Юридическая Компания

Опубликованоdirector

Які вихідні дні чекають українців у грудні місяці

Опубликовано 29 Ноя 2021 в Новости | Нет комментариев

Які вихідні дні чекають українців у грудні місяці
У грудні нас чекає три вихідні поспіль – 25, 26 і 27 грудня.
25 грудня (Різдво за Григоріанським календарем) є офіційним святковим днем в Україні.
Цього року — це субота. Згідно з ч. 3 ст. 67 КЗпП у випадку, коли святковий або неробочий день співпадає з вихідним днем, то такий вихідний переноситься на наступний після святкового або неробочого.
Таким чином, вихідний 25 грудня буде перенесено на понеділок 27 грудня. Відповідно до ст. 53 КЗпП у п’ятницю, 24 грудня та 31 грудня, робочий день при 40-годинному робочому тижні буде скорочено на 1 годину. Зауважимо, субота 1 січня — це Новий рік, офіційний святковий день в Україні.
Загалом у грудні 31 день, з них: 22 робочі дні; 9 неробочих днів (8 вихідних і 1 святковий).
Норма робочого часу: при 40-годинному робочому тижні — 174,0; при 36-годинному робочому тижні — 158,4; при 24-годинному робочому тижні — 105,6.

Далее

Укрпочта повышает цены

Опубликовано 26 Ноя 2021 в Новости | Нет комментариев

Укрпочта повышает цены

С 1 декабря, компания «Укрпочта» повысит тарифы на свои услуги на 10-15%.

Об этом говорится в решении Национальной комиссии, осуществляющей государственное регулирование в сфере связи и информатизации (НКРСИ).

Так, сообщается, что подорожают самые популярные услуги почты – отправка писем, бандеролей и посылок.

Как изменятся цены

  • письмо или почтовая карточка (открытка) массой до 50 г – приоритетная отправка будет стоить 15 грн;
  • бандероль до 250 г – 22,5 грн;
  • бандероль от 250 г до 1 кг – 45 грн;
  • посылка без объявленной стоимости массой до 10 кг подорожает до 30 грн;
  • рекомендованное отправление сверх платы за массу (для писем, открыток, бандеролей) – 11 грн вместо 9,5 грн (+16%).

Утвержденный НКРСИ тариф. Скриншот: НКРСИ

Некоторые услуги «Укрпочта» будет предоставлять бесплатно. Так, в пределах Украины безвозмездно можно будет отправить:

  • простые письма массой до 20 граммов и почтовые карточки, отправителями и адресатами которых являются военнослужащие срочной службы;
  • посылки с одеждой военнослужащих срочной службы, которые отправляются в установленном порядке военными частями;
  • отправления для слепых (кроме тех, которые перевозятся авиатранспортом).

Тарифы на отправку писем и посылок за границу будут по-прежнему зависеть от страны доставки.

Источник: https://ukranews.com

Далее

З 26 листопада діє Порядок ведення обліку товарних запасів для ФОПів

Опубликовано 26 Ноя 2021 в Новости | Нет комментариев

З 26 листопада діє Порядок ведення обліку товарних запасів для ФОПів
Наказом Мінфіну від 03.09.2021 № 496 затверджено Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб — підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі – Наказ № 496).
Цей наказ набирає чинності через 10 днів з дня його офіційного опублікування.
Наказ № 496 опубліковано в «Офіційному віснику» від 16.11.2021 № 87 і починає діяти з 26.11.2021.
Документ поширюється на осіб, які згідно із Законом від 06.07.1995 № 265/95-ВР зобов’язані вести облік товарних запасів (далі – ТЗ) та продавати лише товари, відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (на господарському об’єкті) (далі – місце продажу) підприємця.
Порядком, зокрема, передбачено таке: підприємці обліковують ТЗ шляхом постійного внесення до форми ведення обліку товарних запасів (далі – форма обліку, наведена в додатку до Порядку) інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід’ємною частиною такого обліку; підприємець, який здійснює діяльність у декількох місцях продажу, веде облік також за кожним окремим місцем продажу на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів підприємцем або окремим місцем продажу, та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між підприємцем та його окремими місцями продажу.
Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід’ємною частиною такого обліку; первинні документи, на підставі яких унесено записи до форми обліку, є обов’язковими додатками до неї.
Дані до форми вносяться на підставі первинних документів до початку реалізації товарів; за вибором підприємця облік за встановленою формою ведеться у паперовій або електронній формі.
Для ведення обліку в е-формі підприємець сам обирає програмний формат та метод унесення інформації; заборонено продаж товарів, на які у місцях їх продажу відсутні: первинні документи, записи про які внесено до форми обліку; відповідні записи у формі обліку про наявні первинні документи; первинні документи й записи у формі обліку про такі первинні документи; визначено правила зберігання форми обліку.

Джерело: https://uteka.ua

Далее

Отримання електронної печатки за наявності основної: обов’язково чи ні

Опубликовано 26 Ноя 2021 в Новости | Нет комментариев

Отримання електронної печатки за наявності основної: обов’язково чи ні
Частиною першою ст. 58 прим. 1 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) встановлено, що суб’єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки.
Використання суб’єктом господарювання печатки не є обов’язковим. Частиною другою ст. 58 прим. 1 ГКУ, зокрема, визначено, що відбиток печатки не може бути обов’язковим реквізитом будь-якого документа, що подається суб’єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування.
Наявність або відсутність відбитка печатки суб’єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.
Пунктом 40 частини першої ст. 1 розд. I Закону України «Про електронні довірчі послуги» (далі – Закон №2155) визначено, що створювач електронної печатки – юридична особа, яка створює електронну печатку. Електронний документообіг між платником податків та контролюючим органом здійснюється відповідно до Податкового кодексу України (далі – ПКУ), Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону №2155 без укладення відповідного договору. Відповідно до абзаців першого та другого п. 2 розд. ІІ Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 №557 (далі – Порядок №557) платник створює електронні документи у строки та відповідно до порядку, що визначені законодавством для відповідних документів в електронному та паперовому вигляді, із зазначенням всіх обов’язкових реквізитів та з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису (далі – КЕП) чи печатки, керуючись Порядком №557. Створення електронного документа завершується накладанням на нього КЕП підписувача (підписувачів) та печатки (за наявності). Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність накладеного на електронний документ КЕП чи печатки платника податку (абзац другий п. п. 48.5.1 п. 48.5 ст. 48 ПКУ).
Абзацом другим п. 9 розд. ІІ Порядку №557, зокрема, визначено, що друга квитанція є підтвердженням про прийняття (реєстрацію) або повідомленням про неприйняття в контролюючому органі електронного документа.
Джерело: https://tr.tax.gov.ua

Далее

Ліцензія. Як отримати ліцензію. Відповідальність за діяльність без ліцензії.

Опубликовано 24 Ноя 2021 в Главная | Нет комментариев

Ліцензія. Як отримати ліцензію. Відповідальність за діяльність без ліцензії.

Юридична компанія — Лєгал надає послуги з отримання певних видів ліцензії. Дуже часто наші клієнти задають питання, а навіщо отримувати ліцензію, якщо поряд працюють за тим же видом послуг і без ліцензії.

З метою надання відповіді на Ваші питання, підготували наступну інформацію.

По перше, давайте розберемо, що таке взагалі ліцензія і кому вона потрібна.

На це питання є відповіді у Законі України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 року №222-VIII (в редакції від від 01.07.2021).

Ліцензія — право суб’єкта господарювання на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Видача ліцензії — надання суб’єкту господарювання права на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про видачу ліцензії, про що робиться запис у ліцензійному реєстрі.

Суб’єкт господарювання може здійснювати види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, з дня внесення відомостей до ліцензійного реєстру щодо рішення органу ліцензування про видачу йому ліцензії.

Тобто, якщо підприємницька діяльність підлягає ліцензуванню, то займатись нею можливо лише після внесення відомостей до ліцензійного реєстру щодо рішення органу ліцензування про видачу йому ліцензії. Інакше, така підприємницька діяльність буде вважатись незаконною.

Ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності:

1) банківська діяльність, діяльність з надання фінансових послуг та діяльність з надання банкам послуг з інкасації

4) діяльність у галузі телебачення і радіомовлення, яка ліцензується відповідно до Закону України «Про телебачення і радіомовлення»;

5) діяльність у сфері електроенергетики, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про ринок електричної енергії», і діяльність у сфері використання ядерної енергії, яка ліцензується відповідно до Закону України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії»;

6) освітня діяльність, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених спеціальними законами у сфері освіти

7) виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним, зберігання пального, яка ліцензується відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального»;

8) надання послуг у галузі криптографічного захисту інформації (крім послуг електронного цифрового підпису) та технічного захисту інформації, за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України;

9) будівництво об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, за переліком видів робіт, що визначається Кабінетом Міністрів України, — з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності»;

10) виробництво лікарських засобів, оптова та роздрібна торгівля лікарськими засобами, імпорт лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів) — з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про лікарські засоби»;

11) виробництво та ремонт вогнепальної зброї невійськового призначення і боєприпасів до неї, холодної зброї, пневматичної зброї калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду, торгівля вогнепальною зброєю невійськового призначення та боєприпасами до неї, холодною зброєю, пневматичною зброєю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів на секунду; виробництво спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, індивідуального захисту, активної оборони та їх продаж;

12) виробництво вибухових матеріалів промислового призначення за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України;

13) надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України;

14) виробництво особливо небезпечних хімічних речовин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, поводження з небезпечними відходами. Не підлягає ліцензуванню зберігання (накопичення) суб’єктом господарювання утворених ним небезпечних відходів, якщо протягом року з дня утворення небезпечні відходи передаються суб’єктам господарювання, що мають ліцензію на поводження з небезпечними відходами;

15) медична практика;

16) діяльність банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини згідно з переліком, затвердженим Міністерством охорони здоров’я України;

17) ветеринарна практика;

18) випуск та проведення лотерей з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про державні лотереї в Україні»

18-1) діяльність на ринку азартних ігор, яка ліцензується відповідно до Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор»

19) туроператорська діяльність;

20) посередництво у працевлаштуванні за кордоном;

21) промисловий вилов водних біоресурсів за межами юрисдикції України;

22) культивування рослин, включених до таблиці I Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Кабінетом Міністрів України, розроблення, виробництво, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, реалізація (відпуск), ввезення на територію України, вивезення з території України, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, включених до зазначеного Переліку, — з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори»;

23) діяльність, пов’язана з розробленням, виготовленням, постачанням спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв’язку та інших технічних засобів негласного отримання інформації (критерії належності та перелік технічних засобів негласного отримання інформації визначаються Кабінетом Міністрів України за поданням Служби безпеки України);

23-1) діяльність, пов’язана з розробленням, виготовленням, постачанням технічних засобів розвідки (критерії належності до технічних засобів розвідки визначаються розвідувальними органами України);

24) перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом;

Далее

Критерії визначення упущеної вигоди: КГС ВС

Опубликовано 24 Ноя 2021 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

Критерії визначення упущеної вигоди: КГС ВС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі № 910/7511/20 назвав критерії визначення упущеної вигоди та відповів на питання, що таке збитки.

На думку Верховного Суду, при визначенні розміру збитків у вигляді упущеної вигоди слід керуватися такими критеріями її розрахунку (обчислення), як:

1) звичайні обставини (умови цивільного/господарського обороту);

2) розумні витрати;

3) компенсаційність відшкодування збитків.

Формуючи позицію Верховний Суд виходив із такого.

Правові підстави та умови відшкодування збитків визначені, зокрема положеннями Глави 3 «Захист цивільних прав та інтересів» Розділу І «Основні положення» Книги першої «Загальні положення», Глави 51 «Правові наслідки порушення зобов`язання. Відповідальність за порушення зобов`язання» Розділу І «Загальні положення про зобов`язання» Книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України та Главою 25 «Відшкодування збитків у сфері господарювання» Розділу V «Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання» ГК України.

У пункті 8 частини другої статті 16 ЦК України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини другої статті 20 ГК України права та законні інтереси суб`єктів господарювання захищаються шляхом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У пункті 4 частини першої статті 611 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із частиною першою статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За приписами частини першої статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

У частині другій статті 22 ЦК України визначено, що збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із частиною другою статті 224, частиною першою статті 225 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Тобто, збитки — це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Як зазначено вище, збитки, як правова категорія, включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення.

Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення:

1) протиправної поведінки особи (боржника);

2) збитків, заподіяних такою особою;

3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками;

4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди (така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі № 3-64гс11, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 908/2261/17, від 31.07.2019 у справі № 910/15865/14, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20).

При цьому протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці — діях або бездіяльності).

Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага тощо.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

Крім того, позивачу (кредитору) слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (подібні за змістом висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).

Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18)).

Також позивач (кредитор) повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 908/2486/18, від 15.10.2020 у справі № 922/3669/19, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).

При цьому слід мати на увазі, що тлумачення змісту частини другої статті 22 ЦК України, частини другої статті 224, статті 225 ГК України свідчить, що упущена вигода, будучи складовою поняття «збитки», на відміну від реальних збитків, фактичну вартість яких можна виявити на основі оцінки прямих майнових втрат, завданих особі, пов`язана з тим реальним приростом, збільшенням її майнової сфери, якого можна було б очікувати за звичайних обставин, якби ці обставини не були порушені неправомірною поведінкою боржника.

У частині третій статті 623 ЦК України закріплено норму, яка регламентує ціни на товари, роботи, послуги тощо, які використовуються для обчислення збитків, зокрема, збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, — у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Схожого змісту норми щодо ціни містять частини третя, четверта статті 225 ГК України, яким визначено, що при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, — на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

Водночас аналіз змісту положень ЦК України та ГК України свідчить про відсутність у них закріплених норм, що детально регламентують методику розрахунку — критерії визначення (обчислення) збитків у вигляді упущеної вигоди.

Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, обумовлену низкою факторів, що зумовлено, зокрема, особливістю правової природи категорії збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою (майбутньою), а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже досить складним є визначення розміру тих втрат, які ще не сталися (не наступили фізично), позаяк невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток.

Тож у з`ясуванні критеріїв, яким слід керуватися при визначенні (обрахунку) розміру збитків у вигляді упущеної вигоди, суд зважає на сутність правової природи категорії «упущена вигода», принципи на яких ґрунтується виконання зобов`язання з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, а також функції, які повинно виконувати відшкодування збитків.

Судова колегія зауважує, що відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди пов`язує можливість отримання доходу (майнових вигод) особою, право якої порушено, саме із звичайними обставинами, тобто звичайними умовами цивільного/господарського обороту.

Тому при визначенні (обчисленні) розміру упущеної вигоди першочергове значення має врахування критерію звичайних обставин (умов цивільного/господарського обороту), за яких кредитор мав достатні очікування на отримання відповідного доходу в разі належного виконання боржником своїх обов`язків.

При цьому звичайними обставинами (умовами цивільного/господарського обороту) фактично є типові (нормальні) обставини (умови) комерційного обігу (функціонування ринку), а не теоретично, потенційно можливі, особливо сприятливі ситуації, що мали місце під час неналежного виконання боржником своїх обов`язків.

Іншим критерієм, який необхідно враховувати при визначенні (розрахунку) розміру упущеної вигоди, є критерій розумності витрат. Сутнісний зміст цього критерію та необхідність урахування при розрахунку упущеної вигоди обумовлений принципами зобов`язального права та загальними засадами цивільного законодавства — керівними ідеями, з яких мають виходити усі без виключення учасники цивільних відносин.

Аналіз таких принципів цивільного права, як справедливість, добросовісність, розумність дає підстави для висновку, що розумними витратами є витрати кредитора на отримання доходів, які він поніс би, якби не відбулося порушення права.

Слід зазначити, що визначаючи розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, необхідно також враховувати функцію, яку повинно виконувати відповідне відшкодування. Такою функцією передусім є компенсаційна функція, яка виходить з неприпустимості збагачення потерпілої сторони зобов`язання (кредитора) та визначає своїм завданням компенсацію кредитору дійсних негативних наслідків порушення його прав. Іншими словами відновлення майнового стану кредитора за рахунок боржника має здійснюватися із розрахунку еквівалентності, співмірності між собою відшкодування та збитків.

Відтак, при визначенні розміру збитків у вигляді упущеної вигоди слід керуватися такими критеріями її розрахунку (обчислення), як:

1) звичайні обставини (умови цивільного/господарського обороту);

2) розумні витрати;

3) компенсаційність відшкодування збитків.

Водночас на практиці досить часто складно точно визначити та, як наслідок, довести дійсний розмір заподіяних кредитору збитків у вигляді упущеної вигоди.

У такому разі виникає питання:

яким чином має діяти суд у випадку, коли заподіяні позивачу (кредитору) збитки у вигляді упущеної вигоди важко з`ясувати в кількісному вираженні та складно встановити їх розмір з достатнім ступенем визначеності, тоді як протиправна поведінка заподіювача збитків та причинний зв`язок між збитками та протиправною поведінкою є доведеними позивачем (кредитором) та підтверджуються матеріалами справи?

Вочевидь, що за цих умов відмова у стягненні упущеної вигоди з огляду недоведення позивачем чіткого розміру заподіяних йому збитків не узгоджується із наведеними вище принципами та засадами цивільного законодавства, які є керівними ідеями, з яких мають виходити у своїй діяльності усі без винятку учасники цивільних (господарських) відносин, та призводить до втрати захисної і відновлювальної функції відшкодування збитків.

Суд звертає увагу, що відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди як форма цивільно-правової відповідальності застосовується з метою захисту порушених (невизнаних) цивільних прав й інтересів та полягає у відшкодуванні правопорушником вартості майнових вигод, які потерпіла особа могла б мати, якби її суб`єктивне право не було порушеним (невизнаним).

Тобто така міра відповідальності, як відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди перш за все є спрямованою на захист (відновлення) порушеного права потерпілого, що цілком узгоджується із приписами частини другої статті 216 ГК України, якою з-поміж іншого визначено, що застосування господарських санкцій, якими у розумінні частини другої статті 217 ГК України є відшкодування збитків, повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення.

Тому справедливе відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди за наявності доведеності протиправної поведінки заподіювача збитків та причинного зв`язку між збитками та протиправною поведінкою є одним із ефективних засобів захисту порушених прав кредитора, адже сама лише констатація у судовому рішенні порушення прав кредитора (позивача) не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним.

Джерело: https://sud.ua

Далее

Запроваджено кримінальну відповідальність за шахрайство з ПДВ

Опубликовано 23 Ноя 2021 в Новости | Нет комментариев

Запроваджено кримінальну відповідальність за шахрайство з ПДВ

Парламентом прийнято Закон «Про внесення змін до адміністративного та кримінального законодавства щодо запровадження діяльності Бюро економічної безпеки України» (проект № 3959-1).

Законом встановлено такі концептуальні положення у КпАП:

— визначається відповідальність працівників БЕБ, які мають спеціальні звання, за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами;

— передбачається адміністративна відповідальність за незаконне використання найменування та ознак належності до БЕБ.

У ККУ вводиться відповідальність за шахрайство з податком на додану вартість як окремий вид кримінального правопорушення, розслідування якого віднесено до компетенції БЕБ. Визначення окремого складу злочину щодо шахрайства з ПДВ надасть можливість задля ефективного розслідування фактів розкрадання або заволодіння бюджетними коштами у вигляді ПДВ. Також внесено зміни до низки інших складів злочинів у зв’язку із створенням Бюро, для забезпечення його незалежності та особливого порядку розслідування кримінальних правопорушень скоєних стосовно його працівників.

У КПК визначена основна та додаткова підслідність БЕБ, закріплені повноваження для здійснення його оперативними підрозділами негласних слідчих (розшукових) дій.

Прикінцевими та перехідними положеннями передбачено, що Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, але не раніше дня оголошення Кабінетом Міністрів про початок діяльності БЕБ.

Досудове розслідування кримінальних правопорушень, відомості щодо яких внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань і які до набрання чинності цим Законом перебувають у провадженні Національного антикорупційного бюро України продовжать здійснювати детективи Бюро.

Далее

Держпраці пояснила правила відновлення втраченої трудової книжки

Опубликовано 22 Ноя 2021 в Новости | Нет комментариев

Держпраці пояснила правила відновлення втраченої трудової книжки

Наразі діючою залишається Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Мін’юсту, Мінсоцзахисту та Мінпраці від 29.07.1993 р. № 58.

В її розділу 5 вказано, якщо трудова книжка (або вкладка до неї) стала непридатною (наприклад, обгоріла, розірвалася, забруднилася) або загублена, то в першу чергу особа, яка загубила трудову книжку, зобов’язана негайно заявити про це роботодавцю за місцем останньої роботи. Роботодавець видає працівнику іншу трудову книжку або вкладку до неї з написом “Дублікат” у правому верхньому кутку першої сторінки не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення — в інші строки.

Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюють за загальними правилами (п. 5.2 Інструкції № 58).

Якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то під час заповнення дубліката трудової книжки в розділ «Відомості про роботу» у графу 3 спочатку вносять запис про загальний стаж роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджують документами.

Загальний стаж роботи записують сумарно, тобто вказують загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки.

Якщо на момент звернення особи підприємство вже ліквідовано, в такому випадку довідки, що підтверджують загальний стаж, можуть бути видані правонаступниками таких підприємств.

Отримавши такі довідки, необхідно подати заяву про видачу дублікату трудової книжки за останнім місцем роботи і підтвердити свій попередній стаж роботи, а також зайняті посади цими ж довідками.

В ситуації, коли немає, куди звертатися, в зв’язку з ліквідацією підприємства, особа може звернутися по довідку до Трудового архіву, в якому зберігають всю документацію підприємства, яке ліквідоване.

Якщо документи в архіві не збереглися, тоді трудовий стаж можна встановити за рішенням суду.

Джерело: повідомлення ГУ Держпраці у Запорізькій області.

Далее

МОЗ меняет правила желтой зоны

Опубликовано 22 Ноя 2021 в Новости | Нет комментариев

МОЗ меняет правила желтой зоны

Министерство здравоохранения разрабатывает изменения в правила «желтой» зоны адаптивного карантина в Украине. Так, вместо одной необходимой COVID-прививки, необходимо будет получить базовый курс вакцинации, чтобы избежать ограничений.

Об этом сообщает РБК-Украина со ссылкой на министра здравоохранения Виктора Ляшко во время брифинга.

«Сейчас Министерство работает над изменениями в постановление об адаптивном карантине, которые будут предусматривать, что в «желтом» уровне эпидемической опасности для работы в карантинных ограничениях необходимо будет иметь полный курс вакцинации — как для работников, так и для посетителей», — рассказал Ляшко.

Отметим, что ранее в регионах «желтой» зоны карантина достаточно получения одной дозы для посещения общественных заведений, так и для работы персонала этих сфер в целом.

Кроме того, в «желтой» зоне является обязательным масочный режим и социальная дистанция, а также вводится ряд правил для бизнеса.

В частности, массовые мероприятия можно проводить при условии — один человек на 4 квадратных метра. Ограничения по числу посетителей действуют также и в фитнес-центрах и бассейнах — один человек на 10 кв. м.

Далее

Щодо виділення паю із земель фермерського господарства на користь його члена: КЦС ВС

Опубликовано 22 Ноя 2021 в Новости, Новости судебной практики | Нет комментариев

Щодо виділення паю із земель фермерського господарства на користь його члена: КЦС ВС

Фізична особа звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру в Рівненській області у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4,0020 га у власність для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на відповідній території, а також зобов’язати відповідача затвердити проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати її у власність цій особі.

Про це повідомляє пресслужба ВС.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач, як член фермерського господарства, має право на одержання безоплатно у власність із земель державної або комунальної власності земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні голови цього фермерського господарства на відповідній території, а відмова в затвердженні проєкту землеустрою можлива лише у разі, якщо він не погоджений у порядку ст. 186-1 ЗК України. Жодних інших правових підстав для відмови в затвердженні проєкту землеустрою після його погодження в порядку ст. 186-1 ЗК України норми ст. 118 ЗК України не містять.

Відповідач оскаржив рішення судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

За результатами розгляду справи Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду сформував такі правові висновки.

У члена фермерського господарства не виникає право користування земельною ділянкою, яка була надана власником (органом місцевого самоврядування) громадянину (засновнику) у користування для створення такого господарства. Єдиним суб’єктом, який володіє правомочністю користуватися земельною ділянкою, виділеною власником (органом місцевого самоврядування) для створення фермерського господарства, є саме таке фермерське господарство як суб’єкт господарювання.

Право на безоплатну передачу у власність земельних ділянок із земель, що надавалися в користування засновнику для створення фермерського господарства, не виникає у жодного члена фермерського господарства, зокрема засновника.

Члени фермерських господарств, у тому числі засновник (який отримав земельну ділянку в користування для створення такого фермерського господарства), можуть отримати безоплатно у приватну власність земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю) із земель державної та комунальної власності у порядку, передбаченому ЗК України, та лише після припинення права власності чи користування такими земельними ділянками у визначеному законом порядку.

Враховуючи наведене, Верховний Суд у цій справі дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для затвердження позивачеві проєкту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки.

Постанова Верховного Суду від 3 листопада 2021 року у справі № 817/1911/17 (адміністративне провадження № К/9901/61297/18) за посиланням.

Далее