Адміністративний позов позивача щодо зобов`язання відповідача призначити та виплатити пенсію за віком відповідно до пункту 6 статті 13 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 03 лютого 2015 року, постановою суду було задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з наявності у позивача права на зарахування стажу роботи у період з 09 лютого 1998 року по 31 серпня 1999 року до стажу, який дає право на пільгове призначення пенсії.
У касаційній скарзі відповідач звертає увагу на те, що у трудовій книжці позивача містяться неточності в частині назви підприємства, на яке позивача прийнято на роботу та з якого його звільнено. У зв`язку із чим вважає, що, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, діяв відповідно до вимог чинного законодавства.
Відмова у призначенні пенсії за віком вмотивована тим, що позивачем не надані документи, які підтверджують необхідний стаж 20 років згідно з пунктом 7-2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Позиція Верховного Суду
Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугою років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугою років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінпраці та Мінфіном (пункт 20 Порядку).
Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника, визначений Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 10 листопада 2006 року №18-1 (далі — Порядок №18-1).
Як вірно встановлено судами, позивачем надано лист, який підтверджує розміщення на території Надимського району Надимського філіалу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройпуть». За даними Єдиного державного реєстру платників податку, ТОВ «Стройпуть» знято з податкового обліку у зв`язку з ліквідацією за рішенням суду. Згідно з положенням про Надимську філію Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройпуть», філія не є юридичною особою, діє від імені товариства.
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, які дійшли висновку про те, що як на момент прийняття на роботу, так і на момент звільнення позивача ТОВ «Стройпуть» було зареєстровано як юридичну особу, а Надимська філія ТОВ «Стройпуть» мала право виступати від імені товариства.
Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду обмежувати реалізацію конституційного права особи на соціальний захист.
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Однак, як встановлено судами, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити пільговий стаж позивача.
З рішенням по справі №638/18467/15-а можна ознайомитись за посиланням.
Далее
Український Уряд схвалив проєкт постанови “Про реалізацію експериментального проєкту із запровадження проведення аукціонів з продажу права на укладення договорів на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об’єктах (їх частинах) шляхом електронних торгів”. Про це йдеться у повідомленні Державного агентства рибного господарства України.
“Прийняття постанови Кабінету Міністрів України сприятиме усуненню прогалин у законодавстві шляхом визначення процедури проведення аукціонів з продажу права на укладення договорів на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об’єктах (їх частинах)”, — пояснюють у відомстві.
Також прийнято проєкт постанови “Про реалізацію експериментального проєкту із запровадження порядку здійснення штучного розведення, вирощування водних біоресурсів та їх використання у спеціальних товарних рибних господарствах та проведення аукціонів з продажу режимів рибогосподарської експлуатації водного об’єкта шляхом електронних торгів”. Проєкт даної постанови також розроблено Державним агентством рибного господарства України.
“Зазначеним експериментальним проєктом запроваджується порядок здійснення штучного розведення, вирощування водних біоресурсів та їх використання у спеціальних товарних рибних господарствах. Впроваджується також процедура проведення аукціонів з продажу режимів рибогосподарської експлуатації водного об’єкта шляхом електронних торгів”, — уточнюють у Держрибагентстві.
Прийняття зазначених постанов Кабінету Міністрів України:
|
Вихідні дні |
Робочі дні |
|||
|
2019 рік |
2020 рік |
2019 рік |
2020 рік |
|
|
Новорічні свята |
29, 30, 31 грудня |
1 січня |
21, 28 грудня |
|
|
Різдвяні свята |
4, 5, 6, 7 січня |
11 січня |
||
Підстава: розпорядження Кабміну № 995-р та № 7-р.
ДалееСуд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив ПАТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позову про виселення відповідачів із предмета іпотеки — квартири. Рішення судів мотивовані тим, що відповідна квартира була не в повному обсязі придбана за рахунок кредитних коштів, а належала відповідачеві у розмірі 1/4 частини на підставі свідоцтва про право власності на житло, передає офіційний сайт ВС.
Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду відхилив касаційну скаргу банку, погодившись з висновками судів, зазначивши таке.
Позичальник за кредитні кошти придбав лише частку у праві спільної часткової власності на квартиру (3/4), при цьому інша частка (1/4) у праві спільної часткової власності належала іпотекодавцю з 2002 року. Отже, відсутні підстави для виселення позивачів із предмета іпотеки без надання їм іншого житлового приміщення.
Аналіз глави 26 ЦК України дає змогу зробити висновок, що частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному зі співвласників, виступає не як частина речі та не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не є конкретною часткою майна. Тобто частка в праві спільної часткової власності та жиле приміщення є окремим об’єктом цивільних прав.
Тлумачення частини другої статті 109 ЖК УРСР з урахуванням змісту статті 379, Глави 26 ЦК України свідчить про те, що виселення без надання іншого житлового приміщення відбувається у тому разі, якщо саме це житлове приміщення було придбане за кредитні кошти. У разі, якщо за кредитні кошти було набуто інший об’єкт цивільних прав (частку в праві спільної часткової власності), а не житлове приміщення, що передано в іпотеку, то виселення без одночасного надання іншого постійного житлового приміщення не допускається.
Далее
Фабула судового акту: Досить цікаве та корисне рішення у якому висвітлено проблематику поновлення строків на апеляційне оскарження судових рішень, винесених в окремих справах, які мають відповідно до закону встановлено спеціальні строки.
У даній справі інспектором патрульної поліції подано апеляційну скаргу на рішення місцевого суду, постановленого в порядку ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України, яким його постанову визнано протиправною та скасовано.
Проте, судом апеляційної інстанції зазначену апеляційну скаргу залишив без руху з підстав, визначених ч. 3 ст. 298 КАС України, а саме у зв’язку із тим, що вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.
На виконання такого рішення суду відповідачем (інспектором УПП) подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яку вмотивовано тим, що апелянт послався на неотримання копії оскаржуваного судового рішення на відсутність примірника указаного рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Натомість апеляційний суд такі доводи до уваги не взяв та відмовив у відкритті провадження.
Не погоджуючись із таким рішенням відповідач оскаржив його в касаційному порядку.
Аналізуючи обставини справи та норми адміністративного судочинства, що їх унормовують КАС погодився із доводами працівника поліції та зазначив таке.
Так апеляційний адміністративний суд визнаючи неповажними причини пропуску Інспектором строку на апеляційне оскарження й відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, виходив із того, що норми статті 295 КАС України про право учасника справи на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження не можуть бути застосовані у цій категорії справ.
Проте, норми статті 286 КАС України є спеціальними та такими, що визначають особливості провадження у справах щодо притягнення до адміністративної відповідальності
Водночас частина четверта статті 286 КАС України встановлює спеціальні строки на апеляційне оскарження і порядок обчислення цього строку.
В свою чергу аналіз статті 286 КАС України дає підстави для висновку про те, що нею, на відміну від частини п’ятої статті 270 КАС України, не обмежено повноваження суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку частини третьої статті 295 КАС України.
Отже, причини пропуску строку на апеляційне оскарження у справах цієї категорії підлягають оцінці на предмет їх поважності в загальному порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства, із урахуванням визначених частиною четвертою статті 286 КАС України особливостей, і суд апеляційної інстанції не обмежений у повноваженні щодо поновлення цього строку за наявності відповідних підстав.
При цьому аналогічний підхід слід застосовувати до спорів, що передбачені статтями 287-289 КАС України, які визначають тотожні з установленими частиною четвертою статті 286 КАС України строки на апеляційне оскарження та порядок їх обчислення, і так само не містять обмежень щодо повноваження суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку частини третьої статті 295 КАС.
Інше тлумачення зазначених норм процесуального права нівелює доцільність застосування частини третьої статті 298 КАС України із метою належної оцінки причин пропуску строку на апеляційне оскарження у відповідних категоріях справ, а також створює передумови для безпідставного обмеження права особи на апеляційне оскарження, що є неприпустимим.
В МВД Украины открыли доступ к Реестру свидетельств о регистрации авто. Теперь автомобилисты могут проверить, действителен ли техпаспорт, например, при покупке того или иного автомобиля. Правда, в базе доступны только техпаспорта, выданные с 2013 года.
Каждый год полиция обнаруживает несколько тысяч автомобилей с поддельными документами или перебитыми VIN-кодами. Фактически таких автомобилей, конечно же, больше. По оценкам экспертов, почти каждая 10 машина потенциально может ездить по поддельным документам.
Часто владельцы транспортных средств могут даже не догадываться о наличии «липовых» документов. Они узнают об этом только уже при переоформлении автомобиля в МРЭО.
«При этом на дорогах встречаются как профессиональные подделки, так и откровенная халтура, по которым автомобили ни в одной базе данных авто не значатся», — говорят в ЮК «Дорожный адвокат».
Бывают случаи, когда номерной знак автомобиля и техпаспорт совпадают, но номер кузова другой. Но нередко под данные техпаспорта перебивают и номер кузова. Под одними документами вполне могут ездить несколько автомобилей.
В связи с сильно возросшими штрафами за нарушение правил ввоза авто в Украину, пресловутые евробляхи вполне могут пополнить ряды таких «двойников», говорят юристы.
«Количество автомобилей с поддельными документами на рынке может вырасти как никогда. Такие автомобили с учета не снимаются и не ставятся, так как при этих операциях осуществляется экспертиза автомобиля. Приобретение такого автомобиля проходит, как правило, по доверенности или по расписке», — расказали в ЮК «Дорожный адвокат».
Далее
Кабінет міністрів України ухвалив розроблену Міністерством юстиції постанову «Про деякі питання реєстрації представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності в Україні». Документ істотно полегшує можливість відкриття іноземними компаніями представництва на території України. Про це повідомив міністр юстиції України Денис Малюська під час засідання уряду, передає офіційний сайт відомства.
З набуттям чинності постановою плату за реєстрацію представництва іноземного суб’єкта господарювання в Україні буде знижено з 2500 доларів США до 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (у 2019 р. — 1921 грн). Крім того, строк реєстрації представництва скорочується з 60 до 20 робочих днів. Важливо при цьому зауважити, що для іноземних суб’єктів господарської діяльності, які є резидентами держави-агресора, реєстрація представництва в Україні коштуватиме 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та триватиме до шістдесяти робочих днів з дня подання документів.
«Ми спрощуємо реєстрацію представництв іноземних суб’єктів господарювання в Україні, адже усунення бар’єрів для іноземних інвестицій є фундаментом економічного розвитку. Впевнений, ці зміни створять сприятливі умови для присутності іноземних компаній в Україні, збільшать кількість інвестицій в нашу економіку та підвищать ділову активність», — наголосив Денис Малюська.
Далее
Право на призначення (перерахунок, поновлення тощо) пенсії мають громадяни України та іноземці й особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на умовах та в порядку, передбачених законодавством або міждержавними угодами.
Такий висновок зробила колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, розглянувши адміністративну справу за позовом особи до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов’язання вчинити дії.
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати рішення Пенсійного фонду України про відмову у призначенні йому пенсії за віком протиправним.
Відмовляючи у призначенні пенсії позивачеві, відповідач зазначив, що за поданими позивачем документами не підтверджено його місце проживання на території України. Проте, обґрунтовуючи позов, позивач зазначив, що він до липня 1998 року проживав в Україні, надалі виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду попередньої інстанції, у позові відмовив.
Верховний Суд, надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, зазначив таке.
Право на соціальний захист належить до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також мають такі самі обов’язки, як і громадяни України, — за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України (ч. 1 ст. 26 Конституції України).
Згідно із п. 1 ч. 1 та ч. 4 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані, згідно із цим законом, та досягли встановленого цим законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Колегія суддів зазначила, що пенсія за віком, за вислугу років та інші форми соціального захисту зумовлені певними особливостями, а саме призначаються у зв’язку з попередньою трудовою діяльністю (працею) особи, ґрунтуються на примусовому вилученні (крім податків із заробітної плати) державою частини коштів для гарантування функціонування системи пенсійного забезпечення, передбачають безумовний та безстроковий обов’язок держави забезпечувати утримання особи у старості, враховуючи зокрема фінансові можливості такої держави, а також право встановлювати особливі умови для отримання таких форм соціального захисту, які за будь-яких умов не повинні суперечити самій суті відповідного права, бути справедливими та недискримінаційними.
Суд вказав, що пенсія за віком відповідає ознакам такої категорії, як власність, а тому не залежить від місця проживання особи пенсіонера, а її протиправне позбавлення буде порушенням гарантій, передбачених Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також не відповідатиме практиці Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Крім того, згідно із ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Отже, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав, у тому числі й на пенсійне забезпечення.
Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що законами України не передбачено таких підстав для відмови особі, яка офіційно виїхала на постійне місце проживання за кордон, у призначенні пенсії, як відсутність реєстрації в Україні або проживання за кордоном — у країні, з якою відсутній міждержавний договір щодо пенсійного забезпечення.
Постанова Верховного Суду від 1 жовтня 2019 року у справі №804/3646/18 (адміністративне провадження №К/9901/9747/19).
Далее
