.
Так, Пенсионному фонду поручено в апреле 2020 года обеспечить проведение выплаты одноразовой денежной помощи в сумме 1000 гривен пенсионерам, пенсия которых не превышает 5000 гривен.
Далее
Відповідно до частини першої статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, за винятком обмежень, визначених законом, зазначили в Офісі омбудсмена.
Отже, конституційне право на вільне пересування країною не є абсолютним і може бути обмежене відповідним законом.
У даному випадку і з огляду на ситуацію, що склалася в Україні, та вжиттям державою заходів, пов’язаних із запобіганням поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, таким законом є Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб», яким визначено, зокрема засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, і який встановлює права, обов’язки та відповідальність фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
Статтями 20, 22 вказаного Закону передбачено обов’язки осіб, які є бактеріоносіями, та заходи, що мають вживатися відносно таких осіб. Такі особи у разі якщо вони створюють реальну небезпеку зараження оточуючих підлягають лікуванню, медичному нагляду та обстеженню у відповідних закладах охорони здоров’я.
Статтею 29 Закону врегульовано питання встановлення карантину, під час якого затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, визначаються тимчасові обмеження прав фізичних осіб і додаткові обов’язки, що покладаються на них. У статті 31 цього самого Закону визначені заклади (спецлікарні, ізолятори, обсерватори), на базі яких повинні перебувати та пройти необхідні обстеження особи, які мали достовірно встановлені контакти з хворим на особливо небезпечну інфекційну хворобу, а також особи з симптомами таких хвороб.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 530-ІХ шляхом внесення відповідних змін і доповнень передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, окреслених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішеннями органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Встановлено також і кримінальну відповідальність за порушення правил та норм, визначених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним хворобам і боротьби з ними, якщо такі дії спричинили або завідомо могли спричинити поширення цих захворювань або загибель людей чи інші тяжкі наслідки.
Як відомо, Уряд запровадив режим надзвичайної ситуації на всій території України до 24 квітня 2020 року та запровадив карантин із можливістю продовження.
У розумінні закону карантин – це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб, тобто хвороб, що характеризуються важкими та (або) стійкими розладами здоров’я у значної кількості хворих, високим рівнем смертності та швидким поширенням хвороби серед населення.
У пункті 5 постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (в редакції постанови від 02.04.2020 № 255) передбачено, що обов’язковій госпіталізації строком на 14 днів до обсерваторів (ізоляторів), які визначаються обласними, Київською міською державними адміністраціями підлягають, зокремаособи, які здійснюють перетин державного кордону (крім осіб, які є працівниками дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв офіційних міжнародних місій, організацій, акредитованих в Україні, та членів їх сімей; водіїв та членів екіпажу вантажних транспортних засобів, членів екіпажів повітряних і морських, річкових суден, членів поїзних і локомотивних бригад, якщо немає підстав вважати, що вони були в контакті із хворою на COVID-19 особою), а також особи, які в’їжджають з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим і м. Севастополя через контрольні пункти в’їзду на такі території та виїзду з них (крім співробітників Місії Міжнародного комітету Червоного Хреста, співробітників акредитованих в Україні дипломатичних місій, зокрема тих, які провадять моніторинг ситуації та доставку гуманітарної допомоги населенню, що проживає на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, якщо немає підстав вважати, що вони були в контакті з хворою на COVID-19 особою). При цьому діти, які не досягли 12 років, підлягають госпіталізації до обсерватора (ізолятора) разом з одним із батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів, інших осіб відповідно до закону.
Таким чином, оскільки відповідно до статті 33 Конституції України громадяни України не можуть бути позбавлені права в будь-який час повернутися в Україну, вони зобов’язані дотримуватися всіх правил та встановлених заходів безпеки, зокрема пов’язаних із обов’язковою ізоляцією (обсервацією) з огляду на карантин, запроваджений режим надзвичайної ситуації та реалізацію заходів, спрямованих на запобігання поширенню коронавірусу.
Водночас спротив окремих громадян щодо проходження примусової обсервації, пов’язаний із самовпевненістю та їх безвідповідальністю за можливі незворотні наслідки та загрозу для інших громадян, що перебувають всередині держави. Ці громадяни недостатньою поінформовані про місця та умови обов’язкової ізоляції (обсервації).
Далее
Міністерство юстиції спростило доступ громадян до інформації з Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Про це повідомив перший заступник Міністра юстиції України Євгеній Горовець.
«Відтепер при використанні даного сервісу користувачі можуть не витрачати час на авторизацію за допомогою КЕП», – заявив Євгеній Горовець.
Також він повідомив, що було зроблено перший крок до запровадження модуля моніторингу ризиків у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
«Сьогодні співробітники Міністерства юстиції України та його територіальних органів вже можуть отримувати інформацію щодо операцій, скасованих державними реєстраторами. Це дозволить оперативно виявляти незаконні маніпуляції в реєстрі, що порушують права власників, та вживати відповідних заходів до порушників», – зазначив перший заступник.
Він додав, що до травня цього року планується запровадити відстеження інформації про права власності, які проіснували менше доби та реєстрація яких має певні ознаки незаконності, а також забезпечити можливість реєстрації права довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов’язання.
На сайте Рады появился текст законопроекта о реформе Конституционного Суда (о внесении изменений в Закон «О Конституционном Суде Украины» относительно независимости и повышения эффективности функционирования КСУ №3300).
Данный проект зарегистрировала Галина Третьякова – глава Комитета по социальной политике и защите прав ветеранов («Слуга народа»).
Напомним, что ранее с критикой решения КСУ относительно судебной реформы Зеленского публично выступил вице-спикер Руслан Стефанчук.
«Були роки, коли КСУ приймав два рішення у рік, і чи варті ці два рішення того масиву, який ми витрачаємо на утримання апарату КСУ? Зараз треба підійти дуже чітко до діяльності КСУ, особливо в частині про те, що покладається нова функція на КСУ — це так звані конституційні подання громадян щодо тлумачення відповідності законів. Це все треба вивчати», — отметил Руслан Стефанчук в комментарии СМИ.
Также с критикой КСУ выступали член Комитета ВР по правовой политике, представитель ВР в КСУ Ольга Совгиря и представитель Президента в КСУ Федор Вениславский.
Одна из новаций — переезд Конституционного Суда из Киева в Харьков.
«Важливою складовою інституційної незалежності Суду слід вважати і його територіальне дистанціювання від інших вищих органів державної влади. Практика такого дистанціювання має місце в розвинутих європейських державах, органи конституційного судочинства в яких характеризуються як такі, чия діяльність відповідає високим стандартам верховенства права. Так, наприклад, у Німеччині Федеральний Конституційний Суд знаходиться у місті Карлсруе (а не у Берліні), у Словаччині Конституційний Суд знаходиться не у Братиславі, а у місті Кошице. Аналогічно, у Чехії – у Брно (замість Праги), а в Естонії Державний Суд знаходиться у місті Тарту (а не у Таллінні).
Саме тому за законопроєктом пропонується перенести місце знаходження КСУ із міста Києва до міста Харків, яке традиційно вважається юридичною столицею України, в якому розташовано Президію Національної академії правових наук України, що підвищить як рівень незалежності самого Суду, так і сприятиме покращенню суспільно-політичного статусу обраного міста», — отмечает автор в пояснительной записке.
По мнению авторов, дополнительных средств переезд не потребует:
«Реалізація положень законопроєкту не потребує додаткових видатків з Державного бюджету України. Нежитлові приміщення для розташування Суду у м. Харкові можуть бути надані (передані) Державним управлінням справами, на балансі якого у м. Харкові перебувають об’єкти нерухомості, які за своїми технічними характеристиками є придатними для розміщення Суду. Усі інші витрати, пов’язані з переміщенням Суду з міста Києва до міста Харкова покриються за рахунок коштів, передбачених в Державному бюджеті України на забезпечення діяльності Конституційного Суду України».
Также авторы предлагают предоставлять отпуск всем судьям одновременно:
«Ураховуючи, що діяльність Конституційного Суду України ґрунтується, зокрема, на принципі колегіальності, а розгляд справ здійснюється на засіданнях Великої палати Конституційного Суду та Сенату Конституційного Суду, з огляду на надзвичайне політико-правове значення рішень, які ухвалюються Судом, вкрай важливим є забезпечення присутності його засіданнях максимальної кількості суддів. Задля цього законопроєктом також пропонується закріпити одночасне надання щорічних основних оплачуваних відпусток усім суддям Конституційного Суду України одночасно тобто – в один проміжок часу».
Также предлагается лишить юрлиц права подавать конституционную жалобу.
«Не менш важливим є питання оптимізації функціонування інституту конституційної скарги, закріпленого статтею 55 Конституції України в результаті конституційного реформування 2016 року. Незважаючи на те, що право на конституційну скаргу закріплено в Розділі ІІ Основного Закону України «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина», Законом України «Про Конституційний Суд України» це право надано і юридичним особам приватного права. Однак, як свідчить системний аналіз змісту конституційних скарг поданих юридичними особами приватного права, наведена в них юридична аргументація полягає саме в обґрунтуванні факту порушення прав і свобод фізичних осіб, які можуть реалізувати це право самостійно, на що, власне, і було спрямовано запровадження цього інституту. Це підтверджує і аналіз даних, розміщених на офіційному веб-сайті КСУ, відповідно до яких станом на 27 березня 2020 року, з початку року, Судом опрацьовується 117 конституційних скарг, з яких усього 7 надійшло від юридичних осіб, тоді як 110 – від фізичних осіб. Подібна динаміка свідчить, що можливості, передбачені інститутом конституційної скарги, не сприймаються і не використовуються у повній мірі юридичними особами. Тому, у законопроєкті пропонується вилучити юридичних осіб з числа суб’єктів, що мають право звернення до Суду із конституційною скаргою», — отмечает автор.
«Крім того, виникає потреба в модернізації інших положень Закону України «Про Конституційний Суд України», зокрема, щодо удосконалення порядку виконання рішень та висновків Суду. Додатково, вітчизняне процесуальне законодавство потребує вирішення практичних проблем, що безпосередньо випливають із особливостей перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами. Так, ураховуючи функціонування інституту конституційної скарги, в існуючому вигляді він не може бути використаний для відновлення порушених прав шляхом перегляду виконаних судових рішень за виключними обставинами. Чинним процесуальним законодавством передбачена виключна обставина у вигляді встановленої КСУ неконституційності (конституційності) закону, іншого правового акта чи його окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, у випадку, якщо рішення суду ще не виконане. Враховуючи, що постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, особа наділяється правом на звернення з конституційною скаргою фактично після вступу в силу остаточного рішення у справі. Зазначене підтверджується і нормою, закріпленою частиною 1 статті 56 Закону України «Про Конституційний Суд України», відповідно до якої суб’єктом права на конституційну скаргу є особа, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України (його окремі положення) суперечить Конституції України. Тому на момент звернення особи з конституційною скаргою рішення вступає в законну силу і підлягає виконанню. У більшості випадків таке рішення виконується до моменту винесення КСУ рішення про неконституційність закону або окремого його положення. Зазначене фактично унеможливлює перегляд судового рішення саме у зв’язку із означеною вище виключною обставиною, адже у більшості випадків конституційне провадження займає тривалий час. Також, окремої уваги заслуговує питання стосовно того, що існує певна категорія судових рішень, які взагалі не передбачають окремого примусового виконання. Тобто судове рішення, постановлене за наслідками розгляду конкретної справи, є виконаним з моменту вступу в законну силу (наприклад, рішення про визнання недійсним договору без застосування наслідків недійсності)», — предлагает автор.
«Усе перелічене вище у своїй сукупності викликає потребу прийняття законопроєкту для продовження роботи із вдосконалення й реформування конституційного законодавства», — резюмирует инициатор.
Далее
«Всеукраїнська школа онлайн» розпочинає працювати сьогодні о 10.00 для школярів середніх та старших класів, котрі перебувають на карантині, запровадженому у зв’язку з поширенням коронавірусу SARS-CoV-2.
Відеоуроки з 11 шкільних предметів, записані понад 40 вчителями, транслюватимуть з понеділка по п’ятницю з 10.00. Про це на своїй сторінці в соціальній мережі Фейсбук повідомила дружина президента України Олена Зеленська.
Відеоуроки транслюватимуть низка українських телеканалів, кожен для певного класу:
Крім того, відеоуроки можна буде переглянути на офіційних сторінках Міністерства освіти і науки у соцмережі Фейсбук та на відеосервісі YouTube, а також на медіасервісах та інтернет-платформах «1+1 video», ТСН.ua, УНІАН, Megogo та oll. tv, де вони будуть безкоштовно доступні навіть для незареєстрованих користувачів.
Далее
6 квітня набирають чинності нові обмеження, пов’язані з протидією коронавірусній інфекції COVID-19. Відтепер у громадських місцях не можна з’являтися без маски чи респіратора. Також заборонено ходити групами понад дві особи, за винятком супроводу дітей (яким до 14 років тепер не можна перебувати в громадських місцях самим). Радіо Свобода оглядає ці та інші зміни, запроваджені урядом.
Отже, з понеділка постанова Кабміну обмежує, поміж іншого, кількість осіб, яким можна разом переміщатися вулицею, та перебування підлітків у громадських місцях.
Обмеження щодо пасажирів стосуються також їх кількості: людей у машині повинно бути не більше, ніж це передбачають її технічні характеристики, і всі повинні бути в масках. Маршрут, яким перевозять співробітників підприємств, потрібно узгоджувати з Національною поліцією.
Також залишається в силі заборона на роботу метро. Працівники критичної інфраструктури надалі користуються наземним міським транспортом.
Водночас продовжується робота магазинів продуктів, побутових товарів, техніки, запчастин для неї, аптек, ветеринарних крамниць, заправок. Можна продавати та обслуговувати транспортні засоби, ремонтувати техніку. При цьому всі працівники повинні мати засоби індивідуального захисту.
Постачальникам електроенергії заборонено відключати від постачання або обмежувати його нижче за технологічний мінімум підприємства централізованого водопостачання та водовідведення. Постачальникам газу не можна відключати від постачання виробників теплової та електричної енергії.
На період карантину компанія «Нафтогаз», зокрема, повинна постачати природний газ виробникам тепла та електроенергії за договорами, незалежно від того, чи вони розраховуються за нього.
Окремі вимоги Кабмін висунув обласним державним адміністраціям та Київській міській державній адміністрації: на них – відповідальність за забезпечення місць обсервації та контроль стану здоров’я людей, які їздять між областями.
Уряд також розширив перелік людей, які підлягають самоізоляції – тепер такими є люди, старші за 60 років. Якщо літня людина не має нікого, хто може забезпечувати її ліками та продуктами, вона може виходити на закупи, але не далі ніж за 2 кілометри від дому. Самоізольовані – окрім хворих на COVID-19 – також можуть вигулювати домашніх тварин. При цьому вони повинні бути в масках без клапанів видиху. Це стосується навіть літніх людей, які не мають підозри щодо зараження.
Міністерство охорони здоров’я повинно укласти поіменний перелік людей, які мають самоізолюватися. Такі люди повинні повідомити (в тому числі через мобільний додаток Єдиного державного вебпорталу електронних послуг) місце, де проживатимуть протягом цього терміну, контактні дані, за згодою – інформацію про стан здоров’я та хронічні хвороби.
Неправдиві дані можуть призвести до адміністративної відповідальності, порушення самоізоляції, яке призведе до смерті інших людей – до кримінальної. Порушення правил карантину може коштувати від 17 до 34 тисяч гривень штрафу. Згідно з Кримінальним кодексом, порушення правил запобігання інфекційним захворюванням, які призвели до загибелі людей чи інших тяжких наслідків, караються ув’язненням від п’яти до восьми років.
Обов’язкова 14-денна обсервація, поміж інших, показана тим, хто повернувся до України з-за кордону або перетнув лінію розмежування з окупованою частиною Донбасу чи адмінкордон з анексованим Кримом. Однак ця вимога не стосується працівників дипломатичної служби, членів екіпажів суден, вантажного транспорту, бригад потягів, представників міжнародних організацій. Список таких людей укладає МЗС.
Раніше уряд вже дозволив обов’язкове медичне обстеження та госпіталізацію.
МОЗ тимчасово зупинив всі планові операції, окрім невідкладних. Поліція повинна посилити патрулювання громадських місць.
Далее
Підтримка роботодавців та працівників сфери малого та середнього підприємництва, які скоротили чи припинили діяльність в умовах протидії коронавірусній хворобі COVID-19, є одним із основних положень прийнятого законопроекту #3275.
Законом введено поняття часткового безробіття на період дії обмежувальних заходів, встановлених Кабінетом Міністрів України для запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби. Допомога по частковому безробіттю надаватиметься роботодавцям із числа суб’єктів малого та середнього підприємництва.
Задля її отримання необхідно звернутись до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції (Центру зайнятості), за місцем реєстрації його як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та подати наступні документи:
1) заяву у довільній формі;
2) копію наказу із зазначенням дати початку зупинення (скорочення) виробництва та переліком карантинних заходів;
3) відомості про працівників, у яких виникло право на допомогу по частковому безробіттю;
4) довідку про відсутність заборгованості з виплати заробітної плати та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Право на допомогу по частковому безробіттю мають застраховані особи, з якими роботодавцем оформлено трудові відносини.
Фабула судового акту: Оголошення карантину на території України спричинило масу проблем як роботодавцям так і найманим працівникам.
Роботодавець не отримує відповідного доходу, а наймані працівники, відповідно заробітної плати у встановлених розмірах.
Нормами ст. 34 КЗпП України визначено, що простій – це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Із цієї норми випливає те, що простоєм є повна зупинка роботи або загалом на підприємстві або в окремих напрямках його діяльності.
У даній справі працівникам великого металургічного підприємства розпорядженням роботодавця було оголошено про простій.
Однак на думку працівників простій було оголошено незаконно, а тому у зв’язку із цим вони не отримували від роботодавця належної заробітної плати, яку б отримували у тому випадку, якби працювали.
Рішенням районного суду у задоволенні таких вимог було відмовлено оскільки, на думку суду, при встановленні простою працівникам роботодавцем було вжито заходів для збереження їх зайнятості, оскільки їм неодноразово пропонувалася інша робота на підприємстві, від якої вони відмовлялися, а також відповідачем обґрунтовано встановлено оплату позивачам за час простою у розмірі 2/3 від окладу, що відповідає вимогам колективного договору та не суперечить вимогам статті 113 КЗпП України.
Натомість апеляційний суд визнав таке рішення необґрунтованим у зв’язку із тим, що відповідачем було порушено процедуру оголошення простою позивачам, оскільки були відсутні передбачені ст. 34 КЗпП України умови для оголошення простою, тобто зупинення роботи, яке викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
На таке рішення роботодавцем було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що на підприємстві мала місце реорганізація структурних підрозділів, виконання функцій позивачів покладено на працівників іншого підприємства, що потягло за собою виникнення стану простою відносно позивачів, щодо яких не була завершена процедура вивільнення. На підприємстві були відсутні організаційно-технічні умови, необхідні для виконання робочих функцій позивачами, а тому було оголошено простій на підставі статті 34 КЗпП України.
Натомість касаційний суд не визнав такі доводи слушними та касаційну скаргу залишив без задоволення.
Мотивуючи таке рішення КЦС послався на те, що згідно матеріалів справи підстав для оголошення простою не було, оскільки робочі функції позивачів не були припинені, а виконувались працівниками іншого підприємства.
Відповідно до статті 34 КЗпП України простій — це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Згідно ч. 3 ст. 84 КЗпП України у разі простою підприємства (установи, організації) з незалежних від працівників причин власник або уповноважений ним орган (роботодавець) може у визначеному колективним договором порядку надавати відпустки без збереження або з частковим збереженням заробітної плати. За цих умов надання відпустки не ставиться у залежність від подання працівником заяви і термін перебування в ній не входить до часу оплачуваного простою, якщо це передбачено колективним договором.
Аналіз матеріалів справи вказує на те, що роботодавець не довів, що роботи на виробництві були зупинені.
При цьому зміст розпоряджень, які оскаржувались, засвідчує, що виконання функцій та службових обов’язків позивачів були покладені на працівників іншого підприємства. Отже апеляційний суд прийняв правильне по суті рішення про визнання оскаржених розпоряджень недійсними та часткове стягнення середнього заробітку за час неправомірного оголошення простою відносно позивачів.
2 квітня 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX, який парламент ухвалив 30 березня 2020 року.
Документом передбачені додаткові соціальні та економічні гарантії для підтримки громадян і бізнесу в умовах протидії поширенню коронавірусу в Україні. Закон, зокрема, передбачає доплату в розмірі до 300% заробітної плати медикам та іншим працівникам, задіяним у лікуванні хворих на COVID-19, а працівникам соціального захисту населення, які надають послуги громадянам, котрі перебувають удома, – до 100% заробітної плати.
Крім того, уряд отримує право на період карантину встановлювати граничні ціни на товари протиепідемічного призначення та соціально значущі товари. Закон також передбачає, що операції з увезення в Україну ліків, медичних виробів та обладнання для протидії COVID-19 та їхнє постачання звільняється від сплати ПДВ.
Закон, який підписав Глава держави, дасть змогу також вирішити питання із забезпеченням антисептиками – встановлено нульовий акциз та спрощено адмінпроцедури виробництва і закупівель спирту для дезінфекторів.
Документом передбачено й виплату допомоги з часткового безробіття працівникам малих і середніх підприємств, для яких будуть збережені робочі місця під час карантину. Крім того, спрощується оформлення дистанційної роботи – працівники мають право розподіляти робочий час на свій розсуд, а виконання дистанційної роботи не призводить до будь-яких обмежень трудових прав чи зменшення зарплати. Всі соціальні виплати на період карантину будуть продовжені автоматично – громадянам не потрібно наражати себе на небезпеку та з’являтися у відповідні установи.
«Важливою є також передбачена законом заборона підвищувати відсоткові ставки за всіма кредитними договорами. А споживчі кредити, взяті до 2017 року, тимчасово звільняються від штрафів та пені.
Документом передбачено і збільшення лімітів для груп платників єдиного податку фізичних осіб – підприємців: перша група – з 300 тис. до 1 млн грн, друга група – з 1,5 млн до 5 млн грн, третя група – з 5 млн до 7 млн грн», – йдеться у повідомленні.
Далее
Нова позиція КАС ВС щодо втрати сили нечинним рішенням суб’єкта владних повноважень була висловлена у постанові від 10.03.2020 по справі №160/1088/19. Ще за часів ВАСУ вважалось, що рішення втрачає силу з момента набуття чинності відповідним судовим рішенням. ВС відійшла від таких висновків:
☑️Позивач впродовж усіх судових розглядів зазначав, що в усіх правових демократичних державах діє принцип «Право не виникає з правопорушення». Це означає, що незаконні рішення владного суб`єкта не можуть надавати йому чи іншому владному суб`єкту права на отримання від відповідача грошових коштів (орендної плати);
☑️По суті, відповідач намагається покласти тягар відповідальності за помилки Криворізької міської ради при прийнятті неправомірного рішення на позивача. Така поведінка відповідача і прийняті ним оскаржувані податкові повідомлення-рішення суперечать принципу верховенства права в цілому, і принципу «належного урядування», який є частиною принципу верховенства права та дотримання якого є обов`язковим відповідно до практики ЄСПЛ та Верховного Суду;
☑️Суд звертає увагу на те, що у процесі нормативного регулювання оподаткування важливим є забезпечення справедливого балансу інтересів держави та платника податків, оскільки можливість платника податків чітко розуміти та передбачати правові наслідки вчинюваних ним дій має фундаментальне значення для правильності його застосування, а у випадках неоднозначності нормативних приписів підлягає застосуванню підхід, відповідно до якого істотні правові сумніви мають тлумачитися на користь платника;
☑️Суд наголошує на неможливості зобов`язати платника податків виконати положення нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним та таким, що прийнятий поза межами повноважень, не в порядку та спосіб, передбачені законом;
☑️Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що визнання протиправним і нечинним у судовому порядку рішення Криворізької міської ради від 12 липня 2017 року №1862 в оскаржуваній частині унеможливлює його застосування при обчисленні ставок податку з орендної плати саме з моменту його прийняття.
