?Постанова КГС ВС від 31.10.2019 № 916/1134/18:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/85574324
⚡Ключові тези:
✔️1.1. У червні 2018 року Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» (далі – ДП «Адміністрація морських портів України») в особі відокремленого підрозділу – Одеської філії ДП «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Одеського прикордонного загону військової частини № 2138 (далі – військова частина) про зобов`язання укласти договір на відшкодування експлуатаційних витрат.
✔️4.24. Серед способів захисту, передбачених у статті 16 Цивільного кодексу України, не зазначено такого способу захисту як зобов`язання особи до укладення відповідних договорів.
✔️4.25. Разом із тим, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов`язків (статей 3, 6, 12 – 15, 20 Цивільного кодексу України, Господарського процесуального кодексу) можна дійти висновку, що у разі відмови в укладенні договору, таке право підлягає захисту судом на підставі пункту 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України шляхом визнання договору укладеним на умовах, визначених стороною.
✔️4.26. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 10.10.2012 у справі № 6-110цс12.
✔️4.27. Реалізуючи визначене у статті 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа наводить у позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
✔️4.28. Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Спосіб захисту повинен насамперед слугувати поновленню порушених прав позивача або захисту його охоронюваного законом інтересу.
✔️4.29. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
✔️✔️4.30. Якщо предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові.
✔️4.31. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18.
✔️4.32. Разом з тим, відповідно до частини другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
✔️4.33. Отже, суд може визначити у своєму рішення спосіб захисту який не суперечить закону у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права.
✔️✔️4.34. Однак, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, у разі відмови в укладенні договору, таке право підлягає захисту судом на підставі пункту 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України шляхом визнання договору укладеним на умовах, визначених стороною.
✔️✔️4.35. Враховуючи викладене, обраний стороною предмет позову (про зобов’язання укласти договір) не відповідає встановленим законом способам захисту прав, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
?Постанова КГС ВС від 11.10.2019 № 911/165/18 :
http://reyestr.court.gov.ua/Review/84879761
⚡Ключові тези:
✔️Згідно з частинами першою та другою статті 367 ГПК України у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі — іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено — Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
✔️✔️Водночас слід враховувати, що названою нормою встановлено право суду, а не обов`язок у разі необхідності, з урахуванням обставин конкретної справи та вимог закону, звертатись до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави з судовим дорученням.
✔️5.1.2.2. Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном регулюється Конвенцією, до якої Україна приєдналася 19.10.2000 відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах» від 19.10.2000.
Відповідно до частини першої статті 1 Конвенції, ця Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.
✔️Згідно з частиною першою статті 2 Конвенції кожна Договірна Держава призначає Центральний Орган, обов`язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав, і здійснення процесуальних дій відповідно до положень статей 3- 6.
✔️Відповідно до статті 3 Конвенції, орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей.
✔️До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках.
✔️Згідно зі статтею 5 Конвенції Центральний Орган запитуваної Держави власноручно вручає документ або забезпечує його вручення відповідним органом: a) у спосіб, визначений його внутрішнім правом для вручення документів, складених в цій державі, особам, що перебувають на її території, або b) в особливий спосіб, обумовлений запитуючим органом, якщо такий спосіб не є несумісним з законами запитуваної Держави.
✔️✔️З урахуванням положень пункту (b) частини першої цієї статті документ може завжди бути вручений шляхом безпосередньої доставки одержувачу, який приймає його добровільно.
✔️Якщо документ має бути вручений відповідно до частини першої цієї статті, то Центральний Орган може вимагати, щоб документ був складений або перекладений офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної Держави.
✔️Частина прохання, яка відповідає формуляру, доданому до цієї Конвенції, що містить короткий виклад суті документу, що підлягає врученню, вручається разом з документом.
✔️✔️Водночас статтею 10 Конвенції передбачено, що якщо запитувана Держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує: a) можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном, b) можливості для судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуючої Держави здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави, c) можливості для будь-якої заінтересованої в судовому процесі особи здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави.
✔️З інформації, розміщеної на офіційному сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права www.hcch.net, вбачається, що Держава Ізраїль не заперечує можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном, передбаченої пунктом «а» статті 10 Конвенції.
✔️Відповідно до статті 15 Конвенції якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції і якщо відповідач не з`явився, то судове рішення не може бути винесене, поки не буде встановлено, що: a) документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території, b) документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією, і що, в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.
✔️Кожна Договірна Держава може заявити, що суддя, незалежно від положень частини першої цієї статті, може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови: a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією, b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців, c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.
✔️Незважаючи на положення попередніх частин, суддя може в термінових випадках прийняти рішення про застосування будь-яких тимчасових чи охоронних заходів.
✔️У випадку, передбаченому частиною другою статті 15 Конвенції, суд може прийняти рішення, якщо з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців.
✔️✔️5.1.2.3. Разом з тим відповідно до положень статті 15 Конвенції вбачається, що ця норма застосовується за умов необхідності повідомлення юридичної особи-нерезидента, який є відповідачем у справі (а не позивачем чи третьою особою), про наявність справи, яка розглядається судом, для надання відповідачу можливості вжиття заходів захисту.
✔️✔️Тобто положення Конвенції не допускають винесення судом рішення у справі до виконання певних умов у разі неявки саме відповідача, а не будь-якого іншого учасника провадження.
✔️5.1.2.4. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у справі є резидентом України, на якого не поширюються положення статті 15 Конвенції, в той час як іноземними учасниками у цій справі є третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, — Assia Chemical Industries Ltd.
✔️✔️Отже, суд апеляційної інстанції, відкладаючи розгляд цієї справи ухвалою від 19.02.2019 на 18.09.2019 (шість місяців), дійшов помилкового висновку про доцільність застосування статті 15 Конвенції, якою визначено, що судове рішення не може бути винесене, поки не буде встановлено, що документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві та це було здійснено в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.
✔️✔️Повідомлення третьої особи у справі про хід справи на підставі статті 15 Конвенції є таким, що ґрунтується на помилковому тлумаченні судом першої інстанції норм міжнародного, зокрема Конвенції, та процесуального права.
5.1.2.5. Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
✔️Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, насамреред, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 — 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
✔️Отже, враховуючи можливість застосування статті 10 Конвенції та направлення судових рішень поштою, зважаючи на те, що апеляційним господарським судом не було встановлено неможливості повідомлення третьої особи у визначений статтями 120, 242, 285 ГПК України спосіб, Верховний Суд вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про необхідність застосування порядку передачі судових та позасудових документів, врегульованого статтею 367 ГПК України, статтею 15 Конвенції та пов`язане із цим зупинення провадження у справі, що призводить до невиправданого затягування розгляду справи і є порушенням права учасників судового процесу на розгляд справи упродовж розумного строку.
✔️Виходячи з аналізу наведених норм та беручи до уваги строк, який минув з дати порушення — 28.12.2018 провадження у справі № 911/165/18, безпідставне зупинення провадження у цій справі призвело до невиправданого затягування розгляду справи і є порушенням права учасників судового процесу на розгляд справи упродовж розумного строку.
✔️5.1.2.6. Отже, колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними АТ «Фармак» у касаційній скарзі щодо безпідставного зупинення провадження у справі та невірного застосування вимог Конвенції у правовідносинах щодо повідомлення третіх осіб, оскільки суд апеляційної інстанції не був позбавлений можливості направити відповідно до статті 10 Конвенції судовий документ безпосередньо поштою особі, яка перебуває за кордоном та є у цій справі третьою особою і не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
?Постанова ВП ВС від 08.11.2019 № 127/15672/16-ц (14-254цс19):
http://reyestr.court.gov.ua/Review/85743708
⚡Ключові тези:
✔️Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
✔️Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.
✔️Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
✔️Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
✔️✔️Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
✔️Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
✔️Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14?10цс18), від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
✔️Суди встановили, що ОСОБА_2 належним чином не виконувала своїх зобов`язань за Кредитним договором, яким їй надано кредит строком до 23 липня 2027 року. У зв`язку із цим банк звернувся до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості за кредитом і процентів за користування коштами з позичальниці та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які поручилися за виконання відповідачкою цього договору на підставі укладених із банком договорів поруки. Судовим рішенням від 24 листопада 2009 року про стягнення заборгованості за кредитним договором підтверджено наявність грошового зобов`язання позичальниці перед банком та його порушення. Виконавчий лист, виданий на підставі цього рішення, пред`явлений до примусового виконання та після тривалого виконавчого провадження добровільно виконано одним із боржників у наданий державним виконавцем строк до 23 квітня 2015 року.
✔️✔️Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
✔️Таким чином, з ухваленням рішення про стягнення боргу у 2009 році зобов`язання відповідачів сплатити заборгованість за Кредитним договором не припинилося та тривало до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання 21 квітня 2015 року (дата останнього платежу з погашення боргу). Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення до 21 квітня 2015 року.
Разом з тим главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
✔️Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).
✔️Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
✔️✔️Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.
✔️Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), а тому 21 квітня 2015 року (дата остаточного погашення заборгованості, стягнутої за судовим рішенням) і є датою, коли зобов`язання відповідачів перед банком за Кредитним договором припинилося.
✔️Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим.
✔️✔️Таким чином, помилковим є висновок колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду про те, що перебіг позовної давності щодо вимог про стягнення коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, спливає через три роки після дати набрання законної сили судовим рішенням про стягнення кредитної заборгованості.
✔️✔️Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
21 октября 2019 Министерство юстиции совместно с Фондом государственного имущества издал приказ № 3207/5/1033, который вступил в силу в тот же день, изменив Методику товароведческой экспертизы и оценки колесных транспортных средств.
Документом введены следующие термины:
— аварийное повреждение — любые повреждения, кроме эксплуатационных, особенностью которых является механизм их образования в результате контакта с посторонними объектами, в том числе выбоинами или проседаниями дорожного покрытия на проезжей части, что привело к деформации или разрушению и в соответствии с необходимостью ремонта или замены составляющей, или контакта с агрессивной средой, что привело к необходимости ремонта (замены) составляющей. События, которые привели к аварийным повреждений, как правило, нуждаются в информировании о них соответствующих государственных органов в соответствии с законодательством;
— эксплуатационное повреждение — повреждение, образовавшееся в результате эксплуатации КТС и обусловлено его эксплуатационным износом (изменением первоначальных свойств) и условиями эксплуатации. К эксплуатационным повреждениям относятся простые деформации составных частей кузова, кабины, характеризующихся плавными формами, легко поддающиеся ремонту и расположены в легкодоступных местах, которые возникли в процессе эксплуатации КТС, скалывание лака окрашенного покрытия на лицевых поверхностях кузова, повреждения ЛКП в результате трения с уплотнителями. Общая площадь деформации (деформаций) не должна превышать 1,0 дм2. К эксплуатационным повреждениям в виде простой деформации составляющих кузова, кабины КТС принадлежат деформации, которые возникли от давления каких-либо предметов или тела человека (вмятины от рук, от падения града, каштанов и т.д.)
— коррозионные повреждения — результат физико-химического взаимодействия металлического материала с внешней средой, что приводит к снижению выносливости и прочности материала до его полного разрушения;
— местная коррозия — коррозия, которая охватывает отдельные участки поверхности металла;
— мопед — двухколесное транспортное средство, которое имеет двигатель с рабочим объемом до 50 куб. см или электродвигатель мощностью до 4 кВт;
— мотоцикл — двухколесное механическое транспортное средство с боковым прицепом или без него, имеющее двигатель с рабочим объемом 50 куб. см и более. К мотоциклам приравниваются мотороллеры, мотоколяски, трехколесные и другие механические транспортные средства, разрешенная максимальная масса которых не превышает 400 кг;
— сквозная коррозия — местная коррозия, которая вызвала разрушения металла насквозь.
Отныне определения материального ущерба или стоимости КТС без его осмотра лично экспертом, который составляет заключение, возможно только по решению органа (лица), который (которая) назначил (а) экспертизу (привлек (а) эксперта) (ранее — органа, который осуществляет досудебное следствие), в случае предоставления им данных, необходимых для проведения исследования.
Расширен перечень документов, которые владелец КТС (доверенное лицо) должен предоставить по требованию оценщика (эксперта) для выполнения оценки. Так-то документом отныне является счет на проведение ремонтных работ из специализированной станции технического обслуживания, данные дефектирования диагностики и тому подобное.
Появился альтернативный метод вычисления стоимости утилизации КТС. Да, такая стоимость определяется как сумма рыночной стоимости технически исправных частей и стоимости металлолома составляющих, которые остались, или с применением метода удельного веса отдельной составляющей КТС рыночной стоимости КТС.
Отмечено, что при определении цены КТС, который был в пользовании на территории американского континента, по формуле 17 с применением электронного справочника «NADA Official used car guide» — NADA, США (www.nadaguides.com) или электронного справочника «Used Car Guide «- Kelley Blue Book Auto market report, США (www.kbb.com) необходимо принимать цену категории» Average Trade-In «(справочник» NADA Official used car guide «) или цену категории» GOOD «(справочник» Kelley Blue Book Auto market report »).
Кроме того, при определении стоимости материального ущерба учитывается фактическое техническое состояние составных частей КТС до события (ДТП, страховой случай, стихийное бедствие, противоправные действия, разукомплектование и т.д.).
Принцип экономической целесообразности операции ремонта (замены) отдельного компонента КТС (включая кузовные составляющие) заключается в том, что экономически целесообразной есть та операция замены или ремонта, которая является экономически привлекательна в случае одновременного соблюдения принципов технической возможности ремонта и восстановления права человека пользоваться КТС в том техническом состоянии и с такими же потребительскими свойствами, которые имели место до повреждения.
Указано, что стоимость эксплуатационных жидкостей, моторного масла, трансмиссионных масел, масел гидравлических систем, охлаждающих жидкостей, хладагентов, тормозной жидкости и т.п. определяется на основании данных производителя и производителя КТС. Количество или объем указанных материалов определяется на основании данных производителя КТС.
Кроме того, документом отменяется приказ Министерства юстиции, Фонда государственного имущества Украины от 29 августа 2019 № 2726/5/856 «Об утверждении Изменений к Методике товароведческой экспертизы и оценки колесных транспортных средств».
Источник: enovosty
Далее
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 січня 2019 р. № 7-р передбачено, що керівники підприємств, установ та організацій, у яких установлено п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями в суботу і неділю, зможуть перенести робочі дні з:
Таким чином на Новий рік українці відпочиватимуть 4 дні поспіль — з 29 грудня, неділі, по середу, 1 січня.
Крім того, з метою забезпечення раціонального використання робочого часу і створення сприятливих умов для святкування у 2020 році 7 січня — Різдва Христового, Розпорядженням Кабміну від 23 жовтня 2019 р. № 995-р рекомендовано перенести у 2020 році робочий день із понеділка 6 січня на суботу 11 січня.
Це означає, що ми отримаємо ще 4 вихідних — з суботи, 4 січня, по вівторок, 7 січня.
Переобладнання та перепланування жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання дозволу та введення в експлуатацію.
21 листопада 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 462/2845/16-а, адміністративне провадження №К/9901/38766/18 (ЄДРСРУ № 85804101) досліджував питання щодо отримання дозволу на переобладнання та перепланування квартири.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Статтею 150 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення правил користування жилими приміщеннями, санітарного утримання місць загального користування, сходових кліток, ліфтів, під`їздів, придомових територій, порушення правил експлуатації жилих будинків, жилих приміщень та інженерного обладнання, безгосподарне їх утримання, а також самовільне переобладнання та перепланування жилих будинків і жилих приміщень, використання їх не за призначенням, псування жилих будинків, жилих приміщень, їх обладнання та об`єктів благоустрою у формі попередження або накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб — від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 10 Житлового кодексу громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, дотримуватись правил користування жилим приміщенням. Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами на шкоду інтересам суспільства.
Частиною другою статті 382 Цивільного кодексу України передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Відповідно до частини другої статті 383 Цивільного кодексу України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, — за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Правилами користування приміщеннями житлових будинків зі змінами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45 (далі — Правила № 45) та Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Держжитломунгоспу України від 17 травня 2005 року № 76 (далі — Правила № 76) встановлено, що до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків. До переобладнання належить улаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.
Пунктом 1.4.1 Правил № 76 визначено, що переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів відповідно до законодавства.
Переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається.
Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається (пункт 1.4.4 Правил № 76).
Окрім цього, 18 грудня 2018 Кабінет Міністрів України затвердив відповідні зміни до Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що надають право на їх виконання, та після закінчення яких об’єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію від 7 червня 2017 р. № 406 зокрема роботи з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, а також нежилого будинку, будівлі, споруди, приміщення в них, виконання яких не передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, — щодо об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з незначними (СС1), з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками.
В той же час, пунктами 1.4.1, 1.4.2, 1.4.3 Правил № 76, передбачено, що переобладнання жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень містить у собі — улаштування в окремих жилих будинках, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переобладнання туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів. До елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків — дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої ради.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2019 року по справі № 463/3414/16-ц, провадження № 61-30997св18 (ЄДРСРУ № 82541679).
Згідно з положеннями статті 152 Житлового кодексу виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.
ВИСНОВОК: З аналізу наведених правових норм вбачається, що отримання дозволу від виконкому міської ради необхідне, зокрема, для проведення переобладнання або перепланування жилих будинків, що передбачає виконання робіт, визначених Правилами № 45 та Правилами № 76.
Разом з тим, проведення робіт з переобладнання та перепланування жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання дозволу та введення в експлуатацію.
P.s. З огляду на те, що правова кваліфікація порушень, за які позивача притягнуто до відповідальності, ґрунтується на тому, що позивач виконав роботи, які є втручанням у несучі конструкції або та/або інженерні системи загального користування, то за умови недоведеності цієї обставини, підстав для притягнення позивача до відповідальності позивача немає. Цього достатньо для задоволення позову незалежно від оцінки інших підстав позову.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 820/2007/18.
Далее
Уряд України вирішив більше не видавати безкоштовні довгострокові візи естонським громадянам у відповідь на аналогічне рішення Естонії щодо українців.
Про це повідомляє «Європейська правда».
У липні 2018 року український Кабмін ухвалив розпорядження, за яким вирішив запровадити безоплатне оформлення громадянам Естонії довгострокових віз для в’їзду в Україну.
Це було відповіддю на аналогічне рішення естонської сторони — щоб дотриматися принципу взаємності у відносинах між Україною та Естонією у сфері оформлення віз, пояснили в уряді.
Та днями, 15 листопада цього року, уряд визнав недійсним минулорічне розпорядження. Це сталось після того, як у вересні уряд Естонії вирішив скасувати своє рішення від 2010 року про видачу безкоштовних довгострокових віз для українців.
Естонський уряд пояснив: оскільки приблизно 90% громадян України подають документи на отримання візи для довготривалого перебування для роботи в Естонії, підтримувати пільгове ставлення до громадян України вже не виправдано. Наказ набув чинності 1 листопада.
Далее
Министерство образования и науки Украины представило общественности для голосования проект плана учебы для 10-11 классов, в котором предложено исключить полностью из обязательной школьной программы некоторые естественные и точные науки, сообщает пресс-служба министерства, передает FaceNews.ua.
В проекте предложено существенно сократить обязательную программу учебного плана и расширить вариативный список наук.
Чтобы создать более гибкую программу обучения, ведомство предлагает на обязательную программу выделять 20,5 обучающих часов в неделю для учеников 10 классов, а на вариативную около 17,5 часов в неделю. Сейчас же обязательная программа занимает 29,5 часов, а вариативная лишь 8,5.
Предметы геометрия и алгебра в 10-х классах изучали по 4 часа в неделю, а вот в 11-х классах по 5 часов, сейчас же министерство предлагает ввести общий курс “Математика” в обязательную программу с расчетом времени 3 часа в неделю. Также в список попали естественные науки, которые министерство планирует объединить в курс “Природа и человек”, и выделить на его изучение всего 3 часа в неделю.
Кроме того, объединяют всемирную историю и историю Украины — курс составит 2 часа, украинская и мировая литература станут общим курсом длительностью 2 часа в неделю. А вот физические нагрузки будут увеличены от 2-х до 3-х часов в неделю.
В школах по углубленному изучению точных и естественных наук реформа не будет действовать на соответствующие предметы, а вот в школах с гуманитарным уклоном они будут сведены к минимуму.
Далее
Немало пьяных водителей избегают наказания. Главная причина — достаточно короткий срок для привлечения к административной ответственности.
Как следствие, с 30 000 административных производств, где преимущественно фигурируют пьяные водители за рулем, в этом году закрыто более 8200 и только 13000 признаны виновными, а 1666 — привлечены к ответственности. Как указано в пояснительной записке, это также связано с тем, что органы полиции несвоевременно передают материалы в суд, а иногда и сами судьи сознательно затягивают рассмотрение таких дел, информирует enovosty.com/news.
Авторы проекта «О внесении изменений в Кодекс Украины об административных правонарушениях относительно изменения сроков наложения административных взысканий …» (№2455) предлагают повлиять на такую практику. А для этого следует установить, что административное взыскание за совершение правонарушения, предусмотренного ст.130 КоАП, может быть наложено в течение одного года со дня его совершения.
Впрочем, вряд ли такие изменения исправят ситуацию, если речь идет о сознательном затягивании рассмотрения дел. Наверное, было бы проще привлекать к ответственности как работников органов полиции, так и судей, которые способствуют избежанию пьяными водителями предусмотренных законом взысканий.
Далее
Про це інформує пресслужба суду.
«Окружний адміністративний суд міста Києва завершив розгляд справи за позовом Станіслава Батрина до Кабінету міністрів України щодо прожиткового мінімуму на 2019 рік. Суд визнав протиправними дії Кабінету міністрів із встановлення прожиткового мінімуму на 2019 рік без проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, продовольчих продуктів і послуг», — йдеться в повідомленні.
Крім того, суд визнав протиправними дії уряду із розробки та схвалення проєкту закону «Про Державний бюджет на 2019 рік», його подання до Верховної Ради із порушенням порядку встановлення розміру прожиткового мінімуму та інших соціальних стандартів і гарантій.
У своєму рішенні Окружний адмінсуд Києва зобов’язав Кабмін встановити прожитковий мінімум відповідно до положень законів України «Про прожитковий мінімум» та «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
Як повідомлялося, ОАСК у серпні відкрив провадження у справі за позовом правозахисника Батрина до Кабміну, в якому той просив суд визнати протиправними дії уряду при встановленні розміру прожиткового мінімуму в Україні на 2019 рік.
Батрин заявив, що прожитковий мінімум у розмірі 1218 гривень, який встановлено урядом, не відповідає критеріям сучасного рівня життя українців. Він вважає, що прожитковий мінімум має бути на рівні близько 5-7 тисяч гривень.
