Юридическая Компания

Опубликованоdirector

Чи підлягають розподілу поштові витрати пр розгляді справи у суді

Опубликовано 10 Фев 2020 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

Чи підлягають розподілу поштові витрати пр розгляді справи у суді

?Постанова КГС ВС від 20.01.2020 № 910/4474/17:
http://www.reyestr.court.gov.ua/
Ключові тези:
✔️9.2. Третя особа Міністерство інфраструктури України звернулась до Верховного Суду із заявою про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом касаційної скарги та просить стягнути з скаржника понесені Міністерством судові витрати у розмірі 69 грн. До заяви додано розрахунок суми заборгованості, описи вкладень у цінні листи та копії фіксальних чеків на загальну суму 69 грн, які підтверджують направлення відзиву на касаційну скаргу сторонам у справі.
✔️9.3. Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
✔️9.4. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
✔️9.5. Водночас, судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги (частина тринадцята статті 129 ГПК України).
✔️✔️9.6. Зважаючи на те, що позовні вимоги у цій справі задоволено та покладено судові витрати на відповідача-1 та третя особа не заперечувала проти задоволення позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заяви третьої особи.

?Постанова КГС ВС від 07.08.2019 № 910/4923/14:
http://www.reyestr.court.gov.ua
Ключові тези:
✔️… Міністерство інфраструктури України звернулось із заявою про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом касаційної скарги, а саме 57,72 грн пов`язаних з надсиланням копій відзиву учасникам справи.
Відповідно до приписів статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
✔️До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
✔️✔️Водночас подання відзиву на касаційну скаргу: є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. З огляду на викладене Суд дійшов до висновку, що у задоволенні вимоги Міністерства інфраструктури України про розподіл судових витрат пов`язаних з надсиланням копій відзиву учасникам справи слід відмовити.

Далее

Изменился порядок сертификации авто с ГБО: подробности далее

Опубликовано 10 Фев 2020 в Новости | Нет комментариев

Изменился порядок сертификации авто с ГБО: подробности далее

В Украине в 2020 году усложнилась и несколько подорожала процедура перерегистрации газового оборудования (ГБО) на авто после его установки.

В Сервисных центрах МВД (СЦ) больше не принимают документы в соответствии с прошлогодними нормами, теперь в ведомстве требуют другие документы, которые придется оформлять дольше, а по стоимости составят 2500-3000 грн.

Сертификация

После переоборудования авто владелец должен выбрать организацию по оценке соответствия транспортного средства, чтобы в итоге получить сертификат соответствия или же акт технической экспертизы, — говорится в п.13 постановления КМУ от 21 июля 2010 года N 607.

Документы, которые необходимо предъявить в Сервисный центр МВД для регистрации ГБО в 2020:

  • Паспорт владельца автомобиля, его ИНН код;
  • Акт приема-передачи авто (выдает СТО, которое устанавливало ГБО);
  • Свидетельство о согласовании конструкции (выдает СТО);
  • Сертификат соответствия;
  • Приказ руководителя предприятия о назначении ответственного лица (только для юрлиц).

Как сообщается, стоимость сертификации колеблется от 2100 до 3300 грн. Для этого надо потратить 1,5-2 часа времени, предоставив переоборудованный автомобиль на осмотр специалистам. Кроме машины, владелец также предъявляет акт приема-передачи автомобиля и свидетельство о согласовании конструкции, ему выдаются на СТО. Как правило, собственно сетрификаты соответствии выдают не сразу, а на следующий день, иногда присылают по почте.

Важно, что установка ГБО должно быть проведено в соответствии с ТУ У 45.2-3274809648-002: 2019, иначе сертификацию такой автомобиль не пройдет и он будет возвращен на СТО для доработки.

Если автомобиль соответствует данному стандарту, владелец получает сертификат соответствия на следующий день и подает все вышеописанные документы на перерегистрацию. В зависимости от места производства автомобиля стоимость замены «техпаспорта» составляет 480-500 грн.

Далее

Сімейним фермерам держава компенсує сплачені податки

Опубликовано 10 Фев 2020 в Новости | Нет комментариев

Сімейним фермерам держава компенсує сплачені податки

Уряд планує виділити 50 млн гривень на компенсацію ЄСВ (єдиний соціальний внесок) сімейним фермерським господарствам. Про це повідомив міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Тимофій Милованов на своїй сторінці у Facebook.

“Ми запустили механізм реєстрації сімейних фермерських господарств як фізичних осіб-підприємців. Тепер вони можуть обирати спрощену систему оподаткування — єдиний податок 4 група”, — зазначив Тимофій Милованов.

За словами міністра, виплати стартують вже цього року. На компенсацію планується виділити 50 млн грн.

“Йдеться про 3,9 млн особистих селянських господарств — а це дуже потужна частина усього агро. У 2018 році вони виробили 41% валової продукції сільського господарства. Тож тепер вони можуть легалізуватися як сільськогосподарські виробники та отримувати з державного бюджету компенсацію за сплачений єдиний соціальний внесок”, — підсумував Тимофій Милованов.

Після внесення змін до законодавства про ЄСВ члени фермерського господарства, фізичні-особи підприємці, які перебувають на загальній системі оподатківання, та самозайняті особи зможуть не сплачувати ЄСВ за місяці неотримання доходу.

Далее

Визначено новий орган, який видаватиме патенти та свідоцтва на об’єкти права інтелектуальної власності.

Опубликовано 7 Фев 2020 в Новости | Нет комментариев

Визначено новий орган, який видаватиме патенти та свідоцтва на об’єкти права інтелектуальної власності.

Верховна Рада прийняла в першому читанні низку законів у сфері інтелектуальної власності. Серед іншого визначено орган, який видаватиме патенти та свідоцтва на об’єкти права інтелектуальної власності.

Такі повноваження буде покладено на Національний орган інтелектуальної власності, що належатиме до сфери управління Мінекономіки. Його утворять на базі Українського інституту інтелектуальної власності. Крім того, у проекті №2255 застережено, що фінансування діяльності НОІВ здійснюватиметься за рахунок зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності.

Іншим проектом (№2258) визначений порядок подання заявок на реєстрацію торговельних марок, а також посилено санкції за порушення прав на них. Щодо промислових зразків збільшений строк чинності прав — не більше ніж 25 років. Причому передбачений адміністративний спосіб визнання недійсними свідоцтв на промислові зразки в Апеляційній палаті — механізм «post grant opposition» як запобіжник патентному тролінгу.

А законопроект №2259 передбачає реформу патентного законодавства. Зокрема, буде розширено перелік об’єктів технологій, на які не поширюється правова охорона та які не можуть визнаватися винаходом (наприклад комп’ютерні програми, зовнішній вигляд продуктів тощо).

Далее

До 1 січня 2025 року всі власники незатребуваного земельної ділянки (паю) або їхні прямі спадкоємці повинні оформити право власності

Опубликовано 7 Фев 2020 в Новости | Нет комментариев

До 1 січня 2025 року всі власники незатребуваного земельної ділянки (паю) або їхні прямі спадкоємці повинні оформити право власності

До 1 січня 2025 року всі власники незатребуваного земельної ділянки (паю) або їхні прямі спадкоємці повинні оформити право власності на земельну ділянку. Якщо вимогу не буде виконано, вважатиметься, що власники ділянок автоматично відмовилися від землі.

Відповідні зміни передбачені в статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» №2498-VIII.

Раніше, 1 січня 2019 року, набрав чинності Закон «Про внесення змін у деякі законодавчі акти України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування в масивах земель с/г призначення, унеможливлення рейдерства і стимулювання зрошення в Україні».

Нові зміни в законі передбачають:

— запровадження права орендарів на обмін земельними ділянками без згоди орендодавця (за умови їхньої приблизної рівнозначності й дотримання встановлених умов);

— становлення першочергового права на оренду земельних ділянок одного масиву (отже великі с/г підприємства зможуть відразу отримувати значні площі землі в одній місцевості, а не набирати земельні ділянки для оренди вроздріб);

— закріплено поняття «незатребувані земельна частка (пай)», в який зараховуються всі земельні частки (паї), власникам на які було видано свідоцтва (сертифікати), але не були виділені в натурі (на місцевості), відповідно до нового законодавства.

З нововведеннями почали діяти й нові правила, тепер потенційні власники паїв, які відкладають оформлення документів на землю, можуть бути позбавлені права на неї. Влада постановила законом термін на 5 років, протягом якого можна оформити юридичне право на свою частину паю.

Далее

Верховний суд назвав умови, за яких пішохід має перевагу на неврегульованому пішохідному переході

Опубликовано 7 Фев 2020 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

Верховний суд назвав умови, за яких пішохід має перевагу на неврегульованому пішохідному переході

У справі №751/4821/17  водій, наближаючись до такого переходу, не пропустив пішохода, за що отримав штраф. Не погодившись із рішенням інспектора ППС, подав позов про скасування постанови.

Вирішуючи справу, КАС ВС керувався такими нормами.
✔️ Водій, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, де перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися (п.18.1 ПДР).
✔️ Пішохід має перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими за наявності на те сигналу регулювальника чи світлофора (п.4.16 ПДР).

Тож висновки КАС у цій справі наступні:
▪️ На нерегульованих переходах пішоходи мають перевагу в русі перед транспортними засобами з моменту, коли вони ступили на перехід.
▪️ Водій обов’язково повинен своїм маневром показати пішоходам, що він дає дорогу, тобто знизити швидкість, якщо цього достатньо або зупинитися.
▪️ Забороняється здійснювати об’їзд пішохода, що перебуває на пішохідному переході незалежно від відстані між ним і транспортним засобом, а також збільшувати швидкість з метою «проскочити» перед пішоходом, який ступив на нерегульований перехід.

Отже, водій повинен врахувати можливі маневри пішохода на переході і спрогнозувати розвиток ситуації: якщо ймовірно, що шляхи руху пішохода (незалежно від того, як він рухається) і транспортного засобу можуть перетнутися на переході, — уникнути такої ситуації, тобто дати дорогу пішоходу.

Відповідно, позивач, свідомо не зупинившись перед нерегульованим пішохідним переходом, в той час, як пішохід почав рух, безумовно створив йому небезпеку та порушив п. 18.1 ПДР.

Далее

Держпраці пояснює щодо необхідності посадових інструкцій та, яка відповідальність передбачена за їх за їх відсутність

Опубликовано 7 Фев 2020 в Новости | Нет комментариев

Держпраці пояснює щодо необхідності посадових інструкцій та, яка відповідальність передбачена за їх  за їх відсутність

Відповідно до ст. 29 КЗпП України роботодавець зобов’язаний до початку роботи ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку, роз’яснити права й обов’язки, забезпечити необхідними для роботи засобами.

Обов’язки, права та відповідальність працівників закріплюють у посадових (робочих) інструкціях (п. 4 Загальних положень Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (ДКХП); п. 4 Загальних положень Довідника кваліфікаційних характеристик професій робітників (ДКХПР), вміщених до Випуску 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності» ДКХП, затвердженого наказом Мінпраці від 29.12.2004 № 336).

Посадова інструкція – це організаційно-правовий документ, в якому визначено основні завдання, обов’язки, права і відповідальність працівника при виконанні роботи на певній посаді (за відповідною професією).

Посадова інструкція має бути розроблена для всіх посад, передбачених штатним розписом.

Наявність посадових інструкцій є обов’язковою на кожному підприємстві, а їх відсутність є порушенням законодавства про працю України.

Завдяки наявності посадових інструкцій працівник чітко усвідомлює, яких результатів від нього чекають, як оцінюватиметься робота, яку відповідальність передбачено за невиконання встановлених вимог.

Уніфіковані форми для посадової та робочої інструкцій містить Збірник уніфікованих форм організаційно-розпорядчих документів, схвалений протоколом Методичної комісії Держкомархіву від 20.06.2006 року № 3.

Проект посадової інструкції працівника розробляє безпосередній керівник за методичної та консультаційної підтримки кадрової служби. Далі цей документ подають на погодження до кадрової і юридичної служб підприємства.

До посадових інструкцій можна вносити зміни та доповнення тільки на підставі наказу керівника підприємства за згодою працівника (абз. 7 п. 6 Загальних положень розд. 1 Вип. 1 ДКХП; абз. 8 п. 6 Загальних положень розд. 2 Вип. 1 ДКХПР).

Відсутність посадової/робочої інструкції – це порушення вимог статті 29 Кодексу законів про працю України (КЗпП).

Відповідальність за згадане порушення: для винних посадових осіб – адміністративна, штраф від 510 до 1700 грн. (ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення); для роботодавця – штраф у розмірі мінімальної зарплати за «інші порушення законодавства про працю» (ст. 265 КЗпП).

Окрім того, посадові інструкції працівників, як внутрішній документ ТОВ, розробляються згідно чинного законодавства та повинні відповідати вимогам діючого статуту товариства.

Тобто, наявність посадових інструкцій в ТОВ передбачена КЗпП України, а зміст повинен відповідати Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та статуту товариства в частині, що не суперечить згаданому Закону.

Додатково слід зазначити, що 06.02.2018 року прийнято новий Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Закон запроваджує нові механізми корпоративного управління ТОВ, які дозволять врегулювати більшість питань діяльності товариства через його статут.

Саме статутом можна врегулювати більшість питань, які стосуються порядку прийняття рішень, запровадження Наглядової ради, розподілу повноважень між органами, прийняття нових учасників, врегулювання питання спадкування чи застави часток тощо.

Новим Законом встановлено строк до 17.06.2019 року, протягом якого статути усіх товариств повинні бути приведенні у відповідність до вимог Закону. Після настання вказаної дати статут залишається дійсним в частинах, які не суперечать вимогам чинного Закону.

Далее

Зареєстровано законопроєкт про заборону музики та кіно в автобусах

Опубликовано 6 Фев 2020 в Новости | Нет комментариев

Зареєстровано законопроєкт про заборону музики та кіно в автобусах

4 лютого 2020 року у Верховній Раді зареєстровано проєкт Закону «Про внесення змін до статті 40 Закону України «Про автомобільний транспорт» (щодо заборони акустичного насильства)».

Авторами законопроєкту є народні депутати.

Тексту документа на сайті наразі немає.

Зауважимо, мова йде про заборону вмикання аудіо та відеотреків мовою країни-аргесора під час пасажирських перевезень в автобусах та маршрутках.

Один з авторів законопроєкту Володимир В’ятрович написав на своїй сторінці у соцмережі «Facebook», що законопоєкт має захистити людей від нав’язливого звуку під час поїздок.

«Ухваливши цей законопроєкт, парламент запровадить в Україні правила, які діють в усьому цивілізованому світі. Пасажири на всіх видах транспорту зможуть їхати в тиші, а не доводити водіям своє право не слухати звуки «шансону» чи якогось серіалу. Трансляція звуку музики чи фільмів на пасажирських рейсах дозволятиметься лише через навушники», – пояснив нардеп.

Зазначимо, нещодавно водій автобуса відмовився вимкнути трансляцію російського фільму на вимогу двох пасажирок рейсу.

Далее

Нововведення у процедурі усиновлення

Опубликовано 6 Фев 2020 в Новости | Нет комментариев

Нововведення у процедурі усиновлення

Міністерство соціальної політики зробило прозорішою процедуру національного усиновлення в Україні. Про це заявив радник Міністра соціальної політики Леонід Лебедєв.

«Мінсоцполітики зробило процедуру національного усиновлення в Україні прозорішою за рахунок нововведень, а саме завдяки новій програмі навчання кандидатів в усиновлювачі, запровадженню довідки про вжиття вичерпних заходів щодо влаштування дитини в сім’ю громадян України та проходження курсу підготовки з питань виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», – розповів радник Міністра.

За словами Лебедєва, проходження усіма кандидатами в усиновлювачі обов’язкового курсу навчання є дуже важливим етапом, оскільки виховання дитини, яка зазнала психологічної травми від втрати біологічних батьків, має свої особливості, всі потенційні прийомні батьки, батьки-вихователі та опікуни вже давно проходять таке навчання.

Відтепер це стосуватиметься і усиновлювачів.

«Після проходження обов’язкового і безкоштовного курсу навчання всім батькам видається довідка, яка засвідчує проходження цього курсу і їхню готовність стати усиновлювачами, в ній вказується кількість дітей, їх стать та вік, рекомендації щодо можливості усиновлення. Тобто ця довідка є остаточним документом в пакеті, який подається всіма заявниками до суду – інстанції, яка приймає остаточне рішення щодо усиновлення», – зауважив радник Міністра.

Додамо, протягом 2019 року було усиновлено 1419 дітей, що на 61 дитину більше за попередній рік, зафіксовано 36 випадків скасування усиновлення.

Далее

Чи можливо за рішенням суду визнати право власності на новозбудоване майно: ВП ВС

Опубликовано 6 Фев 2020 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

Чи можливо за рішенням суду визнати право власності на новозбудоване майно: ВП ВС
З постанови Великої Палати ВС у справі № 522/1029/18 від18.12.19 — оскільки набуття права власності на новозбудовану квартиру регулюється окремими нормами законодавства, позови про визнання права власності на неї не можуть бути задоволені
Основні висновки:
Укладаючи договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно позивач отримала обмежене речове право, за яким вона, як власник цього права, наділена певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно в майбутньому. Право власності на новозбудоване майно виникає в порядку, визначеному цивільним законодавством України. Для отримання позивачем права власності саме на новозбудоване майно необхідна наявність ряду правопороджуючих фактів. Такі факти були регламентовані відповідним положенням договору купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно та діючим законодавством щодо порядку реєстрації речових прав на нерухоме майно. Такими фактами, зокрема, є: документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси; акт приймання-передачі обєкта будівництва та новоствореного майна.
Ст. 331 ЦК України встановлено загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію. На час укладення сторонами відповідного договору про фінансування будівництва правовідносини щодо залучення коштів фізичних осіб з метою фінансування будівництва, порядку управління цими коштами регулювалися Законами України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та «Про інвестиційну діяльність».
Судове рішення за загальним правилом не є підставою виникнення права власності. Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Ні зазначеними вище нормами, ні нормою ст. 331 ЦК України не передбачено виникнення права власності на новостворений об`єкт нерухомості на підставі судового рішення. Отже, порядок оформлення права власності на об`єкт інвестування після прийняття такого об`єкта в експлуатацію визначено відповідними нормами.
Відповідно до ст. 392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права); у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.
Беручи до уваги, що моментом виникнення майнових прав, а саме суб`єктивних прав учасників правовідносин, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням майном, є момент набуття права власності, яке позивачем на спірні квартири у втстановленому законом та договором порядку не набуте, вимоги позивача щодо визнання її власником квартир не ґрунтуються на законі.
Окремо звертає на себе увагу наступний висновок ВП ВС про те, що в цьому випадку «має місце пред`явлення позовів про визнання права власності на новостворене чи реконструйоване нерухоме майно, щоб спростити чи уникнути встановленої законодавством досить тривалої в часі та фінансово затратної процедури оформлення прав на це майно. Оскільки набуття права власності регулюється окремими нормами і зазначені вище позови заявляються формально не для визнання, а для набуття права власності, задоволені вони бути не можуть».
Верховний Суд в черговий раз зазначив про неможливість одночасного пред`явлення позовупро витребування майна із чужого незаконного володіння (оскільки віндикація — це позов неволодіючого власника про витребування майна від володіючого не власника) і про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном (оскільки негаторний позов — це позов про захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння).Тобто віндикаційний і негаторний позови є взаємовиключними. При цьому одна з умов застосування як віндикаційного , так і негаторного позову — відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки в такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів.
І нарешті, Верховний Суд нагадав сталу правову позицію про те, що перш ніж застосувати позовну давність (а про це просили відповідачі) , суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Отже, відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову. Такий висновок випливає з вимог ст. 261 ЦК України.
Далее