Закон полностью вступит в силу с января 2021 года
Законопроект №1051 «О внесении изменений в Налоговый кодекс Украины о введении единого счета для уплаты налогов и сборов, единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование» в среду, 30 октября, был опубликован в издании «Голос Украины». Он вступит в силу с 1 января 2021 года.
Документом в Налоговый кодекс вносятся изменения, необходимые для внедрения единого счета для уплаты налогов и единого социального взноса. В частности, дается определение понятию «единый счет».
«Единый счет — это счет, открытый в центральном органе исполнительной власти, реализующим государственную политику в сфере казначейского обслуживания бюджетных средств, центрального органа исполнительной власти, реализующего государственную налоговую политику, который может использоваться налогоплательщиком для уплаты денежных обязательств и/или налогового долга по налогам и сборам, предусмотренных настоящим Кодексом, единого взноса и других платежей, контроль за взиманием которых возложен на контролирующие органы», — сказано в тексте закона.
При этом указано, что единый счет не может использоваться налогоплательщиком для уплаты денежных обязательств и/или налогового долга по налогу на добавленную стоимость, акцизного налога с реализации горючего и спирта этилового, а также для уплаты части чистой прибыли (дохода) в бюджет государственными и коммунальными унитарными предприятиями и их объединениями.
«Закон вступает в силу с 1 января 2021, кроме пунктов 2 и 3 настоящего раздела, которые вступают в силу со дня, следующего за днем опубликования этого закона», — сказано в документе.
Как писало РБК-Украина ранее, 17 октября проект подписал спикер ВР Дмитрий Разумков и передал его на подпись главе государства. Согласно данным на сайте парламента, президент Владимир Зеленский одобрил документ 28 октября.
Так, 4 октября парламент одобрил во втором чтении законопроект №1049 «О внесении изменений в некоторые законы Украины о введении единого счета для уплаты налогов и сборов, единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование». Также парламентарии внесли соответствующие изменения в Налоговый кодекс, приняв во втором чтении законопроект №1051. За него проголосовали 274 народных депутата.
Напомним, в первом чтении эти проекты законов Рада одобрила 13 сентября.
Далее
Фабула судового акту: Неявка учасників процесу у судові засідання є справжнім бичем сучасного українського судочинства і особливо це стосується кримінального судочинства.
У «підстражних» кримінальних справах люди, вина яких ще не доведена, через таку неявку змушені перебувати у місцях позбавлення волі та фактично відбувати покарання без вини.
З метою стимулювання учасників справи, зокрема свідків, належним чином виконувати свої процесуальні обов’язки законодавцем у нормах Кримінального процесуального кодексу передбачено накладення на нерадивого свідка штрафу у розмірі до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У даному випадку судом розглядається кримінальне провадження стосовно двох осіб, один з яких перебуває під вартою.
Незважаючи на неодноразові виклики до суду один із свідків у справі, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи у засідання не з’являвся.
У зв’язку із цим прокурором суду було подано клопотання про накладення на цього свідка штрафу, яке судом задоволено.
Мотивуючи своє рішення суд послався на те, що частиною першою ст. 139 КПК України визначено відповідальність свідка, який був у встановленому цим Кодексом порядку викликаний судом (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з`явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, шляхом накладення грошового стягнення у розмірі від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Таким чином законодавець, намагаючись забезпечити режим максимального процесуального сприяння у розгляді справи судом шляхом внесення норми щодо приводу та/або накладення грошового стягнення на недобросовісного учасника процесу, надав суду таке право.
Враховуючи, що свідок був належним чином повідомлені про необхідність явки в судове засідання та в яке не з`являється без поважних причин, що є порушенням процесуальної дисципліни, суд прийшов до висновку про обґрунтованість клопотання прокурора та його задоволення.
За матеріалами Протокол
Обнародован проект постановления КМУ «О мерах по поэтапному внедрению учета трудовой деятельности работника в электронной форме».
Предлагают, чтобы данные, имеющиеся в реестре застрахованных лиц, подтверждали имеющийся трудовой стаж для заключения трудового договора, назначения пенсий и других целей, предусмотренных законодательством.
Минфину будет поручено пересмотреть форму отчета по ЕСВ с целью учета сведений о должности, квалификации и условиях труда застрахованных лиц.
ПФУ определит порядок представления сведений о трудовой деятельности работника в электронной форме, обеспечит создание и предоставление на безвозмездной основе лицам, изъявившим желание подать сведения, соответствующих программных средств.
Сведения о трудовой деятельности работников будут подавать в ПФУ через веб-портал электронных услуг в виде копий предусмотренных законодательством документов, отсканированных с обязательным наложением страхователем или застрахованным лицом квалифицированной электронной подписи. Указанные сведения могут быть представлены также в оцифрованном виде. Идентифицирующие сведения о личности будут подавать путем заполнения соответствующих полей анкеты застрахованного лица.
Оцифруют сведения о трудовой деятельности работников ответственные лица органа ПФУ на основании сканированных копий документов, дополнив персональную учетную карточку застрахованного лица в реестре информации, имеющейся в сканированных копиях документов.
ДалееУ справі №910/5438/17 Підприємство звернулося з позовом до Товариства про припинення порушення прав інтелектуальної власності. Про це повідомляє прес-служба суду.
Предметом спору у справі є вимога позивача про припинення порушення прав інтелектуальної власності шляхом визнання дій, що здійснюються відповідачем під час продажу масляних фільтрів «М FILTER» TF23, порушенням прав позивача та заборони здійснювати продаж зазначених масляних фільтрів.
Господарський суд міста Києва рішенням, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду, у задоволенні позовних вимог відмовив.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Підприємство отримало дозвіл (невиключну ліцензію) на використання винаходу «Процес контролю забрудненості масляного фільтра в автомобільному двигуні» за патентом України № 79603 від 10 липня 2007 року на підставі укладеного з фізичною особою, яка є власником цього патенту, ліцензійного договору.
Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, відмовляючи в позові, дійшов висновку, що позивач не довів належними і допустимими доказами використання відповідачем винаходу за патентом України на винахід № 79603 від 10 липня 2007 року саме шляхом реалізації автомобільних фільтрів «М FILTER» TF23 для легкової та вантажної техніки.
КГС ВС погодився з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі», правова охорона надається винаходу, що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності. Об’єктом винаходу (корисної моделі), правова охорона якому (якій) надається згідно з цим Законом, може бути, зокрема, процес (спосіб).
Відповідно до ст. 28 зазначеного Закону, процес, що охороняється патентом, визнається застосованим, якщо використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу, або ознаку, еквівалентну їй.
За результатами дослідження та оцінки висновків судових експертиз суди попередніх інстанцій встановили, що кожна ознака, включена до незалежного пункту формули винаходу за патентом України на винахід № 79603 від 10 липня 2007 року, або ознака, еквівалентна їй, не використана у конструкції масляного фільтру «М FILTER» TF23.
У своїй діяльності відповідач здійснює імпорт та продаж в Україні масляних фільтрів торговельної марки «МFilter®» TF23. Однак відповідач сам не здійснює процесу контролю забрудненості масляного фільтру, не надає послуг з встановлення/обслуговування автомобільних двигунів, не здійснює встановлення на двигун масляного фільтра.
Верховний Суд зазначає, що реалізація товару, переданого виробником цього товару відповідачу як дистриб’ютору, не є свідченням того, що право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, порушене саме відповідачем та внаслідок чинності патенту України на винахід № 79603 від 10 липня 2007 року. Цим патентом охороняються права його власника на використання певної технології винаходу, а саме — «Процес контролю забрудненості масляного фільтра в автомобільному двигуні».
Отже, висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивач не довів, у чому полягає порушення його прав та законних інтересів саме відповідачем, є обґрунтованими.
З повним текстом постанови можна ознайомитися за посиланням.
1. З 1 січня 2020 року почнуть діяти положення ст. 311Закону №889. У ній зазначено, що з особою, яка призначається на посаду держслужби, може бути укладено контракт на проходження держслужби в порядку, який буде затверджено КМУ. Рішення про віднесення посади держслужби до посад, призначення на які відбувається з укладенням контракту, приймає суб’єкт призначення або керівник держслужби з проведення конкурсу.
Схеми посадових окладів на посадах держслужби та умови оплати праці держслужбовців, з якими укладається контракт на проходження держслужби, будуть визначені КМУ за поданням Національного агентства України з питань державної служби. До речі, для держслужбовців, які будуть працювати за контрактом, з 1 січня 2020 року у п. 3 ч. 3 ст. 50 Закону № 889 закріплено право на отримання додаткової місячної і квартальної премій за належне виконання умов контракту на проходження держслужби.
Зміниться порядок установлення розмірів посадових окладів і нинішніх держслужбовців. Так, буде змінено редакцію ст. 51 Закону № 889. Як установлюють посадові оклади держслужбовцям зараз?
Для встановлення розмірів посадових окладів посади держслужби поділено на дев’ять груп оплати праці. Крім того, з метою встановлення розмірів посадових окладів держоргани поділено за юрисдикцією:
1) на всю територію України;
2) на територію однієї або декількох областей, міст Києва та Севастополя;
3) на територію одного або декількох районів, міст обласного значення. З 1 січня 2020 року з метою встановлення розмірів посадових окладів держоргани будуть поділені на 5 рівнів:
Зараз у ст. 51 Закону № 889 встановлений мінімальний розмір посадового окладу групи 9 у держоргані, юрисдикція яких поширюється на територію одного або декількох районів, міст обласного значення. Він не може бути менше двох ПМПО, розмір якого встановлений на 1 січня календарного року. Водночас, як ми пам’ятаємо, у п. 8 Прикінцевих положень Закону про Держбюджет на 2019 рік було передбачено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, зарплати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується ПМПО, встановлений на 1 січня 2018, тобто 1762 грн. Отже, мінімальний посадовий оклад держслужбовців з 01.01.2019 становить 3524 грн. (1762 x 2).
Також зараз законодавчо встановлено співвідношення між посадовим окладом керівника держоргану, юрисдикція якого поширюється на всю Україну, та мінімальним посадовим окладом держслужбовця. Таке співвідношення не може бути більше 7. Який же буде мінімальний розмір посадового окладу держслужбовця з 01.01.2020?
У новій редакції ст. 51 Закону № 889, яка розпочне діяти з 01.01.2020, визначено, що мінімальний розмір посадового окладу держслужбовця не може бути менше двох розмірів ПМПО, встановленого законом. Зверніть увагу, що з нового року не буде прив’язки мінімального розміру посадового окладу держслужбовця до ПМПО на 1 січня календарного року.
Таким чином, якщо в Прикінцевих положеннях Закону про Держбюджет на 2020 рік не буде встановлено додаткового обмеження мінімального розміру посадового окладу, то такий оклад повинен бути не нижчий двох ПМПО на поточний рік. До речі, вимоги про виконання співвідношення між посадовим окладом керівника держоргану та мінімальним розміром посадового окладу держслужбовця з 01.01.2020 не встановлено.
КМУ з 1 січня 2020 року зможе встановлювати додаткові коригуючі коефіцієнти оплати праці для різних держорганів з урахуванням соціально-економічних, демографічних, кліматичних, екологічних та інших особливостей адміністративно-територіальних одиниць, на територію яких поширюється юрисдикція таких органів.
Крім того, на два роки (2020 — 2021 роки) продовжена можливість установлення стимулюючих виплат, таких як: надбавка за інтенсивність праці та надбавка за виконання особливо важливого завдання.
Отже, до кінця 2019 року змін в оплаті праці держслужбовців немає. З 1 січня 2020 року будуть затверджені нові посадові оклади держслужбовців та впроваджена практика укладення контрактів на роботу в держслужбі.
Далее
Верховная Рада ввела штрафы 510-850 грн за перевозку детей в автомобилях без специальных кресел, приняв законопроект № 1150. Документ поддержали за основу 323 нардепа и в целом 332 нардепа.
В Админкодекс внесли норму о штрафе 510 грн за нарушение правил перевозки детей, а 850 грн — за повторное нарушение в течение года.
Закон вступит в силу на следующий день после официального опубликования.
В пояснительной записке обращают внимание, что в подпунктах «б-г», пункта 21.11 Правил дорожного движения определено, что запрещается перевозить детей, рост которых меньше 145 см или возрастом до 12 лет – в транспорте без спецсредств, которые дают возможность пристегнуть ребенка; детей до 16-летнего возраста — в кузове любого грузового автомобиля; организованные группы детей — в темное время суток.
Авторы законопроекта привели данные Всемирной организации здравоохранения (ВОЗ), согласно которым правильно установленные детские автомобильные кресла уменьшают вероятность смерти младенцев примерно на 70%, и на 54-80% детей.
Далее
Фабула судового акта: На сайті Головного сервісного центру МВС, що здійснює надання платних і безоплатних послуг, віднесених до компетенції цього міністерства, можна з’язувати, що з 1 лютого 2017 року надання довідки про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінальним процесуальним законодавством України, здійснюється територіальними сервісними центрами МВС та Департаментом інформатизації МВС. Довідка про несудимість потрібна для: оформлення на роботу, оформлення візи для виїзду за кордон, для участі у тендері, здійснення усиновлення, встановлення опіки, оформлення громадянства, оформлення або поновлення докуме нтів тощо.
На питання про те, хто може отримати довідку про відсутність судимості, сайт відповідає, — фізична особа, яка досягла 14-річного віку, має право на отримання з персонально-довідкового обліку відомостей про себе.
Справа, що пропонується увазі читачів, певним чином окреслює правове поле цього питання. Отже, при розгляді позову особи до Міністерства внутрішніх справ України, обласного Головного управління Національної поліції в області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, було встановлено, що позивач з метою отримання довідки про відсутність судимості звернувся з відповідною заявою до «Паспортного сервісу Дніпро» («Державне підприємство «Документ»).
На свою заяву він отримав довідку, відповідно до якої: «За обліками МВС громадянин України» заявник «не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває. Разом з тим є особою, якій 11.11.2005 … пред`явлено звинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ст. 187 КК України, кримінальна справа № …. від … Відомості про результати судового розгляду до МВС не надходили. Довідка надана для оформлення участі в процедурі державних закупівель».
Позивач, вважав внесення до довідки про відсутність судимості інформації про пред`явлення йому обвинувачень такою, що завдає шкоди його професійній діяльності, значно знижуючи його можливості отримати роботу розпорядника майна або ліквідатора.
Судами позов був задоволений. При цьому постановою апеляційного адміністративного суду зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту інформаційних технологій надати позивачу повну і точну інформацію про наявність/відсутність судимостей без зазначення вказаних додаткових відомостей; відповідача також зобов`язано виключити із бази даних зазначену інформацію.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду з судовими рішеннями погодився і, зокрема, зазначив, що вказан «додаткові відомості», не могли бути відображені у довідці, виданої позивачу, оскільки не відносяться до інформації ані про притягнення особи до кримінальної відповідальності, ані про відсутність (наявність) судимості, ані про наявність обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України.
Враховуючи викладене, протиправними є дії Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту інформаційних технологій щодо зберігання та використання шляхом зазначення у довідці зазначених відомостей.
Крім того, колегія суддів суду касаційної інстанції погодилась з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для її вилучення із бази даних.
Релевантні джерела права й акти їх застосування, якими обґрунтоване судове рішення, докладно викладені у постанові ВС/КАС.
Закон определяет основания и условия привлечения к материальной ответственности военнослужащих
Законопроект №1225 «О материальной ответственности военнослужащих и некоторых других лиц» во вторник, 29 октября, подписал глава государства Владимир Зеленский. Об этом свидетельствует информация на сайте Верховной рады.
Последний этап прохождения документа — возвращен с подписью от президента.
Закон, в частности, определяет основания и условия привлечения к материальной ответственности военнослужащих, военнообязанных и резервистов во время прохождения ими сборов, полицейских, лиц рядового и начальствующего состава, виновных в нанесении прямого действительного ущерба путем уничтожения, повреждения, создания недостатка, хищения или незаконного использования военного и иного имущества, ухудшение или снижение его ценности, осуществления избыточных выплат при исполнении обязанностей военной службы или служебных обязанностей, а также порядок возмещения такого вреда.
Действие акта распространяется на военных при исполнении ими обязанностей военной службы, военнообязанных и резервистов во время прохождения ими сборов, а также лиц рядового и начальствующего состава правоохранительных органов специального назначения, Госслужбы специальной связи и защиты информации Украины, Министерства внутренних дел, Национальной полиции, сил гражданской защиты, Государственной уголовно-исполнительной службы Украины, Государственного бюро расследований.
Напомним, спикер Верховной рады Дмитрий Разумков одобрил документ 9 октября и передал его на подпись Зеленскому.
Далее
Судова практика щодо визнання права на проживання та реєстрацію без згоди власників зводиться до наступного: право членів сім`ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім`ї якої вони є. Із припиненням права власності особи втрачається і право користування жилим приміщенням у членів її сім`ї.
Частиною 1 статті 156 ЖК України передбачено, що члени сім`ї власника квартири, які проживають разом з ним у квартирі, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником квартири, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
За згодою власника квартири член його сім`ї вправі вселяти в займане ним приміщення інших членів сім`ї. На вселення до батьків їхніх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.
До членів сім’ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині 2 статті 64 ЖК України, а саме: дружина наймача (власника), їхні діти і батьки. Членами сім’ї наймача (власника) може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем (власником) і ведуть з ним спільне господарство.
Відповідно до ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом.
Отже, ознака спільного проживання в даному випадку є обовязковою умовою розуміння сім`ї.
Верховний Суд, розглядаючи справу №731/34/17, вирішував питання: чи мають право на проживання у квартирі особи, які не є членами сім`ї власника і щодо яких власник не бажає дати згоду на реєстрацію місця проживання?
Маємо ситуацію: чоловік і жінка після одруження та народження спільної дитини почали жити в будинку батьків чоловіка. Останні надали згоду на реєстрацію місця проживання лише свого сина. Через кілька років подружжя розлучилось, однак жінка та дитина продовжували жити у спірній квартирі.
Власники квартири — відповідачі у справі — мешкають за іншими адресами, не у спірній квартирі.
В позовній заяві позивач (жінка) стверджує про наявність у неї права на реєстрацію в зазначеній квартирі, оскільки вона там постійно проживає зі згоди власників та довгий час проживала зі своїм колишнім чоловіком. Відповідачі апелювали, посилаючись на положення ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України, та вказували на право розпоряджатися своєю квартирою на власний розсуд. Один з відповідачів наголошував, що він ніколи не заперечував проти проживання позивачки у своїй квартирі, однак надавати дозвіл на реєстрацію у власній квартирі особі, яка не є членом родини, не бажає.
Суди першої та апеляційної інстанції залишили позовну заяву без задоволення. Позивачами не було доведено, що вони протягом часу проживання в спірній квартирі (з 2002 року) були чи є членами сім`ї власників квартири в житлових правовідносинах, що між позивачами та власниками було досягнуто згоди про самостійне право користування квартирою чи укладено договір найму жилого приміщення.
Важливою підставою для відмови в задоволенні позову стала наявність іншого приватизованого приміщення у позивачів.
Верховний Суд погодився з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій і визначив, що при вселенні позиваки та її неповнолітнього сина між нею та власниками квартири було обумовлено, що самостійного права користування спірною квартирою вони не набувають. За таких обставин підстави для визнання за позивачами права на користування жилим приміщенням та для реєстрації позивачів у спірній квартирі без згоди власників відсутні.
Верховний Суд наголошує: наявність у позивача іншого приватизованого приміщення є підставою для відмови у задоволенні позову про визнання права проживання та реєстрації без згоди власників.
За особою, яка проживає у наймача жилого приміщення як член його сім`ї, не може бути визнано право користування цим приміщенням, якщо вона зберігає постійне місце проживання у приватизованому нею жилому приміщенні.
«Доводи заявника про те, що фактично для визнання права на проживання у житловому приміщенні пріоритетне значення має сам факт проживання в ньому, який не заперечують і самі власники, не заслуговують на увагу, оскільки визнання права проживання автоматично породжує право на реєстрацію місця проживання. Як встановлено, власники категорично заперечують щодо реєстрації», — говориться в рішенні Верховного Суду.
Далее
