Банкрутство фізичних осіб — це судова процедура, передбачена Кодексом України з процедур банкрутства, яка дозволяє фізичним особам — не підприємцям — офіційно визнати свою неплатоспроможність і або реструктуризувати борги, або повністю звільнитися від них. Її головна мета — дати «друге дихання» боржникам, які опинилися у безвихідному фінансовому становищі, та забезпечити баланс між інтересами боржника і кредитора.
Отже, суд відкриває провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо боржник:
Як ініціювати процедуру?
Ліквідація неплатоспроможності боржника розпочинається за його особистою заявою, яка подається до господарського суду. Кредитори, включаючи банки та представників бізнесу, не мають права ініціювати процес банкрутства особи.
Заяву до господарського суду може подати лише сама фізична особа-боржник, якщо наявна щонайменше одна з таких підстав (ч.2 ст.115 Кодексу):
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.07.2021 у справі №909/1028/20, підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не є вичерпними. При цьому, достатньо наявності хоча б однієї з них, адже законодавство не вимагає сукупності всіх трьох підстав для ініціації процедури. Також важливо зазначити, що наявність у боржника майна не виключає можливість наявності прострочених зобов’язань перед його кредиторами, як однієї із підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
До заяви додаються:
За наявності яких документів відкривається справа про неплатоспроможність?
У громадян, які мають намір розпочати процес банкрутства, повинен бути повний пакет документів, щоб підтвердити своє скрутне фінансове становище. Так, крім письмового звернення до господарського суду необхідно подати:
Арбітражний керуючий призначається судом та оплачується самим боржником авансом — три місяці роботи по п’ять прожиткових мінімумів щомісяця.
Важливо: без внеску на рахунок суду на користь арбітражного керуючого справа не відкриється — навіть якщо боржник відповідає всім іншим критеріям.
Арбітражний керуючий — ключова фігура в процедурі. Саме він:
Що таке мораторій на задоволення вимог кредиторів?
З моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів. У цей період зупиняється виконання боржником грошових зобов’язань, у тому числі й тих, що стосуються сплати податків і зборів.
Крім цього не застосовуються й інші заходи, що забезпечують погашення заборгованості:
Дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
План реструктуризації боргів: навіщо він потрібен?
План реструктуризації боргів боржника розробляється з метою відновлення платоспроможності боржника. Він може містити положення про:
Переваги процедури для фізичних осіб.
Перш за все, це мораторій на вимоги кредиторів.
Найголовнішою ж перевагою є списання боргів: після завершення процедури — боржник звільняється від непогашених зобов’язань.
Однак є і недоліки та певні ризики:
Відтак, після оголошення банкрутом боржник може зіткнутися з труднощами у відкритті нових банківських рахунків, отриманні кредитів, іпотек тощо.
Варто зазначити, що не підлягають реструктуризації борги щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, а також щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Отже, реструктуризація заборгованості – це взаємовигідна процедура, що дозволяє боржнику й кредитору досягти компромісу в умовах фінансових труднощів.
Процедура банкрутства фізичних осіб — реальний шлях для тих, хто втратив контроль над боргами. Вона ефективна за умови правової підтримки, наявності мінімального стартового бюджету та відповідального ставлення боржника.
За інформацією Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
Далее
Кабінет міністрів України змінив правила будівництва приватних будинків, і ці новації вже впливають на ринок. Частину процедур спростили, але контроль водночас посилили. Тепер звести власний будинок стало швидше, однак для забудовників з’явилися нові обмеження.
Як повідомляє Новини.LIVE, відповідні зміни передбачає постанова уряду №305 від 4 березня 2026 року.
Головна новина — фактичне скасування будівельних паспортів для невеликих об’єктів. Якщо ви плануєте звести садовий будиночок, дачу чи повноцінний дім площею до 200 кв. м (і не вище двох поверхів), процедура стала максимально швидкою.
Тепер потрібна лише схема намірів забудови. Її готує сертифікований архітектор або інженер, який сам вносить дані в електронну систему.
По суті, це ваш цифровий «квиток» на будівництво, де вказано:
Це суттєво економить час, проте цифровізація означає, що держава бачить кожен ваш крок у режимі реального часу.
Спрощена процедура — не універсальний інструмент. Проте, якщо ваша ділянка розташована в історичному центрі міста або в межах охоронних зон пам’яток, готуйтеся до класичного «квесту». Там, де архітектурна спадщина під загрозою, старі добрі погодження нікуди не зникли.
Найбільше зміни відчують забудовники таунхаусів та котеджних містечок. Раніше вони часто «дробили» великі проєкти на купу дрібних приватних будинків, щоб не проходити складні експертизи та перевірки. Тепер цю лазівку закрили.
Будинки зі спільними стінами (дуплекси, таунхауси) або об’єкти з єдиною концепцією продажу тепер офіційно вважаються повноцінними будівельними проєктами. Хочете будувати на продаж? Проходьте повну процедуру, отримуйте всі дозволи та відповідайте за безпеку за всією суворістю закону.
Джерело: https://realty.novyny.live
Далее
В Україні зростає кількість справ про особисте банкрутство: у 2025 році відкрито 1371 провадження проти 962 у 2024-му. Мін’юст роз’яснив, що процедура дозволяє боржнику офіційно визнати нездатність виконувати зобов’язання та відновити платоспроможність.
Головні правила процедури:
Виключна ініціатива боржника: на відміну від компаній, ініціювати процес може лише сама людина.
Підстави: припинення платежів (>50 % за 2 місяці), відсутність майна для стягнення або загроза неплатоспроможності у найближчі 12 місяців.
Захист: з моменту відкриття справи діє мораторій на вимоги кредиторів і припиняється нарахування штрафів.
Процес передбачає реструктуризацію або погашення боргів через продаж майна (крім єдиного соціального житла). Після завершення суд звільняє особу від боргів, крім аліментів і відшкодування шкоди здоров’ю. Протягом наступних 5 років банкрут зобов’язаний письмово повідомляти про свій статус під час укладення нових кредитних договорів.
Джерело: https://jurliga.ligazakon.net
Далее
Суд визнав неконституційними окремі приписи закону «Про судовий збір» у частині щодо справляння судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги на ухвали суду, постановлені в порядку статей 382, 383 КАС України. Про це повідомила пресслужба КСУ.
Велика палата 10 березня 2026 року ухвалила рішення № 2-р/2026 за конституційним поданням Верховного Суду.
Деталі
Автор клопотання звернувся до КСУ щодо перевірки на відповідність ч. 1 ст. 8, частинам 1, 2 ст. 55, ст. 1291 Конституції України ч. 2 ст. 3, підпункту 5 п. 3 ч. 2 ст. 4 закону «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року №3674–VI зі змінами (далі – Закон) в частині справляння судового збору «за подання до адміністративного суду апеляційної та касаційної скарги на ухвали суду», постановлені у порядку статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – Кодекс).
У конституційному поданні Верховний Суд навів аргументи щодо невідповідності Конституції України оспорюваних приписів закону. Зокрема, ВС обґрунтував свою правову позицію тим, що виконання судового рішення є невіддільною стадією правосуддя, тому покладення на особу додаткового фінансового тягаря у вигляді судового збору за вчинення процесуальних дій, спрямованих на реалізацію такого рішення, не узгоджується з приписами Конституції України, зокрема її статей 8, 55, 1291.
Автор клопотання зазначив, що оспорювані приписи Закону у взаємозв’язку з іншими нормами процесуального законодавства можуть створювати ситуацію, за якої право на звернення до суду або на виконання судового рішення фактично залежить від майнового стану особи, що, на переконання ВС, суперечить принципам верховенства права, рівності перед законом і судом та доступу до правосуддя.
КСУ ухвалив рішення, яким визнав неконституційними ч. 2 ст. 3, підпункт 5 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону в тім, що вони уможливлюють справляння судового збору «за подання апеляційної скарги і касаційної скарги на ухвали суду», постановлені в порядку статей 382, 383 Кодексу.
У рішенні вказано, що оспорюваними приписами Закону встановлено необґрунтоване втручання у право особи на доступ до суду. Обов’язок сплати судового збору «за подання апеляційної скарги і касаційної скарги на ухвали суду», постановлені в порядку статей 382, 383 Кодексу, не можна вважати справедливим елементом механізму контролю за виконанням судового рішення, що є невіддільним складником права на доступ до суду, оскільки особа, яка сплатила судовий збір за подання до суду позовної заяви та домоглася ухвалення на свою користь обов’язкового судового рішення, повинна додатково (повторно) сплатити судовий збір за здійснення судового контролю за виконанням судового рішення.
Конституційний Суд наголосив, що держава не може покладати на особу додатковий фінансовий тягар за свій обов’язок щодо забезпечення виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Тому, на думку КСУ, ч. 2 ст. 3, підпункт 5 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення цього рішення.
Рішення та його резюме будуть оприлюднені на офіційному вебсайті КСУ 11 березня 2026 року.
Далее
Подружжя в Україні може визначити долю спільного майна в одному документі — шляхом укладення спільного заповіту.
Така можливість передбачена нормами Цивільного кодексу, розповіли фахівці Сумського міжрегіонального управління Мін’юсту.
Цей правочин дозволяє чоловікові та дружині в одному документі розпорядитися майном, яке належить їм на праві спільної сумісної власності.
Як відбувається спадкування
Спільний заповіт має особливу юридичну конструкцію.
Після смерті одного з подружжя його частка у спільному майні переходить до другого з подружжя, який його пережив. Після смерті другого з подружжя право на спадкування отримують особи, визначені у спільному заповіті.
Такий механізм дає змогу зберегти цілісність майна та реалізувати спільну волю подружжя щодо подальшого розпорядження ним.
Чи можна змінити спільний заповіт
Закон передбачає можливість відмови від спільного заповіту. Подружжя може зробити це за життя, однак така відмова обов’язково має бути нотаріально посвідчена.
У разі смерті одного з подружжя нотаріус накладає заборону на відчуження майна, зазначеного в заповіті. Це потрібно для того, щоб гарантувати виконання умов, визначених у документі.
Джерело: https://jurliga.ligazakon.net
Далее
Міністерство внутрішніх справ надало роз’яснення щодо порядку виїзду дітей за кордон під час воєнного стану: хто може супроводжувати дитину, які документи необхідні та коли потрібна згода другого з батьків.
Після початку повномасштабної війни питання перетину кордону дітьми набуло особливої актуальності. Щоб уникнути відмови в пропуску або затримок, дорослим варто заздалегідь перевірити вимоги та підготувати належні документи.
Виїзд дітей до 16 років
Діти до 16 років можуть виїжджати з України лише в супроводі дорослих. Після досягнення 16-річного віку вони мають право на самостійний виїзд без будь-яких супровідних документів, але за наявності закордонного паспорта.
Для перетину кордону на виїзд з України дитині необхідний один із документів:
закордонний паспорт;
дипломатичний або службовий паспорт;
чинний проїзний документ дитини;
відомості про дитину, внесені до закордонного паспорта одного з батьків, або свідоцтво про народження (ця норма застосовується на період воєнного стану).
Також важливо враховувати вимоги держави в’їзду після перетину українського кордону.
Коли потрібна нотаріальна згода другого з батьків
Якщо дитина до 16 років виїжджає з одним із батьків, за загальним правилом необхідна нотаріально посвідчена згода другого з батьків із зазначенням країни та строку перебування.
Без такої згоди можна їхати лише в особливих випадках.
Випадки, коли згода не вимагається
Нотаріальна згода другого з батьків не потрібна, зокрема, якщо:
один із батьків є іноземцем або особою без громадянства;
у паспорті є відмітка про виїзд на постійне проживання за кордон;
наявні документи про смерть другого з батьків, позбавлення його батьківських прав або визнання безвісти зниклим;
є рішення суду про дозвіл на виїзд без згоди;
мати є одинокою (підтверджується довідкою органу РАЦС);
існує заборгованість зі сплати аліментів понад чотири місяці;
дитина має інвалідність або тяжке захворювання (за наявності підтвердних документів).
Якщо дитину супроводжує інша особа
У разі виїзду з особою, яка не є матір’ю чи батьком, потрібна нотаріально посвідчена згода обох батьків із зазначенням супроводжуючої особи, країни та строку поїздки.
Особливості під час воєнного стану
На період дії воєнного стану діти до 16 років можуть виїжджати в супроводі одного з батьків, баби, діда, повнолітніх брата чи сестри, мачухи або вітчима.
Також допускається виїзд у супроводі інших осіб, уповноважених одним із батьків письмовою заявою, засвідченою органом опіки та піклування. У такому випадку нотаріальна згода другого з батьків не вимагається.
У МВС наголошують: усі документи повинні бути чинними та оформленими належним чином.
Джерело: https://jurliga.ligazakon.net
Далее
Право на пільги ветеранам військової служби та деяким іншим особам щодо оплати житлово-комунальних послуг підлягає захисту й відновленню на підставі принципу пріоритетності спеціальних норм над загальними та законів над підзаконними актами – КАС ВС як суд першої інстанції у зразковій справі
Реалізація права на пільги ветеранам військової служби та деяким іншим особам щодо оплати житлово-комунальних послуг підлягає здійсненню на підставі спеціального Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», який має пріоритет над Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 року № 389 «Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім’ї», якими запроваджено додаткову умову надання таких пільг.
Такий висновок зробив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у зразковій справі, задовольняючи позов ветерана органів внутрішніх справ до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправною відмови в поновленні виплати пенсійним органом соціальних пільг у грошовій формі на оплату житлово-комунальних послуг з 1 травня 2025 року на підставі Закону України від 19 листопада 2024 року № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2024 року № 1553 «Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 р. № 389».
Суд констатував, що пільги у грошовій формі ветеранам військової служби та деяким іншим особам на оплату житлово-комунальних послуг встановлені п. 6 ч. 1 ст. 6 спеціального Закону України від 24 березня 1998 року № 203/98-ВР «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист». Водночас ухвалення Закону № 4059-IX та постанови Кабінету Міністрів України № 1553 в частині запровадження додаткових умов надання таких пільг, зокрема залежності їх отримання від рівня доходу сім’ї, створило правову колізію між нормативно-правовими актами.
Колегія суддів урахувала юридичну позицію Конституційного Суду України про те, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України. Тобто Закон № 4059-IX як бюджетний закон не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
При конкуренції норм однакової юридичної сили необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону № 203/98-ВР, а положення Закону № 4059-IX вважати загальними нормами (lex generalis).
Джерело: https://supreme.court.gov.ua
Далее
У 2026 році основні умови для виходу на пенсію (пенсія за віком):
Водночас учасники бойових дій мають право на дострокову пенсію:
З 1 січня 2026 року в Україні набрали чинності норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», якими передбачено підвищення основних соціальних стандартів. Це, зокрема, вплинуло на розміри пенсійних виплат та окремих надбавок.
З початку року мінімальну заробітну плату встановлено на рівні 8 647 грн (раніше – 8 000 грн). Зміна цього показника є підставою для перерахунку мінімального розміру пенсії для непрацюючих осіб віком від 65 років, які мають повний страховий стаж (30 років для жінок та 35 років для чоловіків). З 1 січня 2026 року така пенсія не може бути меншою за 3 458,80 грн, що становить 40% мінімальної заробітної плати.
Також у зв’язку зі зростанням мінімальної зарплати збільшено щомісячні грошові виплати для осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, зокрема Героям України, кавалерам державних орденів Богдана Хмельницького, «За мужність», Княгині Ольги та особам, нагородженим відзнакою Президента України «Хрест бойових заслуг».
Відповідно до статті 7 Закону про Державний бюджет на 2026 рік, з 1 січня підвищено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність – з 2 361 грн до 2 595 грн (на 234 грн). Це стало підставою для перерахунку мінімального та максимального розмірів пенсій, а також надбавок, підвищень і доплат, розмір яких залежить від прожиткового мінімуму.
Відтак:
Для непрацюючих пенсіонерів, які мають страховий стаж понад встановлену норму (30/35 або 20/25 років), перераховано доплату за понаднормовий стаж. За кожен повний рік такого стажу пенсія збільшується на 1% від 2 595 грн.
Важливо! Працюючим пенсіонерам зазначені підвищення та доплати будуть враховані після звільнення з роботи.
Окрім того, з 1 січня 2026 року автоматично перераховано:
Усі перерахунки пенсійних виплат з 1 січня 2026 року проведені автоматично, без необхідності звернення до органів Пенсійного фонду.
Адвокат Єфімова Л.Я.
Далее
Призупинення трудових відносин в умовах воєнного стану регулюється Законом України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану”.
Статтею 13 Закону визначено, що призупинення дії трудового договору ‒ це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв’язку зі збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов’язки, передбачені трудовим договором.
Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.
01.05.2025 Верховна Рада ухвалила в цілому Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” щодо обміну інформацією та призупинення дії трудового договору”.
Закон спрямований на усунення правових прогалин і визначає:
– за ініціативою однієї зі сторін максимальний строк призупинення дії трудового договору – не більше ніж 90 календарних днів під час дії воєнного стану;
– за згодою сторін строк призупинення дії трудового договору може бути подовжений на строк понад 90 календарних днів, але не більше ніж до дня припинення або скасування воєнного стану;
– обов’язок сторін трудового договору постійно (в тому числі й під час призупинення дії трудового договору) забезпечувати можливість комунікації та невідкладно (у строк не більше ніж 10 календарних днів) інформувати іншу сторону про зміну своїх контактних даних (поштової адреси, адреси електронної пошти (за наявності), номерів телефону);
– підстави припинення та відновлення призупиненого трудового договору;
– порядок здійснення комунікації з працівниками, роботодавцем та з роботодавцем – фізичною особою, яка не є підприємцем;
– строк у 14 календарних днів для повідомлення роботодавцем працівника про необхідність стати до роботи;
– право сторін призупиненого трудового договору припинити такий трудовий договір з підстав, визначених законом.
Крім того, встановлюється, що працівник робоче місце якого розташоване на територіях активних бойових дій і який відсутній на роботі, не може бути звільнений за “прогул”. Час відсутності на роботі такого працівника не підлягає оплаті та не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.
Роботодавці зобов’язані протягом 60 календарних днів з дня набрання чинності цим Законом у разі розміщення неактуальної інформації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб ‒ підприємців та громадських формувань оновити відомості про своє місцезнаходження та інформацію про засоби комунікації для здійснення зв’язку з ними.
Що говорить судова практика щодо призупинення трудового договору:
Призупинення дії трудового договору в умовах воєнного стану можливе лише за одночасного настання двох обставин: неможливості роботодавця надати роботу та неможливості працівника виконувати роботу через військову агресію.
У разі незаконного призупинення дії трудового договору обов’язок з виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу покладається на роботодавця.
Сам по собі факт військової агресії проти України не є безумовною підставою для призупинення роботодавцем дії трудового договору.
Формулювання положень ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (у редакції, чинній на час винесення наказу), що дія трудового договору може бути призупинена у зв’язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи й використання сполучника «та» дозволяє зробити висновок, що саме настання цих двох обставин одночасно дозволяє використовувати призупинення трудового договору з працівником як тимчасову виключну подію. Обов’язковість одночасного настання обставин неможливості роботодавця надати роботу і неможливості виконувати роботу працівником для застосування положень ст. 13 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (у редакції, чинній на час винесення наказу) є визначальною, оскільки можливість продовження виконання умов трудового договору хоча б однією із сторін та пов’язані з такою можливістю правові наслідки для іншої сторони не породжують правові наслідки у зв’язку із призупиненням дії трудового договору,й в кінцевому результаті нівелюють необхідність / можливість застосування цієї норми закону;
У КЗпП України відсутня норма права, яка б у цій ситуації регулювала питання виплати середнього заробітку за час незаконного призупинення дії трудового договору, оскільки це не є ні простоєм, ні звільненням працівника.
Водночас з урахуванням положень ст. 43 Конституції України найбільш подібним (аналогічним) до цієї ситуації є застосування частин 1, 2 ст. 235 КЗпП України.
Відновлення порушеного права працівника на працю повинно здійснюватися не тільки визнанням наказу про призупинення дії трудового договору з працівником незаконним й поновленням дії трудового договору,
а так само і виплатою роботодавцем працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу із застосуванням норми ст. 235 КЗпП України.
Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору в повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України, у разі обґрунтованості призупинення дії трудового договору.
Якщо ж незаконні дії роботодавця (незаконне призупинення дії трудового договору) позбавили працівника можливості працювати, то на роботодавця покладається обов’язок відшкодувати працівнику середню заробітну плату за час його перебування у вимушеному прогулі.
Правовий висновок викладено у постанові ВС у складі ОП КЦС від 05 травня 2025 року у справі № 758/4178/22 (провадження № 61-6935сво24) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/127423072.
Адвокат Єфімова Л.Я.
Далее
Міністерство юстиції України затвердило новий порядок проставлення апостиля на офіційних документах, призначених для використання за кордоном. Про це інформує пресцентр Мін’юсту.
Новий порядок передбачає, що проставлення апостиля здійснюватиметься із використанням програмних засобів Електронного реєстру апостилів. Документ також визначає правила наповнення цього Реєстру зразками підписів посадових осіб, відбитками печаток і штампів, а також відомостями про сертифікати відкритих ключів.
Внесення відповідних даних до Електронного реєстру апостилів здійснюватимуть:
Встановлено, що рішення про проставлення апостиля або відмову в ньому ухвалюється протягом трьох робочих днів із дня, наступного за реєстрацією заяви в Електронному реєстрі апостилів.
Також новим порядком врегульовано процедури прийняття документів, їх розгляду, видачі результатів та отримання інформації з реєстру про проставлений апостиль.
Плата за проставлення апостиля визначається у відсотках від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного року, та округлюється до найближчих 10 гривень. З огляду на те що у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328 грн, розмір плати з 1 січня 2026 року становить:
Відповідний наказ Мін’юсту від 20 листопада 2025 року № 3177/5 набере чинності з 1 лютого 2026 року, але не раніше від дня його офіційного опублікування.
З набранням чинності нового порядку втратять чинність попередні нормативні акти, зокрема Порядок проставлення апостиля, затверджений наказом Мін’юсту від 11 листопада 2015 року № 2268/5, а також наказ від 30 листопада 2015 року № 2452/5, який регламентував подання зразків підписів і відбитків печаток.
Джерело: https://pravo.ua
Далее
