Опубликованоdirector

Можливість оформлювати Європротокол у застосунку Дія

Опубликовано director 9 Окт 2026 в Новости | Нет комментариев

Водії отримали можливість оформлювати Європротокол у застосунку Дія без паперових документів і подальшого передавання даних страховим компаніям вручну, повідомив голова Національної поліції України Іван Вигівський у своєму Telegram-каналі

За його словами, процедура повністю відбувається у смартфоні. Необхідні дані перевіряються автоматично, а після оформлення Європротокол одразу передається страховим компаніям.

Водночас скористатися онлайн-оформленням можна лише за певних умов. Європротокол у Дії доступний, якщо:

• у ДТП беруть участь лише два автомобілі;
• унаслідок аварії немає загиблих або травмованих;
• обидва водії мають чинні поліси обов’язкового страхування.

Далее

Стягнення аліментів на дитину за минулий час та заборгованості за ними

Опубликовано director 7 Окт 2026 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

Батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (статті 180 — 181 Сімейного кодексу України (далі – Кодекс)).

Способи вирішення питання щодо утримання дитини

Батько та матір можуть врегулювати це питання шляхом усної домовленості чи відповідно до статті 189 Кодексу шляхом укладення нотаріально посвідченого договору про сплату аліментів на дитину, у якому визначать розмір та строки виплати. У разі невиконання одним із батьків свого обов’язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Також один із батьків може подати заяву за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати, пенсії, стипендії у розмірі та на строк, які визначені у цій заяві (стаття 187 Кодексу).

Якщо домовитися не вдається і один із батьків ухиляється від сплати коштів на утримання дитини, матір чи батько, з ким проживає дитина, можуть звернутися до суду для стягнення аліментів.

За рішенням суду аліменти присуджуються:
— у частці від доходу матері, батька;
— у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (стаття 181 Кодексу).

Відповідно до статті 191 Кодексу аліменти на дитину присуджуються:
— за рішенням суду від дня пред’явлення позову;
— в разі подання заяви про видачу судового наказу — із дня подання такої заяви.

Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв’язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

Доказами вжиття заходів щодо одержання аліментів можуть бути, зокрема:
— листування з відповідачем, аудіо/відеозаписи, які підтверджують звернення позивача до відповідача з вимогою про сплату аліментів;
— докази спроб встановити місце проживання, місце роботи, справжній розмір заробітку відповідача;
— покази свідків, які підтвердять, що позивач звертався до відповідача стосовно вказаного питання.

Важливо розуміти різницю між стягненням аліментів на дитину за минулий час та стягненням заборгованості за аліментами.

Так, стягнення за минулий час має місце, коли аліменти ще ніколи офіційно не призначали, але один із батьків фактично не утримував дитину. Серед причин, чому особа, з якою проживає дитина, не подала на аліменти раніше, може бути правова необізнаність чи намагання домовитися в позасудовому порядку.

Стягнення заборгованості здійснюється, коли аліменти вже були призначені (рішенням суду, договором про сплату аліментів, заявою платника про відрахування коштів із заробітної плати тощо), але їх не сплачували або сплачували не в повному обсязі.

Стягнення аліментів на дитину за минулий час та заборгованості за аліментами

Згідно зі статтею 194 Кодексу аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред’явленню виконавчого листа до виконання.

Якщо за виконавчим листом, пред’явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв’язку з розшуком платника аліментів або у зв’язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час.

Заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до статті 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду.

Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу, – до досягнення нею двадцяти трьох років.

Відповідно до статті 199 Кодексу, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу)

Заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою — підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для цієї місцевості.

У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості.

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору — судом (стаття 195 Кодексу).

Відповідальність за прострочення сплати аліментів

У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У разі застосування до особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім (стаття 196 Кодексу).

Встановлення строку сплати заборгованості. Звільнення від сплати заборгованості за аліментами

З урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами.

За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв’язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення (стаття 197 Кодексу).

За матеріалами: Міністерство юстиції України

Далее

Виконавче провадження, що зміниться з 23 жовтня

Опубликовано director 1 Окт 2026 в Новости | Нет комментариев

Асоціація приватних виконавців України надала роз’яснення щодо основних змін, які передбачає Закон № 4833-IX. Основна частина Закону набирає чинності 23 жовтня 2026 року та передбачає цифровізацію окремих етапів виконавчого провадження й удосконалення порядку виконання судових рішень та рішень інших органів.

Однією з передбачених змін стане автоматичне зняття арештів після повного погашення заборгованості. АСВП формуватиме та надсилатиме повідомлення про розблокування рахунків і виключення особи з Єдиного реєстру боржників.

Зміни стосуватимуться і цифрових фінансових інструментів. Стягнення поширюватиметься на електронні гроші та електронні гаманці, а також рахунки у фінансово-технологічних сервісах та необанках.

Для громадян, внесених до Єдиного реєстру боржників, змінюється порядок роботи з депозитами: банкам забороняється продовжувати строк їх дії, а кошти з таких депозитів спрямовуватимуться на виконання зобов’язань.

Окремо передбачено принцип єдиного виконавчого провадження. Завершене провадження можна буде поновити за заявою замість відкриття нового, що має запобігати дублюванню арештів і записів у реєстрі боржників.

Передбачається також електронна взаємодія АСВП із банківськими установами та іншими органами через цифрові канали для швидшого виявлення активів боржника.

Водночас розширюються соціальні гарантії боржників: майже вдвічі підвищується рівень заборгованості, за якого заборонено звертати стягнення на єдине житло боржника.

Джерело: https://jurliga.ligazakon.net

Далее

Порядок розподілу спадкового майна

Опубликовано director 24 Сен 2026 в Новости | Нет комментариев

Далее

Військовий облік на підприємстві: Міноборони нагадало правила та штрафи

Опубликовано director 23 Сен 2026 в Новости | Нет комментариев

Підприємства мають вести військовий облік призовників, військовозобов’язаних і резервістів, із якими укладені трудові договори. Хто відповідає за такий облік, які документи необхідні та які штрафи передбачені за порушення, повідомили у Міноборони. 

Військовий облік за місцем роботи ведеться щодо призовників, військовозобов’язаних і резервістів, які працюють за трудовим договором. За загальним правилом до них належать:

• чоловіки віком від 18 до 60 років, а для вищого офіцерського складу – до 65 років, якщо вони не виключені з військового обліку;
• жінки, які перебувають на військовому обліку, зокрема за медичними або фармацевтичними спеціальностями.

Правило поширюється як на основне місце роботи, так і на сумісників. Якщо дію трудового договору призупинено, роботодавець продовжує вести військовий облік такого працівника.

Водночас облік на підприємстві не ведуть щодо осіб, виключених з військового обліку, ФОП-підрядників та працівників за цивільно-правовими договорами. Якщо працівника мобілізували, його дані мають залишатися у списках персонального обліку підприємства до кінця поточного календарного року.

Вести військовий облік зобов’язані всі юридичні особи незалежно від розміру та сфери діяльності. ФОП-роботодавці з найманими працівниками від цього обов’язку звільнені.

За організацію військового обліку відповідає керівник підприємства. Якщо на обліку менше 500 осіб, відповідні обов’язки можна покласти на кадровика або іншого працівника служби персоналу з доплатою до 50% посадового окладу.

Якщо на військовому обліку понад 500 осіб, має бути окрема штатна посада інспектора з військового обліку. При цьому:

• від 2001 до 4000 осіб – 2 штатні інспектори;
• від 4001 до 7000 осіб – 3 інспектори;
• на кожні наступні 3000 осіб – ще один інспектор.

Під час прийняття військовозобов’язаного на роботу роботодавець має перевірити військово-обліковий документ. Якщо використовується електронний документ, він має бути сформований не раніше ніж за 72 години до дати працевлаштування.

Про прийняття на роботу, переведення або звільнення працівника роботодавець має повідомити ТЦК та СП протягом 7 днів після видання відповідного наказу.

Якщо працівник змінив місце проживання, сімейний стан, освіту або посаду, зміни до списків персонального військового обліку необхідно внести протягом 5 днів.

Не рідше одного разу на рік підприємство має звіряти свої списки та військово-облікові документи працівників із даними ТЦК та СП. За наявності технічної можливості це можна робити онлайн через портал «Дія».

Якщо від ТЦК та СП надійшло розпорядження про виклик працівника, роботодавець має:

• видати наказ про оповіщення;
• ознайомити працівника з ним під підпис;
• забезпечити його прибуття до ТЦК та СП або звільнити від роботи на час виконання цього обов’язку.

На підприємстві також мають бути оформлені документи з військового обліку, зокрема наказ про призначення відповідальної особи, списки персонального військового обліку, журнал результатів перевірок, правила військового обліку та відомість оперативного обліку.

Перевіряти ведення військового обліку можуть комісії за участю представників ТЦК та СП, державних адміністрацій, ДПС і Держпраці. Планові перевірки проводять із попередженням підприємства за 10 днів, а позапланові можуть відбуватися без завчасного повідомлення.

У Міноборони зазначили, що за порушення правил військового обліку під час особливого періоду передбачений штраф від 34000 до 59500 грн. Зокрема, відповідальність може наставати, якщо роботодавець вчасно не повідомив ТЦК та СП про прийняття військовозобов’язаного працівника на роботу. За неведення військового обліку відповідальність покладається на керівника підприємства, а за неналежне ведення – на відповідальну за військовий облік особу.

Джерело: https://yur-gazeta.com

Далее

Неякісне шкільне харчування, кому скаржитись

Опубликовано director 11 Сен 2026 в Главная | Нет комментариев

1. Засновник закладу освіти (місцева рада). Засновник закладу або уповноважений ним орган забезпечує необхідні умови для організації харчування та проведення закупівель харчових продуктів та/або послуг з харчування.

Разом із керівником закладу та постачальником він несе відповідальність, зокрема, за організацію харчування, належне матеріально-технічне забезпечення їдальні чи харчоблоку, безпечність та якість продуктів і готових страв, виконання норм харчування.

2. Керівник закладу освіти (директор). Саме керівник забезпечує своєчасне планування та організацію харчування у закладі.

• визначає відповідальну особу;

• формує склад бракеражної комісії та координує її роботу;

• за погодженням із засновником визначає режим і спосіб організації харчування;

• визначає форму та графік харчування;

• організовує роботу буфету, якщо він функціонує у закладі.

Якщо заклад самостійно готує та реалізує готові страви, керівник також затверджує примірне чотиритижневе сезонне меню за погодженням із територіальним органом Держпродспоживслужби. Виняток — використання меню, рекомендованого Міністерством охорони здоров’я України.

3. Відповідальна особа. Це працівник, якого керівник закладу своїм наказом визначає відповідальним за організацію харчування.

Відповідальна особа координує та контролює роботу працівників їдальні або харчоблоку, стежить за якістю харчових продуктів, санітарно-гігієнічним станом приміщень, умовами та строками зберігання продуктів.

Також вона контролює дотримання примірного чотиритижневого сезонного меню та щоденного меню-розкладу, веде загальний облік дітей, які забезпечуються гарячим харчуванням, зокрема дітей з особливими дієтичними потребами, та бере участь у роботі бракеражної комісії.

4. Медичний працівник. Медичний працівник також є частиною системи контролю за організацією харчування.

Він, зокрема, бере участь у роботі бракеражної комісії, контролює проходження працівниками обов’язкових профілактичних медичних оглядів, дотримання правил особистої гігієни працівниками їдальні або харчоблоку.

5. Постачальник харчових продуктів та послуг. Відповідальність не завершується на дверях школи.

Постачальник харчових продуктів та/або послуг з харчування також відповідає у межах своєї діяльності за дотримання встановлених законодавством вимог до безпечності та якості продукції.

Тому важливим є весь шлях продукту — від постачальника до тарілки дитини.

Роль Держпродспоживслужби: Держпродспоживслужба та її територіальні органи здійснюють державний контроль за дотриманням вимог законодавства у сферах безпечності харчових продуктів та дотримання санітарного законодавства.

Крім того, територіальні органи Держпродспоживслужби погоджують примірні чотиритижневі сезонні меню у передбачених законодавством випадках. Якщо заклад використовує меню, рекомендоване МОЗ, такого погодження не потрібно.

Варто знати: 

Для здійснення контролю за дотриманням норм харчування медичний працівник веде журнал обліку виконання норм харчування, який заповнюється щодня на підставі меню-розкладу. Аналіз виконання норм харчування проводиться один раз на чотири тижні. Результати проведеного аналізу щомісяця доводяться до відома керівника відповідного закладу.

Якість харчування оцінюється за лабораторними дослідженнями (випробуваннями) одного прийому їжі, а також денного раціону. При цьому для лабораторних досліджень (випробувань) відбираються страви одного прийому їжі, а страви інших прийомів їжі цього дня оцінюються теоретично за меню-розкладом.

Харчоблок отримувача готової гарячої їжі повинен бути оснащений зоною приймання готової гарячої їжі, зоною недовготривалого зберігання та видавання використаних термобоксів, зоною видавання готових страв, зоною лінії роздачі в обідньому залі, зоною миття та зберігання столового посуду та службово-побутовою зоною. Усі процеси приготування, транспортування, зберігання та видачі готових страв, а також обладнання та інвентар повинні відповідати вимогам санітарного законодавства, законодавства про безпечність та окремим показникам якості харчових продуктів.

Харчоблок отримувача готової охолодженої їжі повинен бути оснащений зоною приймання та зберігання охолодженої продукції, зоною недовготривалого зберігання та видавання використаних термобоксів, зоною для розігрівання готової продукції, що оснащена пароконвекційною піччю, зоною видавання готових страв, зоною лінії роздачі в обідньому залі, зоною миття та зберігання столового посуду та службово-побутовою зоною.

Період з моменту приготування до моменту видачі готової страви споживачу не може перевищувати 24 години. Усі технологічні етапи приготування оператором ринку: охолодження, зберігання, транспортування та видавання готової їжі, повинні відповідати вимогам санітарного законодавства, законодавства про безпечність та окремим показникам якості харчових продуктів.

У закладах загальної середньої освіти для здобувачів освіти 1-11 (12) класів незалежно від навчальної зміни (у разі організації в закладі освіти змінного навчання) повинно бути організовано щонайменше одноразове гаряче харчування (сніданок — до 12 години 00 хвилин або обід з 11 години 30 хвилин) відповідно до норм харчування.

За заявою одного з батьків або інших законних представників здобувачам загальної середньої освіти може надаватися можливість споживання другого гарячого харчування (обіди або сніданки відповідно) за кошти батьків або за рахунок коштів місцевого бюджету в разі прийняття засновником (засновниками) відповідного рішення або за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.

Що входить до меню:

Готові страви повинні містити обмежену кількість солі, цукру та жиру відповідно до встановлених МОЗ вимог щодо організації харчування в закладах загальної середньої освіти.

Овочі, фрукти та ягоди повинні бути представлені у максимальному розмаїтті, різних формах, у складі готових страв.

У різні сезони можуть пропонуватися свіжі, морожені, сушені та квашені овочі, фрукти та ягоди з вмістом солі, цукру та жиру відповідно до встановлених МОЗ вимог щодо організації харчування в закладах загальної середньої освіти.

Картопля у вигляді окремої страви пропонується не більше двох разів на тиждень (у разі п’ятиденного перебування) та трьох разів на тиждень (у разі шести-, семиденного перебування).

Не допускається відварювання овочів для приготування салатів на наступний день.

Салати необхідно заправляти безпосередньо перед видачею.

Каші та макаронні вироби слід пропонувати у вигляді самостійних страв або як гарніри. Перевага надається продуктам з вищим вмістом харчових волокон (зокрема, гречана крупа у порівнянні з рисовою).

Хліб за вмістом солі повинен відповідати встановленим МОЗ вимогам щодо харчування в закладах загальної середньої освіти. Слід надавати перевагу цільнозерновим хлібо-булочним виробам з високим вмістом клітковини, з додаванням висівок, насіння.

Бобові продукти (зелений горошок, квасоля, горох, сочевиця) та страви з їх вмістом слід пропонувати як гарніри або самостійні страви.

Молоко та молочні продукти, що пропонуються, за вмістом цукру повинні відповідати встановленим МОЗ вимогам щодо харчування в закладах загальної середньої освіти. Доцільно включати до асортименту буфетів та готувати страви із застосуванням молока та молочних продуктів, до яких додано вітамін D. Молоко та кефір повинні бути з масовою часткою жиру від 2,5 до 3,2 відсотка, йогурт — від 1,5 до 2,5 відсотка, сир кисломолочний — не менше 5 відсотків, сметана — не менше 15 відсотків.
Для приготування страв з м’яса слід використовувати м’ясо птиці (курки, індички), очищене від шкіри, нежирну свинину, телятину, яловичину.

Кількість страв з м’яса, птиці, риби, що пропонуються протягом тижня, повинна відповідати нормам харчування.

М’ясні страви слід якомога частіше комбінувати з овочевими гарнірами та/або салатами.

Питна вода повинна бути постійно доступною у закладі освіти та закладі оздоровлення та відпочинку під час вживання їжі та у будь-який інший час. Засновник (засновники) або уповноважені ним (ними) органи та керівники відповідних закладів повинні забезпечити здобувачів освіти/дітей чистою та безпечною питною водою, що відповідає вимогам, встановленим МОЗ.
Пастеризований або стерилізований сік без додавання цукрів та підсолоджувачів може пропонуватися в обмеженій кількості відповідно до норм харчування.

Засновник (засновники) або уповноважені ним (ними) органи та керівники закладів освіти та закладів оздоровлення та відпочинку повинні забезпечити зміну страв, їх приготування та врахування відгуків і пропозицій здобувачів освіти/дітей, їх батьків або інших законних представників та персоналу закладів щодо задоволення якістю харчування з метою обмеження обсягу харчових відходів.

Тож, якщо ви розумієте, що харчування у вашій школі налагоджено неналежно, а бо якість приготованих страв не відповідає нормам, чи просто їжа холодна та несмачна — пишете колективне звернення до директора школи. У разі ігнорування — до Департаменту освіти міської ради, далі — Держпотребслужби.

Адвокат Єфімова Л.Я.

Далее

Рішення щодо оформлення індивідуальних номерних знаків дозволили оскаржувати

Опубликовано director 10 Сен 2026 в Новости | Нет комментариев

Індивідуальні номерні знаки дають власникам транспортних засобів можливість персоналізувати свій автомобіль, однак заявлена комбінація має відповідати встановленим вимогам. Якщо за результатами розгляду заяви уповноважений орган не погоджує її оформлення, заявник тепер матиме право для оскарження такого рішення.

Відповідні зміни МВС внесло до Порядку замовлення, видачі та обліку номерних знаків транспортних засобів, що виготовляються на індивідуальне замовлення їх власників. Порядок доповнено положенням, за яким рішення за результатами розгляду заяви про встановлення можливості оформлення індивідуального номерного знака може бути оскаржене відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» та/або в судовому порядку.

Зміни не встановлюють нових правил чи вимог до самих індивідуальних номерних знаків і не означають автоматичного права на отримання бажаної комбінації. Їхнє основне значення полягає у закріпленні процесуальної гарантії для заявника: у разі незгоди з рішенням він може вимагати його перегляду в адміністративному порядку або звернутися до суду. При цьому оскарження не усуває встановлених законодавством обмежень щодо допустимих комбінацій номерних знаків.

Далее

Про розгляд справи «Оголошення особи померлою» від адвоката

Опубликовано director 8 Сен 2026 в Главная | Нет комментариев

Розповідає адвокат Єфімова Л.Я.

«Майже рік тривав розгляд справи у суді першої інстанції про оголошення особи померлою.

07.09.2026 нарешті отримали судове рішення, яким задовольнили мою заяву, як представника матері безвісти зниклого військовослужбовця.

Справи такого провадження, зазвичай, розглядаються доволі швидко при наявності всіх доказів, що особа ймовірно загинула. В нашому випадку ми не могли отримати акт службового розслідування військової частини про обставини, за яких особа зникла безвісти.

 Для мене в цій справі був ще і професійний інтерес, так як клієнти не приховували, що вже звертались до адвокатів у столиці, але зі збором доказів у них нічого не вийшло, тому і прийшли до мене по відгукам.

Події відбувались восени 2022 року, поблизу населеного пункту Водяне Донецької області, де велись активні бойові дії.

Мною були зібрані докази, що  військовослужбовець зник за особливих обставин на території бойових дій, у зв’язку із чим порушено кримінальне провадження

Випискою з Реєстру оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, ДП «Український національний центр розбудови миру» повідомлено, що у полоні не перебуває.

За даними Державної прикордонної служби — державний кордон України не перетинав.

Суд декілька разів витребував інформацію від ВЧ за моїм клопотанням, проте, відповіді не надходило.

Мати військовослужбовця була вже у відчаї, минуло більше трьох років із дня зникнення сина, а відомостей нуль, отримати свідоцтво про смерть неможливо без судового рішення.

Тому, я вимушена була писати клопотання до суду про притягнення винних посадових осіб ВЧ до відповідальності за не виконання рішення суду про витребування доказів. І ви знаєте, трапилось диво, декілька днів і з’явився Акт службового розслідування, хоч із тексту і зрозуміло, що складений задньою датою, проте, містить покази свідків того, що тоді відбувалось. В свою чергу це надало можливість нарешті ухвалити рішення суду, а матері отримати визначеність.

Тож, що хочу сказати, бувають на перший погляд зовсім нескладні справи (потрібно лише вірно визначити доказову базу), але перепони можуть виникати ні звідки. Моя клієнтка плаче, що нарешті це коло пройдене (хоча, можливо і ні, якщо Міністерство оборони буде оскаржувати), я радію тому, що змогла допомогти їй, хоча і в такій не радісній справі.

Якщо необхідна допомога адвоката, звертайтесь!»

097-754-79-48

Далее

Як поділити майно при розлученні, якщо воно територіально знаходиться як в Україні, так і за кордоном

Опубликовано director 7 Сен 2026 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

Як поділити майно при розлученні, якщо воно територіально знаходиться як в Україні, так і за кордоном?

Розглянемо на прикладі Постанови Верховного Суду від 12 серпня 2026 року, в якій сформовано правовий висновок: «Спір про поділ нерухомого майна подружжя, що знаходиться за межами України, підлягає виключній підсудності суду держави його знаходження, тому український суд зобов’язаний закрити провадження у цій частині, а не відмовляти у позові по суті. Водночас неможливість поділу закордонної нерухомості не звільняє суд від обов’язку вирішити спір щодо майна, розташованого на території України. У такому разі суд не обмежений запропонованим сторонами варіантом розподілу і має самостійно визначити справедливий спосіб поділу українського майна, щоб остаточно вирішити конфлікт та уникнути штучного подвоєння судового процесу«.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

За вказаний період сторони придбали нерухомість як на території України, так і в Туреччині, усе набуте ними нерухоме майно заявлене в позові до поділу.

Зокрема, позивачка посилалася на те, що в 2020 році було придбано два житлові будинки в м. Ізмірі (Турецька Республіка) та інші об`єкти нерухомості а саме: будинок на АДРЕСА_10 та будинок АДРЕСА_11 .

Суди виснували, що для визнання спільною сумісною власністю подружжя майна, яке знаходиться на території Турецької Республіки, та його поділу, позивачці слід звертатись до відповідного суду Туреччини.

Із наведеним висновком погоджується колегія суддів Верховного Суду (справа № 461/1743/23; провадження № 61-11875св25), з огляду на наступне:

У пункті 2 частини першої статті 1 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право» (далі — Закон № 2709-IV) визначено, що іноземний елемент — ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм, зокрема: — хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; — об`єкт правовідносин перебуває на території іноземної держави.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2709-IV цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, а саме: 1) визначення застосовуваного права; 2) процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб; 3) підсудність судам України справ з іноземним елементом; 4) виконання судових доручень; 5) визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів.

Право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України (стаття 4 Закону № 2709-IV).

Згідно із частинами першою, другою статті 38 Закону № 2709-IV право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом.

Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Право власності та інші речові права, відомості про які підлягають внесенню до державних реєстрів, визначаються правом держави, у якій це майно зареєстровано (частина перша статті 40 Закону № 2709-IV ).

У частині другій статті 42 Закону № 2709-IV визначено, що захист права власності та інших речових прав на нерухоме майно здійснюється відповідно до права держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 77 Закону № 2709-IV підсудність судам України є виключною у таких справах з іноземним елементом, зокрема, якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України, крім справ, що стосуються укладення, зміни, розірвання та виконання договорів, укладених в рамках державно-приватного партнерства, зокрема концесійних договорів, згідно з якими нерухоме майно є об`єктом такого партнерства, зокрема об`єктом концесії, а спір не стосується виникнення, припинення та реєстрації речових прав на такий об`єкт.

Аналогічні за змістом норми передбачені Угодою між Україною та Турецькою Республікою про правову допомогу та співробітництво в цивільних справах, ратифікованою Законом України від 05 липня 2001 року № 2605-ІІІ. Згідно зі статтею 27 Угоди до нерухомості й права власності на неї застосовується законодавство договірної сторони, на території якої знаходиться майно.

Суди першої та апеляційної інстанцій під час вирішення справи по суті щодо нерухомого майна на території Турецької Республіки врахували наведені норми права, а також те, що спір у цій частині виник між громадянкою України та громадянином Туреччини щодо поділу спільного сумісного майна, яке знаходиться за межами України, у зв`язку з чим за законодавством України ця справа є справою з іноземним елементом, а компетентним судом щодо нерухомості за межами України є суд держави, на території якої знаходиться спірне нерухоме майно — Турецька Республіка.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 12 квітня 2022 року в справі № 428/11139/17, від 15 грудня 2021 року в справі № 756/15452/17, від 09 березня 2026 року в справі № 761/17032/25, від 01 квітня 2026 року в справі № 676/2141/23.

Стосовно поділу нерухомого майна, розташованого в Україні, необхідно зазначити таке.

Суди відмовили в задоволенні позову, посилаючись на те, що за позицією позивачки такий поділ має відбуватися лише з урахуванням нерухомого майна, яке знаходиться на території Турецької Республіки, тому суд не поділив майно між сторонами: ні те, що знаходиться в Україні, ні те, що знаходиться в Туреччині.

Із такими висновками колегія суддів Верховного Суду погодитися не може.

Під час вирішення спору про поділ майна суд може не погодитися із запропонованим варіантом поділу такого майна та провести його поділ в інший спосіб, враховуючи інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Обрання судом під час вирішення спору варіанта поділу майна подружжя за наявності вимоги про його поділ, відмінного від того, про який просив позивач, не може бути розцінене як вихід судом за межі позовних вимог, оскільки позовна вимога — це поділ майна подружжя і вона є незмінною за будь-якого варіанта його поділу (постанова Верховного Суду від 14 лютого 2024 року в справі № 752/18272/18).

 Суд має самостійно визначити справедливий спосіб поділу українського майна, щоб остаточно вирішити конфлікт та уникнути штучного подвоєння судового процесу.

Підготовлено адвокатом Єфімовою Л.Я. (097-754-79-48) за матеріалами Верховного Суду

Далее

Три роки дії Гаазької конвенції в Україні: що вона дає громадянам і бізнесу

Опубликовано director 3 Сен 2026 в Новости | Нет комментариев

У Мін’юсті нагадали, що Гаазька конвенція 2019 року набрала чинності для України 1 вересня 2023 року. Її головне завдання – створити глобальний і єдиний механізм для взаємного визнання та виконання іноземних судових рішень. Текст Конвенції ухвалили 2 липня 2019 року на 22-й Дипломатичній сесії Гаазької конференції з міжнародного приватного права. Україна стала другою державою у світі після Уругваю, яка підписала цей документ. Це відбулося 4 березня 2020 року. Ратифікація Конвенції Україною відбулася 1 липня 2022 року.

У Мін’юсті пояснили, що Конвенція працює разом із Гаазькою конвенцією про угоди про вибір суду 2005 року. Разом ці інструменти спрощують доступ до правосуддя, створюють правову визначеність для учасників ринку та зменшують витрати, час і ризики під час транскордонної підприємницької діяльності.

Наразі Конвенція застосовується у відносинах України з державами-членами ЄС, Великою Британією, Албанією, Андоррою, Чорногорією та Уругваєм. Вона регулює лише рішення у цивільних або комерційних справах. Конвенція не застосовується до податкових, митних чи адміністративних спорів. Також її правила не поширюються, зокрема, на:

• статус та правоздатність фізичних осіб;
• аліментні зобов’язання та інші питання сімейного права;
• заповіти та спадкування;
• неплатоспроможність і мирові угоди боржника з кредиторами;
• інтелектуальну власність;
• приватність та наклеп;
• перевезення пасажирів і товарів;
• морське право;
• діяльність збройних сил та правоохоронних органів;
• арбітражі та пов’язані з ними провадження.

У Мін’юсті зазначили, що Конвенція не передбачає залучення державних органів, зокрема Міністерства юстиції, для передачі клопотань. Якщо особа має судове рішення, ухвалене в Україні, і хоче виконати його в одній із договірних держав, вона може звернутися безпосередньо до компетентного суду іноземної держави, де запитується примусове виконання.

Такий самий підхід застосовується і у зворотній ситуації – щодо виконання іноземного судового рішення в Україні. Для визнання та виконання рішення суду необхідно надати:

• повну і засвідчену копію судового рішення;
• у разі заочного рішення – оригінал або засвідчену копію документа, який підтверджує належне та своєчасне повідомлення відповідача про початок провадження;
• документи, які підтверджують, що рішення набрало законної сили та підлягає виконанню у державі ухвалення;
• у разі подання затвердженої судом мирової угоди – спеціальну довідку суду про те, що вона підлягає виконанню так само, як і судове рішення;
• засвідчений переклад усіх документів офіційною мовою запитуваної держави, якщо вони складені іншою мовою.

Клопотання також може супроводжуватися спеціальним уніфікованим формуляром щодо судового рішення, рекомендованим і опублікованим Гаазькою конференцією з міжнародного приватного права.

Конвенція містить вичерпний перелік підстав, коли у визнанні та виконанні рішення може бути відмовлено. Зокрема, відмова можлива, якщо документ про початок судового процесу не був вручений відповідачу завчасно для організації захисту. Також підставою може бути вручення документа у запитуваній державі у спосіб, несумісний з її основоположними принципами вручення документів.

У виконанні рішення можуть відмовити й у разі, якщо судове рішення отримано внаслідок обману. Серед інших підстав – очевидна суперечність визнання чи виконання рішення публічному порядку запитуваної держави або порушення її безпеки та суверенітету. Також відмова можлива, якщо рішення суперечить угоді сторін про те, що спір мав вирішуватися в іншому суді.

Крім того, рішення може не виконуватися, якщо воно несумісне з рішенням суду запитуваної держави або ранішим рішенням іншої держави між тими самими сторонами з того самого предмета спору.

У Мін’юсті зазначили, що застосування Гаазької конвенції 2019 року спрощує для українських громадян і підприємців за кордоном визнання та примусове виконання судових рішень у ЄС та інших державах, які долучилися до Конвенції.

Джерело: https://yur-gazeta.com

Далее