В Украине собираются изменить процедуру ввода домов в эксплуатацию. Соответствующий доработанный законопроект обнародовал Минрегионстрой на своем сайте.
Документ называется «О регулировании градостроительной деятельности» относительно внедрения автоматического включения в Реестр строительной деятельности документов, являющихся основанием для принятия в эксплуатацию законченного строительством объекта, который по классу последствий (ответственности) относится к объектам со средними (СС2) или значительными (СС3) последствиями».
К указанным классам относятся, в частности, дома, высотой от 73,5 метров.
Принятие этого проекта закона существенно скажется на деятельности практически всех украинских застройщиков, которые реализовывают проекты многоквартирных домов.
Данный документ устанавливает автоматизацию процесса введения объекта в эксплуатацию и минимизирует фактор продажности чиновника, если тот по каким-то причинам затягивает выдачу строительных документов.
Не секрет, что, например, для Киева средний срок задержки ввода объекта в эксплуатацию в 2018-2019 гг. составляет в среднем от 6 до 9 месяцев, но есть и объекты, которые не могут ввести на протяжении года. Причины задержек разные, но одной из основных как раз принято считать коррупционную составляющую.
Также в данном законопроекте срок регистрации декларации о готовности объекта сокращен с 10 до 5 рабочих дней.
Кроме этого, после автоматической регистрации документа, на протяжении 10 рабочих дней орган государственного архитектурно-строительного контроля обязан проинспектировать задекларированный объект, с обязательной фото и видеофиксацией и занесением соответствующей информации в Реестр строительной деятельности.
После этого принимается решение о подписании или отказе в подписании декларации с занесением соответствующей информации в Реестр и присвоении соответствующего номера.
Вместе с тем, говорят эксперты, в предложенных новшествах не ясен механизм оспаривания, например, решения об отказе в подписании декларации, каким образом можно, например, подавать декларацию повторно, если сначала был получен отказ.
По мнению экспертов, все реформы, связанные с объектами, имеющие класс последствий СС2 и СС3, следовало бы принимать «пакетом». Тогда и эффект был бы ощутимым.
Конечно, пока на бумаге все выглядит так, что вводить дома в эксплуатацию должно стать значительно проще. Но после принятия данного законопроекта может пройти ни один месяц, когда будет обкатана сама процедура.
Упрощение процедуры введения объекта в эксплуатацию, в первую очередь, позволят широкой общественности получать информацию в реальном времени сдачи заинвестированного объекта. А вот на цену квадратного метра эти новации вряд ли повлияют, говорят эксперты.
Далее
Усіх державних службовців тепер можна звільнити з посади без погодження з профспілковим органом, попередивши лише за 30 днів. Для решти поки що залишили два місяці на пошуки нової роботи.
Крім того, якщо йдеться про скорочення штату, то державним службовцям не потрібно навіть пропонувати якусь іншу роботу. Адже недотримання цього правила ставало підставою для поновлення на посаді через суд. До того ж жоден з них не матиме переважного права залишитися працювати — ні одинокі матері, ні особи передпенсійного віку, які все життя пропрацювали у цьому відомстві. Усі матимуть однакові шанси опинитися у статусі безробітного.
Такі зміни передбачені в законі «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» від 12.12.2019 №378-IX з промовистою додатковою назвою: «Щодо усунення норм, які порушують права та законні інтереси роботодавців України». Нові правила, що містяться у гл.III-А «Забезпечення зайнятості вивільнюваних працівників» КЗпП, набули чинності з 2.02.2020.
Власне, для роботодавців цей закон лише зменшує штрафи за порушення трудового законодавства. Так, за допуск до роботи неоформленого працівника штраф становитиме не 30, а 10 мінімальних зарплат, а за недопущення до перевірки щодо нелегального працевлаштування не 100, а 16 м.з.п. Причому, якщо штраф сплатити добровільно, то достатньо буде і половини суми.
Во многих странах привязку к одному из родителей не используют. Депутаты говорят, что такая норма устарела и от нее вообще можно отказаться или сделать необязательной.
Наталья, которая десять лет боролась за смену отчества, добилась своего. Она прошла путь от районного суда к Европейскому суду по правам человека. Там дело рассматривали шесть лет, но для женщины это было принципиальным вопросом. В 45 лет она получила новое свидетельство о рождении и паспорт.
Со своей стороны отметим, что это не первый законопроект, который предлагает дать такое право. Ранее был зарегистрирован проект от 29.08.2019 № 938 , который предлагал внести изменения в Гражданский Кодекс Украины в части:
«Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на власний розсуд змінити своє прізвище та (або) власне ім’я та (або) по батькові.
2. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право змінити своє прізвище та (або) власне ім’я та (або) по батькові за згодою батьків або одного з них у разі, якщо другий з батьків помер, визнаний безвісно відсутнім, оголошений померлим, визнаний обмежено дієздатним, недієздатним, позбавлений батьківських прав щодо цієї дитини, а також якщо відомості про батька (матір) дитини виключено з актового запису про її народження або якщо відомості про чоловіка як батька дитини внесені до актового запису про її народження за заявою матері.
У разі якщо над фізичною особою, яка досягла чотирнадцяти років, встановлено піклування, зміна прізвища та (або) власного імені та (або) по батькові такої особи здійснюється за згодою піклувальника»».
Но, 284 нардепа проголосовали против таких изменений.
Какого судьба данного законопроекта, покажет время.
Далее
?Постанова КЦС ВС від 24.01.2020 № 546/912/16-ц (61-36178св180):
http://reyestr.court.gov.ua/Review/87243018
⚡Ключові тези:
✔️У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який уточнила у процесі розгляду справи, до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ, посилаючись на те, що з 1995 року вона проживає з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вони ведуть спільне господарство, піклуються один про одного, мають спільний бюджет та побут, підтримують шлюбні стосунки. У 1995 році вони за спільні кошти розпочали спорудження будинку за адресою: АДРЕСА_1 . У 2000 році будинок було споруджено, відповідач зареєстрував його на своє ім`я і вони стали в ньому проживати. Крім цього, 16 листопада 1998 року ОСОБА_2 оформив на себе право власності на земельну ділянку площею 0,0989 га за вказаною адресою, отримав державний акт на право власності на землю серії ІІІ-ПЛ №003603. За час їхніх фактичних шлюбних відносин у ІНФОРМАЦІЯ_2 в них народилася дочка — ОСОБА_3 У 2015 році вона з відповідачем придбали за спільні кошти автомобіль марки Hyundai Elantra, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який ОСОБА_2 зареєстрував на себе. Враховуючи викладене, оскільки домовленості про добровільний розподіл майна, що є їхньою спільною сумісною власністю, між сторонами не досягнуто, то ОСОБА_1 просила:
— встановити факт її проживання з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 1995 року по вересень 2016 року;
— визнати майно, набуте ними в період з 1995 року по вересень 2016 року, спільною сумісною власністю подружжя;
— визнати за нею право власності на 1/2 частину будинку та 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0989 га за адресою: АДРЕСА_1 , а також на 1/2 частину автомобіля марки Hyundai Elantra, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
✔️Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 11 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 27 грудня 2017 року в частині визнання спільною сумісною власністю земельної ділянки площею 0,0989 га і житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0989 га і житлового будинку за вказаною адресою скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено за недоведеністю. Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 27 грудня 2017 року в частині встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по 01 вересня 2016 року. В іншій частині рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 27 грудня 2017 року залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю судових витрат, покладених на обидві сторони, в розмірі 391,74 грн. Звільнено ОСОБА_1 від обов`язку сплачувати ОСОБА_2 частину судового збору. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 576,80 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 576,80 грн.
✔️Судами встановлено, що з вересня 1995 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу в будинку АДРЕСА_1 .
✔️Під час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3 .
✔️На підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ПЛ № 003603, виданого Решетилівською селищною радою народних депутатів 16 листопада 1998 року, ОСОБА_2 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 0,0989 га для обслуговування житлового будинку і господарських споруд на території смт Решетилівка Решетилівської селищної ради.
✔️За витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22 грудня 2017 року № 464/0/204-17 загальна вартість земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 , станом на 2017 рік складає 183 516,15 грн.
✔️Згідно з актом приймання в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку і господарських будівель індивідуального забудовника від 16 серпня 1999 року, затвердженим рішенням виконкому Решетилівської селищної ради народних депутатів від 30 серпня 1999 року, забудова житлового будинку по АДРЕСА_1 розпочалася у червні 1996 року і закінчилася у липні 1999 року. На ділянці побудовано: житловий будинок, сарай, навіс, навіс, вбиральня, водопровід.
✔️28 вересня 1999 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 .
✔️За довідкою Решетилівської селищної ради, підписаною секретарем ради Клименко Л. В., депутатом селищної ради Голуб Л. Г., свідками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , з 1995 року ОСОБА_1 проживає з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
✔️За розпискою від 11 травня 2015 року ОСОБА_2 отримав від своєї матері ОСОБА_4 кошти в сумі 80 000 грн на придбання автомобіля марки Hyundai Elantra.
✔️12 травня 2015 року ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_8 за 149 000 грн автомобіль марки Hyundai Elantra, при цьому була оформлена довідка-рахунок від 12 травня 2015 року серії ВІА №643752, що підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю «КД ТРЕЙД ЛТД» від 05 жовтня 2016 року № 0510-01.
✔️Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 12 травня 2015 року серії НОМЕР_3 право власності на автомобіль марки Hyundai Elantra, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 .
✔️Згідно з роз`ясненнями, що містяться в пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, спори про поділ майна осіб, які живуть однією сім`єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають вирішуватися згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про власність», відповідних норм Цивільного кодексу Української РСР 1963 року та з урахуванням пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності».
✔️За змістом пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, розглядаючи позови, пов`язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є не лише майно, нажите подружжям за час шлюбу (стаття 16 Закону України «Про власність», стаття 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України), а й майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, або спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (пункт 1 статті 17, статті 18, пункт 2 статті 17 Закону України «Про власність»).
✔️Частиною другою статті 112 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року визначено, що сумісною власністю є спільна власність без визначення часток. Аналогічне положення містить і частина перша статті 368 чинного Цивільного кодексу України.
✔️Згідно зі статтею 17 Закону України «Про власність», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об`єдналися для спільної діяльності, є їх спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Розмір частки кожного визначається ступенем його трудової участі.
✔️Отже, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб необхідно вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, внаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.
✔️✔️У зв`язку з цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, необхідно встановити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.
✔️✔️Сам факт перебування у незареєстрованих шлюбних відносинах без установлення обставин ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною із сторін.
✔️Тільки в разі встановлення судом таких обставин положення частини першої статті 17 Закону України «Про власність» будуть правильно застосовуватися.
✔️Вказані правові висновки викладені Верховним Судом України у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15.
✔️Таким чином, спеціальне правило, що належить застосувати суду для оцінки правових наслідків набуття майна членами однієї сім`ї, міститься в частині першій статті 17 Закону України «Про власність», що втратив чинність згідно із Законом України від 27 квітня 2007 року № 997-V.
✔️Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
✔️Пунктом 1 розділу VII Прикінцевих положень Сімейного кодексу України (далі — СК України) передбачено, що цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року.
На правовідносини, які виникли між сторонами з приводу набуття спільного майна й продовжили існувати після 01 січня 2004 року, поширюється дія СК України.
✔️Абзацом першим частини другої статті 3 СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
✔️Згідно з частиною першою статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
✔️Відповідно до статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
✔️За змістом наведеної норми правовими наслідками встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу є встановлення належності їм майна на праві спільної сумісної власності на підставі статті 74 СК України.
✔️✔️Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, з метою вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбано спірне майно.
✔️Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.
✔️✔️Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.
✔️Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).
✔️Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.
✔️✔️У зв`язку з викладеним в разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
✔️✔️Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.
✔️Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, висловленим у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2641цс15.
✔️✔️Суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів дійшов обґрунтованого висновку про встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по 01 вересня 2016 року, оскільки інститут спільного проживання осіб як чоловіка і жінки було введено в національне законодавство СК України, який набрав чинності одночасно з набранням чинності ЦК України. Кодекс про шлюб та сім`ю Української РСР, який діяв до 01 січня 2004 року, таких положень не містив. Тому вказаний факт може бути встановлений лише з 01 січня 2004 року.
✔️✔️На підтвердження своїх вимог про визнання права власності на 1/2 частину спірного житлового будинку позивач мала надати докази, з яких можливо було б встановити факт внесення нею певних коштів на його спорудження чи придбання нею будь-яких будівельних матеріалів необхідних для його будівництва.
✔️✔️Сам лише факт отримання позивачем заробітної плати не може бути доказом участі у будівництві спірного будинку, а показання свідків не можуть підтверджувати обставини участі коштами у будівництві цього нерухомого майна щодо розміру такої участі.
✔️Як роз`яснено у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», відповідно до статті 12 Закону України «Про власність» у приватній власності громадян можуть знаходитись жилі будинки, збудовані на відведеній у встановленому порядку земельній ділянці або придбані на законних підставах, наприклад, за договором купівлі-продажу, міни, дарування, за правом спадщини. Оскільки згідно зі статтею 17 Земельного кодексу Української РСР і статтею14 Закону України «Про власність» земельна ділянка для будівництва жилого будинку і господарських будівель надається громадянину у приватну власність, участь інших осіб у будівництві не створює для них права приватної власності на жилий будинок, крім випадків, коли це передбачено законом. Згідно зі статтями 16 і 17 Закону України «Про власність», таке право, зокрема, виникає, коли будівництво велось подружжям в період шлюбу — жилий будинок у зв`язку з цим є їх спільною сумісною власністю, або велось за рахунок спільної праці членів сім`ї — жилий будинок стає їх спільною сумісною власністю, якщо інше не було встановлено письмовою угодою між ними. Інші особи, які приймали участь у будівництві жилого будинку (його купівлі) не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво (купівлю будинку), якщо допомогу забудовнику (покупцю) вони надавали не безоплатно. Таке ж право за цих умов належить членам сім`ї власника жилого будинку, якщо вони приймали участь лише у будівництві підсобних будівель (літньої кухні, сараю, тощо) і підсобних приміщень або коли їх затрати на ремонт жилого будинку перевищували покладений на них статтею 156 Житлового кодексу Української РСР обов`язок.
✔️Зважаючи на вищевикладене, дослідивши докази у справі та давши їм належну оцінку, врахувавши обставини справи, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з безпідставності позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання спірного нерухомого майна спільною сумісною власністю та визнання за позивачем права власності на 1/2 частини житлового будинку і земельної ділянки, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що зазначене спірне майно було набуте ОСОБА_2 та ОСОБА_1 внаслідок їх спільної праці, або доказів укладення між ними письмової угоди про створення спільної сумісної власності, тому відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині.
✔️Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не застосував положення частини другої статті 64 Житлового кодексу Української РСР, є безпідставними, оскільки ця норма не може бути застосована до спірних правовідносин, тому що регулює відносини членів сім`ї наймача та інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство, з приводу користування житлом, а не виникнення права власності на нього.
Міністерство юстиції цифровізує процес стягнення коштів боржників та повністю перейде до системи автоматизованого арешту.
Міністр юстиції України повідомив, що вже налагоджена співпраця з одним із банків, завдяки якій державний чи приватний виконавці можуть заарештувати рахунки, включаючи карткові, миттєво, натисканням кількох клавіш.
«Це надзвичайно ефективна система. Зараз обговорюємо питання, щоб до неї підключилися ще кілька банків. Також працюємо над тим, щоб до кінця року ця система була обов’язковою в роботі всіх банків. Від цього виграють всі, включаючи банки, які часто є стягувачами», — наголосив очільник відомства.
Разом з цим він повідомив, що у найближчому майбутньому для громадян будуть доступні нові послуги. Зокрема, готують зміни, які нададуть можливість державним та приватним нотаріусам реєструвати шлюби і розлучення. Крім того, готують законопроект про запровадження системи електронного нотаріату.
Далее
Національний банк України (НБУ) спростив порядок розкриття банківської таємниці.
Про це сказано в оприлюдненому в понеділок, 3 лютого, на сайті НБУ повідомленні. Згідно з офіційною інформацією, порядок розкриття банківської таємниці спрощено відповідно до закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування і покарання за набуття таких активів».
Ухвалений у жовтні минулого року Верховною Радою закон вніс і зміни до статті 62 закону «Про банки і банківську діяльність», що передбачають спрощення порядку розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю.
Відповідно д ухвалених змін, окремі держоргани можуть отримати за письмовим запитом без рішення суду доступ до інформації про операції за рахунками осіб, у тому числі й інформацію про контрагентів, навіть якщо їхні рахунки відкриті в інших банках.
В законі йдеться про такі органи, як Служба безпеки України (СБУ), Державне бюро розслідувань (ДБР), Національна поліція, Національне антикорупційне бюро України (НАБУ), Антимонопольний комітет України та органи прокуратури України.
Саме з метою виконання цієї норми закону Нацбанк і упорядкував приписи щодо зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, зазначається в повідомленні НБУ.
Далее
Питання виключення учасника зі складу засновників ТОВ згідно з нормами закону «Про господарські товариства» належало до виключної компетенції зборів товариства. І суд не може їх підміняти.
З такими висновками судів попередніх інстанцій погодився й Касаційний господарський суд у справі №905/859/19.
ТОВ звернулося до господарського суду з позовом проти свого учасника про виключення його зі складу учасників. Позивач послався на відмову останнього від виконання рішення загальних зборів, що є порушенням статуту товариства. Крім того, відповідач, перебуваючи на посаді генерального директора ТОВ, усупереч
інтересам товариства та статуту, переоформив право користування земельними ділянками на ФГ, в якому він є єдиним засновником.
Як зазначив КГС у постанові від 16.01.2020, норми закону «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачають лише дві підстави для виключення учасника з ТОВ/ТДВ, при цьому за рішенням органів управління товариства, а не суду. Останній тільки перевіряє обґрунтованість і законність прийняття рішення про виключення учасника в разі подання тим відповідного позову. Водночас суд не може перебирати на себе повноваження органів управління товариства та приймати таке рішення самостійно.
Крім того, у переліку документів, які подаються для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток чи склад учасників ТОВ/ТДВ не згадуються.
Далее
На офіційному сайті Верховної Ради України з’явився текст законопроекту №2803 «Про внесення змін до деяких законів України у зв’язку з впорядкуванням діяльності у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань». Ініціатором схвалення законопроекту став Кабінет Міністрів України, а написали його представники Міністерства юстиції.
У пояснювальній записці до законопроекту зазначено, що урядом поставлено завдання комплексно врегулювати питання здійснення повноважень у сферах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та бізнесу без участі районних державних адміністрацій (РДА). Для цього потрібно врегулювати законодавство.
Також наголошується на необхідності якнайшвидшого переведення частини реєстраційних послуг в електронну форму. Зокрема, створення умов для проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень в електронній формі та заяв, поданих в електронній формі через особистий кабінет заявника, за умови його ідентифікації за допомогою кваліфікованого електронного цифрового підпису або інших альтернатив.
Що пропонується
Законопроектом пропонується виключення РДА з числа суб’єктів державної реєстрації, делегування частини повноважень у цій сфері речових прав на нерухоме майно та бізнес посадовим особам Міністерства юстиції України та/або його територіальним органам.
До таких повноважень пропонується, зокрема, віднести проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій на підставі судових рішень, що набрали законної сили, які отримуються у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного державного реєстру судових рішень і мають наслідком зміну відомостей у відповідних реєстрах, заборону вчинення реєстраційних дій, а також державну реєстрацію на підставі документів, що подаються заявниками в електронній формі.
Передбачається, що такі заяви громадян та юридичних осіб в електронній формі можуть бути подані незалежно від місцезнаходження останніх, а їх опрацювання для заявників здійснюватиметься з мінімальними затратами часу та ресурсів. Зазначене відповідає Концепції електронного урядування в Україні та має сприяти зменшенню проявів рейдерства.
У зв’язку зі зміною складу суб’єктів державної реєстрації зберігання реєстраційних справ у паперовій та формування їх в електронній формах покладатиметься на територіальні органи Міністерства юстиції України.
Також на законодавчому рівні закріплюється принцип екстериторіальності державної реєстрації нерухомості, розташованої в межах Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, тимчасово окупованих територій Луганської та Донецької областей.
Крім того, з метою оптимізації та впровадження нової ефективної моделі державної реєстрації у законопроекті передбачаються норми, спрямовані на запобігання проявам рейдерства, такі як внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей паперових носіїв інформації про речові права, зареєстровані до 1 січня 2013 року; підписання протоколу всіма учасниками товариства з обмеженою відповідальністю, що брали участь у загальних зборах у разі прийняття загальними зборами учасників рішення щодо обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу тощо.
Дещо спрощується механізм встановлення повноважень особи представника, що звертається для проведення реєстраційних дій, а саме нотаріальна посвічена довіренність не вимагатиметься у випадку проведення реєстраційних дій щодо державного органу або органу місцевого самоврядування.
На виконання вимог Указу Президента України №837 в частині позбавлення Міністерства юстиції України повноважень щодо прийняття рішень про скасування реєстраційних дій у сфері державної реєстрації юридичних та фізичних осіб — підприємців та громадських формувань, скасування рішень про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та запровадження виключно судового порядку оскарження рішень державних реєстраторів тощо — проектом пропонується виключити статті 34 та 37 Закону про реєстрацію, що регулюють питання оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації до Міністерства юстиції. Набрання чинності цією нормою Закону передбачено 1 січня 2022 року.
Також передбачається внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань». Зокрема, чітко прописано, які документи подаються заявником для державної реєстрації постійно діючої арбітражної установи:
1) заява про державну реєстрацію постійно діючої арбітражної установи;
2) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління засновника про створення постійно діючої арбітражної установи;
3) установчі документи постійно діючої арбітражної установи (положення, регламент).
Для державної реєстрації змін до відомостей про постійно діючу арбітражну установу подаються так самі документи плюс положення, регламент у новій редакції — у разі внесення змін, що містяться в установчих документах постійно діючої арбітражної установи.
Відтепер розгляд документів, поданих для державної реєстрації та проведення інших реєстраційних дій, здійснюється у день їх надходження (а не впродовж 24 годин, як раніше). А в разі надходження документів для державної реєстрації та проведення інших реєстраційних дій після 15-ї години робочого дня або у вихідний чи святковий день, їх розгляд здійснюється не пізніше наступного робочого дня.
Далее
