Фабула судового акту: Досить цікаве та корисне рішення у якому висвітлено проблематику поновлення строків на апеляційне оскарження судових рішень, винесених в окремих справах, які мають відповідно до закону встановлено спеціальні строки.
У даній справі інспектором патрульної поліції подано апеляційну скаргу на рішення місцевого суду, постановленого в порядку ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України, яким його постанову визнано протиправною та скасовано.
Проте, судом апеляційної інстанції зазначену апеляційну скаргу залишив без руху з підстав, визначених ч. 3 ст. 298 КАС України, а саме у зв’язку із тим, що вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.
На виконання такого рішення суду відповідачем (інспектором УПП) подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яку вмотивовано тим, що апелянт послався на неотримання копії оскаржуваного судового рішення на відсутність примірника указаного рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Натомість апеляційний суд такі доводи до уваги не взяв та відмовив у відкритті провадження.
Не погоджуючись із таким рішенням відповідач оскаржив його в касаційному порядку.
Аналізуючи обставини справи та норми адміністративного судочинства, що їх унормовують КАС погодився із доводами працівника поліції та зазначив таке.
Так апеляційний адміністративний суд визнаючи неповажними причини пропуску Інспектором строку на апеляційне оскарження й відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, виходив із того, що норми статті 295 КАС України про право учасника справи на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження не можуть бути застосовані у цій категорії справ.
Проте, норми статті 286 КАС України є спеціальними та такими, що визначають особливості провадження у справах щодо притягнення до адміністративної відповідальності
Водночас частина четверта статті 286 КАС України встановлює спеціальні строки на апеляційне оскарження і порядок обчислення цього строку.
В свою чергу аналіз статті 286 КАС України дає підстави для висновку про те, що нею, на відміну від частини п’ятої статті 270 КАС України, не обмежено повноваження суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку частини третьої статті 295 КАС України.
Отже, причини пропуску строку на апеляційне оскарження у справах цієї категорії підлягають оцінці на предмет їх поважності в загальному порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства, із урахуванням визначених частиною четвертою статті 286 КАС України особливостей, і суд апеляційної інстанції не обмежений у повноваженні щодо поновлення цього строку за наявності відповідних підстав.
При цьому аналогічний підхід слід застосовувати до спорів, що передбачені статтями 287-289 КАС України, які визначають тотожні з установленими частиною четвертою статті 286 КАС України строки на апеляційне оскарження та порядок їх обчислення, і так само не містять обмежень щодо повноваження суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку частини третьої статті 295 КАС.
Інше тлумачення зазначених норм процесуального права нівелює доцільність застосування частини третьої статті 298 КАС України із метою належної оцінки причин пропуску строку на апеляційне оскарження у відповідних категоріях справ, а також створює передумови для безпідставного обмеження права особи на апеляційне оскарження, що є неприпустимим.
В МВД Украины открыли доступ к Реестру свидетельств о регистрации авто. Теперь автомобилисты могут проверить, действителен ли техпаспорт, например, при покупке того или иного автомобиля. Правда, в базе доступны только техпаспорта, выданные с 2013 года.
Каждый год полиция обнаруживает несколько тысяч автомобилей с поддельными документами или перебитыми VIN-кодами. Фактически таких автомобилей, конечно же, больше. По оценкам экспертов, почти каждая 10 машина потенциально может ездить по поддельным документам.
Часто владельцы транспортных средств могут даже не догадываться о наличии «липовых» документов. Они узнают об этом только уже при переоформлении автомобиля в МРЭО.
«При этом на дорогах встречаются как профессиональные подделки, так и откровенная халтура, по которым автомобили ни в одной базе данных авто не значатся», — говорят в ЮК «Дорожный адвокат».
Бывают случаи, когда номерной знак автомобиля и техпаспорт совпадают, но номер кузова другой. Но нередко под данные техпаспорта перебивают и номер кузова. Под одними документами вполне могут ездить несколько автомобилей.
В связи с сильно возросшими штрафами за нарушение правил ввоза авто в Украину, пресловутые евробляхи вполне могут пополнить ряды таких «двойников», говорят юристы.
«Количество автомобилей с поддельными документами на рынке может вырасти как никогда. Такие автомобили с учета не снимаются и не ставятся, так как при этих операциях осуществляется экспертиза автомобиля. Приобретение такого автомобиля проходит, как правило, по доверенности или по расписке», — расказали в ЮК «Дорожный адвокат».
Далее
Кабінет міністрів України ухвалив розроблену Міністерством юстиції постанову «Про деякі питання реєстрації представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності в Україні». Документ істотно полегшує можливість відкриття іноземними компаніями представництва на території України. Про це повідомив міністр юстиції України Денис Малюська під час засідання уряду, передає офіційний сайт відомства.
З набуттям чинності постановою плату за реєстрацію представництва іноземного суб’єкта господарювання в Україні буде знижено з 2500 доларів США до 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (у 2019 р. — 1921 грн). Крім того, строк реєстрації представництва скорочується з 60 до 20 робочих днів. Важливо при цьому зауважити, що для іноземних суб’єктів господарської діяльності, які є резидентами держави-агресора, реєстрація представництва в Україні коштуватиме 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та триватиме до шістдесяти робочих днів з дня подання документів.
«Ми спрощуємо реєстрацію представництв іноземних суб’єктів господарювання в Україні, адже усунення бар’єрів для іноземних інвестицій є фундаментом економічного розвитку. Впевнений, ці зміни створять сприятливі умови для присутності іноземних компаній в Україні, збільшать кількість інвестицій в нашу економіку та підвищать ділову активність», — наголосив Денис Малюська.
Далее
Право на призначення (перерахунок, поновлення тощо) пенсії мають громадяни України та іноземці й особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на умовах та в порядку, передбачених законодавством або міждержавними угодами.
Такий висновок зробила колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, розглянувши адміністративну справу за позовом особи до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов’язання вчинити дії.
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати рішення Пенсійного фонду України про відмову у призначенні йому пенсії за віком протиправним.
Відмовляючи у призначенні пенсії позивачеві, відповідач зазначив, що за поданими позивачем документами не підтверджено його місце проживання на території України. Проте, обґрунтовуючи позов, позивач зазначив, що він до липня 1998 року проживав в Україні, надалі виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду попередньої інстанції, у позові відмовив.
Верховний Суд, надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, зазначив таке.
Право на соціальний захист належить до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також мають такі самі обов’язки, як і громадяни України, — за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України (ч. 1 ст. 26 Конституції України).
Згідно із п. 1 ч. 1 та ч. 4 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані, згідно із цим законом, та досягли встановленого цим законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Колегія суддів зазначила, що пенсія за віком, за вислугу років та інші форми соціального захисту зумовлені певними особливостями, а саме призначаються у зв’язку з попередньою трудовою діяльністю (працею) особи, ґрунтуються на примусовому вилученні (крім податків із заробітної плати) державою частини коштів для гарантування функціонування системи пенсійного забезпечення, передбачають безумовний та безстроковий обов’язок держави забезпечувати утримання особи у старості, враховуючи зокрема фінансові можливості такої держави, а також право встановлювати особливі умови для отримання таких форм соціального захисту, які за будь-яких умов не повинні суперечити самій суті відповідного права, бути справедливими та недискримінаційними.
Суд вказав, що пенсія за віком відповідає ознакам такої категорії, як власність, а тому не залежить від місця проживання особи пенсіонера, а її протиправне позбавлення буде порушенням гарантій, передбачених Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також не відповідатиме практиці Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Крім того, згідно із ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Отже, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав, у тому числі й на пенсійне забезпечення.
Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що законами України не передбачено таких підстав для відмови особі, яка офіційно виїхала на постійне місце проживання за кордон, у призначенні пенсії, як відсутність реєстрації в Україні або проживання за кордоном — у країні, з якою відсутній міждержавний договір щодо пенсійного забезпечення.
Постанова Верховного Суду від 1 жовтня 2019 року у справі №804/3646/18 (адміністративне провадження №К/9901/9747/19).
Далее
Розпочала дію норма статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства: https://zakon.cc/law/document/read/2597-19#n493
«Боржник зобов’язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Якщо керівник боржника допустив порушення цих вимог, він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення керівником боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи.»
Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до суду з позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Міськради, у якому просив скасувати реєстрацію декларації про готовність об’єкта до експлуатації щодо реконструкції квартири.
Позов мотивовано тим, що на підставі зазначеної декларації квартира зареєстрована за фізичною особою, яка включила до загальної площі реконструйованої квартири нежитлові приміщення, що належать територіальній громаді міста Одеси.
Місцевий суд задовольнив позовні вимоги у повному обсязі, а суд апеляційної інстанції залишив це рішення без змін і вказав, що спір у цій справі є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.
Вирішуючи питання юрисдикційної належності спору, Велика Палата Верховного Суду зазначила таке. Відповідно до ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Таким чином, оспорювання рішення ДАБІ про реєстрацію декларації в цьому випадку поглинається спором про речове право. За таких обставин скасування оскаржуваного рішення ДАБІ за умови реєстрації нерухомого майна особою, яка стала власником квартири, не призведе до поновлення прав та інтересів позивача.
Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір у справі стосується не так правомірності дій відповідача при реєстрації декларації про готовність об’єкта до експлуатації, як правомірності набуття особою права власності на об’єкт нерухомого майна, створений за результатами реконструкції квартири, а тому захист порушеного права власності територіальної громади міста Одеси має вирішуватися в порядку, встановленому ЦПК України.
Водночас Велика Палата ВС зауважила, що поновити своє порушене право позивач може шляхом звернення до суду з позовом про визнання права власності в порядку цивільного судочинства із залученням до справи як відповідача фізичної особи – власника майна.
Із повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 815/4789/16 (провадження № 11-143апп19) можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/84975985.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду щодо обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Про це заявила колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, розглянувши адміністративну справу за позовом особи до Шевченківського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про зобов’язання вчинити певні дії.
Позивачка звернулася до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, в якій їй було відмовлено. Відмова у призначенні пенсії за віком вмотивована тим, що позивачка не надала документів, які підтверджують необхідний стаж (20 років). Крім того, відповідач зазначив, що у трудовій книжці позивачки містяться неточності в частині назви підприємства, на яке її прийнято на роботу та з якого звільнено.
Верховний Суд підтримав рішення судів попередніх інстанцій, якими позовні вимоги було задоволено.
У ст. 46 Конституції України зазначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Так, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом міністрів України (cт. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).
Постановою Кабінету міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Суд зазначив, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінпраці та Мінфіном. Механізм підтвердження таких періодів роботи визначений Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 10 листопада 2006 року №18-1.
Крім того, колегія суддів вказала, що, приймаючи документи, орган, який призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта і документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, за наявності сумнівів має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Однак, як встановлено судами, органом Пенсійного фонду України не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності поданих документів на підтвердження пільгового стажу позивачки.
Постанова Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а (адміністративне провадження №К/9901/17572/18).
Далее
Президент Владимир Зеленский подписал указ (№761/2019), согласно которому в двухнедельный срок с участием созданного Кабмином Координационного совета должны быть разработаны и внесены на рассмотрение парламента законопроекты, направленные на либерализацию условий и критериев отнесения ФЛП к первой группе упрощенной системы налогообложения.
Документ, в частности, инициирует «упрощенцам» установление большего размера предельного объема их дохода в течение календарного года и предоставление им права использовать труд наемных лиц.
Также документ «О неотложных мерах по обеспечению благоприятных условий для деятельности физлиц-предпринимателей» инициирует расширение перечня видов деятельности, которые могут осуществлять такие субъекты хозяйствования. В документе уточняется, что Кабмин должен обеспечить создание Координационного совета по вопросам развития малого и среднего предпринимательства с привлечением к его работе представителей общественных организаций, представляющих интересы малого бизнеса.
Вместе с тем указ предусматривает подготовку законопроекта о введении двухлетнего моратория на проведение проверок ФЛП (кроме осуществляющих высокорентабельные виды деятельности с существенными рисками уклонения от налогообложения). Речь идет о проверках на предмет соблюдения предпринимателями порядка применения РРО и смягчения ответственности этих лиц за нарушение ими установленного порядка представления в контролирующие органы отчетности, связанной с применением РРО.
В президентском указе отмечается, что при подготовке законопроектов должны быть приняты необходимые меры для обеспечения прозрачных и необременительных процедур регистрации расчетных операций при реализации товаров и услуг через интернет и проведения разъяснения о порядке применения таких процедур.
Далее
