Опубликованоdirector

Відтепер перевірку даних про померлих осіб автоматизовано, – Мін’юст

Опубликовано director 20 Ноя 2019 в Новости | Нет комментариев

Запрацювала автоматична взаємодія між реєстрами Міністерства юстиції України та Пенсійного фонду України, інформує пресслужба Мін’юсту.

Це вже друга електронна взаємодія в межах національної системи «Трембіта».

«Відтепер перевірку даних про померлих осіб автоматизовано. Ця взаємодія дозволяє оперативно інформувати Пенсійний фонд з боку Міністерства юстиції про факт смерті громадянина. Це, у свою чергу, дозволяє своєчасно надавати соціальну допомогу на поховання померлої особи і припиняти виплату пенсії», – йдеться у повідомленні.

Зазначимо, донедавна процес пересилання даних відбувався вручну, що значно затримувало процес обміну і звірення даних (дані до Пенсійного Фонду передавали протягом десяти робочих днів) і підвищувало ризик суб’єктивних технічних помилок.

Відтепер для верифікації даних, завдяки «Трембіті», у працівників ПФУ є постійний онлайн-доступ до інформації про смерть фізичних осіб, яка, до того ж, автоматично оновлюється щодоби.

За необхідності уточнення інформації ПФУ матиме можливість звернутися додатково до інших інстанцій.

Нова взаємодія дозволяє громадянам оперативно отримувати виплати на поховання, а державі – контролювати процес і уникати неправомірних виплат, зазначають, у Міністерстві юстиції.

Додамо, у найближчих планах вдосконалення взаємодії передбачено створення картки застрахованої особи (таку картку оформлятимуть при народженні дитини), а також – одержання інформації про втрату годувальника.

Далее

С завтрашнего дня прокуроры перестанут вести досудебные расследования

Опубликовано director 19 Ноя 2019 в Новости | Нет комментариев

“20 ноября 2019 года прокуратура прекращает функцию досудебного расследования, однако продолжает осуществлять процессуальное руководство в расследовании, то есть организацию и координацию досудебного следствия”, – говорится в сообщении.

Отмечается, что все незавершенные расследования передадут в соответствии с квалификацией в Государственное бюро расследований, Национальное антикоррупционное бюро Украины, Службу безопасности Украины и т. д. Вместе с тем, полномочия прокуроров выполнять процессуальные действия в пределах расследований обеспечит их непрерывность.

Кроме того, с образованием в ГБР специализированного управления и перехода к нему следственных материалы производств будут направлены им для дальнейшей работы над расследованиями.

В ГПУ объяснили, что досудебное расследование прокуратура осуществляла временно. Это не входит в функции прокуратуры, согласно Конституции Украины и закону “О прокуратуре”.

Далее

ВС/КЦС: Відлік строку позовної давності при поділі майна колишнього подружжя через суд починається з моменту порушення права одного із співвласників іншим, а не датою розірвання шлюбу (ВС/КЦС, у справі № 203/304/17 від 06 листопада 2019 р.)

Опубликовано director 19 Ноя 2019 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

Далее

Украинцы — физические лица — имеют право кредитовать без дополнительных лицензий и документов

Опубликовано director 15 Ноя 2019 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

Украинцы — физические лица — имеют право кредитовать без дополнительных лицензий и документов кого захотят. Как других людей, так и компании (юрлиц), причем в тех валютах, в которых пожелают. Соответствующую правовую позицию выдала Большая палата Верховного суда, рассматривая дело №723/304/16-ц.

«Люди не обязаны получать финансовую лицензию, как считают некоторые. Они имеют право кредитовать без нее, оформляя все простой распиской или договором. Как захотят. Верховный суд внес ясность, и никакой двусмысленность быть не должно», — объяснил «Стране» старший партнер адвокатской компании «Кравец и партнеры» Ростислав Кравец.

Судебная тяжба по делу №723/304/16-ц касалась двух частных лиц и ЧП «Свитвуд Украина». Спор разворачивался вокруг тела кредита на $42,3 тыс. и процентов по нему на $36,4 тыс., начисленных с 2012 по 2016 годы.

Еще один важный момент из правовой позиции Верховного суда: человек может выдавать кредиты не только в гривне, а в любой валюте. И выдавать, и насчитывать в ней проценты. Проценты не должны взыскиваться обязательно в гривне — это четко сказано в выводе БП-ВС.

Далее

В Украине в 10 раз вырастут штрафы для бизнеса

Опубликовано director 15 Ноя 2019 в Новости | Нет комментариев

В следующем году украинский бизнес ждет новая процедура проверок и штрафы. 12 ноября 2019 года Верховная Рада приняла в первом чтении законопроект № 2172 «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины по поводу уменьшения давления на бизнес со стороны органов рыночного надзора». Прежде всего, он касается компаний, которые торгуют непищевыми продуктами.

Далее

Підстави для розірвання спадкового договору: постанова КЦС ВС

Опубликовано director 8 Ноя 2019 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

Особа звернулась до суду з позовом до набувача спадщини, приватного нотаріуса міського нотаріального округу про розірвання спадкового договору.

В обгрунтування позовних вимог посилалася на те, що між нею та набувачем було укладено спадковий договір, який посвідчений приватним нотаріусом міського нотаріального округу. Відповідно до умов договору квартира, яка на праві власності належить позивачу, переходить після її смерті до набувача, а остання виконує розпорядження відчужувача, а саме: організовує за рахунок позивача безперебійне забезпечення продуктами харчування, не рідше одного разу на тиждень проводить прибирання в її квартирі, забезпечує за свій рахунок ліками та наданням медичної допомоги, сплачує комунальні платежі, а також зобов’язується забезпечити її поховання на одному з кладовищ у місті. Однак набувач своїх обов`язків ніколи не виконувала. Зокрема, позивач зазначила, що вона самостійно купує продукти харчування, оплачує комунальні платежі, прибирає в квартирі, пере білизну. При цьому відповідач на зауваження позивача не реагує.

Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано, розірвано спадковий договір, укладений між позивачем та відповідачем, посвідчений та зареєстрований приватним нотаріусом.

Відповідач вказує, що судом апеляційної інстанції не надано відповідної оцінки наявним у матеріалах справи доказам. Зокрема вказує, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту передачі передбачених спадковим договором розпоряджень, які б відповідач не виконала.

Правова позиція Верховного Суду: 

Ст. 1302 ЦК України передбачено, що за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов’язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а також державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом міністрів України (стаття 1304 ЦК України).

Згідно зі ст. 1305 ЦК України набувач у спадковому договорі може бути зобов’язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 1308 ЦК України зазначено, що спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша, друга статті 614 ЦК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що матеріали справи не містять належних, допустимих і достовірних доказів про виконання відповідачем умов спадкового договору, зокрема, щодо купівлі продуктів харчування для позивача, проведення прибирання в будинку, купівлі ліків та забезпечення у разі необхідності надання відчужувачу медичної допомоги, врахувавши, що долучені набувачем до матеріалів справи копії чеків на придбання ліків датовані часом, коли позивач поставила питання про розірвання спадкового договору, дійшов обґрунтованого висновку про невиконання набувачем розпоряджень відчужувача та недотримання ним умов спадкового договору, а отже, про наявність підстав для розірвання спірного договору.

З рішенням у справі №639/9198/16-ц можна ознайомитись за посиланням.

Далее

Правові позиції щодо ненадання первинних документів під час перевірки контролюючого органу

Опубликовано director 8 Ноя 2019 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

Далее

В яких випадках висновок про неможливість розшуку боржника є обґрунтованим: постанова ВС

Опубликовано director 7 Ноя 2019 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 18 березня 2019 року розглянув справу №21/303-08 та встановив, що висновок про безрезультативність або неможливість розшуку боржника, майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що 24 лютого 2009 року рішенням Господарського суду Харківської області стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Б-А» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «А» 249 426, 23 грн основного боргу, інфляційні витрати в сумі 15 963, 26 грн, 3% річних в сумі 3 362,12 грн, витрати на державне мито в сумі 2 687 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

25 квітня 2013 року ухвалою Господарського суду Харківської області замінено сторону (стягувача) у виконавчому провадженні при примусовому виконанні наказу господарського суду Харківської області, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю «КА» на його правонаступника — Товариство з обмеженою відповідальністю «НТ».

12 лютого 2016 року державним виконавцем на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час здійснення виконавчої дії) було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв’язку з тим, що у боржника відсутні грошові кошти та майно, підприємство фактично не існує, керівні органи і будь-які працівники відсутні, документації немає.

3 листопада 2018 року до Господарського суду Харківської області надійшла скарга ТОВ «НТ» на бездіяльність державного виконавця Балаклійського РВДВС ГТУЮ у Харківській області у виконавчому провадженні щодо примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області.

Ухвалою Господарського суду Харківської області у задоволенні скарги відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду Харківської області рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі скаржник посилається на невиконання державним виконавцем вимог статей 10, 18, 26, частини 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» щодо періодичності проведення відповідних перевірок майнового стану боржника, а також відсутність вчинення державним виконавцем належних, повних та об’єктивних виконавчих дій у виконавчому провадженні.

Висновок ВС

Судді ВС зазначають, що, відповідно до частини восьмої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше, ніж один раз на два тижні — щодо виявлення рахунків боржника; не рідше, ніж один раз на три місяці — щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

При цьому сам факт здійснення окремих дій щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин, що державним виконавцем проводилась перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою частиною восьмою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов’язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення.

ВС підкреслив відсутність обґрунтованого висновку, стосовно належного та повного вчинення державним виконавцем визначених законом дій щодо розшуку майна боржника, про відсутність такого майна у боржника, та як результат — передчасність наявності підстав для повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 2 частини першо їстатті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №915/1294/13.

Також колегія суддів зазначила, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку боржника, майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 7 серпня 2018 року у справі №910/25970/14.

Однак ВС  наголошує, що у даній справі, відмовляючи в задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця, судами першої та апеляційної інстанції не було встановлено, чи були виконані державним виконавцем всі належні та необхідні дії, спрямовані на виконання судового наказу, в тому числі з відповідною періодичністю, встановленою частиною восьмою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження».

Судді ВС підкреслюють, що сам факт здійснення окремих дій щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин, що державним виконавцем проводилась перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою частиною восьмою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов’язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення.

Як вбачається з оскаржуваних ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду, судами попередніх інстанцій, в порушення приписів статей 86, 236, 237 Господарського процесуального кодексу України, не було встановлено, чи виконав державний виконавець усі можливі та необхідні виконавчі дії щодо своєчасного виявлення грошових коштів, рухомого і нерухомого майна, їх арешту, опису, оцінки та реалізації з метою виконання рішення господарського суду у даній справі, що набрало законної сили та є обов’язковим на всій території України.

Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду касаційну скаргу задовольнив частково, постанову Східного апеляційного господарського суду та ухвалу Господарського суду Харківської області скасував та направив справу до Господарського суду Харківської області на новий розгляд.  

Далее

Факт визнання вини у порушенні ПДР,- не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб’єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності: ВС КАС

Опубликовано director 7 Ноя 2019 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

У Постанові від 15 травня 2019 року по справі № 537/2088/17 ВС КАС прийшов до висновку, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб’єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.

Підстави справи:

12 травня 2017 року Інспектор УПП Дворніцький Я.Е. виніс постанову серії АР № 819255 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КпАП.

5. Відповідно до цієї постанови, 12 травня 2017 року о 10:45 год. в місті Кременчуці на вулиці Шевченка, біля будинку 26, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Volkswagen Раssat, номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зупинку в два ряди, чим порушив розділ 15 додаток 4 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою КпАП.

6. Цією постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

7. Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області постановою від 07 серпня 2017 року позов задовольнив; скасував постанову серії АР №  819255, винесену 12 травня 2017 року Інспектором УПП Дворницьким Я.Е.

8. При ухваленні такого рішення суд першої інстанції взяв до уваги показання свідків ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) про те, що зупинка транспортного засобу була вимушеною, позаяк у позивача зламався ключ, який знаходився у брелоку з чіпом і під час їзди він періодично звідти випадав. Це створювало незручності і перешкоджало руху автомобіля.

9. Також суд першої інстанції зазначив, що відповідач не роз’яснив позивачу його прав та обов’язків, не зачитав постанови та не роз’яснив суті постановленого за провину правопорушення, це зробив інший патрульний – ОСОБА_6 , який чергував разом з Інспектором УПП Дворніцьким Я.Е. Встановлені обставини, на думку суду першої інстанції, свідчать про порушення процедури притягнення до адміністративної відповідальності.

10. Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 19 жовтня 2017 року скасував постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 серпня 2017 року та ухвалив нове, яким відмовив у задоволенні позовних вимог.

11. Ухвалюючи таке рішення суд апеляційної інстанції зазначив, що з дослідженого в судовому засіданні відеозапису подій вбачається, що позивач на місці розгляду справи про адміністративне правопорушення не заперечував, що надав Інспектору УПП недостовірну інформацію щодо технічної несправності автомобіля (файл 2, 10 год. 42 хв. 47 сек.) та повідомив, що причиною зупинки автомобіля з порушенням правил п. 15.4 ПДР стала необхідність придбання замка (файл 2, 10 год. 44 хв. 50 сек.). Водночас позивач не заперечив того, що була можливість зупинитися поруч без порушень ПДР (файл 2, 10 год. 47 хв. 34 сек.). На цій підставі суд апеляційної інстанції констатував, що позивач фактично визнав свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення.

12. Крім того, переглянувши відеозапис з нагрудної камери поліцейського апеляційний суд зазначив, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснено з дотриманням вимог законодавства, в тому числі відповідач роз’яснив права позивача, заслухані пояснення останнього.

13. На підставі наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач порушив вимоги пункту 15.4 ПДР, тому Інспектором УПП Дворніцьким Я.Е. правомірно виніс постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АР № 819255 від 12 травня 2017 року.

14. Доводи позивача щодо того, хто роз’яснив йому зміст постанови та строки її оскарження суд апеляційної інстанції розцінив як безпідставні, зауваживши, що вони не спростовують факту вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено частиною першою статті 122 КпАП та дотримання відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення.

IV. Касаційне оскарження

15. У касаційні скарзі позивач, з покликанням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати його постанову і залишити в силі постанову суду першої інстанції у цій справі. Касаційну скаргу обґрунтовує, зокрема, тим, що суд апеляційної інстанції не вивчив належним чином відеозапису, відтак дійшов помилкового висновку про дотримання відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

16. Відповідач подав заперечення на касаційну скаргу, у яких просить відмовити у задоволенні вимог позивача і залишити оскаржене судове рішення без змін. З-поміж іншого зауважив, що доводи позивача про вимушену зупинку не відповідають дійсності і факт правопорушення є встановленим.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

17. Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

18. Відповідно до статті 251 КпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото -і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

19. Згідно з частинами другою-четвертою статті 258 КпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

20. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

21. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

22. Перелік справ про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, встановлено у частині першій статті 222 КпАП, відповідно до якої органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (<…> частини перша, друга, третя і п’ята статті 122, <…>).

23. Згідно з частиною першою статті 122 КпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, — тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

24. Згідно з частиною другою статті 222 КпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

25. Згідно з пунктом 15.4 розділу 15 ПДР транспортні засоби не дозволяється ставити на проїзній частині в два і більше ряди. Велосипеди, мопеди і мотоцикли без бокового причепа дозволяється ставити на проїзній частині не більше ніж у два ряди.

VI. Позиція Верховного Суду

26. Підставою для винесення спірної постанови, відповідно до її змісту,  слугувало те, що позивач порушив розділ 15, додаток 4 ПДР. Вказаний розділ містить п’ятнадцять підпунктів, втім який з них конкретно порушив позивач у цій постанові не зазначено. Судячи зі змісту встановлених у справі обставин, позивача притягнули до адміністративної відповідальності за зупинку у невстановленому місці.

27. Висновок суду апеляційної інстанції про правомірність оскарженої постанови ґрунтується на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана.

28. Таких висновків суд апеляційної інстанції дійшов після перегляду відеозапису з нагрудної камери поліцейського.

29. Стосовно процедури накладення адміністративного стягнення, то доводи, якими позивач доводить помилковість висновків апеляційного суду в цій частині полягають у необхідності переоцінити докази, що суд касаційної інстанції в межах своїх повноважень зробити не може.

30. Що стосується висновку суду апеляційної інстанції про факт правопорушення, то такий, на думку колегії суддів, є поспішним, оскільки не з’ясовними залишилися істотні для цієї справи обставини.

31. Зокрема, суд залишив поза увагою доводи позивача про те, що зупинка була вимушеною і зумовлена технічною несправністю автомобіля (що підтвердили троє свідків, показання яких врахував суд першої інстанції і мотивів, через які їх відхилено, апеляційний суд не зазначив); не з’ясовано яку саме заборону (зупинки/стоянки) і який саме дорожній знак (з додатку 4 до ПДР, на який покликається відповідач) порушив/не виконав позивач, відтак який конкретно пункт ПДР порушено.

32. На думку колегії суддів, сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб’єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності. З’ясування обставин, за яких вчинено адміністративне правопорушення, яке позивачу поставлено за провину, буде неповним і поверховим, якщо не дослідити його в усіх тих аспектах, про які зазначено вище.

33. З огляду на межі касаційного перегляду та повноваження суду касаційної інстанції на цій стадії, колегія суддів не може самостійно з’ясовувати обставини справи та давати їм правову оцінку. Тому з урахуванням наведеного та керуючись вимогами частини другої, четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вирішила, що судові рішення, які є предметом касаційного перегляду, треба скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Далее

Висновок ВС КГС щодо забезпечення позову у немайнових спорах

Опубликовано director 7 Ноя 2019 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

 

Далее