Опубликовано director 21 Ноя 2019 в Новости | Нет комментариев
Особи, які свого часу не скористалися правом на приватизацію квартири з незалежних від них причин, отримають житло поза чергою: законопроект 2443.
Проект закону №2443 про внесення змін до статті 46 Житлового кодексу Української РСР щодо позачергового забезпечення житлом осіб, які взяті на облік до 1 січня 1993 року та проживають у житлі тимчасового призначення, був запропонований «слугами народу» Олександром Літвіновим, Юрієм Здебським та іншими.
Чинний Житловий кодекс України був прийнятий ще в 1983 році. Наразі «слуги народу» планують доповнити статтю 46 Житлового Кодексу нормою про те, що поза чергою жиле приміщення надається: особам, які до 1 січня 1993 року взяті на облік, потребують поліпшення житлових умов, не мають власного житла, яким не надавалися житлові приміщення у постійне користування відповідно до чинного Житлового Кодексу Української РСР, які з незалежних від них причин не використали право приватизації житла з державного житлового фонду та проживають у житлі тимчасового призначення.
Ініціатори законопроекту нагадують, що досі залишається неврегульованим питання щодо наявності випадків проживання в багатоквартирному будинку осіб, які до 1 січня 1993 року взяті на облік, власного житла не мають та житлові приміщення у постійне користування відповідно до чинного Житлового Кодексу Української РСР яким не надавалися, які з незалежних від них причин не використали право приватизації житла з державного житлового фонду та проживають у житлі тимчасового призначення.
Нагадаємо, відповідно до чинної редакції ЖК України право на позачергове отримання житла мають:
- особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни і прирівняні до них;
- особи, реабілітовані відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув’язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу та яким встановлено інвалідність;
- громадяни, житло яких внаслідок стихійного лиха стало непридатним для проживання;
- особи, направлені у порядку розподілу на роботу в іншу місцевість;
- діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування;
- громадяни, незаконно засуджені і згодом реабілітовані, у разі неможливості повернення займаного раніше жилого приміщення;
- діти з інвалідністю з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
- сім’ї, які мають п’ятьох і більше дітей, та у разі народження в однієї жінки одночасно трьох і більше дітей;
- особи, обрані на виборну посаду, коли це пов’язано з переїздом в іншу місцевість;
- члени сім’ї народного депутата України у разі його смерті в період виконання депутатських обов’язків у Верховній Раді України на постійній основі;
- працівники протитуберкульозних закладів у разі виникнення професійного захворювання на туберкульоз.
Таким чином, як наголошують автори проекту закону, за державою залишається обов’язок у створенні належних умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі.
Однак положення Житлового кодексу Української РСР вже давно не відповідають сучасним реаліям. Для прикладу, органи місцевого самоврядування, приймаючи рішення про взяття осіб на квартирний облік, пишуть «відписки» про відсутність у населених пунктах вільного житлового фонду, що унеможливлює реалізацію громадянами свого конституційно визначеного права. Чи працюватимуть у випадку ухвалення законопроекту пропоновані зміни і чи отримають особи, які свого часу не скористалися правом на приватизацію квартири з незалежних від них причин, гарантоване державою житло? Це питання залишається відкритим.
Далее
Опубликовано director 21 Ноя 2019 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує висунуті вимоги кредитора, оскільки його відповідальність за зобов’язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, задовольняючи касаційну скаргу банку (позивач), та скасовуючи судові рішення, винесені не на користь останнього, сформував правовий висновок, відповідно до якого доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує висунуті вимоги кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов’язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна, що узгоджується з принципом змагальності цивільного процесу, який був закріплений у ст. 60 ЦПК України 2004 року на час розгляду справи, та передбачав, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Наведеним спростовані аргументи судів попередніх інстанцій про те, що банком не визначено обсяг та вартість спадкового майна, яке спадкоємець отримала у спадщину. Про це повідомляє «Протокол».
При цьому КЦС ВС погодився з твердження банку про те, що до обов’язків позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин про розмір боргових зобов`язань боржника на день відкриття спадщини, а до обов`язків спадкоємців у разі заперечення ними заявлених вимог — розмір своєї відповідальності перед кредитором, а саме розмір майна, успадкованого кожним із спадкоємців, проте судами не було з’ясовано, яке майно отримала спадкоємиця, яка його вартість, та чи покриває вартість отриманого майна розмір заборгованості спадкодавця.
КЦС ВС зазначив, що при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:
- чи пред’явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені ч.ч. 2, 3 ст. 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі ч. 4 ст. 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;
- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;
- при дотриманні кредитором строків, визначених ст. 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);
- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України.
З огляду на наведене, висновки судів про відмову в позові з тих підстав, що позивачем не надано доказів підтвердження, яке саме майно одержано спадкоємцями у спадщину та яка вартість цього майна, суперечать вимогам процесуального закону, оскільки суди безпідставно поклали обов`язок доказування наведених обставин на сторону позивача.
Із повним текстом постанови КЦС ВС можна ознайомитися за посиланням.
Далее
Опубликовано director 20 Ноя 2019 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Фабула судового акту: У наш освічений вік, коли кожен зустрічний трохи юрист, люди на жаль продовжують не оформляти документи належним чином на майно.Як правило це закінчується фатально, і якщо не самі власники, то їх спадкоємці де факто втрачають майно і занурюються в пучину довгограючих судових баталій.
На диво у цій справі ВС виявив верх життєвої справедливості, не полінувався розібратися що ж дійсно сталося і захистив права спадкоємця неоформленого нерухомого майна, точніше частки в нерухомості (квартирі).
Суть полягає в наступному. Син приватизував двокімнатну квартиру, отримав Свідоцтво на право власності (на себе) та зареєстрував її. На жаль син помер, спадкоємцями квартири стали мати та дружина у рівних частках. Мати не оформила документи на право власності на квартиру і на жаль також померла. Проте мати залишила після себе заповіт, відповідно до умов якого належну їй частку у квартирі заповідала іншому сину. Інший син звичайно не відмовився від своєї частки у квартирі на користь дружини свого брата і звернувся із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса. Нотаріус виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дія, а саме про відмову у видачі свідоцтва на право на спадщину на частку у квартирі. Нотаріус обґрунтовував таку постанову відсутністю документів у померлої матері про державну реєстрацію права власності на частку у квартирі.
А далі був позов про визнання права власності у порядку спадкування, у задоволенні якого відмовили суди першої та апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції скасував судові акти нижчих судів та направив справу на новий розгляд до суд першої інстанції.
ВС підкреслив, що відповідно до ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Тобто, хоча мати після успадкування і не оформила документів на квартиру, і не зареєструвала своє право власності на частку квартири у встановленому порядку, права на цю частку переходять за заповітом матері на позивача.
ВС роз’яснив, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.
Необхідно додати, що при розгляді позову про визнання права власності у порядку спадкування суду слід завжди правильно встановлювати коло спадкоємців, які мають право і прийняли спадщину, чого в цій справі зроблено не було.
Далее
Опубликовано director 20 Ноя 2019 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
??Постанова ВП ВС від 23.10.2019 № 723/304/16-ц (14-360цс19):
http://reyestr.court.gov.ua/Review/85415095
⚡Ключові тези:
✔️Що стосується стягнення суми позики та процентів за користування чужими коштами в іноземній валюті — доларах США із одночасним визначенням гривневого еквівалента вказаної суми, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
✔️Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
✔️При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
✔️Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
✔️Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі Декрет № 15-93), Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
✔️Декретом № 15-93 встановлено режим здійснення валютних операцій на території України, визначено загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов`язки суб`єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.
✔️У частині четвертій статті 5 Декрету № 15-93 наведено вичерпний перелік обставин, за яких особа, яка здійснює валютну операцію, має отримати на її здійснення індивідуальну ліцензію. Декретом № 15-93 не передбачено обов`язку в отриманні індивідуальної ліцензії на передачу/отримання між фізичними особами — резидентами/нерезидентами, які перебувають в Україні, іноземної валюти в позику.
✔️Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України — гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.
✔️Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.
✔️Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
✔️Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти — фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
✔️Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.
✔️У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
✔️✔️Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
✔️✔️Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
✔️✔️Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справах № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) та № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).
✔️✔️Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то Велика Палата Верховного Суду зазначає, що нею висловлена правова позиція з цього приводу, яку викладено у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18). Велика Палата Верховного Суду вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.
✔️Тому, як суд першої інстанції, так і апеляційний суд помилково зазначили у своїх рішеннях висновок про стягнення з відповідача на користь позивачів боргу одночасно з визначенням у іноземній валюті та в еквіваленті у гривні.
Далее
Опубликовано director 20 Ноя 2019 в Новости | Нет комментариев
Податківці нагадали терміни зберігання первинних документів, пов’язаних зі сплатою податків.
Для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Про це повідомляє прес-центр Державної податкової служби.
Так, платники податків зобов’язані забезпечити зберігання документів, визначених п. 44.1 ПКУ, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів із дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання — з передбаченого ПКУ граничного терміну подання такої звітності.
Зазначається, що у разі ліквідації платника податків документи за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.
Далее
Опубликовано director 20 Ноя 2019 в Новости | Нет комментариев
Запрацювала автоматична взаємодія між реєстрами Міністерства юстиції України та Пенсійного фонду України, інформує пресслужба Мін’юсту.
Це вже друга електронна взаємодія в межах національної системи «Трембіта».
«Відтепер перевірку даних про померлих осіб автоматизовано. Ця взаємодія дозволяє оперативно інформувати Пенсійний фонд з боку Міністерства юстиції про факт смерті громадянина. Це, у свою чергу, дозволяє своєчасно надавати соціальну допомогу на поховання померлої особи і припиняти виплату пенсії», – йдеться у повідомленні.
Зазначимо, донедавна процес пересилання даних відбувався вручну, що значно затримувало процес обміну і звірення даних (дані до Пенсійного Фонду передавали протягом десяти робочих днів) і підвищувало ризик суб’єктивних технічних помилок.
Відтепер для верифікації даних, завдяки «Трембіті», у працівників ПФУ є постійний онлайн-доступ до інформації про смерть фізичних осіб, яка, до того ж, автоматично оновлюється щодоби.
За необхідності уточнення інформації ПФУ матиме можливість звернутися додатково до інших інстанцій.
Нова взаємодія дозволяє громадянам оперативно отримувати виплати на поховання, а державі – контролювати процес і уникати неправомірних виплат, зазначають, у Міністерстві юстиції.
Додамо, у найближчих планах вдосконалення взаємодії передбачено створення картки застрахованої особи (таку картку оформлятимуть при народженні дитини), а також – одержання інформації про втрату годувальника.
Далее
Опубликовано director 19 Ноя 2019 в Новости | Нет комментариев
“20 ноября 2019 года прокуратура прекращает функцию досудебного расследования, однако продолжает осуществлять процессуальное руководство в расследовании, то есть организацию и координацию досудебного следствия”, – говорится в сообщении.
Отмечается, что все незавершенные расследования передадут в соответствии с квалификацией в Государственное бюро расследований, Национальное антикоррупционное бюро Украины, Службу безопасности Украины и т. д. Вместе с тем, полномочия прокуроров выполнять процессуальные действия в пределах расследований обеспечит их непрерывность.
Кроме того, с образованием в ГБР специализированного управления и перехода к нему следственных материалы производств будут направлены им для дальнейшей работы над расследованиями.
В ГПУ объяснили, что досудебное расследование прокуратура осуществляла временно. Это не входит в функции прокуратуры, согласно Конституции Украины и закону “О прокуратуре”.
Далее
Опубликовано director 19 Ноя 2019 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Фабула судового акту: Часто буває так, що подружжя розлучається але із вирішенням питання поділу спільно нажитого майна затягує. Точніше затягує із судом про вирішення спору про поділ такого майна. Тобто той на кого майно записане вважає, що це залишається його майном, а той на кого не записано – багатіє думкою про судовий позов. Така ситуація може тривати роками…
Юридичне питання тут полягає в тому, коли спливає строк позовної давності для звернення до суду із позовом про поділ майна подружжя після розлучення? І чи застосовується в цьому випадку загальновідомий строк у три роки?
Розповсюджена думка про те, що строк позовної давності для звернення до суду розпочинає свій відлік з дати розлучення є хибною. І через три роки придбане у шлюбі майно за спільні кошти залишається у спільній сумісній власності. Якщо нема спору. Але важливе наступне.
Наприклад, якщо співвласник, ім’я якого зазначено у Державному реєстрі прав на нерухоме майно як власника будинку, не дає іншому співвласнику користуватися цим будинком, то має місце «порушення права власності», яке підлягає захисту у суді. І тоді відлік строку позовної давності для звернення співвласника до суду розпочинається з моменту початку перешкоджання йому реалізації права власності на будинок, який стає спірним майном.
При цьому дійсно звернутися із позовом про поділ спірного майна співвласник відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України може протягом трьох років з моменту, коли йому стало відомо про перешкоджання. Після спливу трирічного строку суд згідно до ст. 267 ЦК України відмовляє співвласнику у захисті порушеного права, і фактично право співвласника на захист його права власності на будинок припиняється.
В цій справі судами першої та апеляційної інстанцій позивачу було відмовлено саме з причини пропуску ним строку позовної давності для звернення до суду із позовом про поділ спільного майна. Суди погодилися із відповідачем, що позивач знав про перешкоджання реалізації йому права власності на спірний будинок вже на наступний день після розірвання шлюбу. А оскільки він знав, то перебіг позовної давності розпочинається саме із дати коли він вперше «відчув» перешкоджання.
Проте суд касаційної інстанції скасував рішення суду апеляційної інстанції і направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 72 СК України «Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.»
ВС підкреслив, що у матеріалах справа відсутні докази, які б підтверджували, що позивач знав про перешкоджання відповідачем реалізації йому права власності на будинок, саме починаючи з наступного дня після розірвання шлюбу. Водночас відповідач для обґрунтування заяви про сплив строку позовної давності повинен довести суду, що перешкоджання розпочалося з цього моменту, а не пізніше. Чого зроблено не було. Іншими словами потрібні докази, а не лише заяви.
ВС також навів висновок ВСУ від 23 вересня 2015 року у справі № 6-258цс15: «Неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності.»
По матеріалам: Протокол
Далее
Опубликовано director 15 Ноя 2019 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев
Украинцы — физические лица — имеют право кредитовать без дополнительных лицензий и документов кого захотят. Как других людей, так и компании (юрлиц), причем в тех валютах, в которых пожелают. Соответствующую правовую позицию выдала Большая палата Верховного суда, рассматривая дело №723/304/16-ц.
«Люди не обязаны получать финансовую лицензию, как считают некоторые. Они имеют право кредитовать без нее, оформляя все простой распиской или договором. Как захотят. Верховный суд внес ясность, и никакой двусмысленность быть не должно», — объяснил «Стране» старший партнер адвокатской компании «Кравец и партнеры» Ростислав Кравец.
Судебная тяжба по делу №723/304/16-ц касалась двух частных лиц и ЧП «Свитвуд Украина». Спор разворачивался вокруг тела кредита на $42,3 тыс. и процентов по нему на $36,4 тыс., начисленных с 2012 по 2016 годы.
Еще один важный момент из правовой позиции Верховного суда: человек может выдавать кредиты не только в гривне, а в любой валюте. И выдавать, и насчитывать в ней проценты. Проценты не должны взыскиваться обязательно в гривне — это четко сказано в выводе БП-ВС.
Далее
Опубликовано director 15 Ноя 2019 в Новости | Нет комментариев
В следующем году украинский бизнес ждет новая процедура проверок и штрафы. 12 ноября 2019 года Верховная Рада приняла в первом чтении законопроект № 2172 «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины по поводу уменьшения давления на бизнес со стороны органов рыночного надзора». Прежде всего, он касается компаний, которые торгуют непищевыми продуктами.
При нынешних темпах принятия законов, этот документ вполне может заработать уже с начала следующего года.
Топ-10 изменений для бизнеса в 2020 году:
- Отмена штрафов за формальные нарушения. Котроллер сперва должен будет предоставить рекомендации об устранении нарушения, а штрафовать уже только за повторное нарушение;
- Запрет изымать любые документы на предприятии, кроме тех, которые касаются проверки и необходимы для установления поставщика;
- Ответственность за опасную продукцию будет нести импортер или производитель, а не торговец;
- Запрет на объединенные проверки (выездные и невыездные);
- Ограничиваются максимальные сроки проверки;
- Усиливается ответственность за не допуск к проверке;
- Существенное (почти в десять раз) увеличение размеров штрафных санкций за допущенные нарушения;
- Устраняется дублирование контроля различными органами по одному и тому же виду продукции;
- Унифицированный порядок отбора образцов;
«Торговцев не будут штрафовать за отсутствие знака соответствия техрегламентам, ненадлежащее применение знака соответствия и распространение продукции без декларации о соответствии. Именно эти нарушения являются самыми распространенными и является болезненными для субъектов хозяйствования, которые не внимательны или сознательно игнорируют требования законодательства, и не могут подтвердить приобретения продукции, которую реализуют», — отметил в беседе с UBR.ua юрист АФ Pragnum Игорь Сикора.
С другой стороны, говорят эксперты, освобождение от ответственности продавцов может привести к невозможности привлечения виновных лиц за нарушение законодательства в сфере обращения непищевых продуктов.
«Как известно, отсутствие ответственности порождает безнаказанность, что может увеличить обороты непищевой продукции сомнительного происхождения и качества», — добавил Сикора.
Выходить на проверки к производителям инспекторам разрешат только тогда, когда будет документально подтвержденный факт опасности той или продукции или информация о том, что она не отвечает определенным требованиям.
Иными словами, есть основания полгать, что инспекции будут проводиться реже и только в определенных законом случаях. Но при этом юристы отмечают, что как таковой либерализации проверок ждать не стоит.
Инициатива больше направлена на уменьшение коррупционных рисков при работе инспекторов и на усиление защиты потребителей.
«Будут установлены четкие виды и основания проверок, фиксированные штрафные санкции, запрет проверять продукцию другого вида, категории или группы, которые не являются предметом конкретной проверки, что позволит сфокусировать проверку и предотвратить злоупотребления», — заметила в разговоре с UBR.ua руководитель корпоративного отдела ЮФ «Горецкий и Партнеры», адвокат Марьяна Горецкая.
Кого кошмарят больше
Сейчас в поле зрения проверяющих находятся как большой бизнес — крупные налогоплательщики, так и мелкие торговцы, которые плохо осведомлены в законах и могут легко напороться на штрафы.
«Больше всего страдают компании, которые занимаются реализацией товаров в небольших объемах. Причины этого лежат на поверхности: желание заработать больше часто порождает невозможность подтвердить происхождение товара (покупка товара без его документального оформления априори дешевле). Еще одна причина: отсутствие юридической осведомленности субъекта хозяйствования относительно требований к определенным видам непищевой продукции», — отметил Сикора.
По словам юристов, если закон примут, он поспособствует развитию предпринимательской деятельности, созданию благоприятных условий для ведения добропорядочного бизнеса и обеспечению прозрачности украинского рынка, а также усилит защиту потребителей в случае выявления на рынке опасной продукции.
Безвиз для товаров
Еще одной важной составляющей этой инициативы является введение т.н. «промышленного безвиза». После принятия документа, Украина сможет начать переговоры с ЕС о подписании первых договоров в рамках упрощенного экспорта промышленных товаров из Украины в Евросоюз без дополнительной сертификации.
По мнению экспертов, «промышленный безвиз» с ЕС, то есть подписание Соглашения АСАА (Соглашения о соответствии и приемлемости промышленной продукции) возможен уже в 2020 году.
Прежде всего, преимущества от «промышленного безвиза» получит малый и средний бизнес, поскольку откроются рынки ЕС с непищевой продукцией и экспорт товаров промышленного назначения сможет конкурировать, например, с экспортом сельскохозяйственной продукции.
«Кроме того, принятие этого закона обеспечит полное соответствие национального законодательства с европейским в сфере государственного рыночного надзора, а также будет способствовать выполнению Украиной обязательств в рамках Соглашения об ассоциации и станет первым шагом приближения Украины к «промышленному безвизу», — говорит Горецкая.
Далее
