Національний банк України має намір унормувати низку питань, пов’язаних із порядком відкриття та закриття рахунків клієнтів банків, відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.
У напрацьованій постанові регулятор, зокрема, пропонує встановити порядок:
відкриття банками спеціального рахунку для здійснення керуючим санацією процедури санації боржника – юридичної особи;
відкриття банками спеціального/окремого рахунку для здійснення арбітражним керуючим процедури реструктуризації боргів/погашення боргів боржника – фізичної особи (фізичної особи-підприємця);
відкриття рахунків суб’єктам господарювання, що не мають рахунків у цьому банку, на підставі поданих його представником (фізичною особою, яка вже має в цьому банку рахунок, відкритий для власних потреб, ідентифіковану та верифіковану банком і сформовану справу з юридичного оформлення цього рахунку) за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем заяви про відкриття поточного рахунку в електронній формі, підписаної кваліфікованим електронним підписом цього представника;
закриття банками поточних рахунків фізичної особи-підприємця, який припинив підприємницьку діяльність (якщо на його рахунку немає залишку коштів);
здійснення банком зміни рахунків клієнта – фізичної особи, яка припинила свою підприємницьку діяльність та має залишок коштів на рахунках.
Окрім того, НБУ пропонує визначити вимоги до оформлення переліку осіб, які відповідно до законодавства України (установчих документів юридичних осіб-резидентів) мають право розпоряджатися рахунком і підписувати розрахункові документи.
Пропонується зобов’язати юридичних осіб-нерезидентів та представництва юридичних осіб-нерезидентів в Україні повідомляти банк про внесення змін до їхніх реєстраційних документів.
Нагадаємо, що Кодекс України з процедур банкрутства набрав чинності 21 квітня 2019 року та вводиться в дію з 21 жовтня 2019 року (з дня його введення в дію втрачає чинність Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”).
Згідно з цим Кодексом керуючий санацією під час здійснення процедури санації боржника – юридичної особи зобов’язаний відкрити спеціальний рахунок для проведення процедури санації та розрахунків з кредиторами. Також Кодексом запроваджені процедури реструктуризації боргів та погашення боргів боржника – фізичної особи (фізичної особи-підприємця) під час яких арбітражний керуючий (керуючий реструктуризацією/керуючий реалізацією майна боржника) має відкрити у банку спеціальний/окремий рахунок.
Сезонний трудовий договір є різновидом строкового трудового договору. Про це нагадує Управління Держпраці у Хмельницькій області.
Він укладається на строк, що не перевищує тривалості сезону, яка, у свою чергу, не може перевищувати шести місяців.
На сезонних працівників розповсюджуються умови і положення, передбачені Правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективного договору, що діють на підприємстві (тривалість робочого часу і відпочинку, оплата праці, матеріальне стимулювання, умови і охорона праці тощо). Відповідно до ч. 9 ст. 6 Закону України «Про відпустки» сезонним працівникам відпустка надається пропорційно відпрацьованому часу.
Працівники, зайняті на сезонних роботах, після закінчення таких робіт звільняються з підстави, передбаченої п. 2 ст. 36 КЗпПУ, – закінчення строку. При цьому днем звільнення вважатиметься останній день сезонної роботи.
Якщо ж працівник після закінчення сезонної роботи продовжуватиме працювати або тривалість такої роботи перевищить шість місяців, трудовий договір із цим працівником буде вважатися таким, що укладений на не визначений строк.
Далее
У Міністерстві регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України надали роз’яснення про те, які кроки потрібно зробити для введення в експлуатацію приватного будинку.
Першим кроком, який потрібно зробити власнику, – отримати техпаспорт на будинок. «Для отримання техпаспорта можна звернутися до юридичної особи або приватної особи-підприємця, що надає послуги, пов’язані із створенням архітектурних об’єктів, та укласти договір. Обов’язкова умова – такі особи мають пройти професійну атестацію та мати кваліфікаційний сертифікат на право проводити технічну інвентаризацію», – розповів заступник Міністра регіонального розвитку Лев Парцхаладзе.
Спеціаліст має провести технічну інвентаризацію, звірити дані будівельного паспорта на будинок і перенести їх у техпаспорт, відмітивши при цьому всі зміни.
Другий крок – подання декларації. Необхідно подати примірник заповненої декларації про готовність будинку до введення в експлуатацію в місцевий структурний підрозділ Державної архітектурно-будівельної інспекції або через місцевий ЦНАП, або направивши напряму рекомендованим листом з описом вкладень. «Місцевий підрозділ ДАБІ розглядає документи протягом 10 робочих днів з моменту її подачі. Це безкоштовно. Обов’язковий елемент реєстрації декларації про готовність об’єкта до експлуатації – запис в технічному паспорті об’єкта «введений в експлуатацію», – підкреслив Парцхаладзе.
Ще одним важливим етапом є присвоєння адреси. «Раніше це питання вирішувалося органами місцевої влади на власний розсуд. Відтак не було чіткої процедури присвоєння адрес і по строках це займало не менше місяця! З 1 липня цього року діє тимчасовий експериментальний порядок присвоєння адрес, який передбачає можливість присвоєння адрес об’єктам будівництва та об’єктам нерухомого майна на безоплатній основі», – пояснив заступник Міністра.
Це можна зробити:
під час отримання будівельного паспорта забудови земельної ділянки або містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки;
після отримання документа, що надає право на виконання будівельних робіт;
після прийняття об’єкта в експлуатацію.
Якщо адреса присвоюється після введення будинку в експлуатацію, необхідно підготувати такі документи:
засвідчену (нотаріусом або організацією, що видала оригінал) копію права власності або права користування земельною ділянкою;
заповнену декларацію про готовність об’єкта до експлуатації;
копію геодезичної зйомки ділянки (отримати її можна, звернувшись до територіального відділення Держгеокадастру або у відповідний структурний підрозділ у органі місцевого самоврядування);
засвідчену (нотаріусом або організацією, що видала оригінал) копію техпаспорта.
«Звернутися необхідно до місцевого ЦНАП, або безпосередньо до органу місцевого самоврядування за місцем знаходження будинку. Рішення про присвоєння адреси приймає орган місцевого самоврядування протягом 5 робочих днів. Безкоштовно», – підсумував Лев Парцхаладзе.
Выявлены типичные ошибки, которые допускают работодатели в отношениях с наемными работниками. А именно: принятие работника на стажировку до начала оформления с ним трудового договора.
Соответственно, инспекторами труда были даны разъяснения, что согласно ст. 29 Закона «О занятости населения» право проходить стажировку по профессии (специальности) на предприятиях, в учреждениях и организациях независимо от формы собственности, вида деятельности и хозяйствования, на условиях, определенных договором о стажировке в свободное от учебы время имеют студенты высших и учащиеся профессионально технических учебных заведений, получившие профессию (квалификацию) по образовательно-квалификационному уровню «квалифицированный рабочий», «младший специалист», «бакалавр», «специалист» и которые продолжают учиться на следующем образовательно-квалификационном уровне, по которому приобретается образование. Запись о прохождении стажировки работодатель вносит в трудовую книжку.
Типовая форма договора о стажировке студентов высших и учащихся профессионально-технических учебных заведений утверждена постановлением КМУ от 16.01.2013 г. № 20.
Другим случаем, когда действующим законодательством предусматривается возможность стажировки лица, является случай профессиональной подготовки, переподготовки и повышения квалификации зарегистрированных безработных.
Так, в соответствии с Порядком профессиональной подготовки, переподготовки и повышения квалификации зарегистрированных безработных, утвержденного приказом Минсоцполитики Украины, МОН Украины от 31.05.2013 г. №318/655, стажировка — это повышение квалификации безработного с целью приобретения практических умений и навыков для выполнения профессиональных обязанностей по профессии или должности, на которую претендует безработный у работодателя.
Во всех остальных случаях — работодатель обязан оформить работника на работу в установленном порядке — с первого дня выполнения им трудовой функции. Действующим трудовым законодательством не предусмотрено заключения между предприятием и наемным работником договора на стажировку и принятия работника на стажировку.
С целью проверки соответствия работника работе, которая ему поручается, руководителем может устанавливаться испытание. В соответствии со ст. 26 КЗоТ, условие об испытании должно быть отражено в приказе (распоряжении) о принятии этого работника на работу. В период испытания на таких работников распространяются все требования законодательства о труде.
Согласно ч. 1, 3 ст. 24 КЗоТ, трудовой договор заключается, как правило, в письменной форме. Соблюдение письменной формы является обязательным. Работник не может быть допущен к работе без заключения трудового договора, оформленного приказом или распоряжением собственника или уполномоченного им органа, и уведомления ГФС о приеме работника на работу.
По материалам ГУ Гоструда в Винницкой области
Далее
Президент України Володимир Зеленський підписав указ про спрощення процедури набуття українського громадянства для іноземців й осіб без громадянства, які брали (беруть) участь у заходах із забезпечення національної безпеки й оборони України, та громадян Росії, що зазнали переслідувань через політичні переконання.
Документ оприлюднений на сайті президента 13 серпня.
Своїм указом Зеленський збільшив перелік документів, які можуть бути підставою для набуття громадянства України.
Крім того, президент доручив Кабінетові міністрів розробити і невідкладно внести на розгляд Верховної Ради проєкт закону, «спрямований на спрощення порядку набуття громадянства України громадянами Росії, які зазнали переслідувань через політичні переконання, та іноземцями й особами без громадянства, які в установленому законодавством України порядку проходили (проходять) військову службу за контрактом у Збройних силах України та/або брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та/або брали участь у виконанні бойових або службових завдань антитерористичної операції, та/або брали (беруть) участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях».
У тримісячний строк уряд має внести до парламенту проєкт закону про порядок надання притулку.
Крім того, Кабміну доручено забезпечити оптимізацію процесу розгляду заяв громадян Росії про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, й ухвалення в установленому порядку відповідних рішень.
Згідно з указом, уряд також має організувати і провести за участю Служби безпеки України перевірку дотримання Державною міграційною службою, Міністерством закордонних справ, дипломатичними представництвами і консульськими установами вимог законодавства у сфері громадянства під час ухвалення рішень щодо набуття громадянства України.
Минулого місяця в Офісі президента України повідомили, що Володимир Зеленський виступає з ініціативою надавати друге громадянство етнічним українцям із дружніх до Києва країн.
У президентській канцелярії також зазначили, що Зеленський доручив розробити механізм спрощеного надання українського громадянства «людям, які потерпають від порушення прав і свобод у своїх країнах».
Пропозиція Зеленського з’явилася через кілька годин після того, як президент Росії Володимир Путін вчергове розширив категорії громадян України, які можуть претендувати на спрощене отримання російського громадянства.
Далее
Фабула судового акту: Згідно норм статті 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. При цьому відповідно до ст. 29 КпШС України якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов’язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми. При цьому суд також бере до уваги інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Поділ спільного майна подружжя може бути проведений як під час перебування в шлюбі, так і після розірвання шлюбу. Для вимоги про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю розведеного подружжя, встановлюється трирічний строк позовної давності. У даній справі чоловік звернувся до суду із позовом до своєї колишньої жінки про визнання останньої такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Такі вимоги було вмотивовано тим, що позивач на підставі договору купівлі-продажу від 3 грудня 2002 року є власником квартири. У цій квартирі зареєстровані позивач, його діти та відповідач. Сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який 21 вересня 2011 року розірвано. Позивач зазначає, що його колишня дружина з вересня 2010 року за місцем реєстрації не проживає. Відповідач добровільно залишила квартиру, та проживає у іншій квартирі, має інше місце проживання, з позовом про поділ майна подружжя до суду не зверталась та у встановлений законом строк своїм правом про поділ майна подружжя не скористалася, її реєстрація у квартирі спричиняє для позивача додаткові витрати, добровільно знятись з реєстраційного обліку відповідач не бажає.
Рішенням суду першої інстанції з яким погодився і апеляційний суд у задоволенні позову відмовлено на підставі того, що зазначена квартира є спільним сумісним майном, набутим подружжям у шлюбі, тому відсутні правові підстави для позбавлення відповідача права користування квартирою, яка знаходиться у спільній сумісній власності сторін. Таку ж позицію зайняв і Касаційний цивільний суд. Обґрунтовуючи такий висновок КЦС вказав наступне.
Відповідно до частини другої статті 405 ЦК України член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі його відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Спірна квартира є спільним сумісним майном набутим подружжям у шлюбі, отже, відповідач є співвласником вказаної квартири.
Доводи касаційної скарги про те, що відповідач не є власником спірної квартири, не ґрунтуються на законі, оскільки судами встановлено, що відповідно до статті 22 КпШС України спірна квартира є спільним сумісним майном, набутим подружжям у шлюбі.
Отже, зазначені позивачем обставини про те, що відповідач була відсутня в квартирі за місцем своєї реєстрації понад 1 рік, не свідчать про відмову від права власності на нерухоме майно та не є підставами для припинення права власності на нього.
Сам факт незвернення відповідача до суду із позовом про розподіл майна подружжя не є підставою, з якою закон пов’язує (визначає) припинення права власності на спільну сумісну власність.
Далее
Украинцам готовят защиту от рейдеров. При любом регистрационном действии с недвижимостью или бизнесом человеку на телефон будет приходить соответствующее уведомление в мессенджер или смс-сообщение. После чего у жертвы рейдерской атаки будет возможность затормозить процесс.
О новых наработках рассказал советник и.о. главы Службы безопасности Украины, сооснователь онлайн-банка monobank Дмитрий Дубилет.
По словам Дубилета, цель антирейдерской рабочей группы до конца 2019 года добиться, чтобы случаев рейдерства стало меньше на 80-90%. Некоторые наработки получится внедрить без изменений законов и нормативной базы. Но в дальнейшем без этого не обойтись, говорит эксперт.
«Первая и главная проблема, на которой сейчас фокусируюсь в составе рабочей группы — это рейдерство. В нашей стране творится какой-то жесткий сюр, когда можно переписать чужое имущество, бизнес. Для этого государство практически не создало никаких преград. Наша группа работает над быстрыми решениями, которые можно внедрить. В целом, мы себе выписали 15-20 ключевых направлений», — рассказал UBR.ua Дмитрий Дубилет.
Он уже был одобрен и в конце года будет полностью запущен, сообщают в Офисе президента.
С помощью такой инициативы можно будет получить 10 государственных услуг, связанных с рождением ребенка, написав всего лишь одно электронное заявление.
В Офисе президента уточнили, что хотят уменьшить количество необходимых визитов в инстанции с 11 до 0, а количество нужных документов — с 37 до 1.
Услуги, которые будет доступны после электронного заявления:
В данный момент услуга «єМалятко» пока еще не запущена. Полноценная работа системы ожидается с 1 января 2020 года.
Далее
Обставини справи 761/22989/15-ц
Товариство з додатковою відповідальністю звернулось до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу.
Позовна заява мотивована тим, що сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Land Rover Rang Rover та автомобіля Mazda під керуванням відповідача, внаслідок чого відбулось зіткнення автомобілів.
Постраждалим участником ДТП було укладено з позивачем договір добровільного страхування наземного транспорту. З метою визначення розміру збитку, завданого застрахованому транспортному засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивачем замовлено проведення незалежної експертизи.
Позиції судів перших інстанцій
Компенсація за автомобіль Land Rover Rang Rover була виплачена, а враховуючи те, що відповідач відмовився у добровільному порядку відшкодувати матеріальну шкоду у порядку регресу, рішенням районного суду м. Києва позов задоволено та стягнуто з відповідача 75 тис. грн.
Ухвалою Апеляційного суду апеляційну скаргу відповідача відхилено.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, виходили з того, що на момент дорожньо-транспортної пригоди позивачка не мала чинного полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Проте вона вважає такі висновки помилковими, оскільки чинне законодавство України встановлює виключні підстави визнання недійсними правочинів, які передбачені статтями 215, 203 ЦК України. Також зазначає, що положеннями частини другої статті 998 ЦК України передбачено, що наслідки недійсності договору страхування визначаються відповідно до положень про недійсність правочинів, встановлених цим Кодексом, проте позивачем не заявлялись позовні вимоги щодо визнання її полісу недійсним. Таким чином, посилання судів першої та апеляційної інстанцій на недійсність полісу є прямим порушенням статті 11 ЦПК України 2004 року, відповідно до якої суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Висновок Верховного Суду
Верховний суд зазначив, що, задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що оскільки станом на момент дорожньо-транспортної пригоди поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів був недійсним, з останньої підлягає стягненню в порядку регресу відшкодована страхувальнику автомобіля Land Rover Rang Rover завдана нею матеріальна шкода.
Проте з такими висновками погодитись не можна з огляду на таке.
Відповідачем було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, постановлено анулювати ліцензію страхувальника на провадження страхової діяльності у формі обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
На час укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів компанія мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, оскільки її ще не було позбавлено ліцензії на провадження страхової діяльності.
Таким чином, на момент дорожньо-транспортної пригоди підстав, передбачених статтями 203, 215 ЦК України, для визнання вказаного договору страхування недійсним не було.
Крім того, та обставина, що розпорядженням № 905 анульовано ліцензію на провадження страхової діяльності у формі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, не має правового значення для вирішення даного спору, оскільки відповідно до пункту 52.5 статті 52 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, членство якого в МТСБУ припинено, зобов`язаний виконати свої зобов`язання згідно з укладеними ним договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
З копії повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що відповідач належним чином повідомила свого страховика про дорожньо-транспортну пригоду та виконала усі передбачені пунктом 33.1 статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» приписи.
Як вбачається з полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000 грн.
Таким чином, відсутні підстави для стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі, визначеному судами попередніх інстанцій, оскільки остання уклала договір страхування цивільно-правової відповідальності зі страховиком, який на момент дорожньо-транспортної пригоди визнано недійсним не було, а тому обсяг її відповідальності обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановив касаційну скаргу задовольнити частково. Рішення районного суду та ухвалу апеляційного суду було скасовано, а позов задоволено частково та стягнуто з відповідача 25 тис. грн.
Далее
Особа звернулася до суду з позовом про поділ майна подружжя. Позовна заява мотивована тим, що за час перебування позивача з відповідачем у зареєстрованому шлюбі ними було придбано квартиру та створено два товариства з обмеженою відповідальністю.
У позовній заяві позивачка посилалась на те, що вони не можуть дійти згоди щодо поділу спільного майна подружжя, та просила суд поділити спірне майно і визнати за нею право власності на квартиру, залишити у власності відповідача створені товариства, а також стягнути на її користь грошову компенсацію різниці між ідеальною та реально виділеною часткою у спільному майні.
Заперечуючи проти позову, відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом до позивачки про поділ майна подружжя, в якому просив поділити спірну квартиру пропорційно до участі сторін у витратах на її придбання, а саме: визнати за ним право власності на 69,15% частки квартири, а за нею — 30,85% частки. Мотивував позов тим, що вказану квартиру ними було придбано в період шлюбу за кредитні кошти, які спільно були погашені лише на суму 8 951 доларів США, а 21 048 доларів США ним було сплачено самостійно після розірвання шлюбу.
Останнім рішенням апеляційного суду апеляційну скаргу позивача задоволено частково. Рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача. Стягнуто з відповідача на користь позивача 59 250 грн грошової компенсації половини вартості внеску відповідача до статутних фондів створених товариств. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що оскільки на час створення товариств сторони перебували в зареєстрованому шлюбі та відповідач вніс до їх статутних фондів 100 000 грн та 18 500 грн відповідно, що є спільним сумісним майном подружжя, то враховуючи вимоги ст. 60 СК України, на користь позивача підлягає стягненню 1/2 частини таких внесків у загальному розмірі 59 250 грн.
У касаційній скарзі відповідач просив скасувати рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що при новому розгляді справи апеляційний суд у порушення вимог частини четвертої статті 338 ЦПК України не врахував висновків Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у його ухвалі від 13 липня 2016 року. Апеляційний суд залишив поза увагою необхідність встановлення факту того, чи в інтересах сім`ї другий з подружжя, який є учасником господарського товариства, вніс до його статутного капіталу спільні кошти подружжя. При цьому посилання апеляційного суду на правові висновки Верховного Суду України у справі № 6-38цс15 та рішення Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі № 1-8/2012 не узгоджуються з правовідносинами сторін у цій справі.
Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Відповідно до статті 65 CК України дружина і чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Статями 69, 70 СК України закріплено право дружини та чоловіка на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу, а також правило про те, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
За змістом статті 113 ЦК України та статті 1 Закону України «Про господарські товариства» товариство з обмеженою відповідальністю належить до господарських товариств. Господарські товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових прав.
Згідно зі статтею 115 ЦК України та статтею 12 Закону України «Про господарські товариства» господарське товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.
Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.
Грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується в інший об`єкт — право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. При цьому одним з визначних є той факт, що грошові кошти набуті подружжям під час спільного проживання.
Отже, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя, або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.
У сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому вона стосується всього обсягу майнових прав подружжя, реалізовуючи які, кожен із подружжя діє за згодою з другим та виключно в інтересах сім`ї. Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості (статті 58, 59 ЦПК України 2004 року), і це є її процесуальним обов`язком (статті 10, 60 ЦПК України 2004 року).
З огляду на викладене та з урахуванням пред`явлених позовних вимог за первісним позовом, позивач має право вимоги щодо виплати половини суми грошових коштів, внесеної відповідачем до статутного капіталу створених товариств.
З рішенням у справі № 490/1408/15-ц можна ознайомитись за посиланням.
Далее
